Рішення

від 09.09.2024 по справі 378/6/23

СТАВИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 378/6/23

Провадження № 2/378/153/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2024 р. Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Скороход Т. Н.

за участю секретаря: Соколової О.А.,

прокурорів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представник третьої особи: Білецької Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селище Ставище Київської області цивільну справу за позовом Керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області Гладія Є. в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області до ОСОБА_3 , третя особа: Приватне сільськогосподарське підприємство «Гейсиське», про скасування державної реєстрації права власності та витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

До суду 2 січня 2023 року надійшов вказаний позов з посиланням на те, що у 2003 році ОСОБА_4 , являючись головою СФГ «Фламінго», з метою отримання права подальшого користування земельною ділянкою кадастровий номер 3224282400:01:009:0005 вирішив її розпаювати, підробив підпис в заяві про вступ в якості члена СФГ «Фламінго» від імені родича ОСОБА_5 для подальшого оформлення на нього земельних ділянок із запасу земель тодішньої Гейсиської сільської ради Ставищенського району Київської області, які він використовував згідно Державного акту про право користування земельною ділянкою загальною площею 32,6 га, виданого йому 29.11.1997. На підставі вказаної заяви державний реєстратор внесла зміни №1 до статуту СФГ «Фламінго». Окрім цього, ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що ОСОБА_5 не писав будь-яких заяв про вступ до членів СФГ «Фламінго», і фактично перебував у його складі незаконно, підробив його підпис у колективній заяві про згоду на виділення йому земельної частки (паю) площею згідно проекту поділу земель СФГ.

Розпорядженням СтавищенськоїРДА №522від 15.11.2005було затвердженотехнічну документаціюіз складанняпроекту приватизаціїземельних ділянокв розміріземельних часток(паїв)з оформленнямдержавних актівна правовласності наземельні ділянкичленам СФГ«Фламінго» тачленам вказаногогосподарства уприватну власністьбезоплатно переданоземельні ділянкиза рахунокземель сільськогосподарськогопризначення натериторії Гейсиськоїсільської радиСтавищенського районуКиївської області,та ОСОБА_5 безоплатно переданоу приватнувласність земельнуділянку загальноюплощею -2,8980га,кадастровий номер3224282400:01:009:0005,про що згідно вказаного розпорядження останньому 15.11.2005 видано державний акт серії ЯГ № 184982 на право власності на землю.

Ухвалою Ставищенського районного суду Київської області від 29.06.2022, яка набрало законної сили, у справі № 378/266/22 ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, кримінальне провадження закрито. Вказаною ухвалою суду встановлено вищевказані обставини, що не підлягають доказуванню.

01.02.2016 від імені ОСОБА_5 та СФГ «Фламінго», в особі ОСОБА_6 , укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 49 років, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В подальшому, ОСОБА_5 , достовірно знаючи про те, що перебував у складі СФГ «Фламінго» незаконно, колективну заяву про згоду на виділення йому земельної частки (паю) не підписував, вищевказаний державний акт не отримував, звернувся до Ставищенської райдержадміністрації із заявою про видачу нового державного акту взамін втраченого, у зв`язку з чим останньому на підставі розпорядження Ставищенської райдержадміністрації № 829 від 28.12.2011 видано 29.12.2012 новий державний акт серії ЯЙ №321006 на право власності на вищевказану спірну земельну ділянку, який зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на землю та на право постійного користування землею під №322420001002381.

Рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 22.09.2020 у справі 378/1170/19 за позовом ОСОБА_5 до СФГ «Фламінго» скасовано державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, яке виникло на підставі вищевказаного договору оренди землі від 01.02.2016, укладеного між ОСОБА_7 та СФГ «Фламінго», предметом якого є спірна земельна ділянка. На виконання вказаного рішення суду державним реєстратором Білоцерківської міської ради Бурімською Н. І. внесено відомості про скасування державної реєстрації зазначеного права оренди земельної ділянки.

Згідно договору купівлі-продажу від 03.08.2021 № 2904 ОСОБА_5 відчужив вищевказану спірну земельну ділянку, кадастровий номер 3224282400:01:009:0005, на користь ОСОБА_3 .. На підставі вказаного договору приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Саєнко О.О. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень № 59620167 від 03.08.2021.

