Постанова

від 02.09.2024 по справі 462/7509/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 462/7509/23 Головуючий у 1 інстанції: Галайко Н. М.

Провадження № 22-ц/811/757/24 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

Провадження № 22-ц/811/758/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючої судді Мікуш Ю.Р.

Суддів: Приколоти Т.І., Савуляка Р.В.

Секретар Іванова О.О.

З участю: представника позивачки ОСОБА_1 -адвоката Ільницького О.В., представника АТ «Банк Січ»-адвоката Козацької О.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в режимі відеоконференції цивільну справу № 462/7509/23 за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк Січ» Ірини Стрюкової на рішення та додаткове рішення Залізничного районного суду м.Львова від 14 лютого 2024 року та 20 лютого 2024 року та за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Проперті» в особі директора Кавалер І.В. на рішення та додаткове рішення Залізничного районного суду м.Львова від 14 лютого 2024 року та від 20 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Банк Січ» Стрюкової Ірини Олександрівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Проперті», за участі третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Сатс»,- про визнання недійсними договорів

в с т а н о в и в:

28.09.2023 року ОСОБА_1 звернулася у Залізничний районний суд м.Львова із позовною заявою до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк Січ» Стрюкової Ірини Олександрівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Проперті», треті особи: ТОВ «Сатс», ТОВ «Маркет-Матс»,- про визнання недійсними договорів, а саме:

-визнати недійсним договір № 262/20 від 12.06.2020 року про відступлення права вимоги за кредитним договором № 133/18 від 07.06.2018 року про надання кредиту на умовах кредитної лінії;

-визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченим приватним нотаріусом ЛМНО Давидовою Н.І. 07.06.2018 року за №450, який був посвідчений приватним нотаріусом Киівського МНО Войтовським В.С. 12.06.2020 року, зареєстрований у реєстрі за № 1242;

-судові витрати віднести на відповідача.

Рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 14 лютого 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Вирішено визнати недійсним Договір № 262/20 від 12.06.2020 року про відступлення права вимоги за Кредитним договором № 133/18 від 07.06.2018 року про надання кредиту на умовах кредитної лінії;

Визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги за Іпотечним договором із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом ЛМНО Давидовою Н.І. 07.06.2018 року за № 450, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського МНО Войтовським В.С. 12.06.2020 року, зареєстрований у реєстрі за №1242.

Стягнути порівно з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Банк Січ» Стрюкової Ірини Олександрівни та Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Проперті» на користь ОСОБА_1 -2147,20 судового збору.

Головному управлінню Державної казначейської служби України у Львівській області повернути з Державного бюджету ОСОБА_1 3220,80 грн. надміру сплаченого судового збору згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №10 від 07.09.2023 року.

Додатковим рішення Залізничного районного суду м.Львова від 20 лютого 2024 року задоволено письмову заяву уповноваженого представника позивача ОСОБА_1 -адвоката Давидова Олександра Анатолійовича про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Банк Січ» Строкової Ірини Олександрівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Проперті», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сатс» про визнання недійсними договорі (з урахуванням уточнень).

Вирішено стягнути порівно з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Банк Січ» Стрюкової Ірини Олександрівни та Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Проперті»-36000,00 грн. судових витрат пов`язаних з професійною правничою допомогою.

Рішення та додаткове рішення Залізничного районного суду м.Львова від 14 лютого 2024 року та від 20 лютого 2024 року оскаржили відповідачі по справі: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Банк Січ» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Капітал Проперті» в особі директора Кавалер І.В.

Уповноважена особа ФГВФО І.О.Стрюкова у апеляційній скарзі зазначає, що спір, який виник в межах даної цивільної справи № 462/7509/23 виник з юридичною особою АТ «Банк Січ». Вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, без повного та всебічного з`ясування обставин справи, без належного дослідження доказів.

Зазначає, що суд помилково вважав, що Уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію АТ «Банк Січ» Стрюкова І.О. у правовідносинах, що склалися між сторонами у зазначеній справі, є належним відповідачем, в той час, як таким є Банк як сторона відповідного договору; пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою відмови у задоволенні позову.

