Рішення

від 20.09.2024 по справі 485/1760/21

СНІГУРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 485/1760/21

Провадження № 2/485/7/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2024 року м.Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Квєтка І.А.,

секретар судового засідання Семенака А.Г.,

за участі позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивача- адвоката Реви С.Л.(в режимі відеоконференції),

представника відповідача- адвоката Козирєвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Снігурівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю, стягнення суми понесених збитків,

встановив:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом до ОСОБА_2 .

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивачка ОСОБА_1 є власником будинку та земельної ділянки для його обслуговування кадастровий номер 4825710100:39:068:0059 площею 0,0997 га., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачка ОСОБА_2 є власником сусіднього домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та користується суміжною земельною ділянкою площею 0,1000 га, на якій воно розташоване, на підставі державного акта на право приватної власності на землю ІІІ-М №024084, виданого Снігурівською міською радою народних депутатів 25 липня 1995 року попередньому власнику ОСОБА_3 . Державну реєстрацію земельної ділянки ОСОБА_4 з кадастровим номером 482510100:39:068:0042 скасовано рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 18 серпня 2020 року у справі № 485/1478/16-ц.

В первісних вимогах позивачка зазначала, що внаслідок недотримання відстані від самочинно побудованої відповідачкою будівлі гаражу «Ж» до житлового будинку позивачки, що має наслідком його пошкодження, позивачу заподіяно збитки у розмірі вартості відновлювальних робіт, що підтверджено висновками експертів, проведеним у цивільній справі №485/1983/15-ц, №125-069 від 24 червня 2014 року у розмірі 30 522,00 грн станом на 24 червня 2014 року та від 19 січня 2016 року у розмірі 99 730,00 грн станом на 01 жовтня 2016 року, які відповідачка зобов`язана була, але позивачці не відшкодувала.

За порушення грошового зобов`язання по несплаті вказаних збитків відповідачка має сплатити витрати інфляції в розмірі 24 945,61грн за період з 2014 року по 01 січня 2016 року та в розмірі 52 358,25 грн за період 01 січня 2016 року по 01 листопада 2021 року.

Крім того, за проведену експертизу № 125-069 від 24 червня 2014 року експерту ОСОБА_5 позивачка сплатила 7530,00 грн, які підлягають стягненню з відповідачки.

Також, 07 серпня 2021 року було пошкоджено паркан, чим позивачці заподіяно збитків на суму 6340,00 грн.

Пошкодження майна позивачки, необхідність звертатися до правоохоронних та судових органів зумовило виникнення у неї хвороби «Гіпертонії ІІІ ст», внаслідок чого вона вимушена постійно лікуватися, що заподіяло їй моральних страждань, які вона оцінює у 100 000,00 грн.

Оскільки зведенням відповідачем самочинного будівництва порушуються її права як власника сусіднього житлового будинку та земельної ділянки, що підтверджено рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 18 серпня 2020 року у цивільній справі №485/1478/16-ц позивач вважає, що виникли підстави для знесення самочинних будівель відповідачки -гаражів літ. «Ж», літ. «З», та літньої кухні літ. «Б».

З урахуванням зазначеного, позивач просила усунути перешкоди в користуванні власністю: зобов`язати ОСОБА_2 знести гараж літ «Ж», гараж літ «З», літню кухню літ «Б» самовільно побудовані на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 ; стягнути з ОСОБА_6 збитки за період з 2014 року по 01 січня 2016 року в розмірі 30 522,00 грн, інфляційні витрати у розмірі 24 945,61 грн; збитки за період з 01 січня 2016 року по 01 листлопада 2021 року у розмірі 99730,00 грн, інфляційні витрати в розмірі 52 358,25 грн; вартість проведеної експертизи експертом ОСОБА_5 в розмірі 7530,00 грн; вартість відновлювального ремонту паркану в розмірі 6340,00 грн, всього 221 425,86 грн; та моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн.

Ухвалою суду від 30 грудня 2021 року відмовлено у відкритті провадження у вказаній цивільній справі у частині вимог про стягнення з ОСОБА_6 збитків за період з 2014 року по 01 січня 2016 року в розмірі 30522,00 грн та збитків за період з 01 січня 2016 року по 01 листопада 2021 року у розмірі 99 730,00 грн.

