Постанова

від 20.09.2024 по справі 440/2707/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2024 р. Справа № 440/2707/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Любчич Л.В. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.12.2023, головуючий суддя І інстанції: С.С. Бойко, м. Полтава, по справі № 440/2707/23

за позовом ОСОБА_1

до Голови Кременчуцької районної ради Полтавської області Колотієвського Дмитра Олександровича , Кременчуцької районної ради Полтавської області

про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Голови Кременчуцької районної ради ОСОБА_2 (далі відповідач-1, ОСОБА_2 ), Кременчуцької районної ради (далі відповідач-2), у якому позивач просив ( з урахуванням заяви від 10 квітня 2023 року):

- визнати протиправною бездіяльність голови Кременчуцької районної ради Колотієвського Дмитра Олександровича, яка полягає у невиданні розпорядження про припинення з 06.03.2023 відпустки без збереження заробітної плати заступника голови Кременчуцької районної ради ОСОБА_1 , наданої розпорядженням голови Кременчуцької районної ради від 04.01.2022;

- визнати протиправними дії голови Кременчуцької районної ради Колотієвського Дмитра Олександровича, які полягають у недопуску заступника голови Кременчуцької районної ради Скляревського Едуарда Івановича до виконання повноважень заступника голови Кременчуцької районної ради;

- зобов`язати голову Кременчуцької районної ради Колотієвського Дмитра Олександровича видати розпорядження про припинення відпустки без збереження заробітної плати заступника голови Кременчуцької районної ради ОСОБА_1 ;

- стягнути з Кременчуцької районної ради на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 06 березня 2023 року до дня видання головою Кременчуцької районної ради розпорядження про припинення відпустки без збереження заробітної плати заступника голови Кременчуцької районної ради ОСОБА_1 із розрахунку середньоденної заробітної плати у розмірі 1086,21 гривень.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 позовну заяву ОСОБА_1 до Голови Кременчуцької районної ради Полтавської області ОСОБА_2 (вул. Центральна, 231, с. Білецьківка, Кременчуцький район, Полтавська область, 39760), Кременчуцької районної ради Полтавської області (вул. Центральна, 231, с. Білецьківка, Кременчуцький район, Полтавська область, 39760, код ЄРДПОУ 22543942) про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність голови Кременчуцької районної ради Полтавської області ОСОБА_2 , яка полягає у невиданні розпорядження про припинення з 06.03.2023 відпустки без збереження заробітної плати заступника голови Кременчуцької районної ради Полтавської області ОСОБА_1 , наданої розпорядженням голови Кременчуцької районної ради від 04.01.2022.

Визнано протиправними дії голови Кременчуцької районної ради Полтавської області ОСОБА_2 , які полягають у недопуску з 06.03.2022 заступника голови Кременчуцької районної ради Полтавської області ОСОБА_1 до виконання повноважень заступника голови Кременчуцької районної ради.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцької районної ради Полтавської області.

Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати зазначене рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Кременчуцької районної ради на його користь середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 06 березня 2023 року та в цій частині ухвалити нове рішення. Стягнути з Кременчуцької районної ради на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 06 березня 2023 року до 30 червня 2023 року із розрахунку середньоденної заробітної плати у розмірі 1086,21 гривень, що становить 126000,36 гривень.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні цієї позовної вимоги не враховано положень 235 КЗпПУ, пункту 10 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року №13. За доводами позивача, відповідач-1 протиправно не допускав його до роботи, починаючи з 06 березня 2023 року і до кінця карантину (30 червня 2023 року), отже, саме за цей період суд першої інстанції повинен був стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-1 просить підмовити у задоволенні апеляційної скарги, зазначаючи, що стягнення середнього заробітку за вимушений прогул є можливим у випадку поновлення позивача на роботі (допуск до роботи). У матеріалах справи докази про допущення позивача до роботи на посаді відсутні та судом першої інстанції не досліджувалися.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження)

Згідно з частиною четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи в порядку письмового провадження, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що справа судом першої інстанції розглянута за правилами спрощеного провадження, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, яка відноситься до незначної складності, не вимагають витребування нових доказів та проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, то за таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про розгляд справи з викликом сторін та вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1ст.308 КАС Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вимоги апеляційної скарги позивача не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції установлено, що рішенням сьомої позачергової сесії восьмого скликання Кременчуцької районної ради Полтавської області від 09 червня 2021 року обрано заступником голови Кременчуцької районної ради ОСОБА_1 .

04 січня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Голови Кременчуцької районної ради із заявою про надання відпустки без збереження заробітної плати, у зв`язку з установленим КМУ карантином, з 04.01.2022 до закінчення такого карантину.

Розпорядженням Голови районної ради від 04.01.2022 №02-Вп «Про відпустку без збереження заробітної плати заступника голови Кременчуцької районної ради Едуарда Скляревського» надано відпустку без збереження заробітної плати ОСОБА_1 , заступнику голови Кременчуцької районної ради, з 04.01.2022 до закінчення такого карантину.

