Постанова

від 05.11.2024 по справі 903/621/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року Справа № 903/621/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Саврій В.А.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику представників сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС ОІЛ" на рішення Господарського суду Волинської області від 11 вересня 2024 року (повний текст складено 23.09.2024) у справі №903/621/24 (суддя Дем`як В.М.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Бонгар Мирослави Миколаївни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС ОІЛ"

про стягнення 736 898, 29 грн

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270 та частини 13 статті 8 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 11 вересня 2024 року у справі №903/621/24 позов Фізичної особи-підприємця Бонгар Мирослави Миколаївни до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС ОІЛ" про стягнення 736 898, 29 грн задоволено.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС ОІЛ" на користь Фізичної особи-підприємця Бонгар Мирослави Миколаївни 736 898, 29 грн заборгованості в т.ч. 698 354,72 грн основного боргу, 23 944, 93 інфляційних втрат, 14 594, 64 грн трьох відсотків річних та 11 053, 47 грн витрат по сплаті судового збору, а також 35 000,00 грн витрат на правову допомогу.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДС ОІЛ" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати в частині стягнення 35 000,00 грн витрат на правову допомогу.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення Господарським судом Волинської області норм процесуального права.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС ОІЛ" на рішення Господарського суду Волинської області від 11 вересня 2024 року у справі №903/621/24. Встановлено позивачу строк для подання до суду відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) апелянту копії відзиву та доданих до нього документів протягом 5 (п`яти) днів з дня отримання даної ухвали, з урахуванням положень статті 263 Господарського процесуального кодексу України. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз.1 ч.10 ст.270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч.13 ст.8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз.2 ч.10 ст.270 ГПК України).

Враховуючи те, що ціна позову у даній справі не перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також беручи до уваги категорію та складність справи, характер спірних правовідносин та предмет доказування, які вказують на незначну складність даної справи та з огляду на оскарження рішення місцевого господарського суду лише в частині стягнення 35 000,00 грн витрат на правову допомогу, колегія суддів вирішила розглядати справу №903/621/24 за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки рішення Господарського суду Волинської області від 11 вересня 2024 року у справі №903/621/24 оскаржується лише в частині стягнення з відповідача 35 000,00 грн витрат на правову допомогу, суд апеляційної інстанції, з огляду на вимоги ст.269 ГПК України, переглядає справу лише в цій частині.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вже зазначалося вище, рішенням Господарського суду Волинської області від 11 вересня 2024 року у справі №903/621/24 позов Фізичної особи-підприємця Бонгар Мирослави Миколаївни до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС ОІЛ" про стягнення 736 898, 29 грн задоволено.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС ОІЛ" на користь Фізичної особи-підприємця Бонгар Мирослави Миколаївни 736 898, 29 грн заборгованості в т.ч. 698 354,72 грн основного боргу, 23 944, 93 інфляційних втрат, 14 594, 64 грн трьох відсотків річних та 11 053, 47 грн витрат по сплаті судового збору, а також 35 000,00 грн витрат на правову допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 70 000,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією з основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 12 частини третьоїстатті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом з тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 5 статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Тобто критерії, визначені частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Беручи до уваги те, що висновки "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи", суд вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Подібна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №908/3182/20, від 30.11.2020 у справі №922/2869/19.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Враховуючи викладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Як вбачається, позивачем на підтвердження понесених витрат на послуги адвоката в суді першої інстанції до справи надано договір про надання правничої (правової) допомоги від 21.06.2024 №48-24, додаткову угоду від 21.06.2024 №1 до договору, акт здачі-приймання послуг №1 від 26.08.2024, рахунок-фактуру №1 від 21.06.2024, квитанцію до прибуткового касового ордера від 21.06.2024 №1 на суму 50 000,00 грн.

Так, у відповідності до умов договору про надання правничої (правової) допомоги від 21.06.2024 №48-24, укладеного між Фізичною особою-підприємцем Бонгар Мирославою Миколаївною (клієнт) та Гожим Миколою Степановичем (адвокат), клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правничу (правову) допомогу щодо представництва інтересів клієнта в:

- в судах загальної юрисдикції, адміністративних, господарських судах, апеляційних та касаційних судах, з повним обсягом прав, які надано законом захиснику свідка, підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, позивачу;, відповідачу, третій особі та потерпілому, особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, представнику; іншому учаснику цивільного, адміністративного, кримінального, господарського судочинства;

- в державних, громадських, господарських та інших підприємствах, установах, організаціях незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності в т.ч. в СБУ, МВС, Національної поліції, державних податкових органах та прокуратурі, в службі захисту прав споживачів, пенсійному фонді, бюро технічної інвентаризації, нотаріуса, органах ДРАЦ, страхових компаніях тощо при вирішенні будь-яких питань, що стосуватимуться прав і законних інтересів клієнта;

- у відділах державної виконавчої служби з питань пов`язаних з виконанням судових рішень.

