Постанова

від 19.11.2024 по справі 679/728/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 679/728/24

Провадження № 22-ц/4820/2046/24

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,

секретар судового засідання Чебан О.М.,

з участю апелянтки та її представника,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа виконавчий комітет Нетішинської міської ради як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області в складі судді Томіліна О.М. від 17 вересня 2024 року.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

У травні 2024 року ОСОБА_1 , звертаючись в суд з цим позовом до ОСОБА_2 , вказувала, що з 11.08.2007 року по 11.12.2012 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. У цьому шлюбі у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (дитина з інвалідністю). Рішенням суду від 11.12.2012 року шлюб розірвано, син залишився проживати з нею.

Рішенням суду від 23.11.2012 року з відповідача на користь позивачки стягнуті аліменти на утримання сина, заборгованість по яких повністю погашена у грудні 2023 року. До 2016 року відповідач забирав сина до своїх батьків, проте в подальшому останній не займається вихованням сина, не провідує сина, не приїздить до нього за місцем його проживання та навчання, телефоном та іншими засобами зв`язку не спілкується, на свята та день народження сина не вітає, не цікавиться його життям, фактично самоусунувся від участі в його вихованні. Вказані дії та поведінку ОСОБА_2 розцінює як ухилення від виховання сина та свідомого нехтування ним своїми батьківськими правами, хоча має реальну можливість їх виконувати.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила змінити спосіб стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , присуджених рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 23.11.2012 року у справі №2/2211/760/2012, стягнувши їх у твердій грошовій сумі в розмірі 8000 грн. щомісячно, та позбавити відповідача батьківських прав стосовно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 17.09.2024 року прийнято відмову ОСОБА_1 від позову до ОСОБА_2 в частині зміни способу стягнення аліментів. Провадження у справі в цій частині закрито у зв`язку з відмовою позивачки від позову.

Заочним рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 17 вересня 2024 року у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати як незаконне та задовольнити її позов. На її думку, суд не дав належної оцінки обставинам, які вказують на неналежне виконання відповідачем своїх обов`язків стосовно неповнолітнього сина ОСОБА_4 . Поведінка батька є свідомим нехтуванням ним своїх обов`язків по вихованню, навчанню, фізичного і духовного розвитку дитини. Також не враховано, що орган опіки та піклування, розглядаючи її заяву про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, надавав відповідачу двомісячний строк для зміни його поведінки та налагодження відносин з сином, проте жодних дій щодо налагодження відносин із сином відповідач не вчинив, своїх заперечень суду щодо позбавлення його батьківських прав не висловив. До досягнення сином 16-річного віку їй потрібно буде повторно проходити медичний огляд і отримувати висновок ЛКК для продовження інвалідності дитини до 18 років. На ці дії буде потрібна згода батька, який невідомо де, дитиною не цікавиться. Невиконання відповідачем батьківських обов`язків щодо сина ОСОБА_5 , є умисне ухилення від участі у вихованні свого сина та свідоме нехтування ним обов`язків батька, які він має реальну можливість виконувати.

В засіданні апеляційного суду апелянтка та її представник підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, будучи повідомленими про розгляд справи.

Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Так, відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що з 11.08.2007 року по 11.12.2012 року сторони перебували у шлюбі, який рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 11.12.2012 року розірвано. У шлюбі в подружжя народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є дитиною з інвалідністю та проживає разом з позивачкою.

Рішенням Нетішинського міського суду від 23.11.2012 року на користь позивачки на утримання сина ОСОБА_4 з відповідача стягнуто аліменти в розмірі частки усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23 жовтня 2012 року і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно висновку виконкому Нетішинської міської ради як органу опіки та піклування Хмельницької області від 14.05.2024 року визнано доцільним позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На теперішній час відповідач перебуває за кордоном, заперечує проти позбавлення його батьківських прав, планує звертатися до суду з позовом щодо встановлення порядку та участі у спілкуванні, встановленні побачень з дитиною.

