Рішення

від 11.09.2024 по справі 903/621/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 вересня 2024 року Справа № 903/621/24

Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В.М., за участі секретаря судового засідання Назарова Н.В., розглянувши справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця Бонгар Мирослави Миколаївни

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ДС ОІЛ

про стягнення 736 898, 29 грн.

Представники сторін:

від позивача: Гожий Микола Степанович (поза межами приміщення суду);

від відповідача: не прибули;

Встановив:

Позивач Фізична особа-підприємець Бонгар Мирослава Миколаївна звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ДС ОІЛ та просить суд стягнути 736 898, 29 грн. заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань згідно договору про надання транспортних послуг №20/09/23 від 20.09.2023 в частині своєчасної оплати послуг з міжнародного перевезення вантажу.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 03.07.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.08.2024.

12.08.2024 від представника позивача надійшла заява за вх. №01-75/5468/24 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 13.08.2024 заяву представника Фізичної особи-підприємця Бонгар Мирослави Миколаївни від 12.08.2024 за вх. №01-75/5468/24 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використання власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення EasyCon у справі №903/621/24 задоволено.

19.07.2024 відповідач через відділ документально забезпечення та контролю суду подав відзив на позовну заяву за вх.№01-75/4984/24 від 19.07.2024.

Представник позивача через відділ документального забезпечення та контролю суду подав клопотання за вх. №01-75/5120/24 від 26.07.2024 про долучення до матеріалів справи оригіналів долучених до матеріалів позовної заяви документів.

Ухвалою суду від 19.08.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11 вересня 2024 року.

29.08.2024 позивач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав клопотання за вх. №01-75/5852/24 від 29.08.2024 про долучення до матеріалів справи доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач в судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про час та дату судового засідання. Ухвала суду від 19.08.2024 була надіслана електронною поштою в електронний кабінет відповідача та відповідно до довідок Господарського суду Волинської області доставлена до електронного кабінету 20.08.2024.

У відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідач про розгляд справи судом повідомлений належним чином.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків право на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку.

Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Присутній в судовому засіданні представник позивача з посиланнями на обставини, викладені у позовній заяві, а також на докази, долучені до справи, пред`явлені до відповідача позовні вимоги підтримав, просить суд позов задоволити.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив:

20 вересня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДС ОІЛ» (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем Бонгар Мирославою Миколаївною (Виконавець, перевізник) укладено Договір про надання транспортних послуг №20/09/23.

Відповідно до умов п. 1.1 договору, предметом даного договору є взаємовідносини сторін, які виникають при транспортно-експедиційному обслуговуванні вантажів, що надаються Замовником для перевезення автомобільним транспортом перевізника (або його субпідрядників) в міському та міжміському сполученні.

Замовник зобов`язується своєчасно інформувати перевізника про графік готовності вантажу до відправлення. Забезпечити завантаження (розвантаження) транспортного засобу, а також належне оформлення всіх необхідних документів на протязі 24 годин з моменту прибуття автомобіля під завантаження (розвантаження). Забезпечити своєчасне оформлення товарно-транспортних накладних та інших документів, необхідних для безперешкодного проходження ветеринарного, карантинного, екологічного контролю і здачі вантажу отримувачу. Забезпечити вантаження, закріплення, укриття, ув`язування вантажу, а також розвантаження автомобіля, зняття кріплень та покриттів. На вимогу перевізника усунути виявлені недоліки в укладанні вантажу (п.п. 3.1-3.1.4 договору).