12 червня 2023 року позивач уточнила позовні вимоги, змінивши їх у частині усунення перешкод у користуванні власністю, просила усунути перешкоди в користуванні власністю земельною ділянкою та будинком зобов`язати ОСОБА_2 здійснити реконструкцію гаражу літ. «Ж», літ. «З», та літньої кухні літ. «Б», які самовільно побудовані на земельній ділянці позивачки за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , шляхом знесення стін, що межують з ділянкою позивачки та приведення у стан відповідно нормам ДБН: а також уточнила підстави позову, зазначивши, що відповідачка здійснила будівництво всіх зазначених об`єктів на земельній ділянці позивачки, що призвело до руйнування стіни будинку позивачки, руйнування паркану, зменшення площі належної їй земельної ділянки, чим завдала збитків. Гараж літ «Ж» повністю закрив вікно в житловій кімнаті будинку позивачки. Гараж літ «З» та літня кухня «Б» побудовані однією стіною на земельній ділянці позивачки. Факт невідповідності забудованого відповідачем гаражу літ «Ж» вимогам ДБН підтверджується висновками експертиз. Площа самозахоплення земельної ділянки становить 39,0 кв.м. (Т.1 а.с.182-186).

10 липня 2023 року позивач збільшила позовні вимоги у частині стягнення збитків та просила стягнути з ОСОБА_2 вартість відновлювального ремонту паркану в розмірі 6340,00 грн., житлового будинку літ «А», літньої кухні літ «Б» в розмірі відповідно до висновку судової експертизи у даній справі (Т.1 а.с.218-219).

В остаточній редакції позовних вимог позивач просила:

1)усунути перешкоди в користуванні власністю земельною ділянкою та будинком зобов`язати ОСОБА_2 здійснити реконструкцію гаражу літ. «Ж», літ. «З», та літньої кухні літ. «Б», які самовільно побудовані на земельній ділянці позивачки за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , шляхом знесення стін, що межують з ділянкою позивачки та приведення у стан відповідно нормам ДБН;

2)стягнути з ОСОБА_2 на її користь вартість проведеної експертизи експертом ОСОБА_5 в розмірі 7530,00 грн;

3)стягнути з ОСОБА_2 на її користь вартість відновлювального ремонту паркану в розмірі 6340,00 грн, житлового будинку літ «А», літньої кухні літ «Б» в розмірі відповідно до висновку судової експертизи у даній справі

4) стягнути з ОСОБА_2 на її користь моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн.

17 липня 2023 року від представника відповідача ОСОБА_7 надійшли письмові пояснення по справі, у яких зазначено, що самочинне будівництво з боку відповідача відсутнє. Житловий будинок АДРЕСА_2 , разом з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, у тому числі гараж «Ж-1», 1995 року забудови, літня кухня Б-1, 1960 року забудови, сарай З-1, 1995 року забудови, їй подарувала ОСОБА_3 на підставі договору дарування. Усі ці будівлі розташовані на земельній ділянці площею 0,10 га, яка належала ОСОБА_3 на підставі державного акта та яка на підставі договору дарування перейшла у власність відповідача. Гараж Ж-1 та літня кухня Б-1 будь яких змін, перебудов та переобладнання з моменту отримання в дар не зазнали. Будівництво гаражу здійснювалося на підставі виданого відділом містобудування, архітектури, ЖКГ та розвитку інфраструктури Снігурівської райдержадміністрації 03 липня 2013 року відповідно до діючого на той час законодавства будівельного паспорта (Т.1 а.с.227).

У судовому засіданні позивачка та її представник ОСОБА_8 позовні вимоги підтримали, з викладених у позові підстав просили про їх задоволення.

Представник відповідача ОСОБА_7 у задоволенні позовних вимог просила відмовити за їх недоведеності.