Крім цього, судом не взято до уваги виписки по рахунку, що є належним доказом руху коштів і підтверджує реальність виконання зобов`язань за Договором № 262/20 між АТ «Банк Січ» та ТОВ «Капітал Проперті» про відступлення права вимоги за кредитним договором № 133/18 від 07.06.2018 року;

Судом не враховано преюдиційність судових рішень, за наслідками розгляду справ, які розглядалися і набрали законної сили з приводу спірних правовідносин;

Позивачем було обрано неналежний та неефективний спосіб захисту, що не веде до поновлення речових прав позивача на спірне майно, а зважаючи, що позивачка не є стороною оспорюваних договорів, не мала права звертатися з позовами про недійсність відповідних правочинів.

Щодо додаткового рішення апелянт зазначає, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також наявної у матеріалах справи копії рішення ВДФГВФО «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк Січ» та делегування повноважень ліквідатора банку» від 27.10.2022 №803, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк Січ» Стрюкова І.О. є керівником/ ліквідатором АТ «Банк Січ», яке перебуває в процедурі ліквідації. Фонд є установою, який виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, в тому числі, шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків у випадках, встановлених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Вважає, що у зазначеному цивільному спорі по справі № 462/7509/23 після початку процедури виведення Фондом банку з ринку належним відповідачем є АТ «Банк Січ», а не Фонд. Зазначена норма стосується і заявлених вимог щодо винесення додаткового рішення по справі №462/7509/23.

Зазначає, що Уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду (ч.3ст.37 Закону № 4452-УІ), а тому у цивільній справі є неналежним відповідачем.

Просить скасувати оскаржуване рішення від 14 лютого 2024 року та додаткове рішення від 20 лютого 2024 року Залізничного районного суду м.Львова та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у її вимогах до Уповноваженої особи Фонду ОСОБА_2 .

Відповідач по справі ТОВ «Капітал Проперті» не погоджується із висновками суду першої інстанції, оскільки судом не було враховано фактичні обставини і належні та достовірні докази, що мають виключати ознаку недійсності правочинів як фіктивність. Вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм процесуального та матеріального права, неповним з`ясуванням обставин, мають значення для правильного вирішення спору та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Судом не прийнято до уваги висновки, викладені у судових рішеннях у справах № 462/5098/20 та 462/3834/22 за позовами ОСОБА_1 до ТОВ «Капітал Проперті» з тих самих підстав щодо незгоди ОСОБА_1 із зміною первісного кредитора та іпотекодержателя АТ «Банк Січ» до нового кредитора та іпотекодержателя ТОВ «Капітал Проперті» за наслідками укладених договорів відступлення та подальшого звернення стягнення на майно, що виступало предметом іпотеки.

Рішенням суду, яке набрало законної сили у справі № 462/5098/20 було відмовлено позивачу ОСОБА_1 у задоволенні її позову про визнання недійсним договору, який був укладений новим кредитором ТОВ «Капітал Проперті» після отримання прав нового кредитора та іпотекодержателя в результаті укладених раніше договорів відступлення та підтверджено дійсність правочинів з відступлення прав вимог та правочинів, укладених в результаті звернення стягнення на предмет іпотеки вже новим кредитором та іпотеко держателем ТОВ «Капітал Проперті», що встановлює презумпцію правомірності таких договорів.

Наголошує на тому, що рішення Залізничного районного суду м.Львова від 24.02.2021 року у справі № 4662/5098/20 та рішення Залізничного районного суду м.Львова від 19.10.2022 року у справі № 462/3834/22, які набрали законної сили, не можуть бути поставлені під сумнів та піддаватись переоцінці. Більше того, у рішенні Залізничного районного суду м.Львова від 19.10.2022 року у справі № 462/3834/22 про стягнення збитків з ТОВ «Капітал Проперті» на користь ОСОБА_1 , судом було вказано, що преюдиційно встановлений рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 24.02.2021 року у справі № 462/5098/20 та підтверджений постановою Львівського апеляційного суду від 04.10.2021 року факт дотримання кредитором/ іпотекодержателем порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі правомірність та дійсність укладення договору купівлі-продажу на підставі іпотечного договору, не підлягає доказуванню, оскільки його істинність вже встановлено, протилежне порушує принцип правової визначеності.

Вважає, що позивачкою обрано неправильний та неефективний спосіб захисту.

Визначена і присуджена сума стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу є завищеною і не відповідає висновкам суду щодо складності справи. Вважає, що допущені порушення норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції є підставою для постановлення окремої ухвали.

Просить скасувати оскаржувані рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивачки.

23.04.2024 року від представника АТ «Банк Січ» надійшло клопотання про доповнення або зміну апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1ст.364 ЦПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.

Враховуючи те, що Ухвала про відкриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію АТ «Банк Січ» Стрюкової І.О. на рішення Залізничного районного суду м.Львова від 14 лютого 2024 року та додаткове рішення Залізничного районного суду м.Львова від 20 лютого 2024 року постановлена судом 20 березня 2024 року, відтак доповнення або зміни до апеляційної скарги від 23.04.2024 року судом відхилені.

18.04.2024 року позивачкою по справі ОСОБА_1 надано суду відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві позивачка заперечує вимоги апеляційних скарг відповідачів, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши пояснення представника АТ «Банк Січ»- адвоката Козацької О.К. на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення з приводу апеляційної скарги представників позивачки ОСОБА_1 - адвокатів Давидова О.А., Ільницького О.В., вивчивши матеріали цивільної справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення.

Матеріалами справи та судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 13.06.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом ЛМНО Давидовою Н.І., реєстровий номер №953, позивачка ОСОБА_1 придбала у ТОВ «Фотоніка» нежитлові будівлі загальною площею 3162,5 кв.м, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 та складаються з: будівлі під літ.А-3 (адмінкорпус) площею 735,4 кв.м, будівлі під літ.Б-2 (виробничий) площею 1651,1 кв.м, будівлі під літ. В-1 (гараж) площею 234,9 кв.м, будівлі під літ.Г-1 (гараж) площею 302,7 кв.м, будівлі під літ.Д-1 (гараж) площею 213,2 кв.м, будівлі під літ.Ж-1 (гараж) площею 12,1 кв.м, будівлі під літ.3-1 (прохідна) площею 13,1 кв.м (135-136).

11.02.2015 року по договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом ЛМНО Міхновим О.В., реєстровий номер 219, позивачка ОСОБА_1 придбала у Львівської міської ради земельну ділянку площею 0,8913 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610136300:05:017:0058 (а.с.137-139).

16.04.2018 року між ТОВ «Маркет-Матс» та ОСОБА_1 було укладено договір № 16/04-1 відповідно до якого ОСОБА_1 передала ТВ «Маркет-Матс» названі вище нежитлові приміщення в оренду.

01.05.2019 року між ТОВ «САТС» та ОСОБА_1 було укладено договір оренди нежитлових приміщень № 0105-4 згідно якого ТОВ «САТС» було передано в оренду нежитлове приміщення на АДРЕСА_1 , що знаходиться в будівлі адмінкорпусу під літ.-«А-3» на третьому поверсі «59».

07.06.2018 року від ПАТ «Банк Січ» та ТОВ «САТС» було укладено кредитний договір № 133/18 за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит, шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, що не може перевищувати 3000000,00 грн. з датою остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту- 06 червня 2019 року.

Договором № 137/19 від 06 червня 2019 року про внесення змін до кредитного договору про надання кредиту на умовах кредитної лінії №133/18 від 07 червня 2018 року, було змінено дату остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту-31 січня 2020 року або протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання письмової вимоги банку (том 1, а.с.46-55).

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 07 червня 2018 року, було змінено дату остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту до 31 січня 2020 року включно або протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання письмової вимоги банку (а.с.145-146 т.1).

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 07 червня 2018 року між ПАТ «Банк Січ» та ТОВ «Маркет-Матс» було укладено Договір поруки №134/18 за умовами якого поручитель зобов`язався перед банком відповідати за належне виконання позичальником зобов`язань, що випливають з кредитного договору.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 07 червня 2018 року між ПАТ «Банк Січ» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом ЛМНО Давидовою Н.І., реєстровий номер №452 згідно якого предметом іпотеки є нежитлові будівлі загальною площею 3162,5 кв.м за адресою АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,8913 га, кадастровий номер 4610136300:05:017:0058 за адресою АДРЕСА_1 . Пунктом 5.2 зазначеного договору є застереження відповідно до якого іпотеко держателю надається право звернути стягнення на предмет іпотеки за цим договором ( а.с.140-143т.1).

Відповідно до договору про внесення змін до іпотечного договору із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеного 06.06.2019 року між ПАТ «Банк Січ» та ОСОБА_1 , кінцевою датою повернення усіх сум кредиту у межах відкритої іпотеко держателем відновлювальної кредитної лінії визначено 31 січня 2020 року.

04.02.2020 року ПАТ «Банк Січ» надіслало іпотекодавцю ОСОБА_1 письмові вимоги № 140/11-1 та 07.05.2020 року повторну письмову вимогу № 817/11 про повернення кредиту за сплату заборгованості за кредитним договором № 133/18.

