Ухвала

від 19.09.2024 по справі 691/575/24

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 691/575/24

провадження № 2/691/366/24

УХВАЛА

19 вересня 2024 року Городищенський районний суд Черкаської області

в складі :

судді Черненка В.О.

за участю секретаря судового засідання Шаповал Т.С.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Городище заяву Виконавчого комітету Мліївської сільської ради про закриття провадження у справі по цивільній справі за позовом заступника керівника Смілянської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Мліївської сільської ради, Виконавчого комітету Мліївської сільської ради до ОСОБА_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Комунального закладу «Центр культури та дозвілля Мліївської сільської ради» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника,

ВСТАНОВИВ:

заступник керівника Смілянської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Мліївської сільської ради, Виконавчого комітету Мліївської сільської ради, звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Комунального закладу «Центр культури та дозвілля Мліївської сільської ради», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника.

Через систему «Електронний суд» від ВК Мліївської сільської ради надійшла заява про закриття провадження у справі (ЕС№ 5063/24-Вх від 19.09.2024 року). В обґрунтування якої зазначено, що у зв`язку з тим, що виконавчий комітет Мліївської сільської ради самостійно звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заподіяної шкоди в порядку регресу, про що свідчить ухвала від 16.08.2024 року про відкриття провадження № 691/689/24, копія якої знаходиться в матеріалах справи, у відповідності до ст. 257 ЦПК України просили позов заступника керівника Смілянської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Мліївської сільської ради, ВК Мліївської сільської ради до ОСОБА_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача КЗ «Центр культури та дозвілля Мліївської сільської ради» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника залишити без розгляду, провадження № 2/691/366/24 у справі закрити.

У судовому засіданні 19.09.2024 року, прокурор заперечувала щодо задоволення поданої заяви, посилаючись на те, що прокурор є належним позивачем, оскільки перший звернувся з позовом до суду, тому просила закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду.

Представник ВК Мліївської сільської ради у судове засідання не з`явилась, про час і місце повідомлена належним чином, про що свідчить Довідка про доставку електронного документу, згідно якої документ в електронному вигляді «Судова повістка про виклик до суду в справі цивільній, адміністративній, про адміністративне правопорушення, іншій» від 16.08.24 посправі № 691/575/24 (суддя Черненко В.О.)було надісланоодержувачу ВКМліївської сільськоїради в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету:16.08.2024 15:55:56.

Будучи належним чином повідомленим про проведення підготовчого судового засідання, про що свідчить відстеження з офіційного сайту Укрпошти 0600283020077 про отримання ним особисто 22.08.2024 року судової повістки, відповідач ОСОБА_1 в підготовче судове засідання не з`явився, відзиву на позовну заяву від нього до суду не надходило

Будучи належним чином повідомленим про проведення підготовчого судового засідання, про що свідчить відстеження з офіційного сайту Укрпошти 0600283019893 про отримання ним особисто 20.08.2024 року судової повістки, представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача КЗ «Центр культури та дозвілля Мліївської сільської ради» в підготовче судове засідання не з`явився, пояснень на позовну заяву від нього до суду не надходило

Суд, вислухавши прокурора, вивчивши подану заяву, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.

Як встановлено у судовому засіданні заступник керівника Смілянської місцевої прокуратури, в особі Мліївської сільської ради, Виконавчого комітету Мліївської сільської ради, звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Комунального закладу «Центр культури та дозвілля Мліївської сільської ради», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника.

Підставою звернення прокурора до суду з даним позовом стало те, що Городищенським районним судом у справі №691/218/20 встановлено незаконність припинення трудових відносин 27.01.2020 року між ОСОБА_2 та КЗ «Мліївський центр культури, мистецтв та спорту» Мліївської сільської ради Городищенського району.

Вказане свідчить про наявність причинно-наслідкового зв`язку між прийняттям виконувачем обов`язків директора КЗ «Мліївський центр культури, мистецтв та спорту» Мліївської сільської ради Городищенського району ОСОБА_1 протиправного наказу про звільнення та стягненням з ВК Мліївської сільської ради коштів.

