Постанова

від 11.09.2024 по справі 910/13778/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2024 р. Справа№ 910/13778/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Владимиренко С.В.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників:

від позивача: Чирва І. О.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "МГК РЕЙЛ"

на рішення господарського суду міста Києва від 23.11.2023 (повний текст рішення складено та підписано 23.11.2023)

у справі № 910/13778/23 (суддя Гулевець О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСКОНТИНЕНТАЛЬ ЛОГІСТИК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МГК РЕЙЛ"

про стягнення 492 219,60 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

В серпні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНСКОНТИНЕНТАЛЬ ЛОГІСТИК" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МГК РЕЙЛ" про стягнення 492 219,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором про надання послуг з перевезення №27/04/2023-ТК/МГК від 27.04.2023 в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/13778/23 позов задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МГК РЕЙЛ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСКОНТИНЕНТАЛЬ ЛОГІСТИК" заборгованість у сумі 402 000,00 грн, пеню у сумі 71 597,60 грн, 3% річних у сумі 4 274,99 грн, інфляційні втрати у сумі 3 446,48 грн та судовий збір у розмірі 7 219,78 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач частково сплатив заборгованість на надані позивачем послуги перевезення, а матеріалами справи підтверджується невиконане зобов`язання за договором у сумі 402 000,00 грн, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано.

Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/13778/23, Товариство з обмеженою відповідальністю "МГК РЕЙЛ" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати згадане рішення суду, як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 22, 509, 623, 908, 909, 924 ЦК України, ст.ст. 193, 224, 225, 307, 314 ГК України, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Зокрема, скаржник зазначає, що перевізником не було повернуто вантаж замовнику на його письмову вимогу, цей вантаж незаконно утримувався перевізником, перевізником не було надано товарно-транспортні накладні щодо перевезення вантажу (№№00000000159, 00000000156 від 03.05.2023, № 00000000232 від 04.05.2023), відсутні будь-які документи на підтвердження здійснення перевезення вантажу автотранспортом до фактичного вантажоотримувача.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНСКОНТИНЕНТАЛЬ ЛОГІСТИК" подано до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін, посилаючись на те, що свої зобов`язання відповідачем за договором було виконано неналежним чином, оплату за надані послуги з перевезення було проведено частково, натомість позивачем послуги надано належним чином, факт надання яких підтвердження актами приймання-передачі наданих послуг, які були направлені відповідачу, проте, не повернуті останнім, письмових зауважень щодо наданих послуг не надано, отже, вони вважаються прийнятими.

У відзив на апеляційну скаргу включений попередній розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 (колегія суддів: головуюча Ходаківська І.П., судді Владимиренко С.В., Демидова А.М,) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МГК РЕЙЛ" на рішення господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/13778/23 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 05.06.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 продовжено строк розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "МГК РЕЙЛ" на рішення господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі №910/13778/23 та відкладено розгляд справи на 31.07.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2024 розгляд справи відкладено на 11.09.2024.

Присутній у судовому засіданні 11.09.2024 представник позивача заперечив проти апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач явку свого представника у судове засідання 11.09.2024 не забезпечив. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.

Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до умов договору про надання послуг з перевезення від 27.04.2023 №27/04/2023-ТК/МГК, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "МГК РЕЙЛ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНСКОНТИНЕНТАЛЬ ЛОГІСТИК", останнє взяло на себе зобов`язання на підставі погодженої сторонами заявки забезпечити перевезення вантажу замовника (уповноваженого ним вантажовідправника) автомобільним транспортом з місця відправлення до пункту призначення та передати такий вантаж вантажоодержувачу (особі, яка має відповідні повноваження, надані їй замовником), а замовник зобов`язується прийняти такі послуги перевізника та оплатити останньому їх вартість.

Згідно з п. 1.3. договору кількість транспортних засобів, конкретний обсяг перевезення (тонн) вантажу, його маршрут та інші дані, необхідні для надання послуг, вказуються в заявці на перевезення вантажу (форма встановлена у додатку №1), яка погоджується обома сторонами.