Аналогічні письмові вимоги в цю ж дату було надіслано ПАТ «Банк Січ» поручителю ТОВ «Маркет Матс» про виконання забезпечених порукою зобов`язань за кредитним договором № 133/18.

Згідно наданого ПАТ «Банк Січ» розрахунку заборгованості за кредитним договором № 133/18 від 07.06.2018 року, заборгованість ТОВ «САТС» станом на 11.06.2020 року за вказаним кредитним договором становить 2780796,08 грн.

12.06.2020 року між ПАТ «Банк Січ» та ТОВ «Капітал Проперті» був укладений договір про відступлення прав вимоги за договором поруки № 263/20 із змісту якого вбачається, що між цими ж сторонами було укладено договір № 262/20 про відступлення прав вимоги за кредитним договором №133/18, за яким ПАТ «Банк Січ» зобов`язався відступити усі права і вимоги за договором поруки №134/18 на користь ТОВ «Капітал Проперті» .

20.06.2020 року між ПАТ «Банк Січ» та ТОВ «Капітал Проперті» укладений договір про відступлення прав за іпотечним договором, посвідчений приватним нотаріусом Київського МНО Войтовським В.С., реєстровий номер №1242, відповідно до якого новим іпотекодержателем стало ТОВ «Капітал Проперті».

Відтак, згідно вище наведеного, встановлено, що ПАТ «Банк Січ» відступило на користь ТОВ «Капітал Проперті» усі права та вимоги за кредитним договором №133/18, договором поруки №134/18 та іпотечним договором із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя від 07.06.2018 року.

05.08.2020 року між ТОВ «Капітал Проперті» та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Київського МНО Войтовським В.С., реєстровий номер № 1936 відповідно до якого нежитлові приміщення загальною площею 3162,5 кв.м за адресою АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,8913 га, кадастровий номер: 4610136300:05:017:0058 за адресою АДРЕСА_1 були передані у власність ОСОБА_3 за 2740000,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 05.08.2020 року (а.с. 158-161).

Судом встановлено, що на підставі рішення Правління НБУ від 09.08.2022 року №405-рш/БТ «Про віднесення Акціонерного товариства «Банк Січ» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення від 09.08.2022 року № 579 «Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ «Банк Січ» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» згідно з яким у АТ «Банк Січ» з 10.08.2022 року до 09.09.09.2022 року було запроваджено тимчасову адміністрацію.

На підставі рішення Правління НБУ від 06.10.2022 року № 495-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «Банк Січ», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 07.10.2022 року №803 «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк Січ» та делегування повноважень ліквідатора банку». Згідно із зазначеним рішенням відкликано банківську ліцензію АТ «Банк Січ» з 10.10.2022 року, розпочато процедуру ліквідації АТ «Банк Січ» строком на три роки з 10.10.2022 по 09.10.2025 року включно та призначено уповноважену особу Фонду, якій делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Банк Січ», визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» провідному професіоналу з управління активами та ліквідації відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків ОСОБА_2 строком на три роки з 10.10.2022 року по 09.10.2025 року включно.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів, суд першої інстанції прописав, що при укладенні договору №262/20 між АТ «Банк Січ» та ТОВ «Капітал Проперті» про відступлення прав вимоги за кредитним договором №133/18 від 07.06.2018 року, такий правочин не був спрямований на реальне настання тих правових наслідків, що ним обумовлені, як видом договору купівлі-продажу майнових прав, оскільки суперечив ознакам добросовісності мети укладення та економічній обґрунтованості. Зазначене дає підстави вважати такий договір фіктивним за змістом ч.5 ст.203 ЦК України та ст.234 ЦК України, а отже визнання його недійсним за заявою позивача для захисту її майнового інтересу, встановленого у межах розгляду справи.

Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у ст.203 ЦК України.

Підстави недійсності правочину визначені у ст.215 ЦК України.

За положеннями ч.5ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 369/11268/16-ц, у постанові Верховного Суду від 24.07.2019 року у справі № 405/1820/17 зроблено висновки про те, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний.

