Ухвала

від 01.11.2024 по справі 935/2490/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 935/2490/23

провадження № 61-14502ск24

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

розглянув касаційну скаргу Коростишівської районної спілки споживчих товариств на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 12 квітня 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Коростишівської районної спілки споживчих товариств, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Редакція Коростишівської газети», ОСОБА_2 , про захист честі, гідності та ділової репутації,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом, в якому просив зобов`язати відповідача спростувати перед невизначеним колом осіб громади міста Коростишів Житомирської області розповсюджені неправдиві відомості, які принижують його гідність, честь та ділову репутацію, що були викладені та опубліковані у випуску № НОМЕР_1(НОМЕР_2) на 2 сторонці «Коростишівської газети» під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_2» у спосіб замовлення та розміщення у цій же газеті або іншому друкованому засобі масової інформації спростування наступного змісту: під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_2», «Коростишівська райспоживспілка доводить до відома громади, що розповсюджена нею інформація у № НОМЕР_1 (НОМЕР_2) від ІНФОРМАЦІЯ_1 року «Коростишівської газети» на 2 сторінці під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_2» відносно ОСОБА_1 про, начебто, стягнення ним неправомірних оплат з торгівців на ринку, залякування та шантаж, вчинення ним інших незаконних та злочинних дій, є неправдивою та не відповідає дійсності».

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 12 квітня 2024 року, яке залишено без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року, позов задоволено.

Визнано недостовірними та такими, що порушують права ОСОБА_1 на повагу до гідності, честі та недоторканості ділової репутації, відомості, викладені у випуску газети «Коростишівська Газета» в номері НОМЕР_1 (НОМЕР_2), за ІНФОРМАЦІЯ_1 року в статті: «ІНФОРМАЦІЯ_2», стосовно ОСОБА_1 , а саме: «Він лише на підключення до електромережі невеличкого контейнера (нині офіс) витратив 320 тис грн. бюджетних коштів. До речі встановив він його теж незаконно і тепер залякує та шантажує приватних підприємців, щоб ті укладали договори з КП «Міський ринок». З цього приводу вже зареєстровано 3 кримінальні справи за ст. 356 Кримінального кодексу України - «Самоправство», але для ОСОБА_1 це не є підставою припинити злочинні дії на території ПР «Кооперативний ринок». Він сам особисто, стягує з них неправомірну оплату, яку сам встановив ніби за оренду «окремого елементу благоустрою» - 3,04 грн за 1 кв. м. На жаль, деякі підприємці сплачують кошти, які ніяк не обліковуються та невідомо, куди йдуть».

Зобов`язано Коростишівську районну спілку споживчих товариств спростувати поширену головою правління Коростишівської райспоживспілки Миколою Невисевичем недостовірну інформацію шляхом опублікування статті на тій самій шпальті й тим самим шрифтом у найближчому випуску газети «Коростишівська Газета» зі змістом резолютивної частини рішення, але не пізніше місяця з дня набрання цим рішенням законної сили.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

17 жовтня 2024 року Коростишівська районна спілка споживчих товариств засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 12 квітня 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року у вказаній вище справі.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.

У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на положення статті 19 у системному зв`язку з нормами статей 274, 389 та 394 ЦПК України суд вправі віднести справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду.

Предметом позову у цій справі є вимоги про захист честі, гідності та ділової репутації.

Справа є незначної складності, виходячи із приписів частини четвертої статті 274 ЦПК України, не входить до переліку тих справ, що підлягають обов`язковому розгляду в порядку загального позовного провадження.

Доводів щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не наведено.

Застосування критерію малозначності у цій справі є передбачуваним, судовий спір було розглянуто судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не навів інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов`язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки оскаржувані судові рішення ухвалено у малозначній справі, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Аналогічний висновок міститься в ухвалі Верховного Суду від 19 серпня 2024 року у справі № 295/3967/21.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Коростишівської районної спілки споживчих товариств на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 12 квітня 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Коростишівської районної спілки споживчих товариств, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Редакція Коростишівської газети», ОСОБА_2 , про захист честі, гідності та ділової репутації.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров