Рішення

від 23.08.2024 по справі 204/8247/22

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/8247/22

Провадження № 2/204/93/24

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

23 серпня 2024 Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Чудопалової С.В.

за участю секретаря судового засідання Корягіної Р.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявоюДніпровського державного медичного університету (адреса місцезнаходження: 49044, м. Дніпро, вул. Володимира Вернадського, буд. 9) до ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення витрат на навчання та зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Дніпровського державного медичного університету (адреса місцезнаходження: 49044, м. Дніпро, вул. Володимира Вернадського, буд. 9)про визнання угоди частково недійсною,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просив ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 витрати на навчання у розмірі 206956,90 грн., а також судові витрати. В обґрунтування своїх вимог позивач вказала на те, що на підставі рішення приймальної комісії наказом ректора Державного закладу«Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України N?610-ОС від 11.08.2013 ОСОБА_1 зарахований на перший курс Дніпропетровської державної медичної академії МОЗ України. 01.09.2013 між позивачем та відповідачем було укладено угоду про підготовку фахівців з вищою освітою № 210. Згідно з умовами укладеної угоди відповідач зобов`язався прибути після закінчення вищого закладу освіти на місце направлення і відпрацювати не менше трьох років, а у разі відмови їхати за призначенням - відшкодувати відповідно до державного бюджету вартість навчання в установленому порядку. Зазначений правочин укладено зі згоди та за домовленістю з відповідачем та він відповідає вимогам Цивільного кодексу України щодо свободи договору. Згідно наказу позивача № 507-ос від 19.06.2019 «Про завершення навчання» відповідачу присуджено освітньо-кваліфікаційний рівень за спеціальністю, видано документ про вищу освіту у зв`язку із завершенням навчання. На виконання умов угоди, ОСОБА_1 було направлено на роботу в розпорядження КЗ «Дніпровський ЦПМСД №7» ДОЗ Дніпропетровської ОДА, м. Дніпро, вул. Краснопільська, 6Б, для роботи на посаді лікаря загальної практики-сімейного лікаря. Згідно листа Департаменту охорони здоров`я Дніпропетровської обласної військової адміністрації адміністрації від 30.06.2022 відповідач звільнився за власним бажанням, не відпрацювавши три роки за направленням. Представник позивача зазначає, що відповідач не дотримав умов угоди про підготовку фахівців з вищою освітою від 01.09.2013 №?210, укладеної між сторонами, в частині зобов`язання відпрацювати після закінчення вищого навчального закладу три рокивідповідно до направлення на роботу, тобто відповідач порушив добровільно взяті на себе цивільно-правовізобов`язання.Відповідно до розрахунку грошових коштів, які підлягають поверненню за навчання за державним замовленням з державного бюджету на навчання відповідача в закладі вищої освіти та інтернатурі витрачено 206 956,90 грн.Розмір витрат, які мають бути відшкодовані з відповідача у зв`язку із порушенням ним зобов`язання про відпрацювання за направленням, визначено на підставі фактичних затрат на навчання одного студента медичного факультету за державним замовленням випуску 2018 у сумі 206 956 грн. 90 коп. за період навчання у вищому навчальному закладі з вересня 2013 року по червень 2019 року, а також в інтернатурі позивача в період 2019-2021. Тому, представник позивача вимушений звернутися до суду для стягнення з відповідача вказаної вище суми витрат на навчання.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09.11.2022 (суддя Мащук В.Ю.) прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с.36). 17.03.2023 справу прийнято до провадження судді Чудопалової С.В. та призначено до розгляду.

22.12.2022 представник відповідача за первісним позовом адвокат Чіп Я.М. надав суду відзив на позовну заяву,в якому зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази вручення відповідачунаправлення на роботу для обов`язкового працевлаштування, що в свою чергузобов`язало б відповідача укласти із замовником трьох річний трудовий договір, тому посилання позивача на порушення умов угоди про підготовку фахівців з вищою освітою від 01.09.2013не відповідають обставинам справи. Крім того зазначив, що на час розгляду справи відсутній порядок визначення розміру вартості навчання, що має бути відшкодований до державного бюджету, беручи до уваги відсутність порушеного права чи охоронюваного законом інтересу позивача, порушення якого потребує судового захисту, а також з огляду на недоведення з боку позивача порушення відповідачем умов укладеної угоди в частині відмови випускника їхати за призначенням на роботу, тому вважає заявлений позов таким, що не підлягає задоволенню у повному обсязі.

