Ухвала

від 17.09.2024 по справі 295/10680/23

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/10680/23

Категорія 75

2-др/295/58/24

УХВАЛА

щодо розгляду заяви про відшкодування витрат, пов`язаних з розглядом справи, та виправлення описки

17.09.2024 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Стрілецької О.В.

за участі секретаря судового засідання Савченко Т.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Циганчук Н.А.

представника відповідача - адвоката Круківської С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за матеріалами цивільної справи за позовом ОСОБА_1 доДержавної установи«Житомирський обласнийцентр контролюі профілактикихвороб МОЗУкраїни» провизнання незаконнимнаказу прозвільнення,скасування наказу,поновлення нароботі,стягнення середньомісячногозаробітку зачас вимушеногопрогулу таморальної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

19.08.2024 до суду надійшла заява ОСОБА_1 , в якій він просить стягнути з відповідача судові витрати за надання правничої допомоги в сумі 20000,00 грн, про що була заявлена вимога в позовній заяві.

В обгрунтування зазначив, що за результатами судового розгляду частково задоволений позов про визнання незаконним наказу про звільнення, скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, а тому посилаючись на норми ст. 141 ЦПК України вважає, що витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача, проте в судовому рішенні, ухваленому за наслідками вирішення спору, не вирішено питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу.

До заяви про ухвалення додаткового рішення долучений лише акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих адвокатських послуг) на суму 26000,00 грн.

В судовому засіданні 17.09.2024 ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 заяву про ухвалення додаткового рішення підтримали в повному обсязі. Надали письмові пояснення, які долучені до матеріалів справи (а.с. 33-37).

Зокрема, стороною позивача було наголошено, що норми ЦПК України дозволяють надати докази, які підтверджують розмір понесених судових витрат, протягом п`яти днів з дня закінчення судового розгляду. Представник позивача адвокат Циганчук Н.А. пояснила, що між нею та позивачем була досягнута усна домовленість про розмір гонорару та про вартість послуг, які надаватимуться нею, як представником. Також зазначила, що на даний час позивач не сплатив за послуги з надання правничої допомоги, між ними існує усна домовленість про те, що оплата за виконану роботу буде проведена після поновлення позивача на посаді та виплати йому заробітної плати за другий місяць роботи. Проте відсутність оплати за надані послуги не є підставою для відмови в їх стягненні, оскільки відшкодуванню підлягають як фактично понесені витрати, так і ті, які мають бути сплачені.

Представник відповідача адвокат Круківська С.А. в судовому засіданні вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу визнала частково. В обґрунтування заперечень вказала, що долучений ОСОБА_1 договір про надання правової допомоги від 27.08.2023 року (Том № 1 а.с. 209-212) не містить положень про вартість наданих послуг та порядок їх оплати. Крім того, згідно долученого акту приймання-передачі виконаних робіт вбачається, що наведені в ньому пункти 1, 2, 3, 4 між собою та пункт 8 з пунктом 11 фактично дублюються, проте за кожну з наведених в них послугу передбачена окрема плата, вважає, що таким чином вартість послуг є штучно збільшеною та завищеною. Адвокат Круківська С.А. зауважила, що позовні вимоги задоволено частково, зокрема зменшено розмір завданої позивачу моральної шкоди, а відтак розмір витрат на правничу допомогу підлягає визначенню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Дослідивши заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, заслухавши думку позивача та його представника, заперечення представника відповідача, матеріали цивільної справи №295/10680/23, судом встановлено наступне.

10.08.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати незаконним наказ Державної установи«Житомирський обласний центр контролю і профілактики хвороб МОЗ України» №186-ос від 11.07.2023 "Про реалізацію наказу від 26.06.2023 № 176-ос "Про звільнення ОСОБА_3 ";

- скасувати наказ Державної установи«Житомирський обласний центр контролю і профілактики хвороб МОЗ України» №186-ос від 11.07.2023 "Про реалізацію наказу від 26.06.2023 № 176-ос "Про звільнення ОСОБА_3 ";

- зобов`язати відповідача поновити його на посаді заступника генерального директора з епідеміологічного нагляду та моніторингу інфекційних захворювань із 11.07.2023;

- стягнути з відповідача на користь позивача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулуз 11.07.2023 по день фактичного поновлення на роботі;

- стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 29230,00 грн.

