Рішення

від 16.09.2024 по справі 365/154/24

ЗГУРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 365/154/24

Номер провадження: 2/365/157/24

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16 вересня 2024 року с-ще Згурівка

Згурівський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Хижного Р.В.

за участі

секретаря судового засідання Носової О.О.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1 за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Згурівської селищної ради Броварського району Київської області до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача.

05.03.2024 року позивач Згурівська селищна рада Броварського району Київської області, в інтересах якої діє представник за договором про надання правничої допомоги, адвокат Римлянський С.П., звернулася до Згурівського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду, завдану внаслідок злочинних дій цивільного відповідача у розмірі 266224,00 грн та сплачений судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ухвалою Згурівського районного суду Київської області від 22.12.2023 року ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України. Кримінальне провадження № 12023111130002462 від 21.07.2023 року за фактом вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, закрите на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Під час розгляду кримінального провадження судом встановлено, що згідно з вимогами ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Так,27.12.2017 між Згурівською селищною радою Київської області, в особі селищного голови ОСОБА_4 , (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СВП Майстер» (код ЄДРПОУ 35100184), в особі ОСОБА_5 , (далі - Підрядник) укладено договір підряду № 2 (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору Замовник доручає, а Підрядник зобов`язується відповідно до проектно-кошторисної документації, у порядку та на умовах, визначених цим Договором, залученими силами і засобами на власний ризик або з залученням субпідрядних організацій виконати роботи з «Будівництва мініфутбольного поля зі штучним покриттям по вул. Героїв Майдану в смт. Згурівка Згурівського району Київської області».

Згідно з п. 3.1.1. Договору Підрядник зобов`язаний своїми силами, засобами та з власних матеріалів, виконати роботи належно у встановлені Договором строки, відповідно до проектної-кошторисної документації, умов Договору.

Відповідно до п. 4.1.4 Договору замовник зобов`язаний забезпечити здійснення технічного нагляду протягом усього періоду капітального ремонту об`єкта в порядку встановленим законодавством.

Пунктом 4.2.3 Договору встановлено, що Замовник має право здійснювати технічний нагляд за капітальним ремонтом об`єкту та контроль за ходом, якістю та об`ємами робіт, що виконуються Підрядником, самостійно та/або шляхом передавання таких функцій відповідній організації.

На виконання обов`язку, передбаченого пунктом 4.1.4 Договору, Згурівською селищною радою Київської області, в особі селищного голови ОСОБА_4 , укладено договір з фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 про надання послуг № 1 від 20.09.2018, відповідно до якого ОСОБА_3 прийняв на себе зобов`язання на здійснення технічного нагляду за виконанням будівельно-монтажних робіт на об`єкті «Будівництво мініфутбольного поля зі штучним покриттям по АДРЕСА_1 ».

Згідно з п. 2.1.1 договору № 1 від 20.09.2018 року ОСОБА_3 був зобов`язаний не допускати проведення та прийомку виконаних будівельно-монтажних робіт з порушенням вимог погодженого та затвердженого проекту підготовчих робіт, будівельних норм, правил, стандартів і технічних умов, використання недоброякісних будівельних матеріалів, конструкцій, виробів, терміново повідомити Замовнику та відповідним дозвільним органам про роботи виконані з порушенням.

Відповідно доп.2.1.2договору №1від 20.09.2018року ОСОБА_3 зобов`язанийскладати тапередаватиЗгурівській селищній раді Київської області акти-здачі приймання наданих послуг.

Відповідно до кваліфікаційного сертифікату серії АТ №000153, виданого 30.03.2012 року, ОСОБА_3 являється інженером технічного нагляду.

Відповідно до Порядку здійснення технічного нагляду під час будівництва об`єкта архітектури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 № 903 (далі - Порядок), технічний нагляд здійснюють особи, що мають виданий відповідно до законодавства архітектурно-будівельною атестаційною комісією кваліфікаційний сертифікат.

