Ухвала

від 19.09.2024 по справі 320/24963/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 вересня 2024 року

м. Київ

справа №320/24963/23

адміністративне провадження №К/990/34407/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Бевзенка В. М.,

суддів: Кравчука В. М., Чиркіна С. М.,

розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про відвід судді Бевзенка В.М. від касаційного розгляду справи № 320/24963/23 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Міністерства внутрішніх справ України, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо не внесення змін до пункту 3 та пункту 4 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850;

- зобов`язати Кабінет Міністрів України внести зміни до пункту 3 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, а саме:

пункт 3 викласти в наступній редакції:

«Грошова допомога призначається і виплачується у разі:

1) загибелі (смерті) працівника міліції, який перебував на службі в органах внутрішніх справ, під час виконання ним службових обов`язків - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату загибелі (смерті), рівними частками членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого).

Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.

Заява про відмову від отримання грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку.

Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) працівника міліції визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";

2) установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі:

400-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи;

300-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи;

250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи;

3) часткової втрати працездатності працівником міліції без установлення йому інвалідності внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальними експертними комісіями, - у розмірі, що визначається у відсотках 100- кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення ступеня втрати працездатності. При цьому розмір грошової допомоги не повинен бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, установлений законом для працездатних осіб.»;

пункт 4 викласти в наступній редакції:

«Якщо працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.».

Ухвалою від 26.10.2023 Київський окружний адміністративний суд вирішив розгляд цієї справи проводити в порядку загального позовного провадження.

Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 27.02.2024 залучив до участі у справі Міністерство внутрішніх справ України як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20.05.2024, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2024 відмовлено у задоволені позовних вимог.

Не погодившись з судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, позивач 20.08.2024 направив до Верховного Суду через систему "Електронний суд" касаційну скаргу, у якій просить скасувати вищенаведені судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог або направити справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2024 вказану скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Бевзенка В.М., суддів: Кравчука В.М., Рибачука А.І.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Бевзенка В. М. від 04.09.2024 касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2024 у справі № 320/24963/23 повернуто скаржнику.

Постановляючи ухвалу від 04.09.2024 Суд виходив з того, що перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не зазначено належним чином обґрунтованих підстав для касаційного оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2024, передбачених частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Вказана ухвала доставлена до електронного кабінету позивача 05.09.2024.

Позивач 08.09.2024 повторно направив до Верховного Суду через систему "Електронний суд" касаційну скаргу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2024 у справі №320/24963/23, у якій просить скасувати вищевказані судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог або направити справу на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанцій.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.09.2024 вказану скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Бевзенка В.М., суддів: Кравчука В.М., Рибачука А.І.

17.09.2024 позивач направив до Верховного Суду через систему "Електронний суд" заяву про відвід судді Бевзенка В.М. від розгляду справи № 320/24963/23, яка зареєстрована у касаційному суді та передана судді-доповідачу - 18.09.2024.

Положенням частини одинадцятої статті 40 КАС України встановлено, що питання про відвід вирішується невідкладно. Також приписами зазначеної статті визначено, що відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

З огляду на приписи статті 40 КАС України, суддею-доповідачем Бевзенком В.М. службовою запискою від 18.09.2024 № 36973/24 ініційовано здійснити заміну судді Рибачука А.І, у зв`язку з його перебуванням у відпустці та в подальшому з відрядженням, що унеможливлює його участь у розгляді судових справ.

Розпорядженням в.о. заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 18.09.2024 №1061 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2024 для розгляду вищевказаної касаційної скарги сформовано судову колегію у складі: судді-доповідача Бевзенка В.М., суддів: Кравчука В.М., Чиркіна С.М.

В обґрунтування заяви про відвід вказує, що суддя Бевзенко В.М. в ухвалі про повернення касаційної скарги зазначив, що станом на день винесення цієї ухвали, Верховний Суд від згаданого у постанові від 25.04.2024 у справі № 640/15350/21 висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах із застосуванням виняткового механізму, закріпленого частиною першою статті 346 КАС України, не відступав і колегія суддів також не вважає за потрібне відступати від зазначеного висновку. Отже, на думку скаржника, суддя-доповідач привласнив право, якого не існує висловлювати свою особисту позицію від імені колегії суддів Верховного Суду, яка не розглядала касаційну скаргу позивача та не виносила подібне.

На думку позивача, дії суду з приводу передачі його повторно поданої касаційної скарги раніше визначеному складу суду є порушенням статті 31 КАС України та частини 5 статті 128 Закону України від "Про судоустрій і статус суддів" 02 червня 2016 року № 1402-VIII.

