Постанова

від 17.09.2024 по справі 273/290/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №273/290/24 Головуючий у 1-й інст. Самойленко Л. М.

Категорія 68 Доповідач Борисюк Р. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Павицької Т.М., Трояновської Г.С.,

з участю секретаря

судового засідання Смоляра А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі цивільну справу № 273/290/24 за заявою Органу опіки та піклування Баранівської міської ради в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про звільнення від обов`язків піклувальника над неповнолітньою особою

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 адвоката Ліпської-Романченко Ганни Дмитрівни на ухвалу Баранівського районного суду Житомирської області від 17 травня 2024 року, постановлену під головуванням судді Самойленко Л.М. у місті Баранівці,

в с т а н о в и в :

У лютому 2024 року Орган опіки та піклування Баранівської міської ради в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив звільнити ОСОБА_2 від обов`язку піклувальника над неповнолітньою дитиною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заява мотивувалась тим, що рішенням Баранівського районного суду від 21 вересня 2009 року ОСОБА_3 було позбавлено батьківських прав щодо малолітньої дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передавши її під опіку бабусі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

07 жовтня 2009 року Розпорядженням голови Баранівської районної державної адміністрації Житомирської області № 302 малолітній ОСОБА_1 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

31 січня 2024 року до служби у справах дітей Баранівської міської ради звернулася із письмовою заявою неповнолітня ОСОБА_1 , в якій повідомила про вчинення відносно неї протиправних дій з боку сусіда. Вона розповіла про дану ситуацію бабусі, але та дитину остання не підтримала, не звернулася до правоохоронних органів чи служби у справах дітей, натомість змушувала замовчувати все, нікому не говорити, відмовлялася допомогти. Через це в сім`ї виникли конфлікти, дитина не хоче проживати в сім`ї піклувальника, просить звільнити бабусю від обов`язків піклувальника та влаштувати її на проживання і виховання в іншу сім`ю.

На підставі даної заяви та рішення виконавчого комітету Баранівської міської ради № 22 від 21 січня 2024 року проведено негайне відібрання неповнолітньої дитини ОСОБА_1 від піклувальника ОСОБА_2 та тимчасово влаштовано на проживання у дитячий будинок сімейного типу ОСОБА_4 . Про вчинення відносно неповнолітньої протиправних дій повідомлено поліцію.

Ухвалою Баранівського районного суду Житомирської області від 17 травня 2024 року заяву задоволено та звільнено ОСОБА_2 від обов`язків піклувальника над неповнолітньою дитиною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У поданій апеляційній скарзі, представник ОСОБА_2 просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви.

Зазначає, що дійсно 31 січня 2024 року неповнолітня ОСОБА_1 просила службу у справах дітей Баранівської міської ради звільнити від обов`язків опікуна ОСОБА_2 .

В подальшому, 29 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до служби у справах дітей, в якій вказала, що бажає повернутися на проживання до бабусі ОСОБА_2 .

Проте, заявник своїм рішенням (протокол №8 засідання комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Баранівської міської ради від 14 травня 2024 року) дійшла висновку про недоцільне повернення ОСОБА_1 у сім`ю ОСОБА_2 .

Фактично, рішення Органу опіки та піклування Баранівської міської ради про відібрання ОСОБА_1 від бабусі ОСОБА_2 , як піклувальника прийнято у зв`язку з вчиненням кримінального правопорушення відносно неповнолітньої ОСОБА_1 , дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 лютого 2024 року за №12024060530000125, з попередньою правовою кваліфікацією частина 3 статті 152 КК України.

Вказує, що ОСОБА_2 постійно займалась вихованням і утриманням своєї онуки ОСОБА_1 , дитина виявляє прихильність до бабусі та не бажає змінювати своє місце проживання у дитячий будинок сімейного типу. За місцем проживання ОСОБА_2 у неповнолітньої ОСОБА_1 створені належні житлові умови, а також умови для навчання та відпочинку.

ОСОБА_2 відповідає своєму призначенню та належним чином виконує свої обов`язки необхідних для забезпечення найкращих інтересів неповнолітньої ОСОБА_1 . На спростування вказаного органом опіки та піклування не надано будь яких доказів зворотного та судом не встановлено.

Посилання заявника на наявність повідомлення про вчинення кримінального правопорушення відносно неповнолітньої ОСОБА_1 не може бути безумовною підставою для звільнення ОСОБА_2 від обов`язків піклувальника.

Крім того, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто вік дитини є таким, що вона здатна сформувати власні інтереси та визначити власне місце проживання.

Неповнолітня ОСОБА_1 висловлює бажання проживати разом з бабусею, яка про неї піклується, однак судом першої інстанції даний факт проігноровано.