Хоч при укладенні договору відступлення від 12.06.2020 року №262/20 єдиним доказом виконання зобов`язання є копія платіжного доручення №5 від 12.06.2020 року за яким ТОВ «Капітал Проперті» перерахувало на рахунок АТ «Банк Січ» кошти в розмірі 2556256,14 грн., однак такі були недостатні щодо боргу позичальника, борг не був погашений, вартість відступлених майнових прав значно вища в порівнянні з отриманим. Зазначений доказ не є достатнім для виконання зобов`язань нового кредитора в результаті відступлення вимоги за оспорюваними договорами.

Судом взято до уваги, що оскільки відступлення права вимоги за договором про відступлення права вимоги за іпотечним договором із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченого приватним нотаріусом ЛМНО Давидовою Н.І. 07.06.2018 року за № 50, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського МНО Войтовським В.С. 12.06.2020 року, реєстровий номер № 1242, як захід забезпечення основного кредитного зобов`язання за кредитним договором № 133/18 від 07.06.2018 року, має похідний характер, відповідно похідний договір, у разі недійсності основного, не відповідає вимогам ЦК України та актам цивільного законодавства, що є підставою для визнання його недійсності на підставі ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України.

З висновками суду першої інстанції апеляційний суд погоджується та зазначає, що пред`явлення позовних вимог до Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію АТ «Банк Січ» Стрюкової І.О. зумовлене зверненням вимог до особи, яка в силу приписів законодавства України є повноважна реалізувати права та обов`язки, які випливають з конституційних ознак відповідача щодо виконання вимог позивача, заявлених через суд, у спірних правовідносинах, а не особисто до ОСОБА_2 як до фізичної особи.

Звернення з позовом до Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію АТ «Банк Січ» Стрюкової І.О. не вплинуло на зміну природи спірних правовідносин, порушення юрисдикційності належності спору, забезпечення прав відповідача, а також інших учасників справи, для гарантування всебічності, повноти та об`єктивності розгляду.

При ідентифікації сторін спору щодо відповідача -1 зазначено код ЄДРПОУ 37716841, що належить АТ «Банк Січ». Документи Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію АТ «Банк Січ» Стрюкової І.О. оформлені із використанням бланків та печатки АТ «Банк Січ». У суді першої інстанції Уповновжена особа ФГВФО на ліквідацію АТ «Банк Січ» Стрюкова І.О. не посилалася на відповідні обставини щодо правосуб`єктності.

Згідно з абз.2 ч.2 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Заперечення у апеляційній скарзі щодо неналежності складу відповідачів при розгляді справи, має формальний характер, не вплинуло на процес судочинства при розгляді справи із визначеним складом учасників.

Колегія суддів вважає безпідставними висновки апелянта - Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію АТ «Банк Січ» Стрюкової І.О. про те, що це призвело до неправильного вирішення справи та оскаржуване рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі. Відповідно до п.5.63 постанови Верховного Суду від 12.03.2024 № 918/7/23 пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.02.2024 року у справі № 902/1331/22. Відтак, визначення відповідачем Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію АТ «Банк Січ» Стрюкової І.О. розглядається у справі не як відповідача фізичної особи, а як представника Фонду, як Уповноваженої особи в числі інших відповідачів, не є підставою для скасування рішення та закриття провадження у справі.

Відповідачі-апелянти у апеляційних скаргах посилаються на те, що оскільки позивачка ОСОБА_1 не є стороною оспорюваних договорів, а заявлені і задоволені позовні вимоги про визнання їх недійсними не призведуть до поновлення прав позивача у справі, відтак обраний спосіб захисту ОСОБА_1 є неефективним та неналежним, що є самостійною підставою для скасування рішення суду та відмови у задоволенні позову.

З приводу зазначеного, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні прописав, що позивачка ОСОБА_1 , хоч і не була стороною оспорюваних правочинів, однак відступлення права вимоги за ними стосувалося зобов`язань, які були забезпечені іпотекою за рахунок майна, яке було у власності позивачки та в подальшому, шляхом задоволення вимог нового кредитора, вибуло з її володіння. Відповідно, зміст оскаржуваних договорів про відступлення права вимоги, стосувався права вимоги до ОСОБА_1 як іпотекодавця в рахунок забезпечення кредитного зобов`язання ТОВ «Сатс».

Отже, позивачка ОСОБА_1 мала майновий інтерес до вирішення питання законності договору № 262/20 про відступлення права вимоги від 12.06.2020 за кредитним договором №133/18 від 07.06.2018 року про надання кредиту на умовах кредитної лінії, договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченого приватним нотаріусом ЛМНО Давидовою Н.І. 07.06.2018 року за реєстровим номером 450, який при відступленні був посвідчений приватним нотаріусом КМНО Войтовським В.С. 12.06.2020 року, реєстровий номер 1242, що свідчить про майновий інтерес позивачки та необхідність звернення її до суду із зазначеним позовом.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК, ч.ч.1,2 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.2 ст.16 ЦК України).