Також зазначає, що повторно розподілена касаційна скарга раніше визначеному складу суддів, де суддя-доповідач Бевзенко В.М. вже постановив ухвалу від 04.09.2024 про повернення первинної касаційної скарги, в якій вже висловив свою думку одноособово з приводу відсутності підстав для відкриття касаційного провадження у справі, а тому розгляд касаційної скарги поданої вдруге цим же суддею-доповідачем викликає сумнів як у позивача так і стороннього спостерігача у неупередженості та об`єктивності цього судді при розгляді питання про відкриття касаційного провадження.

В зв`язку з вищенаведеними обставинами, вважає, що відповідно до положень пунктів 4, 5 частини першої статті 36 КАС України суддя Бевзенко В.М. підлягає відводу.

Вирішуючи заяву про відвід судді, колегія суддів Верховного Суду виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Отже, з огляду на нормативний зміст пункту 4 частини першої статті 36 КАС України відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1, 2, 3, 5 частини першої цієї ж статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об`єктивності судді у стороннього спостерігача.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи.

Аналізуючи зазначені положення, Суд зауважує, що головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У зв`язку із цим Верховний Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, тиску, погроз чи втручання, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або у будь-якій формі. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення судді до спору і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Варто зауважити, що жодна норма національного права безпосередньо не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді", а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з усталеною практикою цього Суду (справи "Білуха проти України", заява № 33949/02, пункт 49; "Fey v. Austria", заява № 14396/88, пункти 27, 28 та 30; "Wettstein v. Switzerland", заява № 33958/96, пункти 42-43; "Pullar v. United Kingdom", заява № 22399/93, пункт 38) обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

1) "об`єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

2) "суб`єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Таким чином, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

При цьому не слід брати до уваги твердження заявника стосовно безпідставності, на його думку, висновків судді Бевзенка В.М. щодо повернення його впреше поданої касаційної скарги у цій справі, позаяк відповідно до частини 4 статті 36 КАС України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Аналогічна позиція щодо застосування критерію "неупередженості" судді висловлена Верховним Судом в ухвалах від 27 жовтня 2020 року у справі № 826/8426/14, від 06 жовтня 2022 року у справі № 640/17351/19, від 24 січня 2023 року у справі № 826/9693/13-а, від 11 липня 2023 року у справі № 200/5179/22, від 13 травня 2024 року у справі № 215/2945/23 та від 23 липня 2024 року у справі № 990/217/24.

Окрім того, Суд відхиляє доводи заявника з приводу передачі його повторно поданої касаційної скарги раніше визначеному складу, що на його думку є порушенням статті 31 КАС України та частини 5 статті 128 Закону України від "Про судоустрій і статус суддів" 02 червня 2016 року № 1402-VIII, оскільки пунктом 2 рішенням зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 22.07.2021 № 9 з урахуванням Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України від 02 квітня 2015 року № 25 (зі змінами та доповненнями), Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді, затверджених постановою Пленуму Верховного Суду від 14 грудня 2017 року № 8 (зі змінами), відповідно до статті 128 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Положення про збори суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді зборами суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді, зокрема, вирішено установити, що передача судової справи раніше визначеному судді-доповідачу здійснюється щодо апеляційних і касаційних скарг (зокрема тих, які подані в межах однієї справи, але на різні судові рішення), що надійшли до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду після визначення судді-доповідача в цій судовій справі.

Таким чином, заява ОСОБА_1 про відвід судді Бевзенка В.М. ґрунтується на припущеннях та незгоді з ухвалою Суду від 04.09.2024; у заяві позивача відсутні об`єктивні докази та доводи, які б підтверджували наявність обставин, що обґрунтовано викликають сумнів у неупередженості або необ`єктивності судді Бевзенка В.М., зокрема, такі, які містять належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості судді як з погляду "суб`єктивного критерію", так і з погляду "об`єктивного критерію".

Частиною четвертою статті 40 КАС України встановлено, що якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного судового засіданні, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Отже, Суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу судді Бевзенка В.М., у зв`язку з чим, наявні підстави для передачі заяви ОСОБА_1 про відвід судді Бевзенка В.М. для проведення автоматичного розподілу для визначення судді для її розгляду.

Керуючись статтями 31, 36, 39, 40, 256 КАС України, Суд

У Х В А Л И В:

Визнати необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід судді Бевзенка В.М. від касаційного розгляду справи № 320/24963/23 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Міністерства внутрішніх справ України, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Передати заяву ОСОБА_1 про відвід судді Бевзенка В.М. для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає цю справу, в порядку, передбаченому статтею 31 КАС України, для розгляду вказаної заяви про відвід.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач: В. М. Бевзенко

Судді: В. М. Кравчук

С. М. Чиркін