11.08.2021 між ОСОБА_3 та ПСП «Гейсиське» укладено договір оренди землі № 661 на сім років з дати державної реєстрації, про що державним реєстратором Ставищенської селищної ради Олефір П.П. внесені відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Село Гейсиха входить до складу Ставищенської селищної громади Білоцерківського району. Право власності на спірну земельну ділянку належить державі в особі вказаної селищної ради, а тому оспорювану земельну ділянку слід витребувати на користь вказаної селищної ради з незаконного володіння відповідача. Позивач як уповноважений суб`єкт владних повноважень, за наявності факту порушення інтересів держави, не звертався до суду за їх захистом.

Листом від 18.11.2022 №56-9434вих-22 Обухівська окружна прокуратура звернулася до Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області із вимогою про необхідність вжиття заходів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства, на що вказана селищна рада листом 03-06/1689 від 22.11.2022 повідомила, що нею не вживаються заходи цивільно-правового характеру у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для обґрунтування позовної заяви, та просила прокуратуру вжити заходи реагування з метою повернення земельної ділянки у власність громади.

Позивач просить суд скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 59620167 від 03.08.2021 стосовно права приватної власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 3224282400:01:009:0005 площею 2,8980 га; витребувати на користь держави в особі Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області вказану земельну ділянку з незаконного володіння ОСОБА_3 ; стягнути з відповідача на користь Київської обласної прокуратури судовий збір.

Ухвалою судді Ставищенського районного суду Київської області від 22 лютого 2023 року відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом, призначено справу до розгляду в підготовчому судовому засіданні (а. с. т. 1 а.с. 71-72).

Ухвалою Ставищенськогорайонного судувід 20березня 2023року клопотанняпредставника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_8 задоволено, вказану позовну заяву залишено без розгляду (т. 1 а. с. 143-145).

Постановою Київськогоапеляційного судуу складіколегії суддівсудової палатиз розглядуцивільних справвід 16травня 2023року ухвалуСтавищенського районногосуду Київськоїобласті від20березня 2023року скасованоі направленосправу дляпродовження розглядудо судупершої інстанції(т.1а.с.184-186).

Ухвалою Ставищенського районного суду Київської області від 6 вересня 2023 року закрито підготовче провадження по даній справі, призначено справу до розгляду (т. 1 а. с. 232).

Ухвалою Ставищенського районного суду Київської області від 22 вересня 2023 року зупинено провадження у вказаній справі до розгляду Верховним Судом касаційної скарги відповідача ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 16 травня 2023 року (т. 1 а.с. 250).

Ухвалою Ставищенськогорайонного судуКиївської областівід 18квітня 2024 року провадження у вказаній справі поновлено (т. 2 а.с. 73).

В судове засідання прокурор Обухівської окружної прокуратури Київської області позовні вимоги підтримав.

В судове засідання представник позивача Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області не прибув, до суду представник вказаної ради ОСОБА_9 подав заяву, в якій позов просить задовольнити, справу розглядати без участі представника Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області (т. 2 а. с. 80).

В судове засідання відповідач та його представник не прибули, відповідач подав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що спірну земельну ділянку було придбано за відплатним договором, за відомостями Державного реєстру прав та за змістом рішення суду продавця було встановлено власником цієї ділянки, тому відповідач є добросовісним набувачем, просить відмовити в задоволенні позову, застосувавши наслідки спливу позовної давності, просить справу розглядати без його участі та без участі його представника (т. 2 а.с. 110-112).

В судове засідання представник третьої особи ПСП «Гейсиське» Білецька Л.І. 09.09.2024 не прибув, про час і місце розгляду справи підприємство повідомлене належним чином (т. 2 а.с. 135). про причини неявки суд не повідомили.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши письмові докази, приходить до наступного.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

03.08.2021 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачем ОСОБА_3 зареєстровано право власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства площею 2,898 га з кадастровим номером 3224282400:01:009:0005, що розташована на території Гейсиської сільської ради Ставищенського району Київської області, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, зареєстрованого у реєстру № 2904, виданого 03.08.2021 приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Саєнко О.О., яка належала ОСОБА_5 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЙ №321006, виданого 29.12.2012 Управлінням Держкомзему у Ставищенському районі Київської області (т. 1 а.с. 33, 42-43, 49-50).

11.08.2021 між ОСОБА_3 та ПСП «Гейсиське», в особі ОСОБА_10 , укладено договір оренди №661 земельної ділянки загальною площею 2,8980 га, кадастровий номер 3224282400:01:009:0005, строком на 7 років, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 12.08.2021 (т. 1 а. с. 44-46, 47, 49-50).

