Рішення

від 23.09.2024 по справі 681/345/24

ПОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 681/345/24

Провадження 2/681/249/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2024 року м. Полонне

Полонський районний суд Хмельницької області в складі головуючої судді Горгулько Н.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в м. Полонному цивільну справу за позовом комунального унітарного підприємства Понінківської селищної ради до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником,

в с т а н о в и в:

20.03.2024 представник позивача звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої працівником.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 13.06.2019 наказом № 22 комунального унітарного підприємства Понінківської селищної ради ОСОБА_1 офіційно прийнята на посаду головного бухгалтера комунального унітарного підприємства Понінківської селищної ради. У липні 2022 року відповідачка ОСОБА_1 допустила порушення своїх трудових обов`язків щодо неправильного проведення по бухгалтерському обліку господарської операції по зняттю з балансу підприємства житлового фонду, внаслідок чого нею безпідставно визначено, що підприємство отримало прибуток, якого в дійсності не існувало. В подальшому, 03.04.2023 між Понінківською селищної радою в особі голови ОСОБА_2 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було укладено договір № 4 на виконання консультаційних послуг з метою виявлення поточних помилок у звітності, фактів некоректного або неправомірного відображення фінансово-господарських операцій в обліку комунального унітарного підприємства Понінківської селищної ради за період з 01.01.2020 по 31.12.2022.

Відповідно до даних звіту, за результатами аналізу бухгалтерського та податкового обліку комунального унітарного підприємства Понінківської селищної ради за період з 01.01.2020 по 31.12.2022 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 встановлено, що у липні 2022 на підставі рішення Понінківської селищної ради з балансу Комунального унітарного підприємства Понінківської селищної ради знято житловий фонд, який раніше був безоплатно переданий підприємству. Зняття з балансу слід було провести в бухгалтерському обліку як: Д 131 К 103 - 7849886,09 грн за рахунок зносу; Д 424 103 - 4337439, 76 грн за рахунок іншого додаткового капіталу. Всього за первісною вартістю - 12187325,85 грн. Але в бухгалтерському обліку помилково відображено: Д 424 К 745 умовні доходи - 5555,4000 грн. Таким чином, в результаті допущених помилок в бухгалтерському обліку визначено прибуток по підприємству на суму 380400 грн. З цієї причини був зайво нарахований податок на прибуток в сумі 68500 грн.

Крім того, за результатом вищезазначеного прибутку в грудні 2022 року безпідставно нараховані та виплачені премії всім працівникам комунального унітарного підприємства Понінківської селищної ради на загальну суму з нарахуванням ЄСВ - 66000 грн, що суперечить колективному договору про преміювання.

Таким чином, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 при дослідженні бухгалтерських документів виявив та відобразив у складеному ним звіті, що головний бухгалтер ОСОБА_1 неправильно визначила прибуток комунального унітарного підприємства Понінківської селищної ради за 2022 рік в сумі 380 400 грн, в результаті чого у грудні 2022 було безпідставно нараховано та виплачено премії всім працівникам Понінківської селищної ради на загальну суму 66000 грн.

Тобто, ОСОБА_1 , як головний бухгалтер, своїми винними діями у грудні 2022 року повідомила в.о. директора Понінківської селищної ради А.М. Коробка неправильно визначений дохід підприємства, що зумовило видання та підписання в.о. директором 14.12.2022 наказу № 48, яким премійовано по підсумках роботи за грудень 2022 року працівників підприємства.

З огляду на вищезазначене, вказані обставини стали підставою для видачі керівником Понінківської селищної ради наказів № 21 від 25.05.2023 та № 21Б від 26.05.2023, згідно з яким ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України.

Отже, позивач вважає, що відповідачка своїми винними діями, внаслідок яких відбулось безпідставне нарахування премій всім працівникам Понінківської селищної ради на загальну суму з нарахуванням ЄСВ 66 000 грн 00 коп., чим заподіяла підприємству матеріальної шкоди на цю суму. Вказує, що у позивача виникла об`єктивна необхідність звернутись із вказаною позовною заявою про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної при виконанні працівником трудових обов`язків.