Перевізник зобов`язується надати письмове підтвердження про подачу автомобіля, згідно прийнятої заявки. Забезпечити подачу під завантаження транспортного засобу, придатного й повністю готового до перевезення обумовленого вантажу в узгоджений Сторонами термін. При завантаженні звірити кількість та стан вантажу, завантаженого па транспортний засіб, з кількістю та якістю вантажу, що зазначено у товарно-транспортній накладній. Стежити за розміщенням та кріпленням вантажу на вантажній платформі, щоб запобігти пошкодженню вантажу та рухомого складу під час завантаження та транспортування. Негайно повідомляти замовника і не приступати до перевезення без його дозволу у випадку невідповідності даних про характер вантажу, маршрут перевезення, що зазначено у заявці на перевезення, фактичному стану вантажу та інструкціям вантажовідправника (вантажоотримувача). Забезпечити збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення до моменту видачі в пункті призначення уповноваженій на отримування вантажу особі. Забезпечити доставку зазначеного вантажовідправником вантажу в обумовлений термін до місця призначення і видати його отримувачу, вказаному в ТТН. Дотримуватись інструкцій замовника щодо маршруту слідування і негайно інформувати замовника про будь-які затримки або проблеми, що виникають при транспортуванні вантажу. За вказівкою замовника затримувати видачу вантажу вантажоотримувачу до відшкодування замовником з платника фрахтових та інших платежів (п.п. 3.2.-3.2.9 договору).

Згідно пунктів 4.1-4.3 договору розмір тарифів перевізнику, а також розмір зборів за виконання перевізником, пов`язаних з організацією та здійсненням перевезення операцій і послуг, визначають за взаємною згодою Сторін. Розмір тарифів установлюють за діючими ринковими розцінками і тарифами на аналогічні послуги та можуть змінювати в більшу або меншу сторону відповідно до зміни кон`юнктури ринку транспортно експедиторських послуг і цін на пально-мастильні матеріали. Належні перевізнику суми за транспортні та експедиторські послуги може оплачувати Замовник при поданні заявки (передоплата). Остаточний розрахунок за платежами за транспортно-експедиторські послуги проводить замовник на підставі рахунка-фактури перевізника та акта про виконання транспортно-експедиторських послуг.

Відповідно до п.п. 5.1-5.3 договору, платежі за надані послуги згідно даного договору здійснюються шляхом банківського переказу на підставі рахунку, виставленого перевізником, або іншим засобом, не забороненим діючим законодавством. Строк сплати за надані послуги - по Факту розвантаження на протязі 5-ти робочих днів, якщо інше не оговорено окремо. Обов`язковою умовою оплати є надання замовнику перевізником оригіналів ТТН, рахунку, акту виконаних робіт, оформлених згідно нормативних документів.

Згідно п. 6.1 договору, у разі невиконання або неналежного виконання однією із сторін зобов`язань, що виникають з цього договору, перевізник і замовник несуть взаємну відповідальність в межах, передбачених діючим законодавством України.

Відповідно до п. 9.4. договору, він укладається на термін до 02 листопада 2024 року, вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і вважається продовженим на наступний період, якщо за 30 днів до закінчення терміну дії договору ні одна із сторін не заявить в письмовій формі про свої наміри припинити договір.

Даний договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками, у встановленому порядку не оспорено, не розірвано та не визнано недійсним, а отже є дійсним, укладеними належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

25 вересня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДС ОІЛ», та Фізична особа-підприємець Бонгар Мирослава Миколаївна підписали акт наданих послуг №286. Відповідно до якого ФОП Бонгар М.М. надано послуги з міжнародного перевезення вантажу згідно маршруту с. Ясенівка, Україна - м. Клайпеда, Литва авто НОМЕР_1 та напівпричіп НОМЕР_2 на суму 75 264,00 грн.

25 вересня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДС ОІЛ» та Фізична особа-підприємець Бонгар Мирослава Миколаївна підписали акт наданих послуг №287. Відповідно до якого ФОП Бонгар М.М. надано послуги з міжнародного перевезення вантажу згідно маршруту с. Ясенівка, Україна - м. Клайпеда, Литва авто ВК5788АХ та напівпричіп BK0694XF на суму 81 536,00 грн.

12 листопада 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДС ОІЛ» та Фізична особа-підприємець Бонгар Мирослава Миколаївна підписали акт наданих послуг №288. Відповідно до якого ФОП Бонгар М.М. надано послуги з міжнародного перевезення вантажу згідно маршруту с.Ясенівка, Україна м. Клайпеда, Литва авто НОМЕР_3 та напівпричіп НОМЕР_4 на суму 135 388,68 грн.