Ухвалою Ставищенського районного суду Київської області від 29.06.2022 у справі № 378/266/22, яка набрала законної сили 07.07.2022, ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, кримінальне провадження закрито (т. 2 а. с. 141-142). Вказаною ухвалою Ставищенського районного суду від 29.06.2022 встановлено, що ОСОБА_4 , являючись головою СФГ «Фламінго» 26.02.2003 підробив підпис від імені ОСОБА_5 в заяві про вступ члена СФГ «Фламінго», на підставі якої державний реєстратор ОСОБА_11 внесла зміни №1 до статуту СФГ «Фламінго», включивши у його склад 16 осіб, у т. ч. ОСОБА_5 .. Окрім цього, ОСОБА_4 підробив підпис ОСОБА_5 у колективній заяві про згоду на виділення їй земельної частки (паю) площею згідно проекту поділу земель СФГ. Надалі розпорядженням Ставищенської райдержадміністрації № 522 від 15.11.2005 було затверджено технічну документацію із складання проекту приватизації земельних ділянок в розмірі земельних часток (паїв) з оформленням державних актів на право власності на земельні ділянки членам СФГ «Фламінго» та членам вказаного господарства , в т. ч. ОСОБА_5 у приватну власність безоплатно передано земельну ділянку, та видано ОСОБА_5 державний акт серії ЯГ №184982 на право власності на землю за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Гейсиської сільської ради Ставищенського району Київської області загальною площею - 2,8981 га, кадастровий номер земельної ділянки 3224282400:01:009:0005. Вказаний державний акт серії ЯГ №184982 на право власності на землю виданий ОСОБА_5 . Ставищенським районним відділом земельних ресурсів 6 липня 2006 року на підставі розпорядження Ставищенської райдержадміністрації № 522 від 15.11.2005 (т. 1 а. с. 26, 27-28).

01.03.2016 від імені ОСОБА_5 та СФГ «Фламінго» в особі ОСОБА_6 укладено договір б/н оренди земельної ділянки загальною площею 2,8980 га, кадастровий номер земельної ділянки 3224282400:01:009:0005 строком на 49 років, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 03.02.2016 (т. 1 а. с. 29-31, 49-50).

Розпорядженням Ставищенської РДА від 28 грудня 2021 року (т. 1 а.с. 32) визнано недійсним втрачений державний акт серії ЯГ №184982, зареєстрований та виданий на ім`я ОСОБА_5 06.07.2006 №010634901619 для ведення фермерського господарства на території Гейсиської сільської ради Ставищанського району Київської області. Надано дозвіл на виготовлення нового державного акту, взамін втраченого на ім`я ОСОБА_5 для ведення фермерського господарства на території Гейсиської сільської ради Ставищанського району Київської області, забезпечити його державну реєстрацію та видати безпосередньо на руки ОСОБА_5 ..

Державний акт серія ЯЙ №321006 на право власності на землю виданий ОСОБА_5 . Управлінням Держкомзему у Ставищенському районі 29 грудня 2012 року на підставі розпорядження Ставищенської райдержадміністрації № 829 від 28.12.2011 (т. 1 а.с. 33).

Рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 22 вересня 2020 року позов ОСОБА_5 задоволено частково; скасовано державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, яке виникло на підставі договору оренди землі від 1 лютого 2016 року, укладеного між ОСОБА_5 та СФГ «Фламінго», предметом якого є земельна ділянка площею 2,8980 га, кадастровий номер 3224282400:01:009:0005, призначена для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Гейсиської сільської ради Ставищенського району Київської області, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 13210388; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено (т. 1 а.с. 34-39, 40-41).

Відповідно до інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 17.11.2022 (т. 1 а.с. 51-52) право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3224282400:01:009:0005, площею 2,898 га, розташованої на території Гейсиської сільської ради Ставищенського району Київської області, зареєстровану в державному реєстрі прав 03.08.2021 за ОСОБА_3 , а право оренди на вказану земельну ділянку 11.08.2021 за ПСП «Гейсиське».

