Рішення

від 17.09.2024 по справі 679/728/24

НЕТІШИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/679/357/2024

Справа № 679/728/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне )

17 вересня 2024 року м. Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі головуючого судді Томіліна О.М., при секретарі Дмітрієвій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання у м. Нетішин в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Орган опіки та піклування Нетішинської міської ради Хмельницької області,

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення останнього батьківських прав стосовно спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та про зміну способу стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь позивачки на утримання ОСОБА_3 , 2009 р.н., присуджених рішенням суду від 23.11.2012, стягнувши їх в твердій грошовій сумі в розмірі 8000 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою суду від 17.09.2024 прийнято відмову ОСОБА_1 від позову до ОСОБА_2 в частині позовних вимог про зміну способу стягнення аліментів. Провадження у даній цивільній справі в цій частині закрито у зв`язку з відмовою позивачки від позову.

Безумовно, суд повинен звернути увагу на неналежні процесуальні дії сторони позивача. Так, об*єднавши дві позовні вимоги: про позбавлення батьківських прав та зміну способу стягнення аліментів, позивачка фактично створила передумови для обрання потрібної їй підсудності розгляду справи, створивши так звану «штучну підсудність». При цьому відмова від позову в частині зміни способу стягнення аліментів, без долучення будь-яких доказів на обґрунтування таких вимог і вже після дослідження усіх доказів у справі, допиту учасників і свідків, свідчить про формальну природу такого позову. При цьому суд після фактично повного розгляду справи, виконання вищевказаних процесуальних дій, вже позбавлений можливості направити справу для розгляду до суду за місце реєстрації відповідача, оскільки це було б порушенням прав сторін на своєчасний та належний судовий розгляд справи. Хоча формально процесуальних порушень стороною позивача і не допущено, суд має констатувати такі факти у судовому рішенні.

В обґрунтування позовних вимог про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав позивачка вказала, що з 11.08.2007 по 11.12.2012 перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від шлюбу народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (дитина з інвалідністю). Рішенням суду від 11.12.2012 шлюб було розірвано. Рішенням суду від 23.11.2012 з відповідача були стягнуті на користь позивачки аліменти, заборгованість по яким повністю погашена у грудні 2023 р. Після розірвання шлюбу син залишився проживати з позивачкою. Хоча до 2016 р. відповідач забирав сина до своїх батьків, вже з 2016 р. останній не займається вихованням сина, не цікавиться його життям, фактично самоусунувся від участі в його вихованні. Враховуючи вищевикладене, позивачка просила позбавити відповідача батьківських прав стосовно спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, пояснила, що з 11.08.2007 по 11.12.2012 вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від шлюбу народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (дитина з інвалідністю). У 2012 шлюб було розірвано та з відповідача були стягнуті аліменти, заборгованість по яким повністю погашена у листопаді 2023 р. і на даний час відповідач належним чином оплачує аліменти. Після розірвання шлюбу син залишився проживати з позивачкою, яка уклала новий шлюб та народила ще одну дитину. Наразі проживає разом з чоловіком ОСОБА_4 та двома дітьми. Позивачка також вказала, що з 2016 р. відповідач не цікавиться дитиною, а вона також не бажає, щоб ОСОБА_2 бачився з сином, вона прагне лише, щоб він відмовився від дитини, оскільки так буде «простіше» жити у новому шлюбі, а новий чоловік буде батьком дитини. Останнім часом ОСОБА_2 телефонував позивачці у додатку «Вайбер», категорично заперечував проти позбавлення його батьківських прав, а раніше пропонував допомогти влаштувати дитину у інтернат.

Представник позивачки адвокат Волков С.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представники 3-ої особи - Органу опіки та піклування Нетішинської міської ради Хмельницької області в судовому засіданні підтримали наданий висновок служби, не заперечували проти задоволення позовних вимог. Представник ОСОБА_5 в судовому засіданні також суду повідомила, що під час розгляду на засіданні служби заяви позивачки про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача, було з*ясовано, що він перебуває за кордоном, де працює, в телефонному режимі категорично заперечував проти позбавлення його батьківських прав, неодноразово звертався до служби з відповідними письмовими заявами, пояснював, що в нього є труднощі у спілкуванні з дитиною, тому він збирається звертатися до суду з позовом щодо встановлення порядку та участі у спілкуванні з дитиною.

Відповідач повторно в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, заяв від нього не надходило.

Зі згоди позивачки суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст. 280-282 ЦПК України.

Допитана в якості свідка ОСОБА_6 суду пояснила, що вона є матір*ю позивачки, відповідач тривалий час не спілкується з сином, але сплачує аліменти на його утримання. В позивачки створена нова сім*я, вона проживає з чоловіком ОСОБА_4 та двома дітьми. Свідок заперечує проти спілкування відповідача з його сином, оскільки негативно до нього відноситься з огляду на його поведінку, «заборонила» б таке спілкування.