12 листопада 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДС ОІЛ» та Фізична особа-підприємець Бонгар Мирослава Миколаївна підписали акт наданих послуг №289. Відповідно до якого ФОП Бонгар М.М. надано послуги з міжнародного перевезення вантажу згідно маршруту с.Ясенівка, Україна - м. Клайпеда, Литва авто ВК2982НВ та напівпричіп BK3613XF на суму 138 101,88 грн.

12 листопада 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДС ОІЛ» та Фізична особа-підприємець Бонгар Мирослава Миколаївна підписали акт наданих послуг №290. Відповідно до якого ФОП Бонгар М.М. надано послуги з міжнародного перевезення вантажу згідно маршруту с.Ясенівка, Україна - м. Клайпеда, Литва авто НОМЕР_5 та напівпричіп НОМЕР_6 на суму 129 962,28 грн.

12 листопада 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДС ОІЛ» та Фізична особа-підприємець Бонгар Мирослава Миколаївна підписали акт наданих послуг №291. Відповідно до якого ФОП Бонгар М.М. надано послуги з міжнародного перевезення вантажу згідно маршруту с.Ясенівка, Україна - м. Клайпеда, Литва авто ВК8594ІН та напівпричіп BK4603XF на суму 138 101,88 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДС ОІЛ» взяті на себе згідно договору про надання транспортних послуг від 20.09.2023 №20/09/23 зобов`язання в частині проведення з позивачем розрахунків по оплаті наданих послуг (у порядку, строки та розмірах, визначених угодою) не виконало, їх вартість не оплатила у зв`язку з чим заборгувало ФОП Бонгар М.М. 698 354,72 грн.

Непроведення відповідачем належних розрахунків з позивачем виступило підставою для його звернення до господарського суду з позовом про примусове стягнення суми існуючої заборгованості.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив із такого.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ст.144 Господарського кодексу України (далі - ГК України), майнові права та майнові обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 908 ЦК України визначено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Статтею 909 ЦК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка мас право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену .плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій па одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються кодексами, законами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Згідно статті 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Приписами ст. 920 ЦК України встановлена відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із договору перевезення. У разі порушення зобов`язань, що випливаю із договру перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст.193 ГК України, статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На виконання умов договору позивач надав послуги з перевезення вантажу, а відповідач прийняв їх на загальну суму 698 354,72 грн., що підтверджується актами надання послуг, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріпленні їх печатками: №286 від 25.09.2023 на суму 75 267,00 грн., №287 від 25.09.2023 на суму 81 536,00 грн., №288 від 12.11.2023 на суму 135 388,68 грн., №289 від 12.11.2023 на суму 138 101,88 грн., №290 від 12.11.2023 на суму 129 962,28 грн., №291 від 12.11.2023 на суму 138 101,88 грн.

Сума заборгованості 698 354,72 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, відповідачем не спростований належним та допустимими доказами, відображається у актах звірки взаємних розрахунків станом від 31.12.2023 та 31.03.2024, підписаних з позивачем, а відтак є підставною та підлягає до задоволення.

У відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд відзначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з наданими розрахунками позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України було нараховано відповідачу 23 944,93 грн. суми інфляційних нарахувань за період з 01.10.2023 по 24.06.2024 та 14 598,64 грн. трьох відсотків річних за період з 01.10.2023 по 24.06.2024.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення сум інфляційних та процентів річних, перевіривши методику та періоди їх нарахування, суд вважає, що останні підставні, відповідають фактичним обставинам справи, є арифметично вірними, а відтак підлягають до задоволення у визначених позивачем розмірах.

Заперечення відповідача, в частині долучення до матеріалів справи позовної заяви сумнівних документів не взято до уваги суду.