Зазначає, що підписати фінансову звітність - означає взяти на себе відповідальність за факти та відомості, викладені в ній. Рішення про преміювання працівників ґрунтується на інформації щодо прибутковості підприємства, за яку відповідає головний бухгалтер. Також, враховуючи розмір премії, яку отримала ОСОБА_1 у грудні 2022 року - 9641 грн 93 коп., яка є в кілька разів більшою, ніж розмір премій, яку отримали інші працівники, можна припустити, що відповідач була зацікавлена в її нарахуванні, свідомо відображаючи в бухгалтерських документах прибуток, який не відповідає дійсності. Отже, відповідачка допустила порушення своїх трудових обов`язків. Вважає, що наявний причинний зв`язок між протиправною і винною дією відповідача і завданою позивачу матеріальною шкодою. Просить позов задовольнити, стягнути 66000 грн. матеріальної шкоди та 19422 грн. судових витрат, що складається з 2422 грн 40 коп. судового збору та 17000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

29.03.2024 представник позивача подав позовну заяву в новій редакції, усунувши недоліки позовної заяви та долучивши докази про сплату судового збору. Просить стягнути з ОСОБА_1 матеріальну шкоду, заподіяну при виконанні трудових обов`язків у розмірі 66000 грн 00 коп. та судові витрати по справі.

Ухвалою Полонського районного суду Хмельницької області від 03.04.2024 у справі відкрито провадження та постановлено здійснювати її розгляд відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами справи.

Відповідач у встановлений строк, а саме 24.04.2024, подала відзив на позовну заяву, у якому вказує, що позов не визнає повністю. Зазначає, що з 03.06.2019 на прохання головного бухгалтера комунального унітарного підприємства Понінківської селищної ради на період її відпустки вона надавала послуги головного бухгалтера по цивільно-правовому договору, а 13.06.2019 згідно наказу № 22 була офіційно влаштована на роботу на посаду головного бухгалтера підприємства. При оформленні на роботу з жодною посадовою інструкцією чи положенням, якими регламентовані обов`язки головного бухгалтера її ніхто не ознайомлював. Зазначає, що звіт фізичної особи- підприємцяОСОБА_3 не може бути прийнятий до уваги в якості допустимого та належного доказу по справі. Встановлено, що рішенням Понінківської селищної ради 47 сесії 8 скликання було вирішено провести аудит, а не консультаційні послуги з питань аналізу бухгалтерського та податкового обліку підприємтсва. Також вказує, що головний бухгалтер підпорядковується керівнику підприємства та діє згідно його наказів та розпоряджень. В Положенні про преміювання підприємства вказано, що премія затверджується керівником підприємства, а не головним бухгалтером. Твердження позивача про те, що рішення про преміювання ґрунтується на інформації щодо прибутковості підприємства, за яку відповідає головний бухгалтер, не відповідає дійсності. Позивачем не надано доказів того, що рішення про преміювання приймалося керівником на підставі інформації, наданої ОСОБА_1 . Також немає жодного підтверджуючого доказу, що саме головний бухгалтер відповідає за нарахування премій. Разом з тим, відповідач не заперечувала, що допустила помилку при списанні житлового фонду. Дана помилка була виправлена 12.04.2023 шляхом подання уточненої фінансової звітності. Вказує, що обов`язковою умовою визнання діянь працівника порушенням його трудових обов`язків є трудовий договір, посадова інструкція чи інший локальний нормативний акт. Однак, у матеріалах справи відсутня посадова інструкція. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, суд зазначає про таке.

Судом встановлено, що згідно з даними наказу № 22 від 13.06.2019, ОСОБА_1 прийнята на роботу на посаду головного бухгалтера з 14.06.2019 (а.с. 37, зворот).

Відповідно до договору № 4 від 03.04.2023 між Понінківською селищною радою в особі голови ОСОБА_2 та приватним підприємцем Калитою Д.В. укладено договір на виконання консультаційних послуг, відповідно до якого замовник доручив виконавцю провести консультаційні послуги з питань аналізу бухгалтерського та податкового обліку Понінківської селищної ради за період з 01.01.2020 по 31.12.2022 (а.с. 21 зворот - 22 зворот).