12.08.2024 рішенням Богунського районного суду м. Житомира позов задоволено частково:

- визнано незаконним і скасовано наказ Державної установи «Житомирськийобласний центрконтролю іпрофілактики хворобМОЗ України» №186-ос від 11.07.2023 року «Про реалізацію наказу від 26.06.2023 року № 176-ос "Про звільнення ОСОБА_3 ";

- поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника генерального директора з епідеміологічного нагляду та моніторингу інфекційних захворювань з 11.07.2023 року;

- стягнуто з Державної установи «Житомирськийобласний центрконтролю іпрофілактики хворобМОЗ України» на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 11.07.2023 по 12.08.2024 в розмірі 150911,92 грн та 10000,00 грн моральної шкоди;

- стягнуто з Державної установи «Житомирськийобласний центрконтролю іпрофілактики хворобМОЗ України» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2512,22 грн;

- повернуто ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1610,40 грн, надмірно сплачений при зверненні до суду згідно квитанції №9314-3422-5618-2691 від 10.08.2023;

- стягнуто з Державної установи «Житомирськийобласний центрконтролю іпрофілактики хворобМОЗ України» на користь держави судовий збір в розмірі 1509,12 грн.

Разом з тим, в рішенні суду не вирішено питання щодо стягнення витрат на надання професійної правничої допомоги.

Відповідно достатті 59 Конституції Україникожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частина першастатті 15 ЦПК Українивизначає, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Пунктому 3.2Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Повноваження адвоката, як представника, підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно доЗакону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»(частина четвертастатті 62 ЦПК України).

За положеннями пункту 4 статті1, частин третьої та п`ятої статті27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечитиКонституції Українита законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пункт 9 частини 1статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»установлює, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Порядок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу здійснюється відповідно до статей133,134,137,141 ЦПК України.

Згідно положень частини 1, пункту 1 частини 3статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1)розмір витратна правничудопомогу адвоката,в томучислі гонораруадвоката запредставництво всуді таіншу правничудопомогу,пов`язанузі справою,включаючи підготовкудо їїрозгляду,збір доказівтощо,а такожвартість послугпомічника адвокатавизначаються згідноз умовамидоговору пронадання правничоїдопомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

В позовній заяві на виконання вимог п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивач зазначив, що очікує понести витрати на правничу допомогу в орієнтовному розмірі 20000,00 грн, заявляв вимогу про покладення всіх витрат, пов`язаних з розглядом справи, на відповідача, без будь-якої конкретизації їх розміру (Том І а.с. 9).

Також суд звертає увагу, що позовна заява подана до суду 10.08.2024, підписана позивачем особисто, представник не був зазначений як учасник процесу.

На підтвердження витрат з послуги з надання правничої допомоги сторона позивача подала суду договір про надання правової допомоги від 27.08.2023, ордер на надання правничої допомоги ОСОБА_1 від 23.11.2023 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЖТ №001104, які були долучені адвокатом Циганчук Н.А. на підтвердження власних повноважень в судовому засіданні 13.12.2023, а також Акт приймання-передачі виконаних робіт, поданий одночасно з заявою про ухвалення додаткового рішення 19.08.2024, який підписаний адвокатом Циганчук Н.А. та ОСОБА_1 (без дати), в якому міститься опис наданих адвокатом послуг та їх вартість на суму 26000,00 грн (Том І а.с. 209-214, Том ІІІ а.с. 21-22).

Проаналізувавши зміст даного Акту можна дійти вийти висновку, що оплата послуг адвоката обрахована, виходячи з погодинної оплати, вартість однієї години роботи адвоката становить 1000,00 грн, незалежно від виду послуги - надання консультації, підготовка процесуальних документів чи участь в судовому засіданні.

Разом з тим, дослідивши зміст наданого стороною позивача договору про надання правової допомоги від 27.08.2023, судом встановлено, що він не містить конкретних умов про вартість послуг, які підлягають оплаті, їх розмір та порядок проведення оплати.

Так, в розділі 4 Порядок оплати послуг адвоката даного договору зазначено, що розмір і порядок виплати гонорару адвокату визначається за взаємною домовленістю між сторонами, оплата підлягає перерахуванню клієнтом на картковий рахунок адвоката (п.п. 4.1, 4.2, Том І а.с. 210).

Водночас, відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України та статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, порядок обчислення розміру гонорару визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги.

Нормами чинного законодавства не передбачено наявність усних домовленостей між адвокатом і клієнтом про вартість оплати послуг адвоката, а тому такі доводи представника позивача адвоката Циганчук Н.А. не заслуговують на увагу та підлягають відхиленню.

Отже, суд вважає, що на підставі наданих доказів стороною позивача не доведено, на яких умовах була досягнуто угода між ним та адвокатом про оплату за надані послуги та їх вартість, а відтак суд визнає їх не підтвердженими та необгрунтованими.