За цим договором адвокату надано право підготовки будь-яких матеріалів для судових справ, інших справ ведення від імені «Клієнта» переговорів та попереднього узгодження всіх процедурних питань, подання та підпису всіх документів, необхідних для виконання повноважень, включаючи позовні та інші заяви, апеляційні та касаційні скарги, інші скарги, клопотання, запити, докази, одержання належних клієнту дозволів, свідоцтв тощо, а також інших документів, що стосуватимуться прав та законних інтересів клієнт, витребовувати та отримувати всі необхідні довідки та документи, сплачувати належні з клієнт платежі, а також виконувати будь-які інші дії та формальності, що пов`язані з виконанням цього договору.

Клієнт зобов`язується своєчасно та в повному об`ємі забезпечити адвоката всім необхідним для виконання договору, в тому числі документами, достовірною інформацією, коштами на відшкодування витрат, пов`язаних із виконанням договору.

Розмір, порядок оплати послуг та інші умови виконання зобов`язань сторонами за цим договором визначаються додатковою угодою.

Клієнт надає адвокату згоду на збір, обробку та використання своїх персональних даних у відповідності до Закону України "Про захист персональних даних" та Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Даний договір діє до 30 грудня 2024 року.

Відповідно до п.п. 3-3.3 додаткової угоди від 21.06.2024 №1 до договору, порядок оплати гонорару: за надані послуги клієнт виплачує адвокату плату (гонорар) в розмірі 70 000 гривень (сімдесят тисяч гривень 00 копійок), що складається з суми вартості послуг визначених в п.2 даної Додаткової угоди до договору.

З метою виконання умов договору, у день підписання цієї Додаткової угоди до договору, клієнт сплачує адвокату авансовий платіж у розмірі 50 000 гривень (п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок). Сплачений клієнтом авансовий платіж враховується при остаточному розрахунку згідно цієї Додаткової угоди до договору.

Остаточний розрахунок згідно цієї додаткової угоди до договору клієнт проводить протягом 20 банківських днів з дня ухвалення судового рішення у справі про стягнення грошової заборгованості за договором надання транспортних послуг №20/09/23 від 20.09.2023 в суді першої інстанції.

26.08.2024 між сторонами підписаний акт приймання-передачі послуг №1 про те, що адвокатом були надані такі послуги:

1. Первинна консультація клієнта, щодо можливих способів стягнення заборгованості.

2. Виготовлення копій наданих клієнтом документів.

3. Юридичний аналіз на відповідність вимогам законодавства та перевірка наявності всіх необхідних реквізитів (підписи, печатки, дати тощо) договору надання транспортних послуг №20/09/23 від 20.09.2023р., а також визначення умов, положень та даних такого документу, що мають значення для справи про стягнення грошової заборгованості.

4. Юридичний аналіз на відповідність вимогам законодавства та перевірка наявності всіх необхідних реквізитів (підписи, печатки, дати тощо) акту надання послуг №286 від 25.09.2023р., а також визначення умов, положень та даних такого документу, що мають значення для справи про стягнення грошової заборгованості.

5. Юридичний аналіз на відповідність вимогам законодавства та перевірка наявності всіх необхідних реквізитів (підписи, печатки, дати тощо) СMR 15/09/2023-1 від 15.09.2023р., а також визначення умов, положень та даних такого документу, що мають значення для справи про стягнення грошової заборгованості.

6. Юридичний аналіз на відповідність вимогам законодавства та перевірка наявності всіх необхідних реквізитів (підписи, печатки, дати тощо) акту надання послуг №287 від 25.09.2023р., а також визначення умов, положень та даних такого документу, що мають значення для справи про стягнення грошової заборгованості.

7. Юридичний аналіз на відповідність вимогам законодавства та перевірка наявності всіх необхідних реквізитів (підписи, печатки, дати тощо) СMR 15/09/2023-2 від 15.09.2023р., а також визначення умов, положень та даних такого документу, що мають значення для справи про стягнення грошової заборгованості.

8. Юридичний аналіз на відповідність вимогам законодавства та перевірка наявності всіх необхідних реквізитів (підписи, печатки, дати тощо) акту надання послуг №288 від 12.11.2023р., а також визначення умов, положень та даних такого документу, що мають значення для справи про стягнення грошової заборгованості.