Відповідно до звіту приватного підприємця ОСОБА_3 , при дослідженні бухгалтерських документів, аналізом було виявлено, що у липні 2022 року на підставі рішення Понінківської селищної ради з балансу комунального унітарного підприємства Понінківської селищної ради знято житловий фонд, який раніше був безоплатно переданий підприємству. Зняття з балансу слід було провести в бухгалтерському обліку: Д 131 К 103 - 7849886 грн 09 коп. за рахунок зносу; Д 424 К 103 - 4337439 грн 76 коп. за рахунок іншого додаткового капіталу. Всього за первісною вартістю - 12187325 грн 85 коп. Однак, у бухгалтерському обліку помилково відображено: Д 424 К 745 умовні доходи - 5554 грн 40 коп.; Д 97 витрати від списання основних засобів К 103 - 4337 грн 40 коп. У результаті допущених помилок у бухгалтерському обліку, визначено прибуток по підприємству за 2022 рік на суму 380400 грн. З цієї причини зайво нараховано премії всім працівникам підприємства на загальну суму з нарахуванням ЄСВ - 66000 грн, що суперечить положенням колективного договору про преміювання. Аналізом встановлено, що фінансове становище підприємства незадовільне. За 2020 рік отримано прибутку на 7200 грн, за 2021 рік допущені збитки на суму 515600 грн, за 2022 рік допущені збитки на суму 423400 грн. Непокриті збитки на кінець 2022 року складають у сумі 939000 грн. Серед об`єктивних причин збитковості, ОСОБА_3 зазначені і суб`єктивні, зокрема, зайве нарахування податку на прибуток та безпідставне нарахування премій при збитках підприємства(а.с. 16-21).

Як вбачається з даних колективного договору комунального унітарного підприємства Понінківської селищної ради, зокрема, розділу V п.5.6., адміністрація зобов`язується: «при наявності прибутку проводити преміювання працівників у залежності від результатів роботи або його особистого вкладу в кінцеві результати роботи підприємства (додаток № 7) (а.с. 27-37).

Згідно даних наказу Понінківської селищної ради № 48 від 14.12.2022, за підсумками роботи за грудень 2022 року було премійовано працівників (а.с. 26).

Відповідно до даних розрахункової відомості заробітної плати за грудень 2022 року працівникам адміністрації (3 особи) нарахована премія у загальному розмірі 28925 грн 79 коп. та робітникам (23 особи) нарахована премія у загальному розмірі 25508 грн 78 коп. (а.с. 26, зворот).

Відповідно до даних наказу № 21 від 25.05.2023, ОСОБА_1 звільнено з посади за п. 1 ст. 41 КЗпП України у зв`язку з вчиненням нею, як головним бухгалтером, винних дій, внаслідок чого було безпідставно нараховано премії всім працівникам підприємства на загальну суму з нарахуванням ЄСВ 66000 грн. Останнім робочим днем вважати 26.05.2024 (а.с. 38).

Згідно з даними наказу № 21 б від 26.05.2023, внесено зміни до наказу № 21 від 25.05.2023 у зв`язку з відкриттям електронного лікарняного, ОСОБА_1 звільнили з посади, замінивши дату з «26.05.2023» на « 06.06.2023 » (а.с. 38, зворот).

З даних Розділу VII колективного договору комунального унітарного підприємства Понінківської селищної ради чітко вбачається, що питання надання працюючим соціальних гарантій, пільг і компенсацій понад передбачених законодавством, вирішуються керівником підприємства і трудовим колективом за рахунок прибутку, що залишається у розпоряджнні підприємства. При наявності прибутку адміністрація зобов`язується, зокрема, надавати працівникам премію до ювілейних дат, при народженні дитини, виділяти кошти на придбання новорічних подарунків (п.п. 7.4-7.6 колективного договору) (а.с. 27-30).