В свою чергу, представник відповідача за первісним позовом адвокат Чіп Я.М. 22.12.2022 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до Дніпровського державного медичного університету, в якій просив визнати частково недійсною угоду про підготовку фахівців з вищою освітою № 210 від 01.09.2013, укладену між ОСОБА_1 та відповідачем. В обґрунтування позовних вимог за зустрічною позовною заявою зазначив, що між сторонами було укладено угоду про підготовку фахівців з вищою освітою № 210 від 01.09.2013. На момент укладення даної угоди ОСОБА_1 був неповнолітнім. Відповідач згоди батьків на укладення угоди № 210 від 01.09.2013 не отримував, батьки укладення відповідачем вказаної угоди не схвалювали і не знали про цю угоду. Характер правовідносин, які викладені в угоді про підготовку фахівців з вищою освітою від 01.09.2013 №? 210, в частині зобов`язання відпрацювати позивачу за зустрічним позовом після закінчення вищого навчального закладу три роки відповідно до направлення на роботу, та відшкодувати вартість навчання до бюджету у встановленому порядку в разі відмови їхати за призначенням, не дає підстав віднести вказаний договір до дрібних побутових правочинів, а тому відповідно до вимог закону у разі, коли його стороною є неповнолітня фізична особа, вказана угода із ним з ним може бути укладена лише за згодою її батьків. Тому представник вважає, що вказані наведені підстави є достатніми для визнання вказаної угоди частково недійсною на підставі ч. 2 ст. 203 ЦК України.Для підготовки зустрічної позовної заяви, ОСОБА_1 був вимушений звернутися за професійною правничою допомогою до адвокатського об`єднання «Радник», тому представник Чіп Я.М. , який діє в інтересах останнього просив суд стягнути понесені судові витрати у розмірі 10000,00 грн. та судовий збір у розмірі 993,00 грн.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09.11.2022 (суддя Мащук В.Ю.) від 09.02.2023 прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Дніпровського Державного медичного університету про визнання угоди частково недійсною (а.с. 75-76).

20.03.2023від представника відповідача за зустрічною позовною заявою (представника позивача за первісним позовом) - ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому зазначено, що зустрічний позов він вважає безпідставним з огляду на наступне. Позивач на момент укладення угоди про підготовку фахівців з вищою освітою від 01.09.2013 був неповнолітнім. Правочин вважається схваленим, якщо ці особи, дізнавшись про його вчинення, протягом одного місяця не заявили претензії другій стороні. В силу приписів ч. 3 ст. 205, ч. 1 ст. 221 та ст. 222 ЦК України, правочин який вчинений неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів) чи піклувальника вважається схваленим, якщо батьки (усиновлювачі) чи піклувальник дізнавшись про його вчинення, протягом одного місяця не заявили претензії другій стороні правочину. Тобто схвалення може відбуватися як у формі мовчазної згоди, так і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину. Та по своїй суті схвалення правочину виключає можливість задоволення позову про визнання правочину вчиненого неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів) чи піклувальника недійсним. Схвалення правочину припускається у разі, якщо батьки (усиновлювачі) чи піклувальник довідавшись про правочин не заявили претензію іншій стороні. Тому у даному випадку юридичного значення набуває факт відсутності заперечення тобто - мовчання з боку батьків. Відповідач уклав договір, передбачаючи необхідність виконання умов договору та можливість несення відповідальності за їх порушення, тобто, укладення договору було вільним волевиявленням відповідача. Крім того, ні під час навчання в університеті, ні після закінчення навчання в закладі вищої освіти, відповідач не виявив наміру розірвати угоду, визнати його недійсним або таким, що порушує його права та інтереси. Крім того, позивач (за первісним позовом) звертає увагу суду на те, що батьки відповідача ОСОБА_1 не оскаржували умови договору, хоча не могли не усвідомлювати у якому навчальному закладі і на яких умовах навчається їх син. У зв`язку з викладеним, представник ОСОБА_2 просив відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання частково недійсною угоду про підготовку фахівців з вищою освітою № 210 від 01.09.2013.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28.02.2024 закрито підготовче провадження по вказаній цивільній справі (а.с.145).