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у ч.2 ст.16 ЦК України, однак зазначений перелік не є вичерпним.

У статті 203 ЦК України закріплені загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша зацікавлена особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3ст.215 ЦК України.

Стаття 216 ЦК України регулює правові наслідки недійсності правочину, частина перша цієї статті передбачає реституцію.

Верховний Суд вважає, що якщо визнання правочину недійсним ( в даній справі договору купівлі-прождажу від 25 червня 2020 року) не є обов`язковою умовою реалізації можливостей захисту прав, наданих ст.388 ЦК України, то це не означає, що таке визнання правочину недійсним не може бути самостійним не менш ефективним способом захисту, якщо він відповідно до умов законодавства призводить до досягнення поставленої мети- захисту права та/або інтересу, зокрема, повернення законному власнику у титульне володіння його нерухомого майна.

Обираючи спосіб захисту порушеного права позивачкою, суд звертає увагу на ефективність такого захисту з точки зору статті 13 Конвенції. ЄСПЛ у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства», заява №22414/93, п.145) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Отже, висновок суду у зазначеній справі в частині апеляційних скарг про обрання позивачем неефективного (неналежного) способу захисту порушеного права, не має зводитись до відмови позивачу у позові, якщо суд встановить, що порушення права позивача дійсно мало місце.

Враховуючи те, що позивачка не оспорює факту порушення боржником ТОВ «САТС» своїх зобов`язань перед АТ «Банк Січ» та не заперечує проти чинності кредитних і іпотечних зобов`язань для їх забезпечення, нею не заявлена вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, однак оспорюється механізм відступлення майнових прав на користь ТОВ «Капітал Проперті», що містив умови фіктивності та зловмисних дій проти прав, свобод та інтересів як позивачки, так і АТ «Банк Січ» з метою подальшого вирішення питань погашення боргових зобов`язань перед Банком із врахуванням гарантії іпотеки.

Колегія суддів зазначає, що обраний позивачкою ОСОБА_1 спосіб захисту про визнання недійсним Договору № 262/20 від 12.06.2020 р. про відступлення права вимоги за Кредитним договором №133/18 від 07.06.2018 року про надання кредиту на умовах кредитної лінії та Договору про відступлення права вимоги за Іпотечним договором із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя є належним способом захисту, спрямованим на відновлення становища ОСОБА_1 як іпотекодавця до порушення її прав, які були порушені шляхом незаконного відступлення права вимоги з метою подальшого позбавлення права на передане в іпотеку майно.

Відповідачі у апеляційних скаргах однією з підстав оскарження рішення зазначають неврахування фактів законності задоволення вимог за кредитним договором №133/18 від 07.06.2018р. шляхом звернення стягнення на спірне майно в порядку задоволення вимог іпотекодержателя шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку», які встановлені судами у рішеннях Залізничного районного суду м.Львова від 24.021.2021 року у справі №462/5098/20 та від 19.10.2022 року у справі № 462/3834/22.

Колегія суддів зазначає, що у названих вище справах дослідження предмету позову, підстав позову, не досліджувалося питання дійсності правочинів щодо відступлення права вимоги як за кредитним так і за іпотечним договором, а стосувалося законності задоволення вимог нового кредитора ТОВ «Капітал Проперті» шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Це визначало межі предмету доказування та правову оцінку судами фактів у межах проваджень у зазначених вище справах.

Відповідно до ч.7 ст.82 ЦПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду. Колегія суддів відхиляє аргументи відповідачів щодо неврахування преюдиційного значення попередніх рішень за позовами ОСОБА_1 у справах за участю ТОВ «Капітал Проперті» щодо спірного майна.

Відповідачі у своїх апеляційних скаргах посилаються на неповноту встановлення судом першої інстанції обставин щодо реальності виконання зобов`язань сторонами при відступленні права вимоги за оскаржуваними договорами, оскільки окрім платіжного доручення №5 від 12.06.2020 року, суд не взяв до уваги Виписку по особовому рахунку № НОМЕР_1 , яка згідно ст..9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а також п.п.14,62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04.07.2018 року № 75 як первинний документ є належним доказом щодо руху коштів, підтверджуючи зарахування ТОВ «Капітал Проперті» на рахунок банку суму у розмірі 2556256,14 грн. оплати за договором № 262/20 про відступлення права вимоги від 12.06.2020 року.