Відповідно до п. 2 Порядку технічний нагляд забезпечує замовник протягом усього періоду будівництва об`єкта з метою здійснення контролю за дотриманням проектних рішень та вимог державних стандартів, будівельних норм і правил, а також контролю за якістю та обсягами робіт, виконаних під час будівництва такого об`єкта.

Відповідно до п. 5 вказаного Порядку особи, що здійснюють технічний нагляд, проводять перевірку відповідності виконаних будівельно-монтажних робіт, конструкцій, виробів, матеріалів та обладнання проектним рішенням, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, технічних умов та інших нормативних документів; відповідності обсягів та якості виконаних будівельно-монтажних робіт проектно-кошторисній документації; виконання підрядником вказівок і приписів, виданих за результатами технічного нагляду, державного архітектурно-будівельного контролю та державного нагляду.

Відповідно до п. 6 Порядку особи, що здійснюють технічний нагляд, мають право вимагати від підрядника: виконання робіт відповідно до проектно-кошторисної та іншої технічної документації, дотримання вимог нормативних документів щодо порядку виконання і прийняття робіт; зупинення робіт у разі застосування ним матеріалів, деталей, конструкцій та виробів, які не відповідають вимогам нормативних документів; проведення лабораторних випробувань матеріалів і конструкцій щодо їх відповідності сертифікатам якості, а обладнання технічним (технологічним) паспортам та своєчасного повідомлення їм про такі випробування; усунення відхилень від проектних рішень, недоліків (дефектів) та недоробок і повторного пред`явлення робіт для здійснення технічного нагляду; зупинення виконання: робіт до оформлення актів огляду прихованих робіт; будівельно-монтажних робіт у разі виявлення понаднормативної деформації об`єкта або загрози обвалу конструкцій та вжиття невідкладних заходів для запобігання виникненню аварії.

За таких обставин, ОСОБА_3 під час виконання договору про надання послуг № 1 від 20.09.2018, укладеного із Згурівською селищною радою Київської області, виконував організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції за спеціальними повноваженням, якими він був наділений повноважною службовою особою - Згурівською селищною радою Київської області, та відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України являвся службовою особою.

Так, ОСОБА_3 ,під часздійснення технічногонагляду наоб`єкті«Будівництво мініфутбольного поля зі штучним покриттям по АДРЕСА_1 »,неналежно виконуючи свої службові обов`язкичерез несумлінне ставлення до них, протягом вересня-грудня 2018 року,належним чином не перевіриввідповідністьобсягів та якості фактично виконанихТОВ «СВП МАЙСТЕР»робітпроектно-кошторисній документації.

В той же час,підрядникомроботи з «Будівництва мініфутбольного поля зі штучним покриттям по вул. Героїв Майдану в смт. Згурівка Згурівського району Київської області» були виконані не в повному обсязі, вартість та обсяги робіт, в порівнянні з фактично виконаними об`ємами робіт, були завищені.

Так, зокрема, підрядником було завищено вартість наступних опроцентованих об`ємів робіт і витрат в актах приймання виконаних будівельних робіт (№КБ-2в) №1-№5 за вересень-листопад 2018 року в порівнянні з фактично виконаними об`ємами робіт: улаштування вирівнювальних шарів основи із щебенево-піщаної суміші автогрейдером 100 мм; використання суміші піщано гравійної 2-5 мм; використання каміння бетонного бортового 100,30,15; улаштування штучного газону футбольного поля; використання клею «Politan 8200»; синтетичної трава «LigaGrassPro CP 238»; улаштування шарів з гумового гранулятора; використання гумового гранулятора; використання піску кварцового; панелей сітчастих (огорожа поля); установлення бетонних бортових каменів на бетонну основу понад 150 мм; використання каміння бетонного бортового пряме із бетону М 300; улаштування покриття з фігурних елементів мощення з приготуванням піщано-цементної суміші тротуарів шириною до 2 метрів; використання плит бетонних тротуарних, фігурних, товщиною 200х200х80; установлення бетонних бортових каменів на бетонну основу до 100 мм; використання каміння бетонного бортового (поребрик) 100х20х8; установлення лав; установлення лавок без спинки (трибуни); воріт футбольних з сіткою; установлення паркових лав; використання лавка 1950х590; установлення урн для сміття; використання урн для сміття.