Представник позивача за первісним позовом, - ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася належними чином, надала суду заяву, в якій позовні вимоги за первісним позовом підтримала та просив суд їх задовольнити в повному обсязі, посилаючи на підстави та докази, які викладені у позовній заяві. У задоволенні зустрічної позовної заяви просила відмовити.Крім того, просила суд розглядати справу у їх відсутність.

Представник відповідача за первісним позовом- Чіп Я.М. в судове засідання не з`явився про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги за первісним позовом не визнав та просила суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі. Позовні вимоги за зустрічним позовом підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач за первісним позовом в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що наказом Державного закладу «Дніпропетровська державна медична академія Міністерства охорони здоров`я України» № 610-ОС від 11.08.2013до навчання було зараховано з 01.09.2013 студента першого курсу денної форми навчання за державним замовленням ОСОБА_1 , на підставі Правил прийому до Державного закладу «Дніпропетровська медична академія МОЗ Україна у 2013 та рішення приймальної комісії від 11.08.2013, протоколом № 18 (а.с. 10-12).

Згідно з пунктом 4 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів,підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 № 992, який був чинним на момент вступу ОСОБА_1 до Дніпропетровської державної медичної академії, керівники вищих навчальних закладів після зарахування осіб на навчання за державним замовленням укладають з ними угоду про підготовку фахівців з вищою освітою.

01.09.2013 між позивачем та відповідачем було укладено угоду про підготовку фахівця з вищою освітою № 210, за напрямом підготовки - лікувальна справа, згідно умов якої відповідач зобов`язалась, серед іншого, прибути після закінчення вищого навчального закладу на місце направлення і відпрацювати не менше трьох років, а у разі відмови їхати за призначенням відшкодувати до державного бюджету вартість навчання в установленому порядку (а.с. 6).

У частині 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно наказу ректора ДЗ «Дніпропетровська медична академія»№?507-ос від 19.06.2019 «Про завершення навчання`відповідачу присуджено освітньо-кваліфікаційний рівень за спеціальністю, присвоїно професійні кваліфікації, видано документ про вищу освіту у зв`язку із завершенням навчання за освітньо-професійними програмами (а.с.13).

Згідно наказу ректора ДЗ «Дніпропетровська медична академія»N?№797-ос від 30.08.2019відповідач був зарахований до очної частини інтернатури (а.с.16-18).

Згідно направлення на роботу №?145 від 20.02.2019, виданого керівником Міністерства охорони здоров`я України, ОСОБА_1 був направлений в розпорядження КЗ «Дніпровський ЦПМСД №7» за адресою: м. Дніпро, вул. Краснопільська,6Б, для роботи на посаді лікаря загальної практики-сімейного лікаря, з місячним окладом за штатним розкладом, згідно з законодавством (а.с.53).

Із пропозицією щодо влаштування за цільовим направленням відповідач був ознайомлений, про що свідчить його підпис в списках працевлаштування персонально кожного випускника, датована 26.06.2019 (а.с.130-131).

Внаслідок чого, ОСОБА_1 у період з 01.08.2019 по 30.07.2021 перебував у трудових відносинах з КНП «Дніпровський центр первинної медико санітарної допомоги № 7 ДМР, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с.139).

Згідно наказу № -185-о від 30.07.2021, відповідача було звільнено за власним бажанням, відповідно до ст. 38 КЗпП України (а.с. 139).

Згідно наказу ректора ДЗ «Дніпропетровська медична академія» №?469-ос від 30.06.2021 «Про випуск лікарів-інтернів та провізорів-інтернів що атестувались на визначення знань та практичних навичок спеціаліста, червень 2021, по факультету післядипломної освіти, відповідач був відрахований 30.06.2021 з очної інтернатури у зв`язку з закінченням навчання та присвоєнням звання лікаря-спеціаліста.

Відповідно до п. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Судом також встановлено, що відповідач звільнився за власним бажанням, не відпрацювавши три роки за направленням в розпорядження КЗ «ДніпровськийЦПМСД №7», даний факт також представник відповідача за первісним позовом Чіп Я.М. не спростовував у своїх запереченнях.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України № 473 від 16.03.2021 змінено тип та перейменовано Державний заклад «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України» на Дніпровський державний медичний університет та затверджено Статут Дніпровського державного медичного університету.

Із матеріалів справи вбачається, що 30.06.2021 відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 . закінчивДніпровський державний медичний університет за спеціальністю «лікувальна справа», де навчався на денній формі навчання за кошти державного бюджету, та отримаввідповідний документ про вищу освіту.

Згідно з частиною другою статті 52 Закону України від 23 травня 1991 року «Про освіту», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов`язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 19 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 року № 992, який був чинним на момент закінчення відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) 30.06.2021 навчання у Дніпровському державному медичному університеті, вручення випускникові диплома про закінчення вищого навчального закладу, направлення на роботу та видача належних йому коштів, які перераховані до вищого навчального закладу замовником, здійснюється протягом семи днів після закінчення ним вищого навчального закладу. Оформлене замовником або вищим навчальним закладом (за домовленістю із замовником) направлення на роботу є підставою для укладання трудового договору між молодим фахівцем і замовником.

З наявного в матеріалах справи направлення на роботу № 145 від 20.02.2019 вбачається, що ОСОБА_1 , який закінчив у червні 2021медичний університет за спеціальністю «лікувальна справа», було направлено в розпорядження КЗ «ДніпровськийЦПМСД №7», для роботи на посаді лікаря загальної практики-сімейного лікаря, дата прибуття 01.08.2019 (а.с. 22).

Твердження представника відповідача за первісним позовом адвоката Чіп Я.М. про те, що ОСОБА_1 не було вручено направлення на роботу та не було доведено до його відома про місце працевлаштування суд до уваги не приймає та відхиляє, оскільки із пропозицією щодо влаштування за цільовим направленням, останнього було ознайомлено належним чином, про що свідчить його підпис в списках працевлаштування від 26.06.2019. Крім того, із наданої трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що останній з 01.08.2019 до 30.07.2021 дійсно працював лікарем-інтерном у КЗ «Дніпровський ЦПМСД №7, тобто прибув туди вчасно у день, зазначений в направленні на роботу, та з аналізу положень пункту 19 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, вбачається, що саме направлення на роботу є підставою для укладання трудового договору між молодим фахівцем і замовником.

У пункті 8 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 року № 992, який був чинним та врегульовував спірні правовідносини на час вступу відповідача за первісним позовом до Дніпропетровської медичної академії, випускники, які уклали угоду з вищим навчальним закладом після зарахування на навчання, повинні відпрацювати за місцем призначення не менше трьох років.

Згідно наказу ректора ДЗ «Дніпропетровська медична академія» №?469-ос від 30.06.2021 «Про випуск лікарів-інтернів та провізорів-інтернів що атестувались на визначення знань та практичних навичок спеціаліста, червень 2021, по факультету післядипломної освіти, відповідач був відрахований 30.06.2021 з очної інтернатури у зв`язку з закінченням навчання та присвоєнням звання лікаря-спеціаліста.

Однак як встановлено судом, відповідач після закінчення навчання в інтернатурі пропрацював у КЗ «Дніпровський ЦПМСД №7 на посаді лікаря-інтерна загальної практики лише один місяць, тобто неналежним чином виконав взяті на себе зобов`язання.