Як вбачається з даних рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 21.12.2023 у справі № 681/950/23, позов ОСОБА_1 до комунального унітарного підприємства Понінківської селищної ради про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково (а.с. 23-25). Крім того, цим рішення встановлено, що дії ОСОБА_1 призвели до того, що за рзультатами господарської діяльності за 2022 рік у бухгалтерському обліку невірно визначено прибуток підприємства на суму 380400 грн та з цієї причини зайво нарахований податок на прибуток у сумі 68500 грн. За бухгалтерською звітністю підприємства невірно рахувалось, що воно має прибуток, тому у грудні 2022 року керівник підприємства за умовами колективного договору видав наказ про преміювання всіх працівників, що призвело до виплати 66000 грн. Суд визнав, що вчинене ОСОБА_1 правопорушення є одноразове за своїм характером, обставинами його скоєння та грубим за наслідками, що настали та могли настати.

Крім того, згідно даних постанови Хмельницького апеляційного суду від 19.03.2024 у справі № 681/950/23 за позовом ОСОБА_1 до Понінківської селищної ради про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 21.12.2023 залишено без змін (а.с. 83-87). Зокрема, у цій ухвалі колегією суддів зазначено, що «дослідженні докази вказують на те, що ОСОБА_1 допустила неправильність ведення бухалтерського обліку. У результаті допущених помилок ведення бухгалтерського обліку неправильно визначено прибуток підприємства за 2022 рік на суму 380400 грн, внаслідок чого неправомірно нараховано податок на прибуток - 68500 грн і безпідставно нарахована премія працівникам - 66000 грн».

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до такого.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Працівник не може бути притягнутий до матеріальної відповідальності, якщо він не порушував свої трудові обов'язки. Трудові обов`язки працівника можуть визначатися законодавством, колективним, трудовим договором, іншими локальними нормативними та індивідуальними актами.

У справі відсутній локальний документ щодо кола завдань та обов`язків головного бухгалтера цього комунального унітарного підприємства Понінківської селищної ради, які визначені трудовим договором ОСОБА_1 , тобто посадова інструкція.

Водночас, згідно Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затверджених 28.12.2001 Міністерством праці та соціальної політики України як доповнення та зміни № 3 (Кваліфікаційні характеристика Керівники. Головний бухгалтер), головний бухгалтер забезпечує ведення бухгалтерського обліку, дотримуючись єдиних методологічних засад, установлених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999, з урахуванням особливостей діяльності підприємства і технології оброблення облікових даних. Організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій. Вимагає від усіх підрозділів, служб та працівників забезпечення неухильного дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів. Уживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та збереженню оброблених документів, регістрів і звітності протягом установленого терміну. Забезпечує складання на основі даних бухгалтерського обліку фінансової звітності підприємства, підписання її та подання в установлені терміни користувачам. Здійснює заходи щодо надання повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства. Бере участь у підготовці та поданні інших видів періодичної звітності, які передбачають підпис головного бухгалтера, до органів вищого рівня відповідно до нормативних актів, затверджених формами та інструкціями. За погодженням з власником (керівником) підприємства забезпечує перерахування податків і зборів, передбачених законодавством, проводить розрахунки з іншими кредиторами відповідно до договірних зобов'язань. Здійснює контроль за веденням касових операцій, раціональним та ефективним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Бере участь у проведенні інвентаризаційної роботи на підприємстві, оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки та псування активів підприємства. Забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах.

Крім того, згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; фінансова звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Із положень ч. 7 ст. 8 вищезгаданого Закону слідує, що головний бухгалтер або особа, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства, забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; бере участь в оформленні матеріалів, пов`язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

Відповідно до ст. 130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. За наявності зазначених підстав і умов, матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності. На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності. Відповідальність за не одержаний підприємством, установою, організацією прибуток може бути покладена лише на працівників, що є посадовими особами. Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково. За згодою власника або уповноваженого ним органу працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або поправити пошкоджене.

Згідно ст. 131 КЗпП роботодавець зобов 'язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна. Працівники зобов`язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоди.

Статтею 132 КЗпП України передбачено, що за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 29.12.1992 «Про судову практику у справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» визначено, що судовому розгляду підлягають заяви власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу до працівника про відшкодування шкоди в розмірі, що перевищує середній місячний заробіток.