Положеннями п. 2.1., п. 2.2. договору передбачено, що послуги за цим договором надаються перевізником на підставі відповідної заявки на перевезення вантажу, у кожному окремому випадку, за умови, що така заявка погоджена обома сторонами шляхом скріплення її підписами уповноважених представників сторін та відбитками печаток сторін (у випадку погодження заявки засобами електронного зв`язку (факсимільним способом чи направлення на електронну пошту) або в письмовій формі). Найменування, кількість вантажу, дата, час та місце завантаження вантажу, місце доставки вантажу, реквізити вантажовідправника та вантажоодержувача (з позначенням відповідальних осіб, що уповноважені на отримання вантажу), а також орієнтовна вартість транспортних послуг погоджуються сторонами у заявках на перевезення вантажу.

В п. 2.3. договору погоджено, що заявка на перевезення вантажу подається замовником не пізніше ніж за 2 (два) календарних дні до необхідної дати надання послуг при внутрішньодержавному сполученні (Україна) та не пізніше ніж за 3 (три) календарних днів до необхідної дати надання послуг при міжнародному сполученні. Сторони можуть погодити зміни до заявки на перевезення вантажу та/або скасувати таку заявку не пізніше 1 (одного) робочого дня до дати завантаження вантажу замовника до транспортного засобу, наданого перевізником. В іншому випадку замовник зобов`язаний відшкодувати перевізнику витрати, які останній поніс у зв`язку з невчасним повідомлення його про необхідність внесення змін до заявки на перевезення та/або її скасуванням, протягом 5 (п`яти) календарних днів від дати виставлення відповідного рахунка-фактури.

Узгодження сторонами заявки здійснюється в усній формі (по телефону), засобами електронного зв`язку (факсимільним способом чи направлення на електронну пошту) або в письмовій формі. Заявки, листи, рахунки-фактури та інша кореспонденція, направлені сторонами за допомогою засобів факсимільного або електронного зв`язку, вважаються направленими належним чином та мають юридичну силу, якщо вони були відправлені: замовником - електронною поштою з електронної адреси i.shabatyn@mgc.com.ua, перевізником - електронною поштою з електронної адреси logist.transcontinental@gmail.com.

Пунктом 2.15. договору встановлено, що факт надання послуг, у кожному окремому випадку, оформлюється підписанням повноважними представниками сторін відповідного акту приймання-передачі наданих послуг. Підписаний акт приймання-передачі наданих послуг підтверджує, що послуги надані належним чином, на умовах цього договору та відповідно до вимог чинного законодавства України.

Згідно з п. 2.16. договору акт приймання-передачі наданих послуг складається перевізником та передається на підпис замовнику. Замовник зобов`язаний протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати отримання розглянути такий акт, підписати та повернути перевізнику його екземпляр. У випадку, якщо протягом вказаного в цьому пункті строку замовник не поверне перевізнику його примірник акту приймання-передачі наданих послуг і не надасть умотивованих письмових зауважень, такий акт вважається погодженим обома сторонами, інформація, зазначена в ньому достовірною, послуги наданими належним чином, на умовах цього договору та відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.2. договору ціна цього договору складає суму вартості наданих протягом стоку/терміну його дії послуг. Договірна вартість транспортних послуг з перевезення вантажу (дизельне паливо на бензин) по території України становить 45 (сорок п`ять) гривень 00 копійок в тому числі ПДВ - 20% за 1 км. У випаду зміни вартості транспортних послуг сторони укладають відповідну додаткову угоду.

Замовник перераховує грошові кошти, які на умовах цього договору підлягають оплаті на користь перевізника, протягом 1 (одного) банківського дня від дати виставлення відповідного рахунку-фактуру кожному окремому випадку (п. 4.3. договору).

В п. 4.7. договору сторони домовились на вимогу одна одної проводити звірки взаєморозрахунків, які оформлюються актами звірки взаєморозрахунків. Сторона, якій адресовано акт звірки взаєморозрахунків, зобов`язана підписати його або надати умотивовані зауваження до такого акту протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з моменту його отримання від іншої сторони.

Згідно з п. 5.5. договору за порушення строків/термінів сплати грошових сум, належних до оплати на користь перевізника на умовах цього договору, замовник сплачує на користь перевізника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період виникнення та існування заборгованості, від суми заборгованості, за кожний день прострочення.

Строк дії договору - з моменту скріплення його підписами та відбитками печаток сторін і до " 31" грудня 2023 року (п. 7.1. договору).