Також, судом першої інстанції не встановлено яким чином ОСОБА_2 належним чином не виконує своїх обов`язків щодо піклування дитини та які дії (бездіяльність) останньої суперечать інтересам неповнолітньої ОСОБА_1 .

Таким чином, суд першої інстанції при винесені ухвали неповно з`ясував всі обставини справи, ухвала прийнята з порушенням норм матеріального права, у зв`язку з чим суд прийняв необґрунтоване, помилкове судове рішення, яке підлягає скасуванню.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.

У судовому засіданні представник ОСОБА_2 адвокат Ліпська-Романченко Г.Д. підтримала доводи апеляційної скарги та надала пояснення які відповідають їй.

Від органу опіки та піклування Баранівської міської ради надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність, тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність, що відповідає положенням частини 2 статті 372 ЦПК України.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Згідно з частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Установлено, що ОСОБА_3 було позбавлено батьківських прав щодо малолітньої дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передавши її під опіку бабусі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.5)

Розпорядженням голови Баранівської районної державної адміністрації Житомирської області № 302 від 07 жовтня 2009 року малолітній ОСОБА_1 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування (а.с.6)

31 січня 2024 року неповнолітня ОСОБА_1 подала до служби у справах дітей Баранівської міської ради заяву, в якій просила звільнити від обов`язків опікуна ОСОБА_2 , у зв`язку з тим, що бабуся, знаючи про вчинений щодо неї злочин, не звернулася до правоохоронних органів, змушувала останню все замовчувати, нікому про це не говорити. Через це з бабусею проживати не хоче, просила відправити в іншу сім`ю (а.с.7).

Згідно протоколу №2 позачергового засідання комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Баранівської міської ради від 31 січня 2024 року, на якому було розглянуто заяву неповнолітньої ОСОБА_1 , піклувальник ОСОБА_2 не заперечувала проти вилучення онуки з її сім`ї. (а.с.8-10).

Рішенням виконавчого комітету Баранівської міської ради №22 від 31 січня 2024 року проведено негайне відібрання неповнолітньої дитини ОСОБА_1 від піклувальника ОСОБА_2 (а.с.12) та на підставі наказу №11 від 31 січня 2024 року Служби у справах дітей Баранівської міської ради тимчасово влаштовано на проживання у дитячий будинок сімейного типу ОСОБА_4 (а.с.13).

Згідно копії повідомлення зі Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області відомості щодо вчинення кримінального правопорушення відносно неповнолітньої ОСОБА_1 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 лютого 2024 року за №12024060530000125, з попередньою правовою кваліфікацією частина 3 статті 152 КК України (а.с.15,16).

29 квітня 2024 року ОСОБА_1 знову звернулася із заявою до служби у справах дітей, в якій вказала, що бажає повернутися на проживання до бабусі ОСОБА_2 .

Відповідно до витягу з протоколу №8 засідання комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Баранівської міської ради від 14 травня 2024 року вбачається, що комісія вважає недоцільним повернення ОСОБА_1 у сім`ю ОСОБА_2 .

У частині 7 статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР.

Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Ця стаття охоплює, зокрема, втручання держави в такі аспекти життя, як опіка над дитиною.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 17 квітня 2018 року у справі Лазоріва проти України основною ціллю статті 8 Конвенції є захист особи від свавільного втручання державних органів. Додатково можуть існувати позитивні зобов`язання, притаманні ефективній «повазі» до сімейного та/або приватного життя. Проте межі між позитивними та негативними обов`язками держави за цим положенням не можна визначити з достатньою точністю. Застосовні принципи, тим не менш, є подібними. У обох контекстах слід дотримуватись справедливого балансу, який потрібно встановити між конкуруючими інтересами особи та суспільства у цілому, при цьому певне значення мають цілі другого пункту статті 8. У обох контекстах держава користується певною свободою розсуду.

Положення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено право на повагу до сімейного життя, поширюються у тому числі і на відносини між бабою, дідом та онуками, якщо між ними існують достатньо тісні зв`язки (Рішення ЄСПЛ у справі «Kruskic v. Croatia» від 25 листопада 2014 року, п. 108). ЄСПЛ зазначає, що держава повинна за загальним правилом забезпечити збереження сімейного зв`язку там, де він існує. Відносини між бабою, дідом і онуками за своїм характером відрізняються від відносин між батьками і дітьми і, зокрема, вимагають меншого ступеня захисту. Право на повагу до сімейного життя баби, діда у відносинах з їхніми онуками передбачає, у першу чергу, право підтримувати звичайні стосунки з онуками, навіть якщо такий контакт зазвичай відбувається за згодою особи, яка має батьківську відповідальність» (Рішення ЄСПЛ «Bogonosovy v. Russia» від 05 березня 2019 року, п. 82).