Отже, ОСОБА_1 не було дотримано вимог законодавства України та угоди про підготовку фахівця з вищою освітою № 210 від 01.09.2013 в частині зобов`язання відпрацювати після закінчення вищого навчального закладу три роки відповідно до направлення на роботу, що з урахуванням встановлених обставин справи слід розцінювати, як неналежне виконання взятих на себе цивільно-правових зобов`язань.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 за зустрічною позовною заявою до Дніпровського державного медичного університету про визнання правочину частково недійсним суд виходить з наступного.

Звертаючись до суду із зустрічною позовною заявою до Дніпровського державного медичного університету позивач, просив суд визнати частково недійсною угоду про підготовку фахівців з вищою освітою № 210 від 01.09.2013, укладену між ним та Державним закладом «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України», посилаючись на те, що на момент укладення даної угоди він не мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, оскільки був неповнолітнім, а його батьки згоди на укладення даної угоди не надавали та не знали про цю угоду.

Так, відповідно до статті 32 ЦК України фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років має неповну цивільну дієздатність.

Згідно з ч. 1 ст. 32 ЦК України крім правочинів, передбачених статтею 31 цього Кодексу, фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право: самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом; бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи; самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім`я (грошовими коштами на рахунку).

Всі інші правочини неповнолітня особа вчиняє лише за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників, що закріплено у частині 2 статті 32 ЦК України.

Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від батьків (усиновлювачів) або піклувальника та органу опіки та піклування відповідно до закону (ч. 4 ст. 32 ЦК України).

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому на момент укладення Угоди про підготовку фахівців з вищою освітою № 210 від 01.09.2013 йому було 17 повних років.

Відповідно до частини 2 статті 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 222 ЦК України правочин, який неповнолітня особа вчинила за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника, може бути згодом схвалений ними у порядку, встановленому статтею 221 цього Кодексу. Правочин, вчинений неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальників, може бути визнаний судом недійсним за позовом заінтересованої особи.

Разом з цим, ч.1 ст. 221 ЦК України передбачено, що правочин, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності, може бути згодом схвалений її батьками (усиновлювачами) або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном. Правочин вважається схваленим, якщо ці особи, дізнавшись про його вчинення, протягом одного місяця не заявили претензії другій стороні.

Батьки ОСОБА_1 протягом встановлених законом строків не заявили претензії відповідачу за зустрічним позовом, позивачу за первісним позовом з приводу укладення їх сином угоди про підготовку фахівців з вищою освітою № 210 від 01.09.2013. Як вбачається із матеріалів справи вказана претензія була подана батьком відповідача за первісним позовом - ОСОБА_4 13.12.2022, тобто після того, як вже справа перебувала на розгляді у суді. Тобто, в силу приписів частини першої статті 221 ЦК України, вказаний правочин вважається батьками схваленим.

Твердження представника ОСОБА_1 адвоката Чіп Я.М. про те, що батьки ОСОБА_1 згоди на укладення угоди про підготовку фахівців з вищою освітою № 210 від 01.09.2013 не надавали та не знали в період з 01.09.2013 по 30.06.2021, не підтверджені жодними доказами.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ОСОБА_1 , після досягнення повноліття, не розірвав угоду про підготовку фахівців з вищою освітою № 210 від 01.09.2013, належним чином продовжив виконувати умови даної угоди, у подальшому, закінчив Державний заклад «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України» та отримав документ про вищу освіту, закінчив навчання в інтернатурі, де один місяць працювала за направленням, та до грудня 2022 не звертався до суду із позовною заявою про визнання угоди частково недійсною або такою, що порушує його права та інтереси, що розцінюються судом як схвалення угоди і батьками відповідача і нимсамим, та спростовує заперечення представника відповідача за первісним позовом в цій частині.

Враховуючи вищенаведене, оскільки батьки ОСОБА_1 протягом встановлених законом строків не заявили претензії відповідачу за зустрічним позовом, позивачу за первісним позовом з приводу укладення їх сином угоди про підготовку фахівців з вищою освітою № 210 від 01.09.2013, з урахуванням того, що останній після досягнення повноліття не розірвав угоду, а навпаки, належним чином виконував умови даної угоди, прийнявши цим самим умови угоди, суд приходить до переконливого висновку, що передбачених законом підстав для визнання вказаної угоди не має, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_1 слід відмовити.