В тойже час,відомості щодопроведення цихробіт івитрат буливключеніТОВ«СВП МАЙСТЕР`доактів (форми№КБ-2в)№1-№5приймання виконанихбудівельних робітзавересень-листопад 2018 року таоплачені за рахунок бюджетних коштів.

В свою чергу, ОСОБА_3 , у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, передбачаючи можливість настання шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам та легковажно розраховуючи на її відвернення, засвідчив акти № 1-5 приймання виконаних будівельних робіт за вересень-листопад 2018 року (форми №КБ-2в), своїм підписом та печаткою «Інженер технічного нагляду ОСОБА_3 »,таким чином безпідставно погодивши обсяги та якість робіт, що фактично не були виконані підрядником або обсяг виконання яких було завищено,що в подальшому призвело до необґрунтованого перерахування коштів Згурівської селищної ради Київської області на рахунок ТОВ «СВП Майстер» за виконання робіт на об`єкті «Будівництво мініфутбольного поля зі штучним покриттям по вул. Героїв Майдану в смт. Згурівка Згурівського району Київської області» відповідно до актів № 1-5 приймання виконаних будівельних робіт за вересень-листопад 2018 року.

Окрім цього, відповідно до висновку експертизи встановлено, що завищення вартості опроцентованих об`ємів робіт зазначених в актах приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в) №1-№5 за вересень-листопад 2018 року в порівняні з фактично виконаними об`ємами робіт, станом на час проведення експертизи складає 266 224 гривні.

Враховуючи вищевикладене, внаслідок неналежного виконання ОСОБА_3 своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них заподіяно тяжкі наслідки на загальну суму 266 224 гривні.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковані зач.2ст.367КК Українияк службованедбалість,тобто якненалежне виконанняслужбовою особоюсвоїх службовихобов`язківчерез несумліннеставлення доних,що спричинилотяжкі наслідки.

Представник позивача вважає, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема актом приймання виконаних робіт № 1 за жовтень 2018 року, № 2 за вересень 2018 року, № 3 за жовтень 2018 року, № 4 за жовтень 2018 року, № 5 за листопад 2018 року, підписаним 12 листопада 2018 року. З матеріалів кримінального провадження останній акт на виконання робіт, а саме акт № 5 за листопад 2018 року підписаний 12 листопада 2018 року. З цього слідує, що 12 листопада 2018 року минуло 5 років з останнього дня можливого вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, що стало підставою для звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження.

Згурівській селищній раді було надано статус потерпілого у кримінальному провадженні № 12023111130002462. Цивільний позов Згурівської селищної ради поданий у порядку ст. 128 КПК України був залишений без розгляду, відповідач добровільно відмовляється відшкодувати заподіяну шкоду, у звязку з чим Згурівська селищна звернулась із відповідним позовом у цивільному судочинстві.

Стислий виклад позицій відповідача.

Представником відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 до суду подано відзив на позовну заяву відповідно до ст. 178 ЦПК України. Невизнання позову обґрунтовує тим, що з ухвали Згурівського районного суду Київської області від 22.12.2023 року у справі № 365/581/23 вбачається, що вину ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення визнано не було, а кримінальне провадження було закрите за закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. У Постанові від 26.03.2020 року у справі № 730/67/16-к Верховний Суд зазначив, що визнання винуватості є правом, а не обов`язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже невизнання вказаними особами своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом (ст. 49 КК України) інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов`язує таке звільнення із визнанням ними своєї винуватості у вчиненні злочину.

Крім того, у Постанові від 11.11.2020 у справі № 455/229/17 Верховний Суд зазначив, що дотримання умов, передбачених частинами 1 - 3 ст. 49 КК України є безумовною й обов`язковою підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності. Вимоги цієї статті не передбачають обов`язкове визнання вини особою, у випадку подання клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.

