Постанова

від 23.09.2024 по справі 908/1252/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2024 року м.Дніпро Справа № 908/1252/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "ІНФОРМАЦІЯ_3" на рішення Господарського суду Запорізької області від 28.06.2024 у справі №908/1252/24 (суддя Мірошниченко М.В.)

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "ІНФОРМАЦІЯ_3" (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" (69006, м.Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 69а, ідентифікаційний код 30105738)

про стягнення 307716,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

До Господарського суду Запорізької області звернулося Державне підприємство Міністерства оборони України "ІНФОРМАЦІЯ_1" з позовом до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" про стягнення 307716,48 грн. за порушення строків поставки за державним контрактом (договором) про закупівлю № 1/01-24-РМ від 10.01.2024.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 28.06.2024 у справі №908/1252/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "ІНФОРМАЦІЯ_3" 47 704,32 грн пені. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2024 по справі №908/1252/24 виправлено описку в резолютивній частині рішення Господарського суду Запорізької області від 28.06.2024 у справі №908/1252/24, а саме: замість помилково зазначеної суми пені 47704,32 грн. (сорок сім тисяч сімсот чотири грн. 32 коп.) слід читати 23852,16 грн. (двадцять три тисячі вісімсот п`ятдесят дві грн. 16 коп.).

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини сторін є господарськими та врегульовані державним контрактом (договором) про закупівлю № 1/01-24-РМ від 10.01.2024, який за змістом закріплених у ньому прав та обов`язків сторін є договором поставки

Згідно із заявкою на поставку вих. №R00002 від 17.01.2024 позивач замовив у відповідача поставку товару (засобу індивідуального обігріву, Тип 1) в кількості 100000 одиниць на суму 11808000,00 грн. з ПДВ, у строк до 31.01.2024, адреса отримувача: вул. Володимира Качали, 3, м. Київ.

На виконання договору відповідач поставив позивачу обумовлений товар у повному обсязі, що оформлено:

- актом приймання товару №36 від 05.02.2024 (поставлено товар у кількості 59600 одиниць на суму 7037568,00 грн. з ПДВ);

- актом приймання товару №49 від 08.02.2024 (поставлено товар у кількості 40400 одиниць на суму 4770432,00 грн. з ПДВ).

Акти підписані постачальником, замовником та отримувачем. В актах зазначено, що по кількості та якості сторони не мають претензій один до одного.

За висновком суду першої інстанції, з викладеного вбачається, що підписання акту приймання товару є завершальною стадією оформлення поставки товару, що засвідчує перехід права власності на товар після його перевірки.

Датою поставки товару вважається дата, вказана отримувачем у посвідченні, що оформлене та підписане відповідно до додатку 1 до Порядку здійснення контролю за якістю речового майна, що постачається для потреб Збройних Сил України (пункт 1 розділу ІІ), затвердженого наказом Міністерства оборони України від 19.07.2017 №375, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2017 за №1461/31329.

У той же час, згідно зі специфікацією, датою поставки товару вважається дата, вказана отримувачем у посвідченні, що оформлене та підписане відповідно до додатку 1 до Порядку здійснення контролю за якістю речового майна, що постачається для потреб Збройних Сил України (пункт 1 розділу ІІ), затвердженого наказом Міністерства оборони України від 19.07.2017 №375, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2017 за №1461/31329.

Відповідач надав суду оголошення №1 від 30.01.2024 про пред`явлення на приймальний контроль якості представнику структурного підрозділу Міністерства оборони України за договором про закупівлю № 1/01-24-РМ від 10.01.2024 товару в кількості 59600 комплектів. На оголошенні містився відмітка про отримання 31.01.2024.

31.01.2024 представниками Територіального центру контролю якості речового майна Центрального регіону підписано акт №1 відбору зразків, в якому зазначено, що на виконання державного контракту (договору) про закупівлю № 1/01-24-РМ від 10.01.2024 на партію кількістю 59600 комплектів пред`явлено оголошення №1 від 30.01.2024, яке отримано 31.01.2024, здійснено відбір зразків товару (13 комплектів).