Заслухавши учасників справи, дослідивши докази у справі, суд прийшов до такого.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 12 лютого 2004 року стала власником квартири АДРЕСА_3 , на підставі договору купівлі-продажу від 13 травня 2005 року придбала квартиру АДРЕСА_4 за цією ж адресою, на підставі договору дарування від 15 листопада 2013 року стала власником квартири АДРЕСА_5 в цьому ж будинку. Рішенням Снігурівської міської ради №125 від 27 листопада 2013 року вказані три квартири у триквартирному житловому будинку були об`єднані в єдиний об`єкт нерухомого майна індивідуальний житловий будинок (Т.2 а.с.51-67). Право власності зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22 березня 2016 року, номер запису 13891137, номер об`єкта нерухомого майна 886441848257 (Т.1 а.с.142).

Відповідачка ОСОБА_2 є власником сусіднього домоволодіння АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування від 03 жовтня 2001 року, укладеного з ОСОБА_3 . Для будівництва та обслуговування вказаного будинку на підставі договору дарування земельної ділянки, посвідченого нотаріусом 13 листопада 2014 року, ОСОБА_2 набула у власність земельну ділянку площею 0.1 га, кадастровий номер 4825710100:39:068:0042 (Т.1 а.с.148-154). Право власності на вказану земельну ділянку належало ОСОБА_3 на підставі державного акта №024804 від 25 липня 1995 року (Т.1 а.с.202).

Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 18 серпня 2020 року у справі №485/1478/16-ц, яке залишено без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року, скасовано запис про державну реєстрацію права власності та реєстрацію права власності № 7680070 від 13 листопада 2014 року на земельну ділянку 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель за адресою: АДРЕСА_6 , кадастровий №482510100:39:068:0042 (Т.1 а.с.130-140).

За даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки: 300312349, за ОСОБА_1 на підставі рішення Снігурівської міської ради №27 від 25 червня 2021 року зареєстровано право приватної власності за земельну ділянку кадастровий номер 4825710100:39:068:0059, площею 0.0997 га, на якій розташований будинок ОСОБА_1 АДРЕСА_1 (Т.1 а.с.141).

Отже, позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер 4825710100:39:068:0059, площею 0.0997, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , на якій розташований належний їй житловий будинок. Відповідач ОСОБА_2 є власником суміжної земельної ділянки площею 0.1 га, для обслуговування житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_6 , яке належало ОСОБА_3 на підставі державного акта №024804 від 25 липня 1995 року, та державну реєстрацію (кадастровий номер) якої скасовано.

Згоди між сторонами щодо спільної межі земельних ділянок між належними їм домоволодіннями не досягнуто.

Як вбачається з довідки КП «Миколаївське ММБТІ» від 13.11.2023 року №209422 на земельній ділянці АДРЕСА_6 знаходяться: А-1 житловий будинок, Б-1 літня кухня, Г-1 сарай, Ж-1 гараж, Жпд погріб, З-1 гараж, И-1 вбиральня, К-1 душ, №25 огорожі, І, №1,4 споруди. Об`єкти самочинного будівництва відсутні (Т.2 а.с.154).

За даними інвентарної справи на домоволодіння АДРЕСА_6 будівництво гаражу Ж (Ж-1 у технічному паспорті) узаконене рішенням виконавчого комітету Снігурівської міської ради від 26.06.2001 року №155, яким надано дозвіл на оформлення самовільно збудованого гаражу літ. «Ж» розмірами на плані 3,7 м.х5,55 м на «погрібі», сараю літ. «З» розмірами на плані 3,2 м х 5,55 м.

Будівля гаражу літ. «З» (З-1 у технічному паспорті) домоволодіння АДРЕСА_6 будується на підставі будівельного паспорта від 03 липня 2013 року та повідомлення про початок виконання будівельних робіт за вих.іспекції ДАБК від 08 липня 2013 року.

Як вбачається з листа № 54 від 11 грудня 2015 року начальника відділу містобудування, архітектури, ЖКГ та розвитку інфраструктури Снігурівської райдержадміністрації ОСОБА_9 щодо розміщення будівель гаражу та сараю будівельний паспорт БП-88 від 03.07.2013 року на земельній ділянці №68 згідно державних будівельних норм ДБН 360-92 Містобудування. Планування та забудова міських і сільських поселень. Розділ: Садибна забудова, пункт 3.25 для догляду за будівлями та здійснення їх поточного ремонту відстань до сусідньої межі ділянки до найбільш виступаючої конструкції стіни слід приймати не менше 1.0 м. По факту виконаних робіт по будівництву гаражу № НОМЕР_1 ОСОБА_2 , розміщеного вздовж установленої межі, вказана відстань складає 1.12 м на початку розміщення будівлі гаражу і 1.65 м в кінці. Отже відхилень від норми ДБН 360-92 не виявлено (Т.1 а.с.26).