В судовому засіданні ОСОБА_3 зазначив, що вину в інкримінованому йому злочині він не визнає, але бажає закрити кримінальне провадження за спливом строків притягнення особи до кримінальної відповідальності.

З цього слідує, що твердження позивача про те, що судом була встановлена вина ОСОБА_3 у вчиненні злочину не відповідає дійсності.

Позивачем не зібрані та не надані суду належні та допустимі докази обґрунтованості обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 367 КК України, наявності у його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України і вичерпані можливості їх отримання.

В даному кримінальному провадженні ОСОБА_3 не мав жодного відношення до коштів, які позивач перерахував підрядникам за виконання робіт.

Позивач у своєму позові не доводить того, що саме ОСОБА_3 привласнив грошові кошти у вказаній сумі 266244,00 грн, а не будь-яка інша посадова особа.

Також позивач не доводить того, що саме в наслідок незаконних дій саме ОСОБА_3 , а не іншої особи були понесені збитки в сумі 266244,00 грн.

Не обґрунтовано і саму суму збитків та не доведено чому саме ОСОБА_3 повинен нести майнову відповідальність саме в сумі 266244,00 грн, а не інша посадова особа. І чому саме в такій сумі, а не в іншій, оскільки участь у будівництві приймали і інші посадові особи, зокрема підрядники, посадова особа самого позивача селищний голова, виконавці робіт, особи, на рахунки яких переводилися кошти від Згурівської селищної ради, кошторисник та інші особи, які приймали участь у будівництві.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Згурівського районного суду Київської області від 06 березня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, у справі призначено підготовче судове засідання, сторонам встановлено процесуальні строки для подачі заяв по суті. За клопотанням представника позивача витребувано матеріали кримінального провадження № 12023111130002462.

Ухвалою Згурівського районного суду Київської області від 20 червня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про виклик для допиту у якості свідка прокурора, який здійснював повноваження прокурора у кримінальному провадженні за обвинувачення ОСОБА_3 .

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на обґрунтування відзиву.

Фактичні обставини,встановленісудом,тазмістспірних правовідносин.

Дослідивши письмові докази по справі судом встановлено наступне.

Ухвалою Згурівського районного суду Київської області від 22.12.2023 року ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України. Кримінальне провадження № 12023111130002462 від 21.07.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, закрите на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України. Ухвала набрала законної сили.

Мотиви суду при ухваленні рішення. Норми права, які застосовував суд.

Відповідно дост. 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1ст. 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового та майнового права та інтересу.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч.6ст.82 ЦПК України).

Ухвалюючи рішення суд керується позицією Конституційного Суду України щодо презумпції невинуватості.

Важливою гарантієюдотримання прав підозрюваного та обвинуваченого у кримінальному процесі та обов`язковою складовою справедливого судового розгляду є презумпція невинуватості. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частини перша, друга, третя статті 62 Конституції України).

Конституційний Суд України зауважує, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип in dubio pro reo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості.

Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Рішення Великої палати Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 59 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) статті 368-2 Кримінального кодексу України від 26 лютого 2019 року№ 1-р/2019.

В розумінні приписів статей 3, 8, 28, 55, 58, 62, пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України у їх взаємозв`язку держава має позитивний обов`язок створювати належні національні організаційно-правові механізми притягнення особи до кримінальної відповідальності, які здатні гарантувати всебічну охорону людської гідності, зокрема забезпечувати функціонування та завершення кримінального провадження таким чином, щоб було дотримано найважливіших конституційних гарантій захисту особи від необґрунтованого кримінального переслідування, а саме базового принципу верховенства права і пов`язаних із ним принципів, як-от: презумпція невинуватості, незворотність дії в часі (заборона ретроактивності) кримінального закону, принцип nullum crimen, nulla poena sine lege („немає закону немає злочину, немає закону немає кари), а також права викласти свою позицію та права на справедливий судовий розгляд.