Протоколом випробувань №2024.00.02.02.01 від 02.02.2024 встановлено відповідність товару вимогам технічної специфікації Міністерства оборони України.

За висновком суду першої інстанції , партія товару в кількості 59600 комплектів фактично була поставлена відповідачем 31.01.2024 та надана для перевірки. Перевірку даної партії за якістю закінчено 02.02.2024, а прийняття цього товару позивачем після перевірки оформлено актом приймання товару №36 від 05.02.2024.

Відповідно до оголошення №2 від 02.02.2024 відповідач пред`явив на приймальний контроль якості представнику структурного підрозділу Міністерства оборони України за договором про закупівлю № 1/01-24-РМ від 10.01.2024 товар у кількості 40400 комплектів. На оголошенні містився відмітка про отримання 02.02.2024.

Актом №2 відбору зразків товару від 02.02.2024 засвідчено, що відбір зразків товару (13 комплектів) здійснено з партії товару обсягом 40400 комплектів пред`явленої оголошенням №2 від 02.02.2024 та призначеної до відвантаження до в/ч НОМЕР_1 АДРЕСА_1 .

Протоколом випробувань №2024.00.02.07.02 від 07.02.2024 встановлено відповідність товару вимогам технічної специфікації Міністерства оборони України.

Відповідно, за висновком суду першої інстанції, партія товару в кількості 40400 комплектів фактично була поставлена відповідачем 02.02.2024 та надана для перевірки. Перевірку даної партії за якістю закінчено 07.02.2024, а прийняття даної партії позивачем після перевірки оформлено актом приймання товару №49 від 08.02.2024.

Складані позивачем акти приймання товару від 05.02.2024 та від 08.02.2024 засвідчують лише перехід права власності на товар до позивача після його перевірки.

На думку суду першої інстанції, фактично товар у кількості 59600 комплектів на суму 7037568,00 грн. з ПДВ був поставлений відповідачем 31.01.2024, тобто у встановлений строк. Відповідно, тТовар у кількості 40400 комплектів на суму 4770432,00 грн. з ПДВ був поставлений 02.02.2024, тобто з простроченням в один день, оскільки день виконання зобов`язання 02.02.2024 не є простроченням.

Враховуючи викладене, оскільки судом встановлено факт прострочення відповідачем поставки на один день, наявні підстави для нарахування відповідачу пені за прострочення поставки товару на суму 4770432,00 грн. за один день у розмірі 0,5% від ціни товару, строк поставки якого порушено, тобто в сумі 23852,16 грн.

У зв`язку з цим суд задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача пені частково - в сумі 23852,16 грн. В решті вимог (про стягнення 283864,32 грн.) суд відмовляє.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, Державне підприємство Міністерства оборони України "ІНФОРМАЦІЯ_3" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 28.06.2024 у справі № 908/1252/24 в частині відмови у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "ІНФОРМАЦІЯ_3" 283 864,32 грн пені, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Державного підприємства Міністерства оборони України "ІНФОРМАЦІЯ_3" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" 283 864,32 грн пені.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційну скаргу обґрунтовано наступним:

Апелянт зазначає, що На виконання положень пункту 5 Специфікації (Додаток 1) до Договору, Отримувачем 05.02.2024 складено посвідчення № 36, яким підтверджується, що зазначені в акті вироби у кількості 59600 завезені на склад та 08.02.2024 складено посвідчення № 49, яким підтверджується, що зазначені в акті вироби у кількості 40400 одиниць завезені на склад.

Отже, саме посвідчення від 05.02.2024 № 36 та від 08.02.2024 № 49 складені на виконання пункту 5 Специфікації (Додатку 1) містять відсилання на Акти.

Акт № 36, який засвідчує поставку товару за Договором у кількості 59600 одиниць та є підставою на яку посилаються в посвідченні № 36, датований 05.02.2024, в свою чергу Акт №49, який засвідчує поставку товару за Договором у кількості 40400, датований 08.02.2024.

