Рішення

від 04.09.2024 по справі 752/4029/23

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №752/4029/23

Провадження №2/752/1037/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2024 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Кордюкової Ж.І.,

за участю секретаря Дураєвої А.О.,

представника позивача Глущенка А.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Київської міської ради до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Інхаус», ОСОБА_3 , третя особа державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» м. Києва Гаращенко Володимир Васильович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Києва Шишкіна Алла Олександрівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Києва Бузницька Юлія Олександрівна про визнання протиправними, скасування рішень державного реєстратора, приватного нотаріуса на об`єкт нерухомого майна, припинення права власності на об`єкт нерухомого майна, зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та приведення її у придатний для використання стан,-

ВСТАНОВИВ:

Київська міська рада звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Інхаус» (далі - ТОВ «Інхаус»), ОСОБА_3 , третя особа державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» м. Києва Гаращенко Володимир Васильович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шишкіна Алла Олександрівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бузницька Юлія Олександрівна про визнання протиправними, скасування рішень державного реєстратора, приватного нотаріуса на об`єкт нерухомого майна, припинення права власності на об`єкт нерухомого майна, зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та приведення її у придатний для використання стан.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» м. Києва Гаращенком В.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22.07.2019 №47888115, яким за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на житловий будинок, загальною площею 170,6 кв. м., по АДРЕСА_1 . Підставою винесення даного рішення є довідка про технічні показники об`єкта нерухомого майна, серія та номер 01/16/17, видана 16.07.2019, видавник ТОВ «Міжрегіональне бюро тех інвентаризації».

Надалі приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шишкіною А.О. прийнято рішення про державну реєстрації прав та їх обтяжень від 02.12.2019 №49961348, яким за ТОВ «Інхаус» зареєстровано право приватної власності на вищезазначений об?єкт нерухомого майна. Підставою винесення даного рішення є акт приймання-перед нерухомого майна, серія та номер 6193, 6194, виданий 20.11.2019, видавник приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Києва Шишкіна А.О.

В подальшому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бузницькою Ю.О. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.03.2020 №51789669, яким за ОСОБА_3 зареєстровано право приватної власності на вищезазначений об?єкт нерухомого майна. Підставою винесення даного рішення є акт прийому-передачі рухомого майна із статутного капіталу ТОВ «Інхаус», серія та номер 856, 857, виданий 20.03.2020.

Київська міська рада жодних рішень щодо передачі земельної ділянки по АДРЕСА_1 під будівництво ні ОСОБА_2 , ні ТОВ «Інхаус», ні ОСОБА_3 , ні іншим юридичним чи фізичним особам у власність чи користування не приймала.

Державним реєстратором Гаращенком В.В. належним чином не здійснено перевірку поданих ОСОБА_2 документів та лише на підставі довідки про технічні показники об`єкта нерухомого майна винесено рішення про реєстрацію права власності на будинок.

ОСОБА_2 незаконно набув право власності на вищезазначений об`єкт нерухомого майна.

Земельна ділянка на АДРЕСА_1 належить до комунальної власності міста, а тому виключно Київська міська рада має право розпоряджатися нею. Отже, в діях відповідачів наявні ознаки самовільного зайняття земельної ділянки.

Згідно з матеріалами аерофотозйомки на вищезазначеній земельній ділянці знаходиться об?єкт нерухомого майна, що свідчить про те, що відповідачі здійснили самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, без відповідного документа та за відсутності належно затвердженого проекту, тому таке майно вважається самочинним та підлягає знесенню.

Просила:

визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Гаращенка Володимира Васильовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22.07.2019 №47888115 на об?єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису 32493982, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна №1877395880000 за ОСОБА_2 ;

визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу міста Києва Шишкіної Алли Олександрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02.12.2019 № 49961348 на об?єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису 34407748, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна №1877395880000 за ТОВ «Інхаус»;

визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу міста Києва Бузницької Юлії Олександрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.03.2020№ 51789669 на об?єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису 36093672, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна №1877395880000 за ОСОБА_3 ;

припинити право власності на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_3 ;

зобов`язати ОСОБА_3 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:90:034:0401) орієнтованою площею 0,1000 га на АДРЕСА_1 та повернути її Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан.

13.03.2023 постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

07.04.2023 постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

08.06.2023 та 13.12.2023 постановлено ухвалу про витребування доказів.