Також суд звертає увагу, що позивач звернувся до суду 10.08.2023 самостійно, договір про надання правової допомоги з адвокатом Циганчук Н.А. був укладений лише 27.08.2023, тобто після подання позову до суду, а тому у суду наявні обгрунтовані сумніви щодо можливості адвокатом вчиняти дії, пов`язані з підготовкою справи для подання до суду та складання позовної заяви, що відображено в п.п. 1-4 Акту приймання-передачі, оскільки такі дії по часу взагалі виходять за межі дії договору, який був укладений за часом пізніше, тобто є безпідставними.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Абзацами 2,3ч.8ст.141ЦПК України визначено,що розмірвитрат,які сторонасплатила абомає сплатитиу зв`язкуз розглядомсправи,встановлюється судомна підставіподаних сторонамидоказів (договорів,рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.1 ст. 246ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

За правилами ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, серед іншого, судом не вирішено питання про судові витрати.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та другастатті 2 ЦПК України).

За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 10.01.2024 року у справі № № 285/5547/21 зроблений правовий висновок, що у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.

Відповідно до ухвали суду про відкриття провадження від 29.09.2023 справа до розгляду призначена в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 8 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі; при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

З огляду на те, що глава 10 розділу ІІІ ЦПК України "Розгляд справ у порядку спрощеного провадження" не містить окремих умов щодо подання доказів про понесені стороною судові витрати, виходячи з сукупного аналізу ч. 8 ст. 141, ст.ст. 246, 274-279 ЦПК України, суд робить висновок, що докази про розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), які повинні бути подані до завершення судового розгляду і виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до завершення судового розгляду у справі сторона зробила про це відповідну заяву, при цьому повинні бути наведені поважні причини, які завадили учаснику судового провадження подати докази до завершення судового розгляду.

Розгляд справи був завершений в судовому засіданні 12.08.2024, в якому були присутні ОСОБА_1 , його представник - адвокат Циганчук Н.А., представник відповідача адвокат Круківська С.А., 12.08.2024 за наслідками судового розгляду судом ухвалене рішення у справі (Том ІІІ а.с. 7-16).

При цьому, як протягом всього розгляду справи, так і в судовому засіданні 12.08.2024, стороною позивача не була зроблена заява про те, що докази, які підтверджують понесені судові витрати, будуть подані протягом п`яти днів після завершення судового розгляду, що підтверджується змістом журналів судового засідання, як і не заперечувалось стороною позивача в даному судовому засіданні.

Отже, подана ОСОБА_1 19.08.2024 заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача на його користь понесених витрат на правничу допомогу, до якої був долучений акт виконаних робіт, як доказ на підтвердження таких витрат, був поданий без попередньо зробленої заяви про це, тобто з порушенням вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Крім того, дослідивши зміст заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на надання правничої допомоги, суд зазначає, що в ній взагалі відсутнє посилання на будь-які поважні причини, з яких докази на підтвердження вартості надання юридичних послуг адвокатом Циганчук Н.А. не були надані суду до закінчення розгляду справи.

ОСОБА_1 та його представник - адвокат Циганчук Н.А. ні в заяві про ухвалення додаткого рішення, ні в письмових поясненнях до заяви, не обґрунтували, в чому полягала складність надати відповідні докази до завершення судового розгляду.

В судовому засіданні 17.09.2024 на запитання головуючої представник ОСОБА_2 зазначила, що в акт неможливо було включити всі послуги, надані адвокатом, оскільки розгляд справи був завершений 12.08.2024, а до акту необхідно було внести послуги, які були надані адвокатом в цей день.

Суд наголошує, що фактично всі дії, які викладені у відповідному акті, окрім участі в судовому засіданні 12.08.2024, були вчинені адвокатом до ухвалення судового рішення у справі, проте стороною позивача жодним чином не обґрунтовано неможливість подання необхідних доказів, які підтверджують попередньо надані послуги, до закінчення судового розгляду.

На думку суду об`єктивною була неможливість надати акт лише щодо участі в останньому судовому засіданні 12.08.2024, що не виключало можливості надати інші докази до завершення судового розгляду.

Неможливо вважати належним виконанням положень ч. 8 ст. 141 ЦПК України щодо необхідності зробити заяву про подання доказів на підтвердження понесених судових витрат після завершення судового розгляду зазначення в позовній заяві про те, що позивач очікує понести витрати на правничу допомогу, на що посилався позивач в судовому засіданні 17.09.2024, оскільки вони суперечать положенням ЦПК України.