Таким чином, посвідчення № 36 та № 49 в сукупності з Актами №36 та №49 підтверджують, що поставка відбулась 05.02.2024 та 08.02.2024 відповідно.

Суд першої інстанції безпідставно не врахував посвідчення № 36 та №49 та Акти приймання № 36 та № 49, які належним чином підтверджують дату та факт поставки товару за Договором.

Суд першої інстанції в порушення положень статті 526, 530, 655, ч. 1 ст. 662 та ч. 1 ст. 663, п. 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України та ст.ст. 73, 74, 86 ГПК України прийшов до хибного висновку, що оголошення підтверджує факт поставки, часткової відмови у задоволенні позовних вимог.

Щодо застосуванням судом першої інстанції положень, що штрафні санкції за день поставки Товару не нараховуються скаржник зазначив, що умовами пункту 8.2 Договору передбачено, що у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,5 (нуль цілих п`ять десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань.

Таким чином, п. 8.2 Договору, ДП «ІНФОРМАЦІЯ_2» та ТОВ «МІК» було погоджено, що пеня нараховується за весь період прострочення виконання зобов`язань включаючи день такого виконання, оскільки, виконання зобов`язання відбулось поза строком погодженим Сторонами у Специфікації та Заявці.

Відповідно, керуючись п. 8.2 Договору заявлена до стягнення сума 307716, 48 грн. пені (розрахунок якої викладено у позовній заяві) була нарахована ДП «ІНФОРМАЦІЯ_2» за кожну добу прострочення виконання зобов`язань, ТОВ «МІК» встановленого умовами п.4.1 Договору щодо своєчасності поставки Товару.

Зокрема, у ч. 1 ст. 8 Цивільного кодексу України зазначено, що коли цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, на них поширюються ті самі правові норми цього Кодексу, інші акти цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини.

Водночас аналогія закону застосовується для заповнення відповідних законодавчих прогалин. Недопустимість застосування аналогії закону до відповідних відносин повинна бути прямо передбачена в законі.

Ні Цивільним ні Господарським кодексами України не передбачено заборони застосування аналогії закону.

З аналізу положень статті 129 Податкового кодексу України вбачається, що пеня нараховується та сплачується за кожний день прострочення, включаючи день сплати пені.

Враховуючи, що положеннями Цивільного кодексу України встановлено, початок перебігу строку, а Господарським кодексом України встановлено лише обмеження строку нарахування штрафних санкцій, то керуючись нормами статті 8 Цивільного кодексу України, до періоду нарахування штрафних санкцій застосовують приписи статті 129 Податкового кодексу України, якими визначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення виконання зобов`язання, включаючи день виконання такого зобов`язання.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, і фактично зводяться до переоцінки доказів у справі. Отже, вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції встановив у повному обсязі фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, та з урахуванням наданих сторонами доказів у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. Просить залишити без задоволення апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України «ІНФОРМАЦІЯ_3» на рішення Господарського суду Запорізької області від 28.06.2024 у справі №908/1252/24, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Дармін М.О. (доповідач), судді - Кощеєв І.М., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2024 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи №908/1252/24. Доручено Господарському суду Запорізької області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 908/1252/24.

29.07.2024 матеріали даної справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства Міністерства оборони України "ІНФОРМАЦІЯ_3" на рішення Господарського суду Запорізької області від 28.06.2024 у справі №908/1252/24. Призначено розгляд апеляційної скарги у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

10.01.2024 Державним підприємством Міністерства оборони України "ІНФОРМАЦІЯ_1" (замовник) укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю "МІК" (постачальник, відповідач) державний контракт (договір) про закупівлю № 1/01-24-РМ (далі - договір).

Згідно з п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити змовнику засіб індивідуального обігріву, Тип 1 (далі за текстом - Товар), найменування, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК яких визначені в специфікації (додаток №1), а замовник - прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.2 договору отримувачами товару за договором є Об`єднані центри забезпечення Міністерства оборони України, до яких здійснюється постачання товару (далі - отримувач) для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів країни.

У п. 2.1 договору визначено, що валютою цього договору є національна валюта України - гривня. Загальна ціна договору та ціна за одиницю товару за цим договором визначаються у специфікації (додаток №1).

Ціна товару включає в себе ціну матеріалів, виробництва та інші витрати, безпосередньо пов`язані з товаром, схоронністю, збереженням, охороною, транспортуванням, перевіркою товару на відповідність технічним вимогам, його лабораторним випробуванням. У ціну товару включені всі витрати постачальника, які він несе та може понести у зв`язку з виконанням обов`язків за договором.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що розрахунок за товар здійснюється у строк, передбачений у специфікації (додаток №1) після його фактичного приймання отримувачем на підставі належним чином оформлених актів приймання товару за умов відсутності будь-яких зауважень до товару з боку замовника та/або отримувача.

Відповідно до п. 4.1, 4.2 договору постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару за цим договором у строк, визначений у специфікації (додаток №1) або у строк, визначений замовником у заявці на поставку, складеній замовником за формою, визначено у додатку №2 до цього договору (надалі - заявка на поставку товару).

Поставка товару здійснюється постачальником однією або окремими партіями, які формуються відповідно до заявки на поставку товару, визначеної у специфікації (додаток №1).

Згідно з п. п. 4.5 - 4.7 договору поставка товару здійснюється на умовах DDP - склад отримувача (на території України, крім тимчасово окупованих територій, визначених наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22.12.2022 №309).

Адреса пункту призначення (складу отримувача) визначається замовником в заявці на поставку товару.

Право власності на товар переходить від постачальника до отримувача після прийняття отримувачем товару та підписання всіх документів згідно з розділом 6 цього договору.

Згідно з п. 6.7 договору після здійснення перевірки товару відповідно до пунктів 6.3, 6.4 договору, у разі відсутності зауважень отримувача до товару, постачальник та отримувач підписують акт приймання товару, що підтверджує перехід права власності на товар від постачальника до отримувача та передають підписаний акт приймання товару на підпис замовнику, після чого замовник повертає належні примірники акту приймання товару постачальнику та отримувачу.

Пунктом 13.1 договору встановлено що цей договір вважається укладеним і набирає чинності після його підписання сторонами та діє протягом строку, вказаного в специфікації (додаток №1).

Додатком №1 до договору є специфікація, в якій погоджено поставку товару (засіб індивідуального обігрів, Тип 1, комплект в кількості 100000 одиниць по ціні 98,40 грн. без ПДВ за одиницю) на суму 11808000,00 грн. з ПДВ.

Пунктом 4 специфікації передбачено, що відповідно до п. 3.1 договору оплата вартості поставленого товару здійснюється замовником невідкладно, а саме: протягом 10 банківських днів з дня, наступного за декадою, протягом якої поставлено товар, на підставі підписаних сторонами та отримувачем відповідних актів приймання товару.

Пунктом 5 специфікації передбачено, що відповідно до п. 4.1 договору кількість товару згідно з п. 1 специфікації має бути поставлена до 31.01.2024 включно, але в будь-якому випадку у строк, визначений замовником у заявці на поставку товару.

Датою поставки товару вважається дата, вказана отримувачем у посвідченні, що оформлене та підписане відповідно до додатку 1 до Порядку здійснення контролю за якістю речового майна, що постачається для потреб Збройних Сил України (пункт 1 розділу ІІ), затвердженого наказом Міністерства оборони України від 19.07.2017 №375, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2017 за №1461/31329.

У п. 6 специфікації зазначено, що відповідно до п. 12.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 29.02.2024, а в частині виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором, у тому числі в частині нарахування та сплати штрафних санкцій та поставки товару - до повного виконання.

