Ухвала

від 20.09.2024 по справі 522/7191/23

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №522/7191/23

Провадження №1-кс/522/4485/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2024 року місто Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні кримінального провадження №22023160000000109 від 17.03.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 3 ст. 110-2, ч. 4 ст. 111-1, ч. 1 ст. 161, ч. ч. 1-3 ст. 436-2 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Прокурор відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням, про накладення арешту на майно, вилучене протоколом обшуку від 09.08.2024 року на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду міста Одеса від 08.08.2024 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , що мав місце 09.08.2024 року у період часу з 02 години 19 хвилин по 06 годину 00 хвилин.

В обґрунтування доводів клопотання прокурор посилався у клопотанні на наступне.

Слідчим відділом Управління СБ України в Одеській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 22023160000000109 від 17.03.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 3 ст. 110-2, ч. 4 ст. 111-1, ч. 1 ст. 161, ч. ч. 1-3 ст. 436-2 КК України.

Нагляд за додержанням законів під час здійснення досудового розслідування у формі процесуального керівництва здійснюється Одеською обласною прокуратурою.

Досудовим розслідуванням встановлено, що громадянин України ОСОБА_4 , переслідуючи мету сприяння представникам збройних формувань РФ та представників незаконних збройних формувань, перебуваючи на посаді директора ТОВ «НЕРУМ» (код ЄДРПОУ 32428553, м. Одеса), здійснює контроль, організацію та управління фінансово-господарською діяльністю ООО «Дельфинарий Немо» (ИНН 9204003214), яке діє на тимчасово окупованій території АР Крим, тобто проваджує господарську діяльність у взаємодії з державою-агресором - Російською Федерацією, її незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території.

Зокрема встановлено, що ТОВ «НЕРУМ» є засновником російського підприємства ООО «Дельфинарий Немо», яке в свою чергу володіє двома дельфінаріями, а саме: «Дельфинарий Алушты» (АР Крим, АДРЕСА_2 ) та «Дельфинарий Феодосии» (АР Крим, м. Феодосія, Керченське шосе, 9а), які розташовані на земельних ділянках належних на праві приватної власності ТОВ «НЕРУМ» та продовжують діяти після повномасштабного вторгнення РФ.

В тому числі, від часу агресії РФ проти України, підпорядковані ОСОБА_4 підприємства, які діють на тимчасово окупованій території АР Крим та в РФ, надають 50% знижку на свої послуги ветеранам бойових дій - військовослужбовцям РФ, таким чином сприяючи здійсненню збройної агресії проти України.

У матеріалах провадження наявна інформація про те, що представник ТОВ «НЕРУМ» у РФ ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 можливо зберігає за місцем свого проживання документацію, яка має значення для досудового розслідування, а саме за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, 09.08.2024, на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду міста Одеси від 08.08.2024, проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено:

- мобільний телефон Iphone 6s, номер моделі: MKQV2B/A, s/n НОМЕР_1 .

Кількість вилучених предметів підтверджується протоколом обшуку від 09.08.2024 року.

Вилучені предмети, відповідно до ст. 98 ч. 1 КПК України, містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Тому прокурор у клопотанні просив накласти арешт на зазначені предмети та речі.

Прокурор в судове засідання не з`явився, подав заяву, в якій зазначив, що при проведенні експертизи на вилученому пристрої, а саме: -мобільний телефон Iphone 6s, номер моделі: MKQV2B/A, s/n НОМЕР_1 , виявлено логічні захисти «паролі», подолання яких не входить до компетенції експерта, тому зберегти виявлену в них інформацію, відновити видалену з 01.01.2022 року на окремий носій інформації (для дослідження слідчим) є неможливим. Враховуючи викладене прокурор зазначив у клопотанні, що відпала необхідність у задоволенні клопотань в частині накладення арешту на електронні пристрої, оскільки неможливо з`ясувати під час досудового розслідування, чи є ці матеріальні об`єкти знаряддям вчинення кримінального правопорушення, чи зберегли на собі його сліди, чи містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час цього кримінального провадження. Також, у клопотанні просив проводити розгляд за його відсутності.

Представник власника майна у судове засідання не з`явився, подав клопотання про проведення судового засідання без його участі, просив відмовити у задоволенні клопотання.

Дослідивши надані матеріали, якими обґрунтовано доводи клопотання, приходжу до висновку, що у задоволенні клопотання необхідно відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову. стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження. Слідчий, чи прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладене арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, прокурор фактично не підтримав клопотання, вказавши на відсутність значення вилучених речей для кримінального провадження, оскільки зберегти виявлену на пристрої інформацію, відновити видалену з 01.01.2022 року на окремий носій інформації (для дослідження слідчим) є неможливим. Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурор не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні щодо накладення арешту на майно.

Згідно ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Отже, однією із загальних засад кримінального провадження визначено змагальність сторін, яка передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, а суд лише створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. Таким чином, саме сторона обвинувачення зобов`язана довести необхідність у накладенні арешту та подати відповідні докази.

Розглянувши матеріали клопотання, дослідивши заяву прокурора, слідчий суддя вважає, що відсутні підстави вважати, що вилучений мобільний телефон зберіг на собі сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. У зв`язку з чим, приходжу до висновку, що у задоволенні клопотання про накладення арешту необхідно відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 167, 168, 170-173 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні кримінального провадження №22023160000000109 від 17.03.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 3 ст. 110-2, ч. 4 ст. 111-1, ч. 1 ст. 161, ч. ч. 1-3 ст. 436-2 КК України про накладення арешту на вилучене протоколом обшуку від 09.08.2024 на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду міста Одеса від 08.08.2024 під час проведення обшуку за адресою: : АДРЕСА_1 , а саме:

-мобільний телефон Iphone 6s, номер моделі: MKQV2B/A, s/n НОМЕР_1 , - відмовити в повному обсязі.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1