Конституційний принцип презумпції невинуватості є багатоаспектним, діє на всіх стадіях кримінального провадження та навіть після його завершення, адже сутність цього принципу полягає в тому, що презумпція стосовно непричетності особи до вчинення кримінального правопорушення має універсальний характер, поширюється на всі сфери суспільного життя особи та діє доти, доки її не спростовано належним чином, тобто, за приписами статті 62 Конституції України, у законному порядку й обвинувальним вироком суду. У розумінні зазначених конституційних приписів метою принципу презумпції невинуватості є захист особи, стосовно якої здійснюється/здійснювалось кримінальне провадження, від будь-яких виявлених у зв`язку із цим форм осуду від публічної влади, унаслідок чого піддано сумніву непричетність такої особи до вчинення кримінального правопорушення, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. За частиною першою статті 62 Конституції України лише обвинувальний вирок суду є тим судовим актом, у якому повинна бути встановлена винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, тому інші акти публічної влади не можуть містити жодних позицій щодо винуватості особи, навіть у вигляді припущень стосовно такої винуватості.

Конституційний Суд України, характеризуючи конституційний принцип презумпції невинуватості як універсальну гіпотезу стосовно непричетності особи до вчинення кримінального правопорушення, поділяє позиції Конституційного Суду Литовської Республіки щодо розуміння вказаного принципу, за якими „принцип презумпції невинуватості - це основоположний принцип чинення правосуддя у кримінальному судочинстві, одна з найважливіших гарантій чинення правосуддя в демократичній державі, підпорядкованій правовладдю, важлива гарантія прав і свобод людини. Презумпцію невинуватості не можна тлумачити суто лінгвістично, тобто як таку, що стосується виключно чинення правосуддя у кримінальному провадженні; презумпція невинуватості, визначена в контексті інших приписів Конституції, має ширший зміст, тому її не можна пов`язувати лише з кримінально-правовими відносинами; особливо важливо, щоб державні органи та їх посадові особи дотримувалися презумпції невинуватості, щоб останні утримувалися від поводження з особою як зі злочинцем доки особу не буде визнано винною у вчиненні злочину рішенням суду, що набрало законної сили, та відповідно до процедури, встановленої законом (абзаци другий, третій підпункту 2.3 пункту 2 розділу II мотивувальної частини Постанови від 27 червня 2016 року № KT19-№ 10/2016).

Приписи статей 1, 3, 8, 62 Конституції України у їх взаємозв`язку вказують на позитивний обов`язок держави забезпечувати дотримання презумпції невинуватості особи на всіх стадіях кримінального провадження та після його завершення аж до спростування такої презумпції в законному порядку судом виключно в обвинувальному вироку. Це, зокрема, означає, що особу, підозрювану у вчиненні кримінального правопорушення, після закриття стосовно неї кримінального провадження з будь-яких підстав має сприймати вся публічна влада як таку, що не вчиняла кримінального правопорушення, поводження з нею має відповідати такому сприйняттю та не спричиняти жодного явного осуду чи натяку на нього, не формувати негативного сприйняття суспільством такої особи, не підривати її репутації тощо.

Конституційний Суд України вважає, що презумпція невинуватості є не лише обов`язковим елементом реалізації конституційного права на судовий захист, без якого справедливий судовий розгляд неможливий, а й важливою конституційною гарантією, яка потребує справедливого судового розгляду й ефективного судового захисту. Зазначене обумовлює потребу в забезпеченні особі можливості висловлювати позицію стосовно своєї невинуватості, доводити цю позицію в судовому порядку, інакше будуть порушені основні засади судочинства, зокрема визначені частиною другою статті 129 Конституції України, як-от: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (пункт 1); змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3).