Згідно із заявкою на поставку вих. №R00002 від 17.01.2024 позивач замовив у відповідача поставку товару (засобу індивідуального обігріву, Тип 1) в кількості 100000 одиниць на суму 11808000,00 грн. з ПДВ, у строк до 31.01.2024, адреса отримувача: вул. Володимира Качали, 3, м. Київ.

На виконання договору відповідач поставив позивачу обумовлений товар у повному обсязі, що оформлено:

- актом приймання товару №36 від 05.02.2024 (поставлено товар у кількості 59600 одиниць на суму 7037568,00 грн. з ПДВ);

- актом приймання товару №49 від 08.02.2024 (поставлено товар у кількості 40400 одиниць на суму 4770432,00 грн. з ПДВ).

Акти підписані постачальником, замовником та отримувачем. В актах зазначено, що по кількості та якості сторони не мають претензій один до одного.

Посилаючись на те, що відповідач поставив товар із простроченням, позивач надіслав відповідачу 19.03.2024 електронною поштою претензію вих. №2165/883 від 19.03.2024 про сплату пені за пророчення постачання товару в сумі 307716,48 грн.

Відповідач залишив претензію позивача без задоволення, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача 307716,48 грн. за порушення строків поставки за державним контрактом (договором) про закупівлю № 1/01-24-РМ від 10.01.2024.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в силу наступного:

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України ,колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанцїі в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що 10.01.2024 між Державним підприємством «міністерства оборони України (попередня назва - «Державне підприємство Міністерства оборони України «ІНФОРМАЦІЯ_1») (надалі Замовник, ДП «ІНФОРМАЦІЯ_2») та Товариством з обмеженою відповідальністю «МІК» (надалі Постачальник, ТОВ «МІК») було укладено державний контракт (договір) №1/01-24-РМ про закупівлю (надалі Договір).

Предметом апеляційного перегляду є правильність висновків суду першої інстанції в частині встановлення фактичних обставин справи щодо поставки партії товару в кількості 59600 комплектів 31.01.2024р. та 40400 комплектів 02.02.2024р., що, в свою чергу стало підставою для зменшення заявлених позовних вимог, в зв`язку з неправильністю обрахунків.

Колегія суддів констатує, що згідно з п. 4.1. Договору ПОСТАЧАЛЬНИК зобов`язаний здійснити поставку Товару за цим Договором у строк, визначений у Специфікації (Додаток №1), або в строк, визначений ЗАМОВНИКОМ у заявці на поставку, складеній ЗАМОВНИКОМ за формою, визначеною у Додатку №2 до цього Договору (далі - заявка на поставку Товару).

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що поставка Товару здійснюється ПОСТАЧАЛЬНИКОМ однією або окремими партіями, які формуються відповідно до заявки на поставку Товару та ростовки, визначеної у Специфікації (Додаток №1).

Пунктом 5 Специфікації Сторони погодили, що « 5.Відповідно до п.4.1 Договору строк поставки Товару» «Кількість , згідно з п.1 цієї специфікації («засіб індивідуального обігріву, Тип 1 у кількості 100 000 комплектів загальною вартістю 11 808 000,00 грн») до 31.01.2024р. включно, але у будь якому випадку в строк визначений Замовником в заявці на поставку Товару» . Датою поставки Товару вважається дата вказана ОТРИМУВАЧЕМ у Повідомлені, що оформлене та підписано відповідно до Додатку 1 до Порядку здійснення контролю за якістю речового майна, що постачається для потреб Збройних Сил України (пункт 1 розділу 1), затвердженому наказом Міністерства оборони України від 19.07.2024 №375 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2024 за 1461/31329 (а.с. 19).

З урахуванням вищевикладенного, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги в частині того, що , як Специфікацією, так і Заявкою визначена єдина кінцева дата, до якої повинна бути здійснена поставка товару: до 31.01.2024 включно.

