Постанова

від 17.09.2024 по справі 935/2490/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №935/2490/23 Головуючий у 1-й інст. Василенко Р. О.

Категорія 58 Доповідач Борисюк Р. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Павицької Т.М., Трояновської Г.С.,

з участю секретаря

судового засідання Смоляра А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі цивільну справу № 935/2490/23 за позовом ОСОБА_1 доКоростишівської районноїспілки споживчихтовариств,треті особи:Товариство зобмеженою відповідальністю«Редакція Коростишівськоїгазети», ОСОБА_2 ,прозахист честі, гідності таділової репутації,

за апеляційноюскаргою Коростишівської районноїспілкиспоживчихтоварів на рішення Коростишівського районногосуду Житомирськоїобласті від12квітня 2024року,ухвалене під головуванням судді Василенка Р.О. у місті Коростишеві,

в с т а н о в и в :

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з даним позовом, в якому просив зобов`язати відповідача спростувати перед невизначеним колом осіб громади міста Коростишів, Житомирської області розповсюджені неправдиві відомості, які принижують його гідність, честь та ділову репутацію, що були викладені та опубліковані у випуску №21(11847) на 2 сторонці «Коростишівської газети» під заголовком «Шановні жителі коростишівської громади!» у спосіб замовлення та розміщення у цій же газеті або іншому друкованому засобі масової інформації спростування наступного змісту: під заголовком «Шановні жителі коростишівської громади!», «Коростишівська райспоживспілка доводить до відома громади, що розповсюджена нею інформація у №21 (11847) від 26 травня 2023 року «Коростишівської газети» на 2 сторінці під заголовком «Шановні жителі коростишівської громади!» відносно ОСОБА_1 про, начебто, стягнення ним неправомірних оплат з торгівців на ринку, залякування та шантаж, вчинення ним інших незаконних та злочинних дій, є неправдивою та не відповідає дійсності».

Позов мотивував тим, що Коростишівська районна спілка споживчих товариств, діючи через свого керівника ОСОБА_2 перед невизначеним колом осіб громади міста Коростишів, Житомирської області розповсюдила неправдиві відомості, які принижують його честь, гідність та ділову репутацію. Цю інформацію відповідач виклав у статті випуску газети «Коростишівська газета» під № 21 (11847) від 26 травня 2023 року під авторством ОСОБА_2 , як голови Коростишівської райспоживспілки.

Зазначав, що в опублікованій статті відповідач фактично звинуватив його у корупційних діяннях, начебто отримання неправомірної вигоди від торговців КП «Міський ринок», шляхом шантажу, залякування, посадовою особою комунального підприємства.

Вважав, що відповідач тим самим абсолютно безпідставно, у формі твердження звинуватив його у скоєнні низки тяжких злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України, тому з метою захисту своїх прав він звернувся з даним позовом.

Рішенням Коростишівського районногосуду Житомирськоїобласті від12квітня 2024року позов задоволено та вирішено питання судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, Коростишівська районнаспілка споживчихтоварів подала апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права.

Зазначено, що місцевим судом не враховано доводів та заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, поширена ним інформація отримана з офіційних джерел та міститься в його численних зверненнях до правоохоронних органів щодо протиправної діяльності керівництва Коростишівської міської ради та безпосередньо тогочасного директора Комунального підприємства «Міський ринок» ОСОБА_1 , спрямованої на незаконне заволодінням майном Коростишівської районної спілки споживчих товариств та Підприємства Райспоживспілки «Кооперативний ринок».

Також, суд першої інстанції, не взяв до уваги наявність кримінального провадження № 12020060190000006, зареєстрованого в ЄРДР 03.01.2020 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України (Підроблення документів), яке в подальшому 24.07.2020 було перекваліфіковане на ч.2 ст.190 КК України (Шахрайство).

Крім того, судом не враховано, що на підставі ухвали Коростишівського районного суду від 30 грудня 2022 року по справі № 935/3569/22 зобов`язано начальника СВ ВП №2 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області внести відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань згідно заяви голови правління Коростишівської Невисевича М.В. від 22.12.2022 р.