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи №4 від 19.01.2016 року, виконаного експертом ОСОБА_5 на виконання ухвали суду в іншій справі №485/1983/15-ц (Т.2 а.с.99-126), який суд приймає за письмовий доказ у частині розташування будівель та споруд домоволодінь № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 , оскільки з часу їх обстежень змін у плані забудов не відбулося й таке не заперечується сторонами, відстань між житловим будинком АДРЕСА_1 та будівлею гаражу Ж-1 на мінімальній відстані 0,84 м, по лінії фасадної межі ця відстань становить 1,4 м., будівля гаражу, що будується на підставі будівельного паспорту, розташована біля будівлі літ «Б» садиби №66 на відстані 1,08 м між стінами.

За даними технічного паспорту на домоволодіння АДРЕСА_6 станом на 13.11.2023 року наявна будівля літньої кухні Б-1 садиби №68 прибудована до гаражу Ж-1 боковою стіною, рік будівництва 1960.

Між сторонами тривалий час існує спір щодо меж вказаних земельних ділянок та існуючих впритул до одне до одного існуючих вищевказаних забудов з обох сторін, а саме між гаражами та літнею кухнею домоволодіння АДРЕСА_7 .

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Як вбачається з матеріалів справи, у квітні 2021 року ОСОБА_1 замовила у ФОП ОСОБА_10 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки АДРЕСА_1 .

За наслідками кадастрової зйомки складено план кадастрової зйомки, відповідно до якого будівлі домоволодіння АДРЕСА_7 .

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч.1 ст.79 ЦПК України).

Позивачка не надала належних та достовірних доказів порушення її прав як власника земельної ділянки будівництвом відповідачкою будівель гаражів літ. «Ж», літ. «З», та літньої кухні літ. «Б» (вони ж Ж-1, З-1 та Б-1 відповідно).

Суд не приймає за належний доказ надану позивачкою в обґрунтування накладення меж земельних ділянок копію висновку судової комплексної земельно-технічної експертизи №13, складений 02 січня 2020 року судовим експертом Грибковою Н.Г. на виконання ухвали суду у іншій справі №485/1478/16-ц, оскільки він виготовлений на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) межі земельної ділянки АДРЕСА_6 , державну реєстрацію якої з кадастровим номером 482510100:39:068:0042 скасовано рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 18 серпня 2020 року (Т.2 а.с.69).

На підставі вище зазначеного, є недоведеною вимога позивача про усунення перешкод в користуванні власністю земельною ділянкою АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст.376 ЦК України житловий будинок,будівля,споруда,інше нерухомемайно вважаютьсясамочинним будівництвом,якщо вонизбудовані абобудуються наземельній ділянці,що небула відведенадля цієїмети,або безвідповідного документа,який даєправо виконуватибудівельні роботичи належнозатвердженого проекту,або зістотними порушеннямибудівельних нормі правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

У разі порушення прав інших осіб право на звернення до суду мають такі особи за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власник (користувач) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті376і стаття391 ЦК України).

у постанові Верховного Суду від 17 січня 2022 року в справі

№ 442/4338/17 (провадження № 61-1460св21) зроблено висновок, що за змістом статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва особа (власник) може заявити за умови доведеності факту порушення своїх прав самочинною забудовою.

На підтвердження здійснення відповідачкою самочинного будівництва позивач послалася на експертне будівельно-технічне дослідження №125-069, складене 24.06.2014 року експертом Регіональної торгово-промисової палати Миколаївської області Лесків С.А. (Т.2 а.с.86-98), яке не є допустими доказом у даній справі.

Відповідно дост.78ЦПК Українисуд небере доуваги докази,що одержаніз порушеннямпорядку,встановленого законом.Обставини справи,які зазаконом маютьбути підтвердженіпевними засобамидоказування,не можутьпідтверджуватися іншимизасобами доказування.