Відповідно до заявки вих. № 1 від 01.05.2023 відповідач просив надати спеціалізований автомобільний транспортний засіб для перевезення (авіаційного) палива в кількості 15 автоцистерн (код УКТЗЕД 271019210000) з танкера ELIANA (9327310) пункту навантаження ТОВ "МГК РЕЙЛ", в порту м. Рені, вул. Дунайська, 188-А, до пункту розвантаження в резервуари ТОВ "МГК РЕЙЛ".

На підтвердження виконання послуг із перевезення вантажу за замовленнями №1 від 01.05.2023 у загальному розмірі 1 326 300,00 грн, позивачем надано акти надання послуг: № 175 від 10.05.2023; № 185 від 10.05.2023; № 186 від 10.05.2023; № 176 від 11.05.2023; № 177 від 11.05.2023; № 178 від 11.05.2023; № 179 від 11.05.2023; № 173 від 12.05.2023; № 174 від 12.05.2023; № 181 від 12.05.2023; № 182 від 16.05.2023; № 183 від 16.05.2023; № 184 від 16.05.2023; Товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти): № 00000000181 від 03.05.2023, № 00000000242 від 04.05.2023, № 00000000241 від 04.05.2023, № 00000000198 від 03.05.2023, № 00000000171 від 02.05.2023, № 00000000170 від 03.05.2023, № 00000000173 від 02.05.2023, № 00000000145 від 02.05.2023, № 00000000144 від 03.05.2023, № 00000000160 від 03.05.2023, № 00000000147 від 03.05.2023, № 00000000153 від 03.05.2023, № 00000000152 від 03.05.2023.

Позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату: № 175 від 10.05.2023 на суму 97 560,00 грн.; № 185 від 10.05.2023 на суму 86 475,00 грн.; № 186 від 10,05.2023 на суму 83 865,00 грн.; № 176 від 11.05.2023 на суму 99 840,00 грн.; № 177 від 11.05.2023 на суму 92 070,00 грн.; № 178 від 11.05.2023 на суму 97 725,00 грн.; № 179 від 11.05.2023 на суму 95 535,00 грн.; № 173 від 12.05.2023 на суму 108 615,00 грн.; № 174 від 12.05.2023 на суму 111 300,00 грн.; № 181 від 12.05.2023 на суму 113 415,00 грн.; № 182 від 16.05.2023 на суму 117 300,00 грн.; № 183 від 16.05.2023 на суму 105 300,00 грн.; № 184 від 16.05.2023 на суму 117 300,00 грн.

27.10.2022 позивач направив відповідачу претензію вих. № 26/05/2023 від 26.05.2023 про сплату заборгованості за договором №27/04/2023-ТК/МГК від 27.04.2023.

Відповідач частково виконав свої зобов`язання щодо оплати перевезення у сумі 924 300,00 грн, що підтверджується довідкою Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "ПІВДЕННИЙ" вих. № 2620/2600/19213/2023-БТ від " 20" червня 2023 та додатком № 1 до довідки.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором №27/04/2023-ТК/МГК від 27.04.2023 у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 402 000,00 грн, що і стало підставою для звернення Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНСКОНТИНЕНТАЛЬ ЛОГІСТИК" з позовом у даній справі.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

За правилами статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За положеннями статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із статтею 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Статтею 306 Господарського кодексу України (частини перша - третя) передбачено, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній водний транспорт, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов`язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються кодексами, законами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Згідно з частиною першою статті 50 Закону України "Про автомобільний транспорт" договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як передбачено частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями статті 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджено, що факт надання позивачем послуг відповідачу на виконання умов договору про надання послуг з перевезення №27/04/2023-ТК/МГК від 27.04.2023 підтверджується актами надання послуг: № 175 від 10.05.2023; № 185 від 10.05.2023; № 186 від 10.05.2023; № 176 від 11.05.2023; № 177 від 11.05.2023; № 178 від 11.05.2023; № 179 від 11.05.2023; № 173 від 12.05.2023; № 174 від 12.05.2023; № 181 від 12.05.2023; № 182 від 16.05.2023; № 183 від 16.05.2023; № 184 від 16.05.2023; та товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти): № 00000000181 від 03.05.2023, № 00000000242 від 04.05.2023, № 00000000241 від 04.05.2023, № 00000000198 від 03.05.2023, № 00000000171 від 02.05.2023, № 00000000170 від 03.05.2023, № 00000000173 від 02.05.2023, № 00000000145 від 02.05.2023, № 00000000144 від 03.05.2023, № 00000000160 від 03.05.2023, № 00000000147 від 03.05.2023, № 00000000153 від 03.05.2023, № 00000000152 від 03.05.2023.