З приводу кваліфікації спірних правовідносин та фактичних обставин справи в частині фіктивності вчинених правовідносин, суд зазначає, що угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається заради укладення такої, таким критеріям відповідати не може.

Враховуючи фактичні обставини справи, встановлені за матеріалами справи, що борг не погашений, іпотечне майно відчужене та в подальшому, як відомо, перевідчужене, суд вважає, що укладені правочини про відступлення не мали добросовісної мети, оскільки відступ відбувся за нижчу ціну, ніж розрахована сума заборгованості боржника ТОВ «САТС» перед АТ «Банк Січ», вартість майна перевищує суму боргу, отже відступ був направлений на виведення майна на користь третіх осіб для його відчуження за несправедливою ціною, встановленою рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 19.10.2022 року у справі № 462/3834/22. Зазначені договори судом правильно визнані фіктивними, оскільки їх формальна мета не відповідала реальному волевиявленню вчинених правових дій.

ЄСПЛ прописав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України, рішення від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи те, що судом першої інстанції належно встановлені фактичні обставини справи, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо доводів апеляційних скарг в частині постановлення додаткового рішення про відшкодування розміру судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, такі підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів ( договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Із доводів апеляційної скарги Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію АТ «Банк Січ» Ірини Стрюкової встановлено, що додаткове рішення судом першої інстанції було ухвалено до отримання відповідачем-1 заяви про ухвалення додаткового рішення, чим позбавлено відповідача-1 подати свої заперечення щодо підстав та розміру відшкодування витрат на професійну правничу допомогу ( ч.5,6 ст.137 ЦЦПК України).

Відповідна судова практика викладена у постанові Верховного Суду від 01 листопада 2023 року у справі № 202/3681/16.

В порушення вимог ст.134 ЦПК позивачем не було надано суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи. Окрім цього, поданий стороною попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми таких витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У позовній заяві не надано інформації щодо представника позивача, заява підписана самою позивачкою ОСОБА_1 , однак зазначено загальну суму додаткових витрат на професійну правничу допомогу.

Відсутність при позовній заяві договору про надання правничої допомоги та орієнтовний обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною, позбавило відповідача-1 можливості подати до суду відзив з приводу заявленого. Зазначене є підставою для відмови у задоволенні заяви позивача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу. Такий висновок Верховного Суду у постанові (додатковій) від 21.08.2021 року у справі № 922/2821/18.

Стягуючи витрати на професійну правничу допомогу з Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію АТ «Банк Січ», суд першої інстанції занадто формально підійшов до зазначеного питання та визначив у додатковому рішенні особу з якої повинні бути стягнуті кошти, а саме із ОСОБА_2 .

Суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки уповноважена особа Фонду є працівником Фонду та діє від імені банку в межах повноважень Фонду, то така особа в цивільному процесі за позовом до банку виступає як представник юридичної особи-банку та не має самостійної процесуальної дієздатності.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції відмовляє позивачу ОСОБА_1 у стягненні витрат на професійну правничу допомогу як з відповідача-1 так і з відповідача-2, оскільки розподіл розміру витрат має бути співмірним щодо кожної із сторін та із врахуванням фактично понесених витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1п.3ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: п.3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Керуючись ст..ст. 374 ч.1 п.1,2; 375; 376 ч.1 п.3; 383; 384; 389-391 ЦПК України,- суд апеляційної інстанції

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Банк Січ» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів Стрюкової Ірини Олександрівни на рішення Залізничного районного суду м.Львова від 14 лютого 2024 року залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальність «Капітал Проперті» на рішення Залізничного районного суду м.Львова від 14 лютого 2024 року залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Банк Січ» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів Стрюкової Ірини Олександрівни на додаткове рішення Залізничного районного суду м.Львова від 20 лютого 2024 року задоволити.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Проперті» на додаткове рішення Залізничного районного суду м.Львова від 20 лютого 2024 року задоволити.

Додаткове рішення Залізничного районного суду м.Львова від 20 лютого 2024 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду на протязі тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, визначеному ст.ст. 389-391 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 12 вересня 2024 року.

Головуюча суддя Ю.Р.Мікуш

Судді: Т.І.Приколота

Р.В.Савуляк