Експертне будівельно-технічне дослідження №125-069 від 24.06.2014 року складене експертом, який не попереджався про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, та складений на замовлення учасника справи, хоча така можливість для учасника справи на час складання даного висновку у ЦПК передбачена не була.

Висновок судової будівельно-технічної експертизи №4 від 19.01.2016 року, виконаний експертом ОСОБА_5 на виконання ухвали суду в іншій справі №485/1983/15-ц (Т.2 а.с.81-108), суд прийняв частково як письмовий доказ лише в частині дослідження відстані між існуючими будівлями сторін, які ніким не оспорюються, в іншій частині він не є належним доказом на підтвердження обставин, які встановлюються у даній справі.

У даній справі висновок експерта на підтвердження невідповідності існуючих спірних будівель вимогам ДБН відсутній. Позивачка у встановлений ЦПК строк таких доказів суду не надала, після роз`яснення прав, відповідного питання на вирішення клопотання експертів не поставила.

Згідно із п.3.25*ДБН360-92** «Для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м».

Як встановлено судом та не заперечується сторонами відстань між житловим будинком АДРЕСА_1 та будівлею гаражу Ж-1 на мінімальній відстані 0,84 м, по лінії фасадної межі ця відстань становить 1,4 м., будівля гаражу, що будується на підставі будівельного паспорту, розташована біля будівлі літ «Б» садиби №66 на відстані 1,08 м між стінами.

Ураховуючи, що будівництво гаражу Ж (Ж-1 у технічному паспорті) узаконене рішенням виконавчого комітету Снігурівської міської ради від 26.06.2001 року №155; будівля гаражу літ. «З» (З-1 у технічному паспорті) домоволодіння АДРЕСА_6 будується на підставі будівельного паспорта від 03 липня 2013 року та повідомлення про початок виконання будівельних робіт за вих.іспекції ДАБК від 08 липня 2013 року, будівля літньої кухні Б-1 садиби №68 прибудована до гаражу Ж-1 боковою стіною, рік будівництва 1960, та не розташовані на земельній ділянці позивача, порушень вимог ДБН при їх будівництві позивач належними доказами не довів, так само як і порушення своїх прав власника вказаними забудовами, а саме неможливості на час подачі позову доглядати за своїм майном, порушення інсоляції та потрапляння з даху сусідніх забудов опадів, що призводить до пошкодження майна.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 24 жовтня 2019 року у справі № 904/3315/18 наголошував на тому, що: «…Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

На час набуття позивачкою права власності на домоволодіння №66 у 2013 році вказана будівля гаражу Ж-1 вже існувала, тобто позивачка усвідомлювала характеристики майна, яке вона набуває у власність.

Крім того, заявлена позивачем вимога про зобов`язання ОСОБА_2 здійснити реконструкцію гаражу літ. «Ж», літ. «З», та літньої кухні літ. «Б», які самовільно побудовані на земельній ділянці позивачки за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , шляхом знесення стін, що межують з ділянкою позивачки та приведення у стан відповідно нормам ДБН фактично є вимогою про знесення будівництва, неможливість здійснення перебудови (реконструкції) зазначених споруд у інший спосіб позивач суду не довела.

Таким чином, вимога позивача про зобов`язання ОСОБА_2 здійснити реконструкцію гаражу літ. «Ж», літ. «З», та літньої кухні літ. «Б», які самовільно побудовані на земельній ділянці позивачки задоволенню не підлягає.

Щодо вимог про стягнення вартості проведеної експертизи ПП ОСОБА_5 у розмірі 7530,00 грн.

За змістом позовної заяви позивачка ототожнює розмір матеріальних збитків із витратами на оплату проведення експертизи.

Водночас згідно з процесуальним законодавством встановлено види судових витрат, порядок їх розподілу.

Згідно з ч.1 та ч.3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Отже, витрати, пов`язані із проведенням експертизи належать до судових витрат, пов`язаних із розглядом справи.

За змістом ст.141, ст.264, ст.265 ЦПК України, питання про розподіл між сторонами судових витрат вирішується під час ухвалення рішення у справі.

При цьому, у відповідності до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За змістом зазначених норм за своєю правовою природою витрати на проведення експертизи, можуть бути відшкодовані виключно у спосіб, передбачений процесуальним законодавством.