9. Юридичний аналіз на відповідність вимогам законодавства та перевірка наявності всіх необхідних реквізитів (підписи, печатки, дати тощо) СMR 23/10/2023-2 від 23.10.2023р., а також визначення умов, положень та даних такого документу, що мають значення для справи про стягнення грошової заборгованості.

10. Юридичний аналіз на відповідність вимогам законодавства та перевірка наявності всіх необхідних реквізитів (підписи, печатки, дати тощо) акту надання послуг №289 від 12.11.2023р., а також визначення умов, положень та даних такого документу, що мають значення для справи про стягнення грошової заборгованості.

11. Юридичний аналіз на відповідність вимогам законодавства та перевірка наявності всіх необхідних реквізитів (підписи, печатки, дати тощо) СMR 23/10/2023-3 від 23.10.2023р., а також визначення умов, положень та даних такого документу, що мають значення для справи про стягнення грошової заборгованості.

12. Юридичний аналіз на відповідність вимогам законодавства та перевірка наявності всіх необхідних реквізитів (підписи, печатки, дати тощо) акту надання послуг №290 від 12.11.2023р., а також визначення умов, положень та даних такого документу, що мають значення для справи про стягнення грошової заборгованості.

13. Юридичний аналіз на відповідність вимогам законодавства та перевірка наявності всіх необхідних реквізитів (підписи, печатки, дати тощо) СMR 23/10/2023-1 від 23.10.2023р., а також визначення умов, положень та даних такого документу, що мають значення для справи про стягнення грошової заборгованості.

14. Юридичний аналіз на відповідність вимогам законодавства та перевірка наявності всіх необхідних реквізитів (підписи, печатки, дати тощо) акту надання послуг №291 від 12.11.2023 р. , а також визначення умов, положень та даних такого документу, що мають значення для справи про стягнення грошової заборгованості.

15. Юридичний аналіз на відповідність вимогам законодавства та перевірка наявності всіх необхідних реквізитів (підписи, печатки, дати тощо) СMR 24/10/2023-2 від 24.10.2023р., а також визначення умов, положень та даних такого документу, що мають значення для справи про стягнення грошової заборгованості.

16. Юридичний аналіз на відповідність вимогам законодавства та перевірка наявності всіх необхідних реквізитів (підписи, печатки, дати тощо) акту звірки за 1 квартал 2024 р. між ФОП Бонгар М.М. та ТОВ "ДС ОІЛ", а також визначення умов, положень та даних такого документу, що мають значення для справи про стягнення грошової заборгованості.

17. Юридичний аналіз на відповідність вимогам законодавства та перевірка наявності всіх необхідних реквізитів (підписи, печатки, дати тощо) акту звірки за 2023р. між ФОП Бонгар М.М. та ТОВ "ДС ОІЛ", а також визначення умов, положень та даних такого документу, що мають значення для справи про стягнення грошової заборгованості.

18. Відшкодування витрат на послуги перекладу із нотаріальним посвідченням підпису перекладача.

19. Вивчення та юридичний аналіз інших наявних у клієнта документів, що можуть бути використані в якості доказів.

20. Надання клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань щодо Договору надання транспортних послуг №20/09/23 від 20.09.2023р. (та інших опрацьованих документів).

21. Підготовка проекту позовної заяви про стягнення грошової заборгованості за договором надання транспортних послуг №20/09/23 від 20.09.2023р.

22. Підготовка та оформлення додатків до позовної заяви про стягнення грошової заборгованості за договором надання транспортних послуг №20/09/23 від 20.09.2023р..

23. Представництво клієнта в суді при розгляді справи про стягнення грошової заборгованості за договором надання транспортних послуг №20/09/23 від 20.09.2023р..

24. Підготовка та подання до суду заяв та клопотань необхідних для розгляду справи про стягнення грошової заборгованості за договором Договору надання транспортних послуг №20/09/23 від 20.09.2023р.

25. Поштові витрати (на відправку процесуальних документів), витрати пов`язані із прибуттям до суду та інші витрати адвоката пов`язані із розглядом судом справи справі про стягнення грошової заборгованості за договором надання транспортних послуг №20/09/23 від 20.09.2023р.

Загальна вартість послуг склала 70 000 гривень. Клієнт претензій по об`єму, якості та строкам надання послуг не має.

Законом України "Про адвокатуру та адвокатську дільність" передбачено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Так, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську дільність").