Допитана в якості свідка ОСОБА_7 суду пояснила, що є подругою позивачки, їй відомо, що відповідач тривалий час не приймає участі у вихованні спільної з позивачкою дитини, не бажає зустрічатися, але аліменти справно сплачує. Також свідок вказала, що одного разу позивачка зверталася до відповідача задля отримання згоди на виїзд дитини за кордон і через деякий час відповідач таку згоду надав.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що він є чоловіком позивачки з 2020 р., з якою виховує одну спільну дитину, 2020 р.н., та сина від попереднього шлюбу позивачки - ОСОБА_3 . Останній називає його «татом» та свідок бажає в майбутньому його всиновити, для чого потрібно позбавити відповідача батьківських прав. Також позбавлення відповідача батьківських прав необхідне для вільного виїзду за кордон усією родиною. Особисто ОСОБА_2 свідок ніколи не бачив, знає, що той телефонував його дружині та категорично заперечував проти позбавлення його батьківських прав. Свідок також підтвердив, що відповідач належним чином сплачує присуджені аліменти на утримання ОСОБА_3 .

Заслухавши учасників та свідків, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані докази як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Так, за вимогами ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідне для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Зі змісту статті 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Судом встановлено, що з 11.08.2007 по 11.12.2012 сторони перебували у шлюбі, який рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 11.12.2012 було розірвано (а.с.13). У шлюбі у подружжя народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є дитиною - інвалідом та проживає разом з позивачкою (а.с.8-12). На користь позивачки на утримання ОСОБА_3 з відповідача судовим рішенням від 23.11.2012 стягнуто аліменти в розмірі частки доходів відповідача до повноліття дитини (а.с.14). Як визнає сторона позивачки, заборгованість по аліментам відсутня.

З висновку органу опіки та піклування Нетішинської міської ради Хмельницької області від 14.05.2024 вбачається, що орган вважає доцільним позбавлення відповідача батьківських прав щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також у висновку вказано, що на теперішній час відповідач перебуває за кордоном, заперечує проти позбавлення його батьківських прав, планує звертатися до суду з позовом щодо встановлення порядку та участі у спілкуванні, встановленні побачень з дитиною (а.с.47).

З заяв ОСОБА_2 від 04.03.2024 та від 29.03.2024 на адресу органу опіки та піклування Нетішинської міської ради Хмельницької області вбачається, що відповідач заперечував проти розгляду питання про доцільність позбавлення його батьківських прав в його відсутність як заперечував і проти позбавлення його батьківських прав щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 Вказував, що перебуває у довготривалих відрядженнях, щоб забезпечити родину та дітей, оскільки є багатодітним батьком. Колишня дружина категорично відмовляється налагоджувати стосунки, тому він планує подати позов до суду задля встановлення днів, годин побачень з дитиною, оскільки добровільної згоди з ОСОБА_1 вони не дійшли.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Крім того, ст. 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки не піклуються про дитину.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України батько може бути позбавлений судом батьківських прав, якщо він ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Пленум Верховного Суду України в п. 16 постанови від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснив, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ч.ч. 4 та 5 статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Статтею 150 СК України закріплені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, де зазначено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Крім того, слід враховувати той факт, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Так, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Так, суд, вирішуючи питання, передбачені ст. ст. 12, 264 ЦПК України, виходить з такого.

Проводячи оцінку наданих доказів, пояснень учасників та показів свідків, суд вважає, що відповідач, будучи багатодітним батьком, маючи іншу родину, перебуваючи за кордоном у відрядженнях, що не заперечується позивачкою, при цьому сплачуючи належним чином аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та займаючи активну позицію та заперечуючи проти позбавлення його батьківськи прав, не має вини у своїй поведінці такого ступеню, щоб це було підставою для такої крайньої міри як позбавлення його батьківських прав, а стороною позивача не доведено, що його поведінку змінити у кращу сторону неможливо. При цьому, як вбачається з пояснень позивачки та свідків, тривалий час позивачку влаштовувала ситуація, яка склалася, з 2016 по 2024 р.р. вона не зверталася до органів опіки та піклування або суду з відповідними заявами. А такі підстави як «виїзд за кордон» усією родиною разом з новим чоловіком, влаштування «простішого» життя, усиновлення дитини новим чоловіком тощо, на переконання суду, не можуть бути беззаперечними підставами для висновку про необхідність позбавлення відповідача батьківських прав щодо своєї дитини, приймаючи до уваги, що позбавлення батьківських прав є крайньою мірою. А висновок органу опіки та піклування Нетішинської міської ради Хмельницької області від 14.05.2024 в даному випадку є передчасним. Тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У зв`язку з чим судом надане обґрунтування рішення саме за конкретними обставинами справи та аргументами сторін, які мають правове значення для вирішення спору.

Враховуючи, що в задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати не підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 10-13, 76-82, 89, 158, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст.19, 150, 164, 166 СК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду або через Нетішинський міський суд Хмельницької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Відомості про сторін у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: адвокат Волков Сергій Вікторович, адреса: а/с 206, м. Нетішин Хмельницької області.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя О.М. Томілін