13.03.2024 постановлено ухвалу про закриття підготовчого позовного провадження та призначено справу до судвого розгляду по суті.

Відповідачі своїм правом на подання відзиву не скористалися.

Представник позивача Глущенко А.В. підтримав заявлений позов.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

16.07.2019 ТОВ «Міжрегіональне бюро тех інвентаризації» згідно проведеної технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна за літ. «А», розташованого за адресою АДРЕСА_1 , об`єкт має загальну площу 170, 6 кв.м., який був побудований господарським способом в 1991 році виготовив технічний паспорт та видав довідку про технічні показники об`єкта нерухомого майна № 01/16/07.

22.07.2019 ОСОБА_2 звернувся з заявою №35104288 до державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» м. Києва про державну реєстрацію за ним прав на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Станом на 22.07.2019 право власності на зазначений житловий будинок не було зареєстровано.

22.07.2019 державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» м. Києва Гаращенком В.В. прийнято рішення №47888115 про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу), згідно з яким за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 22.07.2019 №174681994 право власності на житловий будинок (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1877395880000), загальна площа 170, 6 кв.м., житлова площа 91, 3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано 22.07.2019 державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» м. Києва Гаращенком В.В. за ОСОБА_2 . Підстава внесення запису: довідка про технічні показники об`єкта нерухомого майна, серія та номер 01/16/17, видана 16.07.2019 ТОВ «Міжрегіональне бюро тех інвентаризації».

ТОВ «Інхаус» є юридичною особою, його учасниками є ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , що підтверджується копією Статуту, затвердженого 20.11.2019.

20.11.2019 ОСОБА_2 передав до статутного капіталу ТОВ «Інхаус» житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості, загальна площа (кв.м.): 170, 6 житлова площа (кв.м.): 91,3, складові частини: №1, 2 ворота, огорожа, право власності на який за ОСОБА_2 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером 1877395880000, номер запису про право власності 32493982, про що складено акт прийому-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Інхаус».

02.12.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шишкіною А.О. прийнято рішення №49961348 (з відкриттям розділу), згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на житловий будинок з реєстраційним номером АДРЕСА_2 за ТОВ «Інхаус». Підстава внесення запису: акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер 6193,6194, виданий 20.11.2019, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Києва Шишкіна А.О.

Згідно даних витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02.12.2019 №191044792 ТОВ «Інхаус» є власником житлового будинку з реєстраційним номером АДРЕСА_2 .

20.03.2020 рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Інхаус», оформлених протоколом від 20.03.2020, прийнято рішення про вихід ОСОБА_3 зі складу учасників Товариства та заміну зобов`язання Товариства зі сплати йому грошових коштів на передачу майна житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , балансовою вартістю 170000 грн., право власності на який зареєстровано за ТОВ «Інхаус».

20.03.2020 ТОВ «Інхаус» передало із статутного капіталу ОСОБА_3 житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості, загальна площа (кв.м.): 170, 6 житлова площа (кв.м.): 91,3, складові частини: №1, 2 ворота, огорожа, право власності на який зареєстровано за ТОВ «Інхаус» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером: 1877395880000, номер запису про право власності: 34407748, про що було складено акт прийому-передачі нерухомого майна.

26.03.2020 ОСОБА_3 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бузницької Ю.О., як державного реєстратора, з заявою №39054682 про державну реєстрацію за ним права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

26.03.2020 державний реєстратор - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бузницька Ю.О. прийняла рішення №51789669 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) та зареєструвала право власності за ОСОБА_3 на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 . Підстава внесення запису: акт приймання-передачі нерухомого майна зі статутного капіталу ТОВ «Інхаус», серія та номер 856,857, виданий 20.03.2020, видавник: ТОВ «Інхаус» та ОСОБА_3 , справжність підписів засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бузницькою Ю.О.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 22.12.2022 №318481936 право власності на житловий будинок (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1877395880000), загальна площа 170, 6 кв.м., житлова площа 91, 3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_3 .

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 ЦК України).

Статтею 346 ЦПК України встановлено, що право власності припиняється у разі: 1) відчуження власником свого майна; 2) відмови власника від права власності; 3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; 4) знищення майна; 5) викупу пам`яток культурної спадщини; 6) примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; 8) звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника; 9) реквізиції; 10) конфіскації; 11) припинення юридичної особи чи смерті власника; 12) визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частинами 1- 4 статті 376 ЦК України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Відповідно до частини 2 та пункту "б" частини 3 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, крім іншого, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Згідно зі статтею 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилами, встановленими ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).