Згідно загальнодоступних відомостей інтернет Порталу відкритих даних - Довідника показників нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь в України (головної сторінки Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру) станом на 01.01.2022 нормативна грошова оцінка 1 га земель категорії «рілля» по Київській області становить 26 531,00 грн. (т. 1 а. с. 48). Відповідно, вартість вказаної земельної ділянки загальною площею 2,8980 га складає 76886, 84 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно ч. 2 ст.2ЦК України одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка відповідно до ст.ст. 167, 170ЦК України набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Відповідно до ст.19Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини другої статті 4ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Згідно частин 3, 4 статті 56ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.131-1Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя згідно п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру", зокрема відповідно до ч. 3 ст.23вказаного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор звертаючись до суду з позовною заявою, послався на статтю 23 Закону України "Про прокуратуру", Рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99. В обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді прокурор зазначив, що станом на час подання прокурором позову, Ставищенською селищною радою самостійно не заявлено такого позову, а отже допущено бездіяльність органом, уповноваженим на виконання функцій у спірних правовідносинах, що тва на відповідній території та отримання плати за використання земельної ділянки комунальної власності без правовстановлюючих документів.

Так, листом від 18.11.2022 № 56-9434вих-22 Обухівська окружна прокуратура звернулася до Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області із вимогою про необхідність вжиття заходів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства (т. 1 а. с. 53-56), на що вказана селищна рада листом № 03-06/1689 від 22.11.2022 повідомила, що нею не вживаються заходи цивільно-правового характеру у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для обґрунтування позовної заяви, та просила прокуратуру вжити заході реагування з метою повернення земельної ділянки у власність громади (т. 1 а. с. 57).

Також на виконання вимог ч. 4 ст.23Закону України"Пропрокуратуру" Обухівською окружною прокуратурою попередньо повідомлено Ставищенську селищну раду про звернення із позовною заявою до суду в інтересах держави в особі зазначеного органу (т. 1 а. с. 58).

З огляду на зазначене, враховуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, суд дійшов висновку, що прокурор, звертаючись до суду з даним позовом, дотримався порядку передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» представництва інтересів держави у суді, обґрунтував та довів бездіяльність компетентного органу.

Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту можуть бути в тому числі визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно із частинами другою, третьою статті 78Земельного кодексуУкраїни право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до статті 80ЗК України суб`єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно із частиною першою статті 116ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Статтею 122ЗК України передбачено, що вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

До повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом (стаття 13 ЗК України).

Згідно зі статтями 317, 319ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Відповідно до частин першої, третьої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Виходячи з положень зазначених статей, право витребувати майно з чужого незаконного володіння має тільки власник цього майна.

Захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до особи, яка незаконно володіє цим майном (у разі відсутності між ними зобов`язально-правових відносин), якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно, зокрема в добросовісного набувача.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 29 березня 2017 року у справі № 6-3104цс16 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 674/31/15-ц (провадження № 14-288цс18).

При цьому право на витребування майна з чужого володіння не потребує визнання недійсними правочинів, за якими майно вибуло від законного власника, воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею, що й повинно бути доведено в суді. Застосування реституції та повернення майна за недійсним правочином, враховуючи положення статті 216 ЦК України, є можливим тоді, коли предметом спору є правочин за участю власника і набувача.

Статтею 393 ЦК України визначено, що правовий акт органу державної влади, органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Згідно зі ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та постановам Верховної Ради України, прийнятим відповідно до Конституції та законів України, актам Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З урахуванням викладеного та встановлених вищевказаною ухвалою Ставищенського районного суду Київської області від 29 червня 2022 року обставин, суд приходить до висновку, що вищевказана земельна ділянка загальною площею 2,8980 га незаконно передана у власність ОСОБА_5 на підставі вищевказаного розпорядження Ставищенської РДА № 522 від 15.11.2005 «Про передачу у приватну власність земельних ділянок членам фермерського господарства «Фламінго» на території Гейсиської сільської ради Ставищенського району» (т. 1 а. с. 26), у зв`язку з чим вказане розпорядження в цій частині є незаконним.

Оскільки зазначене розпорядження у вказаній частині суперечить вимогам закону, - отримана ОСОБА_5 , а в подальшому відповідачем ОСОБА_3 у приватну власність земельна ділянка підлягає поверненню належному власнику.

Відповідно до вимог ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а згідно вимог ч. 1 ст. 153 Земельного кодексу України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до вимог ст. 373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу (ст. 396 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Пунктом 24 Перехідних положень (доповненим згідно із Законом № 1423-IX від 28.04.2021) Земельного кодексу України визначено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Згідно ч. 1 ст. 122 ЗК України (у чинній редакції) сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Село Гейсиха на даний час входить до складу Ставищенської селищної громади Білоцерківського району, яка утворена на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області» від 12.06.2020 № 715-р.

З огляду на вищевикладене, вбачається очевидний факт порушення інтересів держави в особі Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області, як законного власника та розпорядника земель сільськогосподарського призначення в межах територіальної громади.

Як зазначено вище, право власності на спірну земельну ділянку належить державі в особі Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області, а тому вищевказану земельну ділянку слід витребувати на користь селищної ради з незаконного володіння ОСОБА_3 .

Звертаючись у суд, прокурор просив скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Саєнко О.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 59620167 від 03.08.2021 стосовно права приватної власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 3224282400:01:009:0005 площею 2,898 га з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства.

Між тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18 викладено наступні висновки: « 11.5. Метою позову про витребування майна є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном, зокрема землями сільськогосподарського призначення, означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, призводить до ефективного захисту прав власника саме цього майна.

Таким чином, у разі державної реєстрації права власності за новим володільцем (відповідачем), власник, який вважає свої права порушеними, має право пред`явити позов про витребування відповідного майна.

При цьому Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, і для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Такий правовий висновок, зокрема, викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (провадження № 14-396цс19, пункт 33) та від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 49).

Крім того, не є належним способом захисту права або інтересу позивача вимога про скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки воно вичерпує свою дію в момент цієї реєстрації. Такий правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18 (провадження № 12-184гс18, пункт 5.17), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-386цс18, пункт 74), від 05 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19 (провадження № 12-91гс20, пункт 8.1).».

Також у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Саєнко О.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 59620167 від 03.08.2021 стосовно права приватної власності ОСОБА_3 на вищевказану земельну ділянку.

Відповідач в своїх поясненнях просить застосувати строк позовної давності (т. 2 а.с. 110-112).

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

На віндикаційні позови держави в особі органів державної влади поширюється загальна позовна давність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17, провадження № 14-183цс18).

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (пункти 46, 48, 65-66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17; провадження № 14-183цс18).

Аналіз положень статей 256, 261, 267 ЦК України та статті 45 ЦПК України вказує на те, що як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Тобто, обчислення позовної давності у випадку звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, здійснюється з дня, коли саме цей орган довідався або міг довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином,з урахуваннямтого,що строкпозовної давностірозпочався успірних правовідносинахз моментуреєстрації спірноїземельної ділянкиу Державномуреєстрі речовихправ нанерухоме майнота Реєструправ власностіна нерухомемайно,Державного реєструІпотек,Єдиного реєструзаборон відчуженняоб`єктів нерухомогомайна щодооб`єкта нерухомогомайна (03.08.2021), станом на день звернення прокурора до суду з даним позовом (02.01.2023) позовна давність у спірних правовідносинах не пропущена.

Статтею 17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Відповідно до ст.141ЦПК України з відповідача підлягають стягненню витрати, понесені прокурором по оплаті судового збору за подачу позовної заяви в сумі 4962 грн..

Керуючись ст. ст. 2 ч. 2, 16, 21 ч. 1, 321, 334, 373, 387, 388 ч. 3, 396 ЦК України, ст. 19 Конституції України, ст. ст. 116, 126 ч. 1, 153 ч. 1, пунктом 24 Перехідних положень ЗК України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. ст. 4, 10, 12, 56, 81, 82 ч. 4, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області Гладія Є. задовольнити частково.

Витребувати накористь державив особіСтавищенської селищноїради Білоцерківськогорайону Київськоїобласті земельнуділянку площею2,898га зкадастровим номером 3224282400:01:009:0005 з незаконного володіння ОСОБА_3 .

Сягнути з ОСОБА_3 на користьКиївської обласноїпрокуратури судовівитрати посплаті судовогозбору всумі 4962 (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві) гривні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками її розгляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Особа, якій законом надано право на звернення до суду - Керівник Обухівської окружної прокуратури в інтересах держави ОСОБА_12 (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: 02909996).

Позивач: Ставищенська селищна рада Білоцерківського району Київської області (місцезнаходження: селище Ставище вул. Цимбала Сергія, 35/1 Білоцерківського району Київської області, код ЄДРПОУ: 04260913);

Відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

Третя особа: Приватне сільськогосподарське підприємство «Гейсиське» (місцезнаходження: с. Гейсиха вул. Радянська, 42 Білоцерківського району Київської області, код ЄДРПОУ: 30830919).

Повне рішення складено 19 вересня 2024 року.

Суддя: Т. Н. Скороход