З заяв ОСОБА_2 від 04.03.2024 року та від 29.03.2024 року на адресу органу опіки та піклування Нетішинської міської ради Хмельницької області вбачається, що відповідач заперечував проти розгляду питання про доцільність позбавлення його батьківських прав в його відсутність, як заперечував і проти позбавлення його батьківських прав щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказував, що перебуває у довготривалих відрядженнях, щоб забезпечити родину та дітей, оскільки є багатодітним батьком. Колишня дружина категорично відмовляється налагоджувати стосунки, тому він планує подати позов до суду задля встановлення днів, годин побачень з дитиною, оскільки добровільної згоди з ОСОБА_1 вони не дійшли.

Наведене підтверджується матеріалами справи.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, позивачкою не надано достатніх доказівухилення ОСОБА_2 від виконання своїх обов`язків щодо виховання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , а також, що таке рішення відповідатиме інтересам дитини.

З цим висновком суду першої інстанції апеляційний суд погоджується, зважаючи на таке.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

За частиною 1 статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частини 7 статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами 1-4 статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Отже, за змістом пункту 2 частини 1 статті 164 СК України ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Згідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі Постанова) роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Пунктом 15 вказаної Постанови передбачено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

У рішенні від 16 липня 2015 року справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» Суд наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

За змістом наведених норм права позбавлення батьківських прав на підставі п.2 ч.1 ст. 164 СК України є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька, так і для дитини. Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків на кращий бік неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Згідно ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачка посилалася на те, що відповідач вихованням, піклуванням, здоров`ям, розвитком сина займається тільки вона, а відповідач декілька років проживає та працює за кордоном, дитиною не цікавиться.

Суд першої інстанції правильно констатував, що позивачкою не надано достатніх доказів, які б беззаперечно підтверджували свідоме нехтування ОСОБА_2 своїми обов`язками щодо участі в утриманні та вихованні сина і умисне ухилення від їх виконання.

У зверненнях до органу опіки та піклування ОСОБА_2 заперечував проти позбавлення його батьківських прав, що свідчить про його інтерес до дитини.

Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували винну поведінку батька, систематичне ухилення від виконання батьківських обов`язків, притягнення його до відповідальності за ст. 184 КУпАП та інші підстави для позбавлення батьківських прав, що змінити поведінку батька неможливо. Відтак не доведено злісне ухилення відповідача від виховання сина і наявність передбачених ч.1 ст. 164 СК України підстав для позбавлення його батьківських прав відносно неповнолітньої сина ОСОБА_5 як крайнього засобу впливу.

Під час розгляду справи також не було доведено, що рішення про позбавлення батьківських прав відповідатиме інтересам дитини.

Відповідно до абз. 2 п. 18 Постанови зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

З врахуванням встановлених обставин справи апеляційний суд вважає за необхідне попередити відповідача ОСОБА_2 про необхідність належного виконання батьківських обов`язків та зміни ставлення до виховання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .Також слід покласти на виконавчий комітет Нетішинської міської ради як орган опіки та піклування обов`язок контролю стосовно виконання ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків стосовно сина ОСОБА_5 .

Апеляційний суд зауважує, що в разі якщо ОСОБА_2 не змінить свого ставлення до виховання сина в подальшому, зокрема своїх обов`язків по вихованню, навчанню, фізичного і духовного розвитку дитини, позивачка не позбавлена можливості звернутися в суд з аналогічним позовом про позбавлення його батьківських прав.

Посилання апелянта на постанови Верховного Суду від 14.02.2024 року у справі №332/1203/22, від 29.09.2021 року у справі №459/3411/18 суд апеляційної інстанції до уваги не бере, оскільки у них викладені інші обставини ніж у справі, що переглядається.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 17 вересня 2024 року залишити без змін.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність належного виконання батьківських обов`язків та зміни ставлення до виховання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Покласти на виконавчий комітет Нетішинської міської ради як орган опіки та піклування обов`язок контролю стосовно виконання ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків стосовно сина ОСОБА_4 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22 листопада 2024 року.

Судді Л.М. Грох

Т.О. Янчук

О.І. Ярмолюк