Ухвала

від 19.08.2006 по справі 16/36

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/36

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91000, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91000, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

 У Х В А Л А

19.08.06                                                                                 Справа № 16/36.

Суддя Середа А.П., розглянувши матеріали за заявою

Відкритого акціонерного товариства „Лисичанський завод гумових технічних виробів”, місто Лисичанськ Луганської області,

до  Товариства з обмеженою відповідальністю “Промтекс”, місто Сєвєродонецьк  Луганської області, -

про стягнення 8108 грн. 40 коп.,

при секретарі судових засідань  Смірновій В.М.,

в присутності представників  сторін:

від позивача (заявника) – не з'явився,

від відповідача –не з'явився;

від ДВС у місті Сєвєродонецьку – не з'явився, -    

                                                                в с т а н о в и в :

          суть справи: рішенням господарського суду  Луганської області від 25.11.05 року з Товариства з обмеженою відповідальністю „Промтекс” (далі –ТОВ „Промтекс”, - Боржник, Відповідач), ідентифікаційний код 31083658, - на користь Відкритого акціонерного товариства  „Лисичанський завод гумових технічних виробів” (далі  ВАТ „Лисичанський ЗГТВ, - Стягувач, Позивач), ідентифікаційний код 05389942, -  стягнуто основний борг у сумі 8108,40 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 102,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.

           09.12.2005 року на його виконання судом  видано наказ №16/36.

          22.06.2006 року Позивач звернувся до господарського суду Луганської області з заявою №33-1-37 від 09.06.06 року –про оскарження постанови Державної виконавчої служби у місті  Сєвєродонецьку від 31.05.06 року - про повернення виконавчого документа без виконання, в якій ставить питання про його скасування та покладення на ДВС зобов'язання –вжити заходів до примусового виконання вищезгаданого наказу господарського суду.

          06.07.06 року на підставі ст. 77 ГПК України розгляд скарги відкладено до 19.08.06 року –у зв'язку з неявкою до судового засідання представника відповідача.

          Представник заявника до судового засідання не з'явився, але спрямував на адресу суду телеграму  №2/8301 від 17.08.06 року, в якій виклав клопотання про відкладення розгляду своєї скарги, при цьому ні в який спосіб не мотивуючи підстави для цього.

          Розглянувши клопотання, суд, керуючись ст.ст. 22 та  69 ГПК України, відхиляє його, оскільки встановлений законом термін розгляду скарги закінчується 22.08.06 року, а жоден з учасників розгляду скарги не звернувся до суду з клопотанням про його продовження у порядку, визначеному вищеназваними статтями ГПК України. У строк, який залишився з дня судового засідання (19.08.06 року) до 22.08.06 року, враховуючи, що 20.08.06 року є неробочим днем, -  практично неможливо забезпечити явку сторін до наступного судового засідання (у разі відкладення розгляду скарги).

          Зацікавлена особа –Відповідач – відзив на скаргу та витребувані судом документи не надав, до судового засідання не прибув, участь у ньому свого представника не забезпечив, про причини  неявки не повідомив, хоча належним чином повідомлений про день, час та місце судового слухання.

          Державна виконавча служба у місті Сєвєродонецьку (далі –ДВС у м. Сєвєродонецьку) участь свого представника у судовому засіданні не забезпечила, про причини неявки до суду не повідомила, хоча належним чином поставлена до відома про день, час та місце судового слухання. В той же час нею надано пояснення по скарзі за № 10707 від 05.07.06 року, в якому доводи скарги не визнаються та вважаються такими, що до задоволення не підлягають.

          З урахуванням викладеного, керуючись частиною 2 ст.121-2 ГПК України, суд розглянув скаргу по суті за відсутності  представників заявника та зацікавлених осіб.

          Дослідивши доводи скарги та матеріали справи, суд дійшов наступного.

          Вищезгаданий наказ стягувачем було спрямовано  для примусового виконання, про що свідчать: додані ним до заяви: копія заяви №33-1-37 від 16.12.05 року –про відкриття виконавчого провадження та постанова ДВС у м. Сєвєродонецьку  від 03.03.06 року –про відкриття виконавчого провадження №ВП-1829446.