Рішення Конституційного Суду України від 8 червня 2022 року№ 3-р(II)/2022у справі за конституційною скаргою ОСОБА_6 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (справа щодо презумпції невинуватості)

Отже, при звільнення від кримінальної відповідальності особа не зобов`язана визнавати себе винною, достатньо лише надати згоду на звільнення від кримінальної відповідальності. Також особа, що звільнена від кримінальної відповідальності, не вважається судимою; на таку особу не покладаються жодні процесуальні наслідки через звільнення від кримінальної відповідальності.

У Постанові від 26.03.2020 року у справі № 730/67/16-к Верховний Суд зазначив, що визнання винуватості є правом, а не обов`язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже невизнання вказаними особами своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом (ст. 49 КК України) інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов`язує таке звільнення із визнанням ними своєї винуватості у вчиненні злочину.

У Постанові від 11.11.2020 у справі № 455/229/17 Верховний Суд зазначив, що дотримання умов, передбачених частинами 1 - 3 ст. 49 КК України є безумовною й обов`язковою підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності. Вимоги цієї статті не передбачають обов`язкове визнання вини особою, у випадку подання клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.

В ухвалі Згурівського районного суду Київської області від 22.12.2023 року у справі № 365/581/23, згідно якої ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України, не зазначено про визнання вини ОСОБА_3 . Крім того, вказаною ухвалою ОСОБА_3 не було визнано винним у вичненні кримінального праовпорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України. Відтак, посилання представника позивача повністю спростовуються матеріалами кримінального провадження.

З огляду на це, суд не вбачає за можливе застосувати в даному випадку положення ч. 6 ст. 82 ЦПК України, та прийняти як встановлені обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, за обставин вказаних у обвинувальному акті.

За загальними підставами відповідальності за завдану майнову шкоду (ст. 1166 ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Системний аналіз цих положень закону дає підстави констатувати, що цивільно-правова відповідальність настає при наявності таких умов (підстав): протиправність, шкода, вина, причинний зв`язок.

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року в справі № 197/1330/14-ц (провадження № 61-21956св19) вказано, що причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями.

В ході судового розгляду позивачем не було доведено належними та допустимими доказами, що шкода Згурівській селищній раді була заподіяна саме протиправними діями ОСОБА_3 . Позивачем не доведено наявність причинного зв"язку між діями ОСОБА_3 та настанням наслідків у вигляді спричинення Згурівській селищній раді матеріальної шкоди у розмірі 266224,00 грн. Також визначений позивачем розмір шкоди є необгрунтованим.

В обгрунутування позовних вимог представник позивача посилається лише на матеріали кримінального провадження, інших доказів суду не надає. Проте судом, вже було констатовано, що в межах кримінального провадження вина відповідача ОСОБА_3 встановлена не була.

Відповідно до п.п. 1,3 ч. 1 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право порушити в суді чи відповідному органі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків; таким чином, пункт передбачає «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору.

Згідно зі ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Згідно ч.ч. 1,3 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц зазначено, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона; таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Виходячи з вище викладеного, суд приходить до висновку, що стороною позивача не доведено належними та допустимими доказами те, що матеріальна шкода позивачу Згурівській селищній раді заподіяна відповідачем ОСОБА_3 . Так, в ході судового розгляду не було доведено протиправність дій відповідача, його вина, а також причинно-наслідковий зв"язок між діями відповідача та шкодою, яка заподіяна позивачу.

Оскільки рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях позивача, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на їх недоведеність.

Судові витрати, понесені позивачем, залишити за ним.

За клопотанням представника відповідача, суд вважає за необхідне надати стороні відповідача п`ятиденний строк з моменту складення повного рішення для подачі доказів на підтвердження понесення судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 23, 1167, 1168, 1177, 1195 ЦК України, ст.ст. 2, 12, 81, 82, 83, 89, 95, 258-259, 263-265, 350, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову Згурівської селищної ради Броварського району Київської області до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 23 вересня 2024 року.

Учасники справи:

Позивач: Згурівська селищна рада Броварського району Київської області, місцезнаходження: вулиця Українська, будинок 10, селище Згурівка Броварського району Київської області, 07601, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 04360296.

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Головуючий суддя Р.В. Хижний