На виконання умов Договору Замовником направлено заявку на поставку № В.00002 від 17.01.2024 (далі за текстом - Заявка), відповідно до якої Постачальник зобов`язаний поставити Товар «Засіб індивідуального обігріву (тип 1)» у кількості 100 000 (сто тисяч) штук загальною вартістю 11 808 000 грн. 00 коп. до 31.01.2024 включно (з.с. 42).

Заявка направлена на електронну пошту ТОВ «МІК», вказану в Договорі, mik@mik.zp.ua 18.01.2024, тобто більш ніж за 10 днів до кінцевої дати поставки товару у відповідності до п.4.3 Договору. Заперечень (звернень) від Відповідача щодо строків (умов) поставки за Заявкою в порядку п.4.3.2 Договору на адресу Позивача не надходили.

За умовами п.4.3.2 Договору, так як Відповідачем не надіслано на адресу Позивача звернення щодо зміни дати поставки, Заявка погоджена сторонами.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2 ст.509 ЦК України).

Наказом Міністерства оборони України від 19.07.2017 № 375 затверджено Порядок здійснення контролю за якістю речового майна, що постачається для потреб Збройних Сил України (надалі Порядок), який визначає процедуру здійснення контролю за якістю речового майна (далі - товар) на території України органом військового управління, уповноваженим на організацію та здійснення контролю за якістю товару (далі - орган контролю), що постачається для потреб Збройних Сил України за укладеними державним замовником, службами державного замовника, Об`єднаними центрами забезпечення Збройних Сил України (далі - замовник) державними контрактами (договорами), договорами про закупівлю речового майна (далі - договір) із вітчизняними та/або іноземними суб`єктами господарювання (далі - постачальник).

Відповідно до пункту 2 Розділу «І. Загальні положення» Порядку, у цьому Порядку терміни вживаються, в тому числі, у таких значеннях:

вхідний контроль - контроль матеріалів, призначених для виготовлення товару, який здійснюється постачальником;

приймальний контроль товару за якістю - контроль товару, за результатами якого приймається рішення щодо його придатності для постачання та (або) використання;

Контроль товару за якістю, відповідно до пункту 3 Порядку, здійснюється відповідно до ТС Міноборони або згідно з нормативною (технічною) документацією на товар (у разі відсутності ТС Міноборони) (далі - технічна документація), зазначеною в договорі.

6. Питання щодо здійснення контролю за якістю матеріалів, з яких виготовляється товар, та інші питання щодо здійснення контролю товару за якістю, не врегульовані цим Порядком, визначаються умовами договору.

Відповідно до Розділу «II. Вхідний контроль» Порядку

1. Для перевірки у випробувальній лабораторії відповідності матеріалів, що призначені для виготовлення товару, вимогам технічної документації постачальник до початку здійснення приймального контролю товару за якістю здійснює вхідний контроль. Результати лабораторних випробувань надаються представникам органу контролю під час здійснення приймального контролю товару за якістю.

2. Якщо за результатами вхідного контролю встановлено невідповідність матеріалів вимогам технічної документації, постачальник зобов`язаний замінити такі матеріали і повторно перевірити їх у випробувальній лабораторії на відповідність технічній документації та надати результати представникам органу контролю.

Відповідно до оголошень № 1,2 ТОВ « МІК» пред`явлені на приймальний контроль якості представнику структурного підрозділу Міністерства оборони України засоби індивідуального обігріву у кількості 59 600 штук 30.01.2024р. (а.с. 113) та 40 000 штук 02.02.2024р. (а.с. 112) , відповідно.

За текстом оголошень № 1,2 уповноважений Представник Постачальника (Відповідача) підтвердив, що Продукція перевірена та відповідає ТС А01ХJ.13995-441:2023 (01).

Оголошення отриманні уповноважим представником позивача 31.01.2024р. та 02.02.3024р.

Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги в частині того, що оголошення складене за формою, наведеною у додатку 1 до Порядку підтверджує лише повідомлення Постачальником Замовника про готовність партії товару і не може бути визнано як факт передачі товару у зазначеній в оголошеннях № 1,2 кількості відповідачем.