03 березня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Голови Кременчуцької районної ради із заявою, в якій повідомив, що приступає до виконання своїх обов`язків заступника голови Кременчуцької районної ради з 06 березня 2023 року, надану відпустку без збереження заробітної плати від 04.01.2023 просив вважати припиненою з 06 березня 2023 року.

ОСОБА_1 прибув до Кременчуцької районної ради на своє робоче місце 06, 07, 08, 09, 10 березня 2023 року, про що складені акти, що не заперечується відповідачами.

Однак, голова Кременчуцької районної ради Колотієвський Д.О. розпорядження про припинення відпустки позивача не видав.

Надаючи оцінку спірним у цій справі правовідносинам, суд апеляційної інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з такого.

Спірним під час розгляду цієї справи у суді апеляційної інстанції є питання щодо наявності підстав для стягнення середнього заробітку, як стверджує позивач, за час вимушеного прогулу з 06.03.2023 року до 30.06.2023 року.

В апеляційній скарзі та додаткових письмових поясненнях від 01.04.2024 року позивач наполягав, що апеляційна скарга стосується оскарження рішення суду першої інстанції лише в частині відмови у стягненні середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Відмовляючи у задоволенні цієї позовної вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що стягнення середнього заробітку за вимушений прогул є можливим за наявності поновлення позивача на роботі (допуск до роботи). При цьому докази про допущення позивача до роботи на посаді заступника голови Кременчуцької районної ради в матеріалах справи відсутні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року в справі №755/12623/19 (провадження №14-47цс21) сформувала висновок про те, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. Такий висновок підтверджується також змістом частини другої статті 235 КЗпП України, якою визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

Тобто в разі визнання звільнення незаконним і поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.

Вимушеним прогулом у розумінні статті 235 КЗпП України є період часу з дня звільнення працівника по день ухвалення рішення суду про поновлення його на роботі.

Указана норма права, окрім превентивної функції, виконує функцію соціальну, задовольняючи потребу працівника в засобах до існування на період незаконного звільнення. Відтак, за умови встановлення факту незаконного звільнення особи, час вимушеного прогулу працівника повинен бути оплаченим і спір розглянутим в одному позовному провадженні з вирішенням питання про поновлення на роботі, або в різних провадженнях, що не впливає на розрахунок середнього заробітку, оскільки період за який він обраховується є сталим для звільненого працівника.

Таке тлумачення відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, сприяє дотриманню балансу прав і законних інтересів незаконно звільнених працівників, які були позбавлені можливості працювати та отримувати гарантовану на конституційному рівні винагороду за виконану роботу, та стимулює несумлінних роботодавців, які порушили таке конституційне право працівників, у подальшому дотримуватися норм чинного законодавства.

Отже, спір щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який виник у зв`язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не зі своєї вини, є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про працю та про оплату праці.

Зі змісту ст. 235 КЗпП України випливає, що рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд приймає при винесенні рішення про поновлення на роботі.

У цій справі, як установлено судом першої інстанції та підтверджено апеляційним судом, позивач 04 січня 2023 року написав заяву про надання йому відпустки до закінчення карантину. На підставі цієї заяви відповідач-1 видав Розпорядження від 04.01.2022 №02-Вп «Про відпустку без збереження заробітної плати заступника голови Кременчуцької районної ради Едуарда Скляревського» надано відпустку без збереження заробітної плати ОСОБА_1 , заступнику голови Кременчуцької районної ради, з 04.01.2022 до закінчення такого карантину.

Таким чином, у період з 06 березня 2023 року до кінця карантину (до 30 червня 2023 року) позивач перебував у відпустці без збереження заробітної плати. Відповідне розпорядження станом на 06 березня 2023 року та у подальшому ні відповідачем, ні судом скасоване не було, позивач починаючи з 06 березня 2023 року не був судом поновлений на роботі та не був відповідачем допущений до роботи, а отже, правових підстав для нарахування та виплати заробітної плати за вказаний період у відповідача-1 не існувало.

Колегія суддів також враховує, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 в частині відмови у задоволенні позовної вимоги щодо зобов`язання голову Кременчуцької районної ради Колотієвського Дмитра Олександровича видати розпорядження про припинення відпустки без збереження заробітної плати заступника голови Кременчуцької районної ради ОСОБА_1 позивачем не оскаржується.

Підсумовуючи зазначене, апеляційний суд вважає оскаржуване судове рішення, з огляду на межі та вимоги апеляційної скарги, законним та обґрунтованим, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на пункт 10 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24грудня 1999 року №13 є помилковим, оскільки наведене в ньому праворозуміння стосується застосування положень статті 46 КЗпПУ при вирішенні трудових спорів у справах про відсторонення від роботи. У цій же справі позивача не було відсторонено від роботи на підставах та у порядку, визначеному статтею 46 КЗпПУ.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що суд першої інстанції, в межах вимог апеляційної скарги, всебічно і повно встановив обставини справи в їх сукупності і ухвалив рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, отже, відсутні підстави для його скасування.

Згідно із статтею 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 по справі № 440/2707/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко Судді Л.В. Любчич С.П. Жигилій