Зокрема, вказана ухвала винесена слідчим суддею Василенком Р.О. за результатом розгляду скарги Райспоживспілки на бездіяльність слідчого відділу ВП № 2 Житомирського району щодо розгляду заяви № 84 від 21.12.2022, з приводу незаконних дій ОСОБА_1 , якими порушено права ПР «Кооперативний ринок» та приватних підприємців, які працюють на його території.

В даному випадку вважає, що суду першої інстанції було достеменно відомо, що відомості про незаконні дії колишнього керівника КП «Міський ринок» ОСОБА_1 є офіційними даними, зафіксованими у кримінальних провадженнях та інших судових справах, розгляд яких неодноразово висвітлювався місцевими ЗМІ.

Крім того, суд першої інстанції не взяв до уваги відомості витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження № 42023062190000017, зареєстрованого 10 березня 2023 року прокурором Коростишівської окружної прокуратури на підставі заяви директора Підприємства райспоживспілки «Кооперативний ринок» ОСОБА_2 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України (Самоправство).

Таким чином, місцевий суд не встановив, що поширені відомості щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України (Самоправство), є достовірними, оскільки являються офіційними фактичними даними, зареєстрованими в ЄРДР.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий суд також не врахував, що поширена в газеті інформація стосується не лише екс-керівника КП «Міський ринок» , а більш широкого кола посадових осіб Коростишівської міської ради, та по суті своїй є черговим відкритим зверненням голови Райспоживспілки до правоохоронних органів, поширеним з метою попередження жителів громади про незаконні дії вищевказаних осіб.

Крім того, судом не враховано постанову Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи».

У зв`язку з наведеним, просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.

У судовому засіданні представник відповідача та третя особа ОСОБА_2 підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити та надали пояснення, які відповідають доводам скарги.

Позивач та його представник скаргу не визнали просили відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції, яке є законним і обгрунтованим, - залишити без змін.

Належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи представник третьої особи - ТОВ«Редакція Коростишівськоїгазети» у судове засідання не з`явився, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у його відсутність, що відповідає положенням частини 2 статті 372 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до статті 263ЦПК України судове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції мотивував його тим, що відповідачем не надано і не встановлено судом належних та допустимих доказів щодо достовірності інформації у вигляді категоричних тверджень, викладеної та опублікованої у випуску №21(11847) на 2 сторонці «Коростишівської газети» під заголовком «Шановні жителі коростишівської громади!» відносно позивача. Внаслідок чого, були порушені охоронювані законом особисті немайнові інтереси останнього на повагу до честі, гідності та його ділової репутації.

Колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду з огляду на таке.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно статті 10 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожен має право на свободу вираження своїх поглядів, одержання і передання інформації та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Частинами 1та 2статті 10 ЦПК Українивизначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами частини 4 статті 32 Конституції Україникожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно зістаттею 68 Конституції Україникожен зобов`язаний неухильно додержуватисяКонституціїта законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтею 201 ЦК Українипередбачено, що, зокрема, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно із частинами першою, четвертою, шостою та сьомоюстатті 277 ЦК Українифізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі (стаття 297 ЦК України).

У пункті 4постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від27лютого2009року №1«Про судовупрактику усправах прозахист гідностіта честіфізичної особи,а такожділової репутаціїфізичної таюридичної особи» (надалі Постанови Пленуму)судам роз`яснено, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Під гідністю необхідно розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідностіїї діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Згідно пункту 4Постанови Пленумусудам роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням (пункт 19Постанови Пленуму ).

Частиною 2 статті 302 ЦК України передбачено обов`язок особи, яка поширює інформацію, переконатися в її достовірності.