У пункті 6.19 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18 зазначено, що процесуальні витрати, понесені у судовому провадженні, не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову; такі витрати розподіляються виключно за правилами, встановленими процесуальним законодавством.

Отже, витрати, пов`язані з оплатою на проведення експертизи є такими, що понесені особою у зв`язку із реалізацією своїх процесуальних прав при розгляді певної справи у суді. Такі витрати процесуальним законом віднесено до судових витрат, вони відшкодовуються в порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом; їх не можна визнати збитками у розумінні положень цивільного законодавства України й вони не можуть бути стягнуті за позовною вимогою в іншому провадженні.

Ураховуючи зазначене, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Щодо вимог позивачки про стягнення вартості відновлювального ремонту паркану у розмірі 6340,00 грн

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з представленою суду накладною №182 від 01.10.2021 року ФОП ОСОБА_11 , вартість будівельних матеріалів становить 6340,00 грн. (Т.1 а.с.61).

Позивач зазначає, що пошкодження належного їй паркану відбулося 07 серпня 2021 року відповідачем, що підтверджується копіями висновків поліції.

На арк. справи Т.1 а.с.64-76 наявні копії довідок органу поліції за зверненнями ОСОБА_1 у період з 2016 по 2021 роки. Згідно довідки від 08.08.2021 року (Т.1 а.с.66 ворот), довідки від 08.08.2021 року (Т.1 а.с.67-зворот), ОСОБА_1 зверталася до поліції із заявами щодо пошкодження її сусідом ОСОБА_12 її огорожі, за результатами опрацювання звернень встановлено відсутність ознак кримінального правопорушення у його діях.

Відповідно до акту за підписами сусідів ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 вони підтверджують, що ОСОБА_16 , проживає за адресою АДРЕСА_6 , з 1995 року по теперішній час, є рідним братом ОСОБА_17 , неодноразово приїжджала поліція коли ОСОБА_12 разом з сестрою ОСОБА_17 руйнували кувалдою новий паркан, який належить сусідам (Т.1 а.с.196).

Проте, вказані документи не доводять складу цивільно-правової відповідальності відповідачки за вимогою позивача про відшкодування збитків, заподіяних їй ОСОБА_17 пошкодженням паркану (наявність шкоди, протиправної поведінки, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, вини відповідача).

Зважаючи, що позивач не довела завдання їй відповідачкою збитків пошкодженням належного їй паркану у розмірі 6340 грн. суд відмовляє їй у задоволенні даної вимоги.

Щодо заявлених позивачкою про відшкодування моральної шкоди, суд приходить до такого.

Поняття моральної (немайнової) шкоди і порядок її відшкодування визначається статтею 23 ЦК України. Зокрема, підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути порушення майнових, особистих немайнових прав особи, а також зобов`язань у випадках, передбачених договором або законом.

Частина 1 ст. 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (зі змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до психологічного висновку, виконаного 09 червня 2023 року психологом: членом Української спілки психотерапевтів Л.Павловською, за результатами психологічного обстеження ОСОБА_1 шляхом опитування останньої встановлено, що розвиток хронічних захворювань, їхній важкий перебіг з високим ризиком смерті у ОСОБА_18 спровоковано впливом негативних психічних факторів або психологічних чинників, зокрема психотравмуючих ситуацій затяжного конфлікту, який розпочався у 2011 році; додаткові стреси можуть привести до важких наслідків: загострення депрессивного розладу, розвитку інсульту, інфаркту, навіть смерті (Т.1 а.с.187-190).

Враховуючи, що вимога позивачки про стягнення моральної шкоди є похідною від вимог про усунення перешкод у користуванні власністю та стягнення збитків, які є недоведеними, підстави для задоволення даної позовної вимоги відсутні.

Таким чином, оскільки позивач не довела заявлені позовні вимоги, у задоволенні позову їй слід відмовити повністю.

Керуючись ст. 4, 13, 81, 263-265, 141, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю, стягнення суми понесених збитків залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду, який відраховуюється з дати складення повного судового рішення.

Суддя І.А.Квєтка

Повне судове рішення складено 23.09.2024 року.