Згідно з п. 3 цієї Постанови у відповідності зі ст. 130 КЗпП відшкодування шкоди провадиться незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності за дії (бездіяльність), якими заподіяна шкода підприємству, установі, організації. Суд у кожному випадку зобов 'язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин, від яких згідно зі ст. ст. 130, 135-3, 137 КЗпП залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з`ясовувати наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

Згідно п. 4 Вищевказаної Постанови якщо межі матеріальної відповідальності були визначені в укладеному з працівником контракті, вона покладається на нього відповідно до умов контракту.

Згідно із вимогами ст. 138 КЗпП України для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду, роботодавець повинен довести наявність умов, передбачених ст. 130 цього Кодексу.

Таким чином, правові норми інституту матеріальної відповідальності застосовуються виключно в межах предмета трудового права.

Для можливості притягнення працівника до матеріальної відповідальності має бути встановлено чотири юридичних факти: порушення працівником трудових обов`язків, наявність прямої дійсної шкоди, причинний зв`язок між порушенням і шкодою та вина працівника.

З урахуванням викладеного до категорії прямої дійсної шкоди належать, зокрема, витрати, викликані зайвими виплатами на користь працівників (основної і додаткової заробітної плати, сум компенсацій допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, інших виплат). До категорії прямої дійсної шкоди належать і безпідставні натуральні виплати (видачі) на користь працівників і т.п.

Пряма дійсна шкода повинна розумітися як шкода майну в широкому розумінні (як майно і майнові права, які відбиваються в балансі підприємства як його активи). Пряма дійсна шкода означає безпосереднє зменшення цих активів. Отже, порушення повинно бути причиною шкоди, а шкода повинна бути результатом порушення.

Також суд враховує наявність вини ОСОБА_1 . Законодавство про працю широко оперує поняттями вини, а також поняттями, які відображають її форми, але воно не містить визначень ні вини, ні окремих її форм. У цьому зв`язку при правозастосуванні слід використовувати визначення умислу та необережності, дані в ст. 24 і 25 КК України з урахуванням особливостей трудових відносин. Якщо працівник усвідомлював, що в його діях не виявляється належна турботливість щодо виконання бухгалтерського обліку, якщо він передбачав можливість настання прямої дійсної шкоди і він бажав її настання або байдуже ставився до можливості її настання, у діях працівника є умисел (прямий або непрямий). Якщо працівник усвідомлював, що в його діях не виявляється належна турботливість та уважність щодо ведення бухгалтерського обліку, якщо він передбачав можливість настання прямої дійсної шкоди, але легковажно розраховував запобігти цим наслідкам, має місце необережна вина працівника у формі самовпевненості. Якщо ж працівник не усвідомлював, що у його діях немає належної турботливості та відповідальності до посадових обов`язків, якщо він не передбачав можливості заподіяння підприємству прямої дійсної шкоди, хоча, за обставин, що склалися, міг і повинен був це усвідомлювати, у діях працівника є ознаки необережної вини у формі недбалості.

Крім того, суд бере до уваги обставини, що встановленні у постанові Хмельницького апеляційного суду від 19.03.2024 у справі № 681/950/23 за позовом ОСОБА_1 до комунального унітарного підприємства Понінківської селищної ради про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (за апеляційною скаргою на рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 21.12.2023) (а.с. 83-87), зокрема те, що у судовому засіданні сторони визнали, що належне ведення бухгалтерського обліку цього підприємства, а саме: забезпечення порядку та правил ведення бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки дійсної фінансової звітності, забезпечення контролю за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій, - було покладено на ОСОБА_1 , як головного бухгалтера підприємства. (мотивувальна частина постанови, а.с. 87).

Досліджені докази у вищезгаданій справі вказують на те, що ОСОБА_1 допустила неправильність ведення бухгалтерського обліку. У результаті допущених з її вини помилок ведення бухгалтерського обліку, неправильно визначений прибуток комунального унітарного підприємства Понінківської селищної ради за 2022 рік на суму 380400 грн, в наслідок чого неправомірно нараховано податок на прибуток у розмірі 68500 грн та безпідставно нарахована премія працівникам - 66000 грн.