Аналіз чинного законодавства дає підстави стверджувати про існування презумпції неправдивості відомостей, які завдають шкоди честі, гідності та діловій репутації, а тому обов`язок доведення правдивості такої інформації покладається на особу, яка таку інформацію поширила.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідно до положень статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших медіа, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж медіа в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

За змістом абзацу першого частини другої статті 30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Як убачається із матеріалів справи поширення оспорюваної інформації у статті, яка опублікована у випуску газети №21 (11847) «Коростишівська газета» від 26 травня 2023 року, відбувалося від імені юридичної особи, а саме головою правління Коростишівської районної спілки споживчих товариств ОСОБА_2 .

У судовому засіданні представник відповідача підтвердив факт розміщення зазначеної інформації такого змісту, тобто відповідач довів її до відома більше ніж однієї особи, що вважається поширенням інформації в контексті приписів частини 1 статті 277 ЦК України.

Судом установлено, що поширена відповідачем інформація містить наступні висловлювання:

«Спочатку директором КП була малопомітна та «ручна» депутатка ОСОБА_3 , але згодом на її місце у 2022 році призначено Миколу Зозулю (позивач). Він лише на підключення до електромережі невеличкого контейнера (нині офіс), витратив 320 тис грн. бюджетних коштів. До речі встановив він його теж незаконно і тепер залякує та шантажує приватних підприємців, щоб ті укладали договори з КП «Міський ринок». З цього приводу вже зареєстровано 3 кримінальні справи за статтею 356 Кримінального кодексу України - «Самоправство», але для ОСОБА_1 це не є підставою припинити злочинні дії на території ПР «Кооперативний ринок». Він сам особисто, стягує з них неправомірну оплату, яку сам встановив ніби за оренду «окремого елементу благоустрою» - 3,04 грн за 1 кв.м. На жаль, деякі підприємці сплачують кошти, які ніяк не обліковуються та невідомо, куди йдуть».

Колегія суддів вважає, що вказані висловлювання є фактичними, а не оціночними твердженнями, оскільки містять фактичні дані, істинність яких може бути перевірена, тому суд дійшов до висновку, що факт поширення такої інформації відповідачем знайшов своє об`єктивне підтвердження в суді.

Згідно вимог статей 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Відповідно до положень статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Будь-яких доказів щодо достовірності такої інформації про яку вказує відповідач у статті газети суду не надано, викладені відповідачем в категоричній формі твердження про такі факти та події не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Сам фактіснування зареєстрованиху ЄРДРпроваджень за ознаками кримінальних правопорушень не є підтвердженням вчинення позивачем неправомірних та злочинних дій, як зазначено у статті газети. Судових рішень відносно ОСОБА_1 по обставинах, які відображені у поширеній інформації, представником відповідача не надано. Тому така інформація не може вважатися достовірною.

Водночас саме на відповідача покладаються обов`язки: переконатися у достовірності поширеної ним інформації, у разі відсутності доказів достовірності оспорюваної інформації, утриматися від її поширення, надати суду докази достовірності такої інформації, а в разі їх відсутності видалити та спростувати її.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що зважаючи на презумпцію неправдивості відомостей, які завдають шкоди честі, гідності та діловій репутації позивача, та обов`язок доведення дійсності такої інформації особою, яка її поширила, відсутність доказів на підтвердження дійсності інформації, яка була опублікована від імені голови правління Коростишівської районної спілки споживчих товариств Невисевича М.В. у випуску газети №21 (11847) «Коростишівська газета» від 26 травня 2023 року, щодо ОСОБА_1 , позовні вимоги останнього є обгрунтованими і підлягають до задоволення.

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення представником відповідача норм матеріального та процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства, та на законність судового рішення. Вони висновків суду не спростовують, а тому не можуть бути взяті до уваги.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відтак, судове рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.

Відповідно до статті 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи, що оскаржена судове рішення ухвалене із додержанням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що у відповідності до положень статті 375 ЦПК України наявні підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

За приписами частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, немає.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Коростишівської районноїспілки споживчихтоварів залишити без задоволення, а рішення Коростишівського районногосуду Житомирськоїобласті від12квітня 2024року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді

Повний текст постанови складений: 20 вересня 2024 року.