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах: фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення. Так, при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п.28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; п.19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.08.2019 у справі №908/1654/18, від 12.09.2019 у справі №910/9784/18 та від 19.11.2019 у справі №5023/5587/12).

У постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст.627 ЦК України.

У постанові від 20.11.2020 Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №910/13071/19 звернуто увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу "pacta sunt servanda" та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.

Отже, у даній справі сума грошової винагороди адвоката (представника позивача) встановлена сторонами договору у фіксованому розмірі, який не залежить від витраченого представником відповідача часу, а отже, розмір витрат є визначеним, та становить 70000,00 грн.

Разом з тим, проаналізувавши надані позивачем в обґрунтування розміру адвокатських витрат документи, здійснивши аналіз доводів позивача, а також співмірності заявленого останнім розміру витрат на правничу допомогу із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт (наданих послуг на суму 70000,00 грн), керуючись в тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц), колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, не відповідають критерію розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, а відтак розумним розміром судових витрат на правову допомогу, понесених позивачем при розгляді даної справи є 35000,00 грн, що відповідає принципам господарського судочинства, зокрема - забезпеченню дотримання балансу інтересів сторін.

Так, щодо послуг адвоката з первинної консультації клієнта щодо можливих способів стягнення заборгованості, виготовлення копій наданих клієнтом документів, юридичного аналізу на відповідність вимогам законодавства та перевірка наявності всіх необхідних реквізитів (підписи, печатки, дати тощо) документів/доказів, надання клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань щодо договору про надання транспортних послуг №20/09/23 від 20.09.2023, підготовка проекту позовної заяви про стягнення грошової заборгованості за договором про надання транспортних послуг №20/09/23 від 20.09.2023, підготовка та оформлення додатків до позовної заяви про стягнення грошової заборгованості за договором надання транспортних послуг №20/09/23 від 20.09.2023 (пункти 1-17, 19-22 Акту здачі-приймання послуг №1 від 26.08.2024), то апеляційний господарський суд вважає, що такі послуги є єдиним комплексом юридичних послуг, за наслідком яких досягається єдина мета представництва - формування вірної правової позиції клієнта, що знаходить своє вираження у позовній заяві. А тому такі послуги охоплюються послугою зі здійснення адвокатом підготовки та подання до Господарського суду Волинської області позовної заяви.

Враховуючи те, що предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості, інфляційних втрат та відсотків річних в розмірі 736 898,29 грн в зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором про надання транспортних послуг №20/09/23 від 20.09.2023, колегія суддів вважає, що дана справа не є складною для адвоката, який за своїм правовим статусом має достатню правову кваліфікацію, підготовка її до розгляду не потребує аналізу великої кількості норм чинного законодавства, значних витрат часу та зусиль, зокрема, щодо аналізу судової практики, яка є достатньо сталою.

Суд зазначає, що обов`язок формування доказової бази, її підготовка та систематизація, до якого, зокрема, входить правовий аналіз документів, опрацювання доказів та за необхідності вжиття заходів досудового врегулювання спору є невід`ємною частиною складання позовної заяви, оскільки обов`язок позивача додати всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, прямо передбачений ст.164 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, дана справа була розглянута на підставі наявних в матеріалах справи доказів та не потребувала додаткових заходів зі збирання доказів.

Колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу судом першої інстанції у даній справі були враховані висновки, викладені саме у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20, згідно з яким для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного між ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Суд першої інстанції дійшовши висновку про часткове задоволення заяви позивача встановив, що заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу є неспіврозмірними з критеріями розумності і обґрунтованості таких витрат, та скористався, з посиланням на частину п`яту статті 129 ГПК України, правом суду не присуджувати (не розподіляти) стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, врахувавши при цьому недоведення доказами їх фактичності, неминучості, необхідності саме в тому розмірі, який сторона та адвокат обумовили в договорі.

Разом з тим, колегія суддів зазначає про відсутність втручання суду в договірні відносини між стороною та адвокатом за укладеним договором про надання правової допомоги, позаяк обов`язок виконання прав і обов`язків за цим договором не змінюється і не припиняється у зв`язку з покладенням судом судових витрат на правничу допомогу на сторону не в повній сумі, про яку вона домовились з адвокатом (постанови Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №910/20792/20, від 14.06.2022 у справі №904/4876/21, від 22.06.2022 у справі №904/7334/21, від 30.05.2022 у справі №904/7347/21).

Відповідно до ч.1ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення та додаткового рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Волинської області в оскаржуваній частині ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС ОІЛ" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 11 вересня 2024 року у справі №903/621/24 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Саврій В.А.