Вирішуючи позовні вимоги за первісним позовом Дніпровського державного медичного університету до ОСОБА_1 про стягнення витрат на навчання суд виходить з наступного.

Як вже було зазначено вище, відповідно до укладеної угоди про підготовку фахівця з вищою освітою №210 від 01.09.2013, відповідач за первісним позовом зобов`язався, серед іншого, прибути після закінчення вищого навчального закладу на місце направлення і відпрацювати не менше трьох років, а у разі відмови їхати за призначенням відшкодувати до державного бюджету вартість навчання в установленому порядку.

Обов`язок випускника відшкодувати до державного бюджету повну вартість навчання за умов, що були погоджені між сторонами, передбачено ч.2 ст. 52 Закону України «Про освіту», яка була чинною з 23.03.1996 по 06.09.2014, у тому числі на час укладення між сторонами угоди про підготовку фахівця з вищою освітою від 01.09.2013, пунктом 2 Указу Президента України від 23.01.1996№ 77/96 «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів», п. 14 постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 № 992 «Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням», втратив чинність 07.06.2017, однак чинний на час виникнення спірних правовідносин та п. 21 Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 2512.1997 № 367.

Відповідно до пункту 21 Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 25.12.1997 № 367, випускник повинен прибути до місця призначення у термін, визначений у направлені на роботу. Незгода випускника з рішенням комісії з працевлаштування випускників не звільняє його від обов`язку прибути на роботу за призначенням. У разі, якщо він не прибув за направленням або відмовився приступити до роботи за призначенням, чи його звільнено з ініціативи власника або уповноваженого органу за порушення трудової дисципліни або звільнено за власним бажанням протягом навчання в інтернатурі та трьох років після закінчення останньої, він зобов`язаний відшкодувати у встановленому порядку відповідно до державного або місцевого бюджетів вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.

Згідно з пунктом 14 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого Постановою КМУвід 22.08.1996 № 992, який врегульовував спірні правовідносини на час вступу ОСОБА_1 до вищого навчального закладу, у разі неприбуття молодого фахівця за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням протягом трьох років випускник зобов`язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати всі витрати.

Згідно з Указом Президента України «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів» від 23.01.1996 № 77 із змінами, внесеними згідно з Указом Президента України від 16.05.1996 № 342/96, особи які навчаються за рахунок державних коштів, укладають угоду, за якою вони зобов`язуються після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації працювати в державному секторі народного господарства на менше, ніж три роки. У разі відмови працювати в державному секторі народного господарства випускники відшкодовують в установленому порядку до державного бюджету повну вартість навчання.

Зазначеними вище нормативними актами визначено, що випускник повинен прибути до місця призначення у термін, визначений у направлені на роботу; незгода випускника з рішенням комісії з працевлаштування випускників не звільняє його від обов`язку прибути на роботу за призначенням; у разі, якщо його звільнено за власним бажанням протягом навчання в інтернатурі та трьох років після закінчення останньої, він зобов`язаний відшкодувати у встановленому порядку відповідно до державного або місцевого бюджетів вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.

Однак, ОСОБА_1 не було дотримано вимог законодавства України та угоди про підготовку фахівця з вищою освітою № 210 від 01.09.2013 в частині зобов`язання відпрацювати після закінчення вищого навчального закладу три роки відповідно до направлення на роботу, оскільки судом встановлено, що після закінчення навчання в інтернатурі у червня 2021він не продовжив відпрацювання трирічного строку, згідно з направленням для відпрацювання трьох років у КЗ «Дніпровський ЦПМСД №7».

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно пунктів 1,4 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Дії особи, яка не прибула на місце працевлаштування, зазначене в направленні, чи до будь-якого іншого закладу державного сектору економіки, чи звільнилася за власним бажанням, відмовилася від виконання взятих на себе зобов`язань, передбачають правові наслідки, встановлені законом та угодою, а саме - повернення витрачених коштів на навчання до державного бюджету, за рахунок якого ця особа здобула освіту у вищому навчальному закладі.