          З огляду на те, що результати виконання наказу були відсутні, 18.04.06 року Стягувач звернувся до ДВС з листом №33-1-11, в якому просив повідомити про результати його виконання.

          На це звернення він отримав  копію постанови ДВС від 31.05.06 року –про повернення йому виконавчого документа, оскільки „боржник та майно, яке йому належить, відсутні. Заходи, вжиті державним виконавцем щодо розшуку такого майна, виявилися безрезультатними”.

          Як вбачається з наявних у справі доказів, наданих ДВС у місті Сєвєродонецьку  (утворена на підставі Закону України від 23.05.05 року №71 „Про внесення змін до Закону України „Про виконавче провадження” та „Про державну виконавчу службу””, постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.05 року №320 „Про створення державного урядового органу у складі Міністерства юстиції”, а також наказу Міністерства юстиції  України від 19.08.05 року №1482/к „Про ліквідацію відділу державної виконавчої служби територіальних управлінь юстиції”, - наказом начальника Луганського обласного управління юстиції з 02.09.05 року ВДВС у місті Сєвєродонецьку - ліквідовано), - нею (ДВС) 18.03.06 року вищезгадане виконавче провадження  №ВП-1829446 долучене до зведеного виконавчого провадження (далі - ВП) №1685760, в рамках якого, з метою примусового виконання наказу господарського суду №16/36 та низки інших, вчинено ряд дій, а саме: вжито заходів до:

          виявлення рухомого та нерухомого майна боржника –шляхом спрямування запитів до Сєвєродонецького МБТІ, МРЕВ;

          встановлення рахунків боржника у фінансових установах;

          встановлення місцезнаходження боржника.

          У вищезгаданому письмовому поясненні  ДВС стверджується, що нею вжито заходів до виявлення рухомого та нерухомого майна, яке належить боржнику; та грошових коштів на його розрахункових рахунках у фінансових установах, - при цьому жоден з цих заходів не дав позитивного результату; боржника за його юридичною адресою не знайдено, що підтверджується актом державного виконавця від 12.05.06 року, - що і надало ДВС підстави для винесення  постанови від 31.05.06 року  про повернення виконавчого документа.

          Дослідивши наявні у справі та додатково надані докази, суд вважає, що скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

          1.ДВС не надано доказів вжиття всіх  можливих та належних заходів, спрямованих на примусове виконання наказу господарського суду №16/36.

          Так, ДВС не надано до суду  відповіді на жоден із своїх запитів, спрямованих на адресу МБТІ та МРЕВ.

          ДВС, отримавши від ДПІ у м. Сєвєродонецьку дані про наявність у боржника розрахункових рахунків у фінансових установах (вих. №1934/29-55 від 15.02.06 року), не спрямувала туди відповідних запитів та не отримала відповідей на них, - докази з цього приводу до суду не надано.

          Аналогічна ситуація має місце щодо перевірки наявності грошових коштів на розрахунковому рахунку боржника №26007233 у Лисичанській філії АКБ “МТ-Банк”, прямо вказаному у наказі суду №16/36.

          2.Суд не визнає за належний та припустимий доказ по справі акт державного виконавця від 12.05.06 року –про відсутність боржника за його  юридичною адресою, - оскільки цей акт не відповідає вимогам чинного законодавства України, - перш за все –Закону України від 21.04.99 року  №606-ХІІ „Про виконавче провадження” (далі –ЗУ №606-ХІІ).

          Так, у формі вищезгаданого акту прямо передбачено, що у його складенні беруть участь поняті (крім інших осіб), але фактично акт від 12.05.06 року складено державним виконавцем  Щебець М.Т. одноосібно.

          Такі дії суперечать вимогам, викладеним у абзаці 12 частини 3 ст. 5 ЗУ №606-ХІІ. в якому сказано:

          державний виконавець при здійсненні  виконавчого провадження має право:

          залучати до проведення виконавчих дій понятих.

          Таке ж правило викладене  також у частині 2 ст. 10 того ж Закону, а саме:

          для проведення виконавчих дій державним виконавцем у необхідних випадках залучаються поняті.

          Частиною 2 ст. 16 ЗУ №606-ХІІ передбачено, що участь понятих є обов'язковою при вчиненні виконавчих дій, пов'язаних із примусовим входженням до нежилих приміщень і сховищ, в яких зберігається майно боржника; при проведенні огляду, арешту, вилученні і передачі майна.

          Очевидно, що  входження працівників ДВС до приміщення, в якому знаходиться (згідно юридичній адресі) боржник (де він, згідно вищезгаданому акту, –відсутній), - підпадає під дію норми ст. 16 ЗУ №606-ХІІ.

          3.Вищевикладене дає суду підстави дійти висновку, що ДВС у місті Сєвєродонецьку  під час примусового виконання наказу господарського суду Луганської області №16/36 не було вжито всіх належних та можливих заходів, спрямованих на його примусове виконання, - тобто ці дії не можуть бути визнані судом такими, що відповідають вимогам ст. 4 ЗУ №606-ХІІ.

          4.Не можуть бути визнані законними посилання ДВС на вимоги пунктів 2 та 6 ст. 40 ЗУ №606-ХІІ при винесенні постанови від 31.05.06 року –про повернення виконавчого документа стягувачеві, -  оскільки:

           в наказі суду №16/36 ПРЯМО вказано на те, що з боржника підлягають стягненню ГРОШОВІ КОШТИ, а не „майно, на яке може бути звернуто стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними” (пункт 2 частини 1 ст. 40 ЗУ №6056-ХІІ);

          в згаданому наказі суду не йдеться про передачу боржником –стягувачеві конкретного майна, а тому у даному випадку немає підстав для застосування правила пункту 6 ч. 1 ст.40 ЗУ №606-ХІІ, - яким врегульовано саме такий випадок.

          Такий висновок суду є правомірним ще й тому, що ДВС не зверталася до суду з клопотанням про зміну способу чи порядку виконання судового рішення, на виконання якого видано наказ №16/36  (частина 7 ст. 50 ЗУ №606-ХІІ), - докази з цього приводу до суду не надано.

          5.З матеріалів, доданих до скарги, витікає, що ДВС під час примусового виконання наказу №16/36, не дотримано вимог ст. 7 ЗУ 606-ХІІ –щодо гарантій прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні.

          З урахуванням викладеного, оцінивши доводи скарги та наявні докази, суд вважає, що  вона є обґрунтованою, а тому підлягає до повного задоволення.          

          На підставі викладеного, керуючись ст. 86 та ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України, - суд

                                                              У Х В А Л И В:

          1.Скагу задовольнити у повному обсязі.

           2.Скасувати постанову Державної виконавчої служби у місті Сєвєродонецьку Луганської області від 31.05.06 року –про повернення стягувачеві –Відкритому акціонерному товариству „Лисичанський завод гумових технічних виробів”, ідентифікаційний код 05389942, - наказу господарського суду Луганської області від 09.12.05 року №16/36 –про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Промтекс”, ідентифікаційний код 31083658, - на користь  Відкритого акціонерного товариства „Лисичанський завод гумових технічних виробів”, ідентифікаційний код 05389942, - основного боргу у сумі 8108,40 грн.,  витрат по сплаті державного мита у сумі 102,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн. (виконавче провадження №ВП-1829446; зведене виконавче провадження №1685760).

          3.Зобов”язати Державну виконавчу службу у місті Сєвєродонецьку Луганської області вжити заходів, передбачених Законом України від 21.04.99 року №606-ХІІ „Про виконавче провадження”, спрямованих на примусове виконання наказу господарського суду Луганської області №16/36 від 09.12.05 року - про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Промтекс”, ідентифікаційний код 31083658, - на користь  Відкритого акціонерного товариства „Лисичанський завод гумових технічних виробів”, ідентифікаційний код 05389942, - основного боргу у сумі 8108,40 грн.,  витрат по сплаті державного мита у сумі 102,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн. (виконавче провадження №ВП-1829446; зведене виконавче провадження №1685760).

          Ухвалу може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у десятиденний строк.

Суддя                                                                                                      А.П. Середа