Винесення незаконного наказу виконувачем обов`язків директора Комунального закладу «Мліївський центр культури, мистецтв та спорту» Мліївської сільської ради Городищенського району Яровим М.М. зумовило понесення грошових витрат саме виконавчим комітетом Мліївської сільської ради.

Порушення законодавства про працю органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями державної та комунальної власності, а також їх службовими особами безпосередньо зачіпає інтереси держави, оскільки кошти на відшкодування шкоди стягуються з державного чи місцевого бюджетів.

Отже, недоотримання виплачених на підставі винних дій службової особи коштів у розмірі 52393,74 грн. суттєво ослаблює дохідну частину місцевого бюджету та може призвести до неможливості покриття щомісячних (постійних) видатків місцевого бюджету і як наслідок до необхідності державного забезпечення збалансування місцевого бюджету.

Так, виконавчим комітетом сільської ради шкода завдана незаконним звільненням працівника у вигляді виплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу призвела до зменшення матеріальної складової фінансового-господарської діяльності установи та може стати причиною відсутності належного фінансування забезпечення виконання основних напрямів його діяльності. Відповідно не повернення вказаних коштів добровільно - негативно впливає на матеріально - технічну базу установи та дохідну частину місцевого бюджету, як наслідок порушує економічні інтереси держави. Вказане є підставою для представництва інтересів держави в суді прокурором.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 4статті 23Закону України«Про прокуратуру»встановлено,що наявністьпідстав дляпредставництва маєбути обґрунтованапрокурором усуді.Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Частиною 3 статті 56 ЦПК України визначено право прокурора у визначених законом випадках звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовами, а також вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Частинами 4, 5 ст. 56 ЦПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді урегульовано у ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» (далі Закону).

Частина перша цієї статті Закону визначає, що представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абз.1, 2 ч.3 ст.23 Закону, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абз.1-3 ч.4 ст.23 Закону).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18 зазначила, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону, прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття «компетентний орган» у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Водночас тлумачення п.3 ч. 1 ст.131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Нездійснення захисту» має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Разом із цим захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 року у справі № 924/1237/17 та від 18.08.2020 року у справі №914/1844/18.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Суд зобов`язаний дослідити, чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої ч.ч.3, 4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 56, 185 ЦПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті.

При цьому прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, якими є бездіяльність компетентного органу або здійснення ним неналежного захисту прав. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, зважаючи на зазначені положення закону, обґрунтування підстав та вимог позовної заяви, виконання прокуратурою вимог щодо повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень, суд приходить до висновку про наявність повноважень у прокурора для звернення до суду із позовом в інтересах держави у цій справі, саме в інтересах Виконавчого комітету Мліївської сільської ради.

Проте,вже післязвернення досуду прокурором,виконавчий комітет Мліївської сільської ради самостійно звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заподіяної шкоди в порядку регресу, про що свідчить ухвала від 16.08.2024 року про відкриття провадження № 691/689/24.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18, якщо після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду.

Так, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

З оглядуна викладене,враховуючи,щовиконавчий комітет Мліївської сільської ради самостійно звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заподіяної шкоди, позовну заяву заступника керівника Смілянської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Мліївської сільської ради, ВК Мліївської сільської ради до ОСОБА_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача КЗ «Центр культури та дозвілля Мліївської сільської ради» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника, слід залишити без розгляду.

Керуючись, ч. 3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»,ст.ст.56,257, 260-261 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

заяву Виконавчого комітету Мліївської сільської ради про закриття провадження у справі, задоволити.

Позов заступника керівника Смілянської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Мліївської сільської ради, Виконавчого комітету Мліївської сільської ради до ОСОБА_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Комунального закладу «Центр культури та дозвілля Мліївської сільської ради» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника, залишити без розгляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів, з дня її проголошення.

Повний текст ухвали виготовлений 23.09.2024 року.

Суддя В. О. Черненко