Правильність проведення даної господарської операції по бухгалтерському обліку не становило складності, адже порядок її відображення у документах чітко врегульований положеннями вищезгаданої Інструкції, яку ОСОБА_1 , як головний бухгалтер, зобов`язана знати.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Згідно з ч. 4 цієї статті, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Процесуальним наслідком визнання в цивільному процесі однією із сторін факту встановленим, є набуття фактом безспірності характеру і звільнення другої сторони від його доказування. Визнання обставини не можна ототожнювати із визнанням позову.

Аналіз чинного процесуального законодавства свідчить про наявність трьох основних груп факторів, які ведуть до звільнення від тягаря доказування: визнані, загальновідомі та преюдиціальні обставини. Зокрема, преюдиціальність обставин - існування або не існування якої встановлене судовим рішенням, що вступило в законну силу у цивільній, господарській або адміністративній справі (ч. 5 ст. 82 ЦПК України).

Таким чином, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в цьому процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в становище суттєво менш сприятливе в порівнянні з опонентом, суд, керуючись верховенством права та внутрішнім переконанням, дійшов таких висновків. Із досліджених в ході розгляду матеріалів справи судом встановлено, що відповідачка була прийнята на роботу та до її обов`язків входило належне ведення бухгалтерського обліку комунального унітарного підприємства Понінківської селищної ради. Однак, у результаті допущених з вини відповідачки ОСОБА_1 помилок, остання заподіяла комунальному унітарному підприємству Понінківської селищної ради матеріальну шкоду. Позивачем повністю доведено наявність усіх обставин, які є підставою для стягнення з відповідачки шкоди. За таких обставин, дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані докази як окремо, так і в їх сукупності, керуючись принципом розумності та справедливості, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову та стягнення на користь позивача матеріальної шкоди, заподіяної працівником при виконанні трудових обов`язків, в розмірі 66000 грн 00 коп.

Щодо стягнення витрат на пофесійну правничу допомогу адвоката Іваницького А.М. У розмірі 17000 грн, суд зазначає про таке.

Згідно з ч. 2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. ч 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Ч. 5 ст. 137 ЦПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 6 ст. 137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно п. 4 ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Згідно ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер.

Як вбачається з матеріалів справи представник позивача разом з позовною заявою подав ордер серії ВХ № 1065296 про надання правничої (правової) допомоги на підставі договору про надання правової допомоги б/н від 02.01.2024 між позивачем та адвокатом Іваницьким А.М. (а.с. 15) та копію свідоцтва серії ХМ №000309 про право на зайняття адвокатською діяльністю, видане 11.03.2020 ОСОБА_5 (а.с. 14). Представнику позивача ОСОБА_5 було відомо, що справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами справи у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України і останній не був позбавлений можливості подати інші докази на підтвердження судових витрат на здійснення правової допомоги.

Натомість, відповідного договіру про надання правничої допомоги з адвокатом Іваницьким А.М., розрахунку витрат, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, а також квитанції чи іншого підтверджуючого документу, на підставі якого суд може достеменно та поза розумним сумнівом дійти висновку, що сума 17000 грн, яку просить стягнути позивач, дійсно була сплачена для адвоката Іваницького А.М., суду не подано. Тому, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідачки витрат на професійну правничу допомогу до задоволення не підлягає, оскільки не підтверджена належними та допустимими доказами.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

За змістом ч. ч. 1, 2 наведеної статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 5, 7, 12, 76- 81, 89, 141, 247, 263, 265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов комунального унітарного підприємства Понінківської селищної ради до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої працівником, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь комунального унітарного підприємства Понінківської селищної ради матеріальну шкоду, завдану працівником при виконанні труджових обов`язків в розмірі 66000 (шістдесят шість тисяч) грн та 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржене сторонами безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - комунальне унітарне підприємство Понінківської селищної ради, код ЄДРПОУ 37673625, адреса місцезнаходження: смт. Понінка, вул. Перемоги, 51 Шепетівського району Хмельницької області, поштовий індекс - 30511 ;

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.А. Горгулько