ОСОБА_1 , добровільно підписуючи угоду про підготовку фахівця з вищою освітою, погодився на працевлаштування його навчальним закладом, отримав направлення на роботу та навчаючись за кошти державного бюджету погодився, що у разі відмови відпрацювати не менше трьох років, зобов`язаний відшкодувати вартість навчання.

Отже, відповідачем не було дотримано вимог законодавства та умов угоди про підготовку фахівця з вищою освітою № 210 від 01.09.2013 в частині його зобов`язання відпрацювати після закінчення вищого навчального закладу три роки відповідно до направлення на роботу. Таким чином судом встановлено, що відповідачем було порушено право позивача на повернення йому витрат на навчання.

Вказана позиція узгоджується з позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 31.10.2018 по справі № 607/3681/17-ц та у постанові Верховного Суду від 30.01.2019 по справі № 607/3682/17.

Відповідно до розрахунків позивача за первісним позовом, з державного бюджету на навчання відповідача як студента медичного факультету Дніпровського державного медичного університету за навчальні роки 2013-2019 було витрачено 174736,74 грн., а на навчання в інтернатурі за період навчання 2019-2021-32220,16 грн., що разом становить 206 956,90 грн. (а.с. 23).

Представник відповідача Чіп Я.М. не погоджувався із наданим стороною позивача за первісним позовом розрахунком грошових коштів, які підлягають поверненню за навчання за державним замовленням.

Однак, разом з цим, розмір витрат на навчання, що розрахований стороною позивача не спростований та не надано жодних доказів того, що з ОСОБА_1 на користь Дніпровського державного медичного університету мають бути стягнути витрати на навчання у іншому розмірі, ніж розрахований позивачем-206 956,90 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку, що з ОСОБА_1 на користь Дніпровського державного медичного університету підлягають стягненню витрати на навчання у розмірі 206 956,90 грн., а отже позовні вимоги за первісним позовом Дніпровського державного медичного університету підлягають задоволенню.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Дніпровського державного медичного університету за первісним позовом про стягнення витрат на навчання підлягають задоволенню, а у задоволенні позовних вимоги ОСОБА_1 необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги Дніпровського державного медичного університету за первісним позовом про стягнення витрат на навчання задоволені, то з відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 на користь позивача за первісним позовом повинно бути стягнуто судовий збір у розмірі 3 104 ,36 грн. Оскільки у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за зустрічним позовом про визнання угоди частково недійсною- відмовлено, понесені останнім судові витрати на підставі ст. 141 ЦПК України розподілу між сторонами не підлягають.

На підставі ст. ст. 32, 203, 215, 221,222, 253,2 54,256,264,261,267,509,526,610,611,625,629 Цивільного кодексу України та керуючись 2, 4, 76-81, 82, 128, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273ЦПК України, -

УХВАЛИВ :

Позовну заяву Дніпровського Державного медичного університету до ОСОБА_1 про стягнення витрат на навчання - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Дніпровського державного медичного університету, ЄДРПОУ 02010681, витрати на навчання у розмірі 206 956 (двісті шість тисяч дев`ятсот п`ятдесят шість) гривень 90 копійок та сплачений судовий збір у розмірі 3 104 (три тисячі сто чотири) гривні 36 копійок.

У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Дніпровського державного медичного університетупро визнання угоди частково недійсною- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:

Позивач - Дніпровськийдержавний медичний університет, ЄДРПОУ 02010681(адреса місцезнаходження: 49044, м. Дніпро, вул. Володимира Вернадського, буд. 9);

Представник позивача - Калга Станіслав Іванович(адреса місцезнаходження: 49044, м. Дніпро, вул. Володимира Вернадського, буд. 9);

Відповідач -ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,адреса місця проживання: АДРЕСА_1 );

Представник відповідача - Чіп Ярослав Миколайович (адреса місця знаходження: АДРЕСА_2 .

Суддя: С.В.Чудопалова