Суд встановив, що позивачем 26.07.2024 надано суду оригінали документів долучені до позовної заяви та встановлено вірність копій їх оригіналам.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також, згідно з нормами статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Правилами статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в сумі 11 053,47 грн. покладаються на відповідача.

Позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 70 000,00 грн.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).

Суд, з урахуванням вимог ст.ст. 123, 124, 126, 129 ГПК України дослідивши надані заявником докази на підтвердження об`єму наданих послуг, встановив, що надання позивачу правничої допомоги підтверджується доданими до заяви доказами, а саме: договором про надання правничої (правової) допомоги від 21.06.2024 №48-24, додатковою угодою від 21.06.2024 №1 до договору, актом здачі-приймання послуг №1 від 26.08.2024, рахунком фактурою №1 від 21.06.2024, квитанцією до прибуткового касового ордера від 21.06.2024 №1 на суму 50 000,00 грн.

21 червня 2024 року між Фізичною особою-підприємцем Бонгар Мирославою Миколаївною (Клієнт) та Гожим Миколою Степановичем (Адвокат) укладений договір про надання правничої (правової) допомоги від 21.06.2024 №48-24, згідно умов якого «Клієнт» доручає, а «Адвокат», приймає на себе зобов`язання надавати правничу (правову) допомогу щодо представництва інтересів «Клієнта» в:

-в судах загальної юрисдикції, адміністративних, господарських судах, апеляційних та касаційних судах, з повним обсягом прав, які надано законом захиснику свідка, підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, позивачу;, відповідачу, третій особі та потерпілому, особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, представнику; іншому учаснику7 цивільного, адміністративного, кримінального, господарського судочинства;

-в державних, громадських, господарських та інших підприємствах, установах, організаціях незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності в т.ч. в СБУ, МВС, Національної поліції, державних податкових органах та прокуратурі, в службі захисту7 прав споживачів, пенсійному фонді, бюро технічної інвентаризації, нотаріуса, органах ДРАЦ, страхових компаніях тощо при вирішенні будь-яких питань, що стосуватимуться прав і законних інтересів «Клієнта»;

-у відділах державної виконавчої служби з питань пов`язаних з виконанням судових рішень.

За цим договором «Адвокату» надано право підготовки будь-яких матеріалів для судових справ, інших справ ведення від імені «Клієнта» переговорів та попереднього узгодження всіх процедурних питань, подання та підпису всіх документів, необхідних для виконання повноважень, включаючи позовні та інші заяви, апеляційні та касаційні скарги, інші скарги, клопотання, запити, докази, одержання належних «Клієнту7» дозволів, свідоцтв тощо, а також інших документів, що стосуватимуться прав та законних інтересів «Клієнта», витребовувати та отримувати всі необхідні довідки та документи, сплачувати належні з «Клієнта» платежі, а також виконувати будь-які інші дії та формальності, що пов`язані з виконанням цього договору.

«Клієнт» зобов`язується своєчасно та в повному об`ємі забезпечити «Адвокат» всім необхідним для виконання Договору, в тому числі документами, достовірною інформацією, коштами на відшкодування витрат, пов`язаних із виконанням Договору.

Розмір, порядок оплати послуг та інші умови виконання зобов`язань сторонами за цим договором визначаються додатковою угодою.

«Клієнт» надає «Адвокату» згоду на збір, обробку та використання своїх персональних даних у відповідності до Закону України «Про захист персональних даних» та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Даний Договір діє до 30 грудня 2024 року.

Відповідно до п.п. 3-3.3 додаткової угоди від 21.06.2024 №1 до договору, порядок оплати гонорару: за надані послуги Клієнт виплачує Адвокату плату (гонорар) в розмірі 70 000 гривень (сімдесят тисяч гривень 00 копійок), що складається з суми вартості послуг визначених в п.2 даної Додаткової угоди до Договору.

З метою виконання умов Договору, у день підписання цієї Додаткової угоди до Договору, Клієнт сплачує Адвокату авансовий платіж у розмірі 50 000 гривень (п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок). Сплачений Клієнтом авансовий платіж враховується при остаточному розрахунку згідно цієї Додаткової угоди до Договору.