Статтею 5 ЦПК України визначено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Способи захисту порушеного права встановлено ч. 2 ст. 16 ЦК України, яка визначає, що такими способами можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Вказана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорювань право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнані права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Аналіз приведених норм дає підстави дійти висновку про те, що до суду за захистом порушеного права може звернутися будь-яка особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено.

При цьому процес такого захисту у суді обмежено законодавцем принципом диспозитивності, згідно з яким захист здійснюється виключно у межах заявлених вимог, на підставі наданих доказів і з суворим дотримання приписів ст. 16 ЦК України у поєднання з ч. 2 ст. 5 ЦПК України.

Станом на день розгляду справи право власності на спірний будинок зареєстровано за відповідачем ОСОБА_3 .

Позивач стверджує, що житловий будинок, загальною площею 170,6 кв. м., по АДРЕСА_1 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_3 , є самочинним будівництвом, оскільки Київською міською радою не приймалось рішень щодо передачі із комунальної власності у власність чи користування фізичних чи юридичних осіб земельної ділянки, на якій цей будинок розташований, відомості про наявність проектної документації на цей будинок відсутня.

Суд звертає увагу, що факт самочинного будівництва підлягає встановленню відповідно до правил передбачених ст. 376 Цивільного кодексу України. При цьому в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про те, що Київською міською радою дійсно не приймалось рішення про передачу у власність чи користування земельної ділянки під будівництво спірного житлового будинку.

Також матеріали справи не містять жодних доказів, які б спростовували відомості, зазначені у довідці ТОВ «Міжрегіональне бюро тех інвентаризації» від 16.07.2019 №01/16/07 щодо дати побудови нерухомого майна за літ. «А», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 170, 6 кв.м., у 1991 році.

За встановлених обставин у суду немає підстав вважати спірний будинок самочинно побудованим нерухомим майном.

Крім того, аналізуючи заявлені Київською міською радою позовні вимоги, зокрема, заявлені способи захисту прав, суд відзначає наступне.

В пункті 7.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17 викладено висновок про те, що сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

У разі, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

У категорії справ, за обставинами яких певна особа неправомірно зареєструвала право власності на самочинно побудоване майно, неналежною є як вимога про скасування рішення (запису) про реєстрацію права власності, так і вимога про припинення права власності.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22 (провадження № 12-39гс23).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (див. постанови від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц (пункт 77), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155), від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 (пункт 148)).

Враховуючи наведене суд зазначає, що вимоги позивача визнати протиправним та скасувати рішення державних реєстраторів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від на об?єкт нерухомого майна та припинити право власності ОСОБА_3 на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , не підлягають задоволенню, оскільки не є ефективними способами захисту прав позивача як власника землі, т.я. задоволення відповідних позовних вимог не забезпечить усунення порушень, спричинених будівництвом, яке позивач вважає самочинним.

Щодо решти позовних вимог позивача про зобов`язання ОСОБА_3 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку на АДРЕСА_1 , суд зазначає, що ця вимога є похідною і її задоволення залежить від того, чи було доведено позивачем, що спірний об`єкт нерухомого майна (житловий будинок) був побудований самочинно. Крім того, у позові не зазначено конкретний спосіб звільнення спірної земельної ділянки, що є виключним правом позивача визначати спосіб захисту прав, які він вважає порушеними і які відповідно до принципу диспозитивності має розглянути суд.

На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати позивачу за рахунок відповідача не відшкодовуються, оскільки у задоволенні вимог відмовлено в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12-13, 81, 141, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 354 - 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Київської міської ради залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складене 16.09.2024.

Позивач: Київська міська рада, місцезнаходження: м. Київ, вул. Хрещатик, б. 36, код ЄДРПОУ 22883141.

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інхаус», місцезнаходження: м. Київ, просп. Голосіївський, б. 120, корп. 1, код ЄДРПОУ 43357820.

Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа: державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» м. Києва Гаращенко Володимир Васильович, місцезнаходження: м. Київ, вул. Дегтярівська, б. 8-а, оф. 406.

Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Києва Шишкіна Алла Олександрівна, місцезнаходження: АДРЕСА_5 .

Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Києва Бузницька Юлія Олександрівна, місцезнаходження: АДРЕСА_5 .

Суддя Ж. І. Кордюкова