Зазначені акти надання послуг з боку відповідача не підписані.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Так, відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Відповідно до п. 2.15. договору факт надання послуг, у кожному окремому випадку, оформлюється підписанням повноважними представниками сторін відповідного акту приймання-передачі наданих послуг. Підписаний акт приймання-передачі наданих послуг підтверджує, що послуги надані належним чином, на умовах цього договору та відповідно до вимог чинного законодавства України.

Згідно з п. 2.16. договору акт приймання-передачі наданих послуг складається перевізником та передається на підпис замовнику. Замовник зобов`язаний протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати отримання розглянути такий акт, підписати та повернути перевізнику його екземпляр. У випадку, якщо протягом вказаного в цьому пункті строку замовник не поверне перевізнику його примірник акту приймання-передачі наданих послуг і не надасть умотивованих письмових зауважень, такий акт вважається погодженим обома сторонами, інформація, зазначена в ньому достовірною, послуги наданими належним чином, на умовах цього договору та відповідно до вимог чинного законодавства України.

Як обґрунтовано встановлено судом, акти надання послуг та рахунки на оплату направлялись позивачем на адресу відповідача для підписання, що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист № 0411957057780 від 26.05.2023 та поштовою накладною № 0411957057780 від 26.05.2023.

Доказів повернення актів, мотивованої відмови від їх підписання чи заперечень щодо надання послуг з боку відповідача матеріали справи не містять, а відтак, судом правомірно враховано останні в якості належних доказів надання транспортних послуг позивачем відповідачу.

В статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися у повному обсязі належним чином.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно повинно бути виконане в цей строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В п. 4.2. договору встановлено, що замовник перераховує грошові кошти, які на умовах цього договору підлягають оплаті на користь перевізника, протягом 1 (одного) банківського дня віддати виставлення відповідного рахунку-фактуру кожному окремому випадку.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вмотивованого висновку про задоволення позову в частині стягнення заборгованості за надані послуги з перевезення.

Щодо посилання скаржника на те, що перевізником не було повернуто вантаж замовнику на його письмову вимогу, цей вантаж незаконно утримувався перевізником, суд апеляційної інстанції зважає на те, що вказані обставини не є предметом спору у даній справі та не спростовують встановлені судом факти порушення відповідачем умов договору.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За положеннями ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У пункті 5.5. договору сторони погодили, що за порушення строків/термінів сплати грошових сум, належних до оплати на користь перевізника на умовах цього договору, замовник сплачує на користь перевізника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період виникнення та існування заборгованості, від суми заборгованості, за кожний день прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вказане суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних втрат, перерахунок яких обґрунтовано здійснено судом.

Щодо посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що перевізником не було передано замовнику вантаж за товарно-транспортними накладними №№00000000159, 00000000156 від 03.05.2023, № 00000000232 від 04.05.2023, слід зазначити, що зазначені накладні не є предметом розгляду даної справи, натоміть предметом розгляду є надання послуг з перевезення вантажів, які здійснювалися за товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти) №00000000181 від 03.05.2023, №00000000242 від 04.05.2023, №00000000241 від 04.05.2023, №00000000198 від 03.05.2023, №00000000171 від 02.05.2023, №00000000170 від 03.05.2023, №00000000173 від 02.05.2023, №00000000145 від 02.05.2023, №00000000144 від 03.05.2023, №00000000160 від 03.05.2023, №00000000147 від 03.05.2023, №00000000153 від 03.05.2023, №00000000152 від 03.05.2023.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учаснику справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання апеляційної скарги в порядку статті 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МГК РЕЙЛ" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/13778/23 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено - 20.09.2024.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді С.В. Владимиренко

А.М. Демидова