Відповідно до статті 8 Закону України Про охорону дитинства кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 55 ЦК України визначено, що опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Згідно зі статтею 243 СК України опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених ЦК України.

Опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа. При призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини. Не можуть бути опікунами, піклувальниками дитини особи, які зловживають спиртними напоями, наркотичними засобами, особи, які позбавлені батьківських прав, а також особи, інтереси якої суперечать інтересам дитини (стаття 244 СК України).

Відповідно до статті 246 СК України орган опіки та піклування контролює умови утримання, виховання, навчання дитини, над якою встановлено опіку та піклування.

Статтею 249 СК України передбачено, що опікун, піклувальник зобов`язаний виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечити одержання дитиною повної загальної середньої освіти. Опікун, піклувальник має право самостійно визначати способи виховання дитини з урахуванням думки дитини та рекомендацій органу опіки та піклування.

За положеннями статей 250, 251 СК України опіка, піклування над дитиною припиняється у випадках, встановлених ЦК України. Особа може бути звільнена від обов`язків опікуна або піклувальника дитини у випадках, передбачених ЦК України, а також тоді, коли між опікуном, піклувальником та дитиною склалися стосунки, які перешкоджають здійсненню ними опіки, піклування.

В силу статті 63 ЦК України опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника.

Згідно зі статтею 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням, також опікун малолітньої особи зобов`язаний дбати про її виховання, навчання та розвиток.

Відповідно до частин першої-третьої статті 75 ЦК України суд, якщо він призначив опікуна чи піклувальника, або орган опіки та піклування за заявою особи звільняє її від повноважень опікуна або піклувальника. Ця заява розглядається судом або органом опіки та піклування протягом одного місяця. Особа виконує повноваження опікуна або піклувальника до винесення рішення про звільнення її від повноважень опікуна або піклувальника чи до закінчення місячного строку від дня подання заяви, якщо вона не була розглянута протягом цього строку. Суд, якщо він призначив піклувальника, або орган опіки та піклування може звільнити піклувальника від його повноважень за заявою особи, над якою встановлено піклування. За заявою органу опіки та піклування суд може звільнити особу від повноважень опікуна або піклувальника у разі невиконання нею своїх обов`язків, порушення прав підопічного, а також у разі поміщення підопічного до навчального закладу, закладу охорони здоров`я або закладу соціального захисту.

У пунктах 5.1-5.3 Правил опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України №34/166/131/88 від 26 травня 1999 року опікуни та піклувальники на їх прохання можуть бути звільнені від виконання своїх обов`язків, якщо орган опіки та піклування за місцем проживання підопічного визнає, що дане прохання викликане поважною причиною. Органи опіки та піклування за своєю ініціативою, за клопотанням підопічних, державних або громадських організацій, а також згідно з обґрунтованими заявами будь-яких осіб можуть звільнити опікуна або піклувальника від виконання покладених на нього обов`язків, якщо встановлять, що опікун чи піклувальник не відповідає своєму призначенню або належним чином не виконує своїх обов`язків. При зловживанні правами і залишенні підопічних дітей без догляду і піклування опікун або піклувальник притягується до відповідальності згідно з чинним законодавством.

В ході апеляційного розгляду справи, представник ОСОБА_2 заявила клопотання про допит у судовому засіданні неповнолітньої ОСОБА_1 .

Апеляційним судом відмовлено у його задоволенні, оскільки її думка вислухана в судовому засіданні у присутності психолога ОСОБА_5 та законного представника ОСОБА_4 . Неповнолітня ОСОБА_1 пояснила, що ОСОБА_2 є її бабусею та піклувальником. Вона проживала разом з нею, зараз вона тимчасово проживає в дитячому будинку сімейного типу. Повідомила, що на даний час вона бажає жити з бабусею, так як там знаходяться її мама та сестричка, вдома їй комфортно. Але й в будинку сімейного типу теж добре. Заяву про повернення до сім`ї порадила написати бабуся.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції, виходячи з основних інтересів дитини, можливості забезпечення її розвитку у здоровому середовищі, необхідності виключення умов, якими було б завдано шкоду здоров`ю та розвитку дитини, дійшов обґрунтованого висновку про обґрунтованість вимог заявиоргану опіки та піклування Баранівської міської ради в інтересах дитини ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від повноважень опікуна.

Зазначений висновок суду відповідає обставинам справи, узгоджується з нормами матеріального права, які правильно застосовані судом першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відтак, у відповідності до положень статті 375 ЦПК України, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду без змін.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Ліпської-Романченко Ганни Дмитрівни залишити без задоволення, а ухвалу Баранівського районного суду Житомирської області від 17 травня 2024 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді

Повний текст постанови складений: 20 вересня 2024 року.