На виконання положень пункту 5 Специфікації (Додаток 1) до Договору, Отримувачем 05.02.2024 складено посвідчення № 36, яким підтверджується, що зазначені в акті вироби у кількості 59600 завезені на склад та 08.02.2024 складено посвідчення № 49, яким підтверджується, що зазначені в акті вироби у кількості 40400 одиниць завезені на склад.

Отже, саме посвідчення від 05.02.2024 № 36 та від 08.02.2024 № 49 складені на виконання пункту 5 Специфікації (Додатку 1) містять відсилання на Акти.

Акт № 36, який засвідчує поставку товару за Договором у кількості 59600 одиниць та є підставою на яку посилаються в посвідченні № 36, датований 05.02.2024, в свою чергу Акт №49, який засвідчує поставку товару за Договором у кількості 40400, датований 08.02.2024.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Водночас сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Подібну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Таким чином, посвідчення № 36 та № 49 в сукупності з Актами №36 та №49 підтверджують, що поставка відбулась 05.02.2024 та 08.02.2024 відповідно.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу в частині того, що : « …Відповідно до п.6.2 Договору приймання Товару здійснюється у відповідності до інструкцій та нормативних документів щодо приймання даного виду Товару, зокрема, але не виключно:

- Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 № П-6;

- Порядку здійснення контролю за якістю речового майна, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 19.07.2017 №375, що постачається для потреб Збройних Сил України, затвердженого наказом, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2017 року за № 1461/31329 (зі змінами) (далі - Порядок).

Слід розглянути Порядок (додано до відзиву на позовну заяву), адже він визначає процедуру здійснення контролю за якістю речового майна (п.1). Приймальний контроль товару за якістю - контроль товару, за результатами якого приймається рішення щодо його придатності для постачання та (або) використання (п.2). Результати приймального контролю товару за якістю оформлюються актом приймального контролю товару за якістю (п.5).

Отже, акт приймального контролю товару за якістю є документом на підтвердження якості вже поставленого (переданого) Товару, а не на підтвердження поставки.

За п.7.3.1 Додатку 3 до Договору Постачальник зобов`язаний до початку поставки Товару за Договором письмово повідомити Замовника та Представника Центрального управління оголошенням про готовність партії Товару до приймання та місце здійснення приймального контролю Товару за якістю. Після отримання оголошення Представник Центрального управління та Замовника (у разі присутності) протягом трьох робочих днів розпочинають приймальний контроль Товару за якістю у приміщеннях Постачальника або Виробника.

Постачальник проводить перевірку відібраних зразків Товару у Випробувальній лабораторії за власний рахунок. Після отримання результатів лабораторних випробувань Постачальник письмово запрошує Замовника та Представника Центрального управління для перевірки результатів випробувань (оригінали протоколів лабораторних випробувань передаються Представнику Центрального управління, засвідчені належним чином копії протоколів лабораторних випробувань передаються Замовнику, після затвердження такого протоколу в строк не більше 2-х робочих днів).

Це означає - що спочатку йде 1й етап з фактичної передачі Товару (поставка), а потім 2й етап з приймального контролю, які є дійсно різними окремим процесами.

З Оголошення №1 (додано до відзиву на позовну заяву) слідує, що Відповідач 30.01.2024 передав представнику Позивача товар на приймальний контроль якості в кількості 59 600 комплектів Засіб індивідуального обігріву Тип 1, а представник Позивача прийняв Товар 31.01.2024, продукція перевірена, відповідає Технічній специфікації (ТС) А01X^.33387-422:2023 (01), про що свідчить дата та підписи Сторін.

З Оголошення №2 (додано до відзиву на позовну заяву) слідує, що Відповідач 02.02.2024 передав представнику Позивача товар на приймальний контроль якості в кількості 40 400 комплектів Засіб індивідуального обігріву Тип 1, а представник Позивача прийняв Товар 02.02.2024, продукція перевірена, відповідає Технічній специфікації (ТС) А01X^.33387-422:2023 (01), про що свідчить дата та підписи Сторін.