В позовній заяві позивач зазначив загальне прохання про необхідність стягнення судових витрат з відповідача, проте до ухвалення у справі рішення не надав докази на підтвердження вартості послуг адвоката, як і не вказав будь-яких причин, які унеможливлюють подання ним вчасно відповідних доказів; не повідомив про наявність поважних причин, які зумовлюють необхідність подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення судом.

Беручи доуваги встановленісудом підчас розглядузаяви простягнення витратна правовудопомогу обставини,суд дійшоввисновку,що змістзаяви ОСОБА_1 не містить обґрунтувань поважності причин не подання ним доказів, які підтверджують розмір понесених судових витрат на правничу допомогу до закінчення судових дебатів у справі, враховуючи, що його інтереси представляв адвокат.

Таким чином, підсумовуючи викладене, з огляду на те, що суд дійшов висновку про необгрунтованість та безпідставність заявлених до стягнення вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу та не підтвердження належним чином їх розміру; те, що заява про стягнення витрат на правничу допомогу подана з порушенням порядку, встановленого ст.ст. 141, 246 ЦПК України, суд відмовляє в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення і про стягнення витрат на правничу допомогу з відповідача.

Крім того, в судовому засіданні судом ініційовано обговорення питання про можливість виправлення описки в рішенні суду від 12.08.2024.

Судом встановлено, що згідно з рішенням суду від 12.08.2024 ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника генерального директора з епідеміологічного нагляду та моніторингу інфекційних захворювань з 11.07.2023 року, натомість до звільнення ОСОБА_1 обіймав посаду виконуючого обов`язки заступника генерального директора з епідеміологічного нагляду та моніторингу інфекційних захворювань Державної установи «Житомирськийобласний центрконтролю іпрофілактики хворобМОЗ України».

В судовому засіданні ОСОБА_1 та адвокат Циганчук Н.А. заперечували щодо виправлення описки в рішенні. Вказали, що судом встановлена незаконність звільнення позивача з посади, посада виконуючого обов`язки відсутня в штатному розписі установи, а відтак вважають, що позивач правомірно поновлений на посаді заступника генерального директора з епідеміологічного нагляду та моніторингу інфекційних захворювань.

Представник ОСОБА_4 не заперечувала щодо виправлення даної описки в судовому рішенні, оскільки ОСОБА_1 був звільнений з посади виконуючого обов`язки заступника генерального директора з епідеміологічного нагляду та моніторингу інфекційних захворювань. Крім того, зазначила, що з даного приводу містяться відповідні посилання і в апеляційній скарзі, яка подана на рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.

Судом встановлено, що 01.07.2022 року ОСОБА_1 був переведений на посаду виконуючого обов`язки заступника генерального директора з епідеміологічного нагляду та моніторингу інфекційних захворювань, що підтверджується змістом копії трудової книжки та копією наказу № 178-ос від 01.07.2022 «Про переведення», які знаходяться в матеріалах справи (Том №1 а.с. 20, 105-106).

Зі змісту наказу №186-ос від 11.07.2023 "Про реалізацію наказу від 26.06.2023 № 176-ос "Про звільнення ОСОБА_3 " вбачається, що ОСОБА_1 звільнений з посади виконуючого обов`язки заступника генерального директора з епідеміологічного нагляду та моніторингу інфекційних захворювань (Том №1 а.с. 92).

З огляду на те, що судом встановлено, що по тексту рішення та в третьому абзаці резолютивної частини рішення від 12.08.2024 допущена описка в написанні посади ОСОБА_1 , яку він обіймав і на якій він повинен бути поновлений, а саме помилково вказано «заступника генерального директора з епідеміологічного нагляду та моніторингу інфекційних захворювань» замість «виконуючого обов`язки заступника генерального директора з епідеміологічного нагляду та моніторингу інфекційних захворювань» , а тому суд вважає за необхідне виправити дану описку.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 10-13, 269, 270, 352-354 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення з Державної установи «Житомирський обласний центр контролю і профілактики хвороб МОЗ України» витрат на професійну правничу допомогу.

Виправити описки,допущені врішенні судувід 12.08.2024у справі№295/10680/23,вказавши потексту рішення,що ОСОБА_1 підлягає поновленнюна посадівиконуючого обов`язки заступника генерального директора з епідеміологічного нагляду та моніторингу інфекційних захворювань, та викласти третій абзац резолютивної частини рішення наступним чином: «Поновити ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов`язки заступника генерального директора з епідеміологічного нагляду та моніторингу інфекційних захворювань з 11.07.2023 року".

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення відповідно до положень ст. 260 ЦПК України.

Повний текст ухвали складений 20.09.2024.

Суддя О.В. Стрілецька