Остаточний розрахунок згідно цієї додаткової угоди до договору клієнт проводить протягом 20 банківських днів з дня ухвалення судового рішення у справі про стягнення грошової заборгованості за договором надання транспортних послуг №20/09/23 від 20.09.2023 в суді першої інстанції.

Згідно Акту здачі-приймання послуг №1 від 26.08.2024, підписаного договірними сторонами, загальна вартість наданих послуг складає 70 000,00 грн.

Відповідно до рахунка-фактури №1 від 21.06.2024 виставленого ФОП Бонгар М.М. авансовий платіж становить 50 000,00 грн.

Як вбачається з квитанції до прибуткового касового ордера №1 від 21.06.2024 на суму 50 000,00 грн. з підставою платежу "Рахунок фактура №1 від 21.06.2024, договір про надання правничої допомоги №48-24 від 21.06.2024 та додаткова угода №1 від 21.06.2024" адвокатом Гожим М.С. прийнято від ФОП Бонгар М.М. грошових коштів в загальному розмірі 50 000,00 грн.

Суд бере до уваги висновок, зазначений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 зі справи №922/445/19. В абзацах другому та третьому пункту 6.5 цієї постанови зазначено, що згідно зі змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Судом враховується, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору визначеному нормами ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020р. у справі №910/13071/19).

Відповідно до Постанови Об`єднаної Палати Верховного Суду від 03.10.2019 року за справою №922/445/19, суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони; обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

Водночас відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5, 6 ст.126 Кодексу).

В розумінні положень згаданих норм законодавства, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи, проте, беручи до уваги заявлене представником відповідача в відзиві на позовну заяву клопотання про зменшення, вправі зробити це у даній справі.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у вищенаведеній нормі.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лінгенс проти Австрії" зазначено, що суд не зобов`язаний керуватися тими внутрішньо національними розцінками і критеріями, з яких виходять Уряд і заявник на підтримку відповідних аргументів; він керується свободою розсуду відповідно до того, що він вважає за справедливе.

Слід зауважити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На думку суду, витрати на оплату послуг адвоката є дійсними та необхідними, про що йшлося вище, проте їх розмір не може вважатись розумним, оскільки не є повністю співмірним зі складністю справи, а також складністю і обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

При цьому, покладення всіх понесених стороною судових витрат на іншу сторону не може бути надмірним тягарем для іншої сторони.

Відтак, враховуючи здійснене на адресу суду заперечення позивача, які викладені у відзиві на позовну заяву за вх.№01-75/4984/24 від 19.07.2024 про розмір витрат на правову допомогу, заявлених до стягнення позивачем, останні приймаються судом із наступними висновками про можливість зменшення розміру таких витрат з 70 000,00 грн. до 35 000,00 грн., що на думку та переконання суду, є достатньою компенсацією витрат робочого часу, необхідного для участі в засіданнях суду та підготовки до судового процесу.

На підставі аналізу обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, виходячи з вимог розумності та справедливості, врахувавши обставини справи, тривалість розгляду справи, мотивів прийняття даного судового рішення, суд дійшов висновку щодо доцільності відшкодування позивачу за рахунок відповідача витрат на надання правової допомоги в суді в розмірі 35 000,00 грн.

Зазначені витрати на переконання суду, відповідатимуть критеріям пропорційності, добросовісності, розумності та справедливості.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 123, 129, 232, 236-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДС ОІЛ (Волинська область, Луцький район, селище міського типу Сенкевичівка(з), вулиця Привокзальна, будинок 90, код ЄДРПОУ 41390300) на користь Фізичної особи-підприємця Бонгар Мирослави Миколаївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) 736 898,29 грн. заборгованості в т.ч. 698 354,72 грн. основного боргу, 23 944,93 грн. інфляційних втрат, 14 594,64 грн. трьох відсотків річних та 11 053,47 грн. витрат по сплаті судового збору, а також 35 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення

складено 23.09.2024.

СуддяВ. М. Дем`як