Тобто, дати актів приймання-передачі військового майна №36, №49 суперечать фактичній даті передачі (поставки) товару, адже вони підтверджують не факти поставки, а завершення приймання товару. Водночас, з наданих мною Оголошень підтверджено, що товар був фактично доставлений та переданий раніше, ніж в Актах приймання-передачі, при цьому в Оголошеннях вказано, що продукція перевірена, відповідає Технічній специфікації (ТС) А01ХТ.33387-422:2023 (01).

Це не означає, що весь період очікування подальшого підписання Актів приймання- передачі слід вважати простроченням поставки Товару - відповідних положень про це Договір не містить.

Отже, у спірних відносинах для визначення моменту виконання продавцем обов`язку передати товар слід керуватися датою підписання Оголошень, які доводять факт вручення або надання товару в розпорядження покупця.

Тому, в спірній ситуації не є навіть важливим коли замовник завершив процес приймання товару, адже факт виконання зобов`язання з поставки є завершеним ще до цього…» відхиляються колегією суддів як такі, що побудовані на помилковому тлумаченні норм матеріального права, які регулюють порядок здійснення контролю за якістю при прийнятті речового майна, що постачається для потреб Збройних Сил України і не відповідають фактичним обставинам справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно не врахував посвідчення № 36 та №49 та Акти приймання № 36 та № 49, які належним чином підтверджують дату та факт поставки товару за Договором.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі- продажу та у строк, встановлений договором купівлі-продажу (ч.1 ст. 662 та ч.1 ст. 663 ЦК України).

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар (п.1 ч.1 ст.664 ЦК України).

Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі- продажу та у строк, встановлений договором купівлі-продажу (ч.1 ст. 662 та ч.1 ст. 663 ЦК України).

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар (п.1 ч.1 ст.664 ЦК України).

Приписами ч.1 ст.230 ГК України встановлено, що у разі якщо учасник господарських відносин порушив правила здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання учасник повинен сплатити господарські санкції.

Умовами пункту 8.2 Договору передбачено, що у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,5 (нуль цілих п`ять десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань.

Колегія суддів констатує, що пунктом 8.2 Договору, ДП «ІНФОРМАЦІЯ_2» та ТОВ «МІК» було погоджено нарахування пені за весь період прострочення виконання зобов`язань включаючи день такого виконання, оскільки, виконання зобов`язання відбулось поза строком погодженим Сторонами у Специфікації та Заявці.

Відповідно до частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідачем як під час розгляду справи в суді першої інстанції в заявах по суті, так і у відзиві на апеляційну скаргу, не спростовано арифметичну правильність нарахування пені у розмірі 307716, 48 грн. пені (розрахунок якої викладено у позовній заяві) була нарахована ДП «ІНФОРМАЦІЯ_2» за кожну добу прострочення виконання зобов`язань, ТОВ «МІК» встановленого умовами п.4.1 Договору щодо своєчасності поставки Товару.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Запорізької області від 28.06.2024 у справі №908/1252/24 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Державного підприємства Міністерства оборони України "ІНФОРМАЦІЯ_3" на нього, відповідно, підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 5538,90 грн. підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК".

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "ІНФОРМАЦІЯ_3" на рішення Господарського суду Запорізької області від 28.06.2024 у справі №908/1252/24 задовольнити.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 28.06.2024 у справі №908/1252/24 - скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" (69006, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 69а, ідентифікаційний код 30105738) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "ІНФОРМАЦІЯ_3" (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2) 307716,48 грн пені та 3 692,60 грн. витрат судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" (69006, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 69а, ідентифікаційний код 30105738) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "ІНФОРМАЦІЯ_3" (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2) 5538,90 грн. витрат судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Запорізької області видати відповідні накази.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус