Ухвала

від 13.09.2024 по справі 908/5298/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 31/142/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

13.09.2024 Справа № 908/5298/14

м. Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Проскуряков К.В., за участі секретаря судового засідання Шельбухової В.О., розглянув заяву Акціонерного товариства ДТЕК ДОНЕЦЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 908/5298/14

За позовом: Публічного акціонерного товариства ДТЕК Донецькобленерго, м. Горлівка Донецької області

До відповідача - 1: Державного підприємства Донецької обласної дирекції з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств (вул. Успенського, буд. 3 Б, м. Макіївка, Донецька область; код ЄДРПОУ 32442610)

До відповідача - 2: Державного підприємства Об`єднана Компанія Укрвуглереструктуризація (пров. Приладний, буд. 2-А, м. Київ, 03142; код ЄДРПОУ 39244468; електронна пошта: vugrest@gmail.com)

про стягнення суми

Заінтересована особа: Акціонерне товариство ДТЕК ДОНЕЦЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ (вул. Шосейна, буд. 32, м. Покровськ, Донецька область, 85302; код ЄДРПОУ 00131268; представник заявника: Легка О.Ю., електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

За участю представників сторін:

Заявник: ЛЕГКА ОЛЕНА ЮРІЇВНА (в режимі відеоконференції) довіреність №171/2023 від 28.12.2023;

Позивач: не з`явився;

Відповідач-1: не з`явився;

Відповідач-2: САМУСЬ ОЛЕКСІЙ ВІКТОРОВИЧ (в режимі відеоконференції) довіреність №4/24 від 05.02.2024;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 31.07.2023, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2024, заяву позивача про заміну сторони виконавчого провадження залишено без задоволення.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.08.2024 у справі №908/5298/14 касаційну скаргу АТ ДТЕК Донецькі електромережі задоволено частково, ухвалу Господарського суду Запорізької області від 31.07.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2024 скасовано, справу №908/5298/14 передано на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2024, вказану заяву передано на розгляд судді Проскурякова К.В.

Ухвалою від 03.09.2024р. заяву прийнято судом до розгляду, судове засідання призначено на 13.09.2024 об 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

09.09.2024 від Акціонерного товариства ДТЕК ДОНЕЦЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ до суду надійшла заява про забезпечення проведення судового засідання призначеного на 13.09.2024 об 10 год. 30 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яка ухвалою суду від 09.09.2024р. задоволена, вирішено судове засідання, призначене на 13.09.2024 о 10 год. 30 хв. проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду використанням підсистеми "Електронний суд.

Також 09.09.2024р. до суду надійшло клопотання Відповідача-2 про відкладення розгляду справи, яке залишено судом без задоволення з огляду на приписи ст. 334 ГПК України, який визначено присічний 10-денний строк розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

11.09.2024 р. до суду надійшли заперечення Відпоідача-2 щодо заяви Акціонерного товариства ДТЕК ДОНЕЦЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ про зміну сторони виконавчого провадження, зокрема з тих підстав , що порушене питання вже було вирішено постановою Верховного Суду від 09.02.2023р. у справі № 908/5298/21, яке є обов`язкові при вирішенні вказаної справи та не підлягає доказуванню.

На вказані заперечення представник заявника 12.09.2024р. надав пояснення, з яких вбачається, що з зазначеним твердженням Заявник не погоджується посилаючись на те, що вказані доводи є хибними та безпосередньо посилання на постанову Верховного суду від 09.02.2023 по справі №908/5298/14, не беручи до уваги постанову Верховного суду від 09.08.2024 у справі №908/5298/14, якою скасовано Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 31.07.2023 та Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2023 (якими відмовлено у задоволенні Заяви про заміну сторони виконавчого провадження) та якою справу №908/5298/14 передано на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області. Крім цього, посилаючись на наведену позицію Верховного Суду стверджує, що Компанія є правонаступником всього майна, всіх прав та обов`язків Підприємства та дата виникнення універсального правонаступництва Компанії щодо Підприємства, яке припиняється шляхом приєднання, не пов`язується з державною реєстрацією припинення Підприємства, а Компанію слід вважати правонаступником з дати видання Наказу № 358 - 15.05.2014». Просить замінити Боржника у виконавчому провадженні (Державне підприємство «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств») на його правонаступника - Державне підприємство «Об`єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» в порядку ст.334 ГПК України, положення якої застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. Процесуальне правонаступництво в розумінні ст. 52 ГПК України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення (Постанова Верховного суду від 01.10.2020 у справі №905/306/17). Посилаючись на ч.1 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», просить замінити сторону виконавчого провадження, з метою належного виконання рішення суду, яке не можливо виконати з огляду на перебування Боржника в процесі припинення та його права та обов`язки перейшли до його правонаступника у відповідності до наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.05.2014 № 358, що також підтверджується Постановою Верховного суду від 09.08.2024 у справі №908/5298/14.

Інформація про дату призначення судових засідань була розміщена на сторінці Господарського суду Запорізької області офіційного веб-порталу Судова влада в Україні в мережі Інтернет. Також, ухвали суду надсилались до електронних кабінетів Державного підприємства Об`єднана Компанія Укрвуглереструктуризація та Акціонерне товариство ДТЕК Донецькі електромережі в підсистемі Електронний суд.

Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження згідно із ч. 3 ст. 334 Господарського процесуального кодексу України, далі ГПК України.

В судовому засіданні 13.09.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини цієї ухвали.

Дослідивши матеріали справи суд встановив, що як вбачається з Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09 серпня 2024 року у cправі № 908/5298/14:

1. Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» (після зміни найменування - Акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі електромережі»; далі - позивач, Товариство) звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» (далі - Підприємство, відповідач - 1) заборгованості за спожиту електричну енергію.

2. 28.01.2015 за клопотанням позивача суд постановив ухвалу про залучення до участі у справі відповідачем - 2 Державного підприємства «Об`єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» (далі - Компанія) у зв`язку з тим, що на підставі наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.05.2014 № 358 «Про реорганізацію державних підприємств з ліквідації вугледобувних, торфодобувних та вуглепереробних підприємств» (далі - Наказ № 358) відбулася реорганізація Підприємства і до Компанії перейшли всі його права та обов`язки.

3. 25.02.2015 Господарський суд Запорізької області ухвалив рішення, яким позов до відповідача - 1 задовольнив частково та стягнув з нього на користь позивача заборгованість за спожиту активну електричну енергію за період із січня 2013 року по квітень 2014 року в розмірі 91 943 895,54 грн, заборгованість за спожиту реактивну електричну енергію за період із січня 2013 року по квітень 2014 року в розмірі 2 087 596,85 грн, заборгованість за перевищення договірних величин споживання електричної енергії у розмірі 296 395,19 грн, пеню в розмірі 4 171 010,53 грн, 3 % річних у розмірі 3 188 518,63 грн, інфляційні нарахування в розмірі 15 512 783,25 грн; в решті позову до відповідача - 1 відмовив. У позовній вимозі до відповідача - 2 відмовив.

4. 17.01.2022 позивач звернувся до місцевого господарського суду із заявою, в якій просив замінити сторону виконавчого провадження, відкритого за наказом Господарського суду Запорізької області від 11.03.2015 у цій справі, з Підприємства на Компанію, посилаючись на те, що за Наказом № 358 до Компанії перейшли усі права та обов`язки Підприємства.

5. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 31.01.2022, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.11.2022, заяву позивача про заміну сторони виконавчого провадження задоволено; замінено боржника у наказі Господарського суду Запорізької області від 11.03.2015 з Підприємства на його правонаступника - Компанію.

6. Постановою від 09.02.2023 Верховний Суд скасував ухвалу Господарського суду Запорізької області від 31.01.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.11.2022, у задоволенні заяви про заміну боржника у виконавчому провадженні відмовив.

7. У постанові суд касаційної інстанції взяв до уваги, що відповідно до пункту 10 Наказу № 358 Компанія є правонаступником усіх майнових прав та обов`язків Підприємства згідно з передавальними актами.

8. Станом на час розгляду заяви про заміну сторони правонаступником згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Реєстр) Державне підприємство «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» з реєстру не виключена та перебуває в стані припинення, отже, ця юридична особа не припинилася у розумінні статті 104 Цивільного кодексу України.

9. Верховний Суд виснував, що у цій справі боржник у спірних правовідносинах вибув ще до моменту ухвалення рішення по суті судом першої інстанції 25.05.2015. Тобто у заяві позивача про заміну сторони виконавчого провадження йдеться фактично про заміну відповідача - 1 на відповідача - 2 (у позові до якого вказаним рішенням було відмовлено) на стадії виконання судового рішення, що не передбачено чинним процесуальним законодавством.

10. Враховуючи, що запис про припинення Підприємства як юридичної особи до Реєстру внесено не було, суд касаційної інстанції виснував, що воно на загальних підставах набуває та набувало як прав, так і обов`язків у цивільних правовідносинах, і здійснювати його заміну на відповідача - 2 у судів попередніх інстанцій не було підстав, що свідчить про порушення статей 91, 104 Цивільного кодексу України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статей 2, 11, 236, 334 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

11. Наказ Господарського суду від 11.03.2015 у справі № 908/5298/14 перебуває на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, що підтверджується витягом з сайту автоматизованої системи виконавчого провадження ВП № 47462763.

12. 22.06.2023 позивач повторно звернувся до суду першої інстанції із аналогічною заявою про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 908/5298/14, якою заявник просить суд замінити сторону виконавчого провадження, а саме: боржника - Державне підприємство Донецької обласної дирекції з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств, м.Макіївка Донецької області (код ЄДРПОУ - 32442610) на його правонаступника Державне підприємство «Об`єднана компанія «Укрвуглерестуктуризація» (код ЄДРПОУ 39244468) у справі № 908/5298/14.

На виконання вищевказаного рішення Господарського суду Запорізької області 25.02.2015 видано відповідний наказ.

Наказ Господарського суду від 11.03.2015 у справі № 908/5298/14 перебуває на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, що підтверджується витягом з сайту автоматизованої системи виконавчого провадження ВП № 47462763.

13. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 31.07.2023, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2024, заяву позивача про заміну сторони виконавчого провадження залишено без задоволення.

14. Суди першої та апеляційної інстанцій зауважили, що боржник - Підприємство у спірних правовідносинах вибув ще до моменту ухвалення рішення Господарського суду Запорізької області від 25.05.2015, тобто у заяві йдеться фактично про заміну відповідача - 1 на відповідача - 2 (у позові до якого згаданим рішенням було відмовлено) на стадії виконання судового рішення, що не передбачено чинним процесуальним законодавством. Така заміна є зміною у непередбачений законом спосіб рішення Господарського суду Запорізької області від 25.05.2015.

15. Запис про припинення Підприємства як юридичної особи до Реєстру не внесено, тобто ця юридична особа не припинилася в розумінні наведеного припису статті 104 Цивільного кодексу України, а цивільна правоздатність юридичної особи припиняється з дня внесення до Реєстру запису про її припинення.

16. Суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що питання про заміну сторони у виконавчому провадженні у цій справі вирішене постановою Верховного Суду від 09.02.2023 у цій справі, що є обов`язковим при вирішенні справи.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.08.2024 у справі №908/5298/14 касаційну скаргу АТ ДТЕК Донецькі електромережі задоволено частково, ухвалу Господарського суду Запорізької області від 31.07.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2024 скасовано, справу №908/5298/14 передано на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Скасовуючи вказані судові акти Верховний Суд вказав, в тому числі, на таке:

59. Враховуючи наведене, а також висновки об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 14.09.2020 у справі № 296/443/16-ц, та висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17, щодо застосування частини приписів статті 104 Цивільного кодексу України, колегія суддів у цій справі дійшла висновку про те, що факт правонаступництва Державного підприємства «Об`єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» всіх майнових прав та обов`язків Державного підприємства «Донвуглереструктуризація» підтверджується наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.05.2014 року № 358. При цьому відсутність в Реєстрі запису про припинення Державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» не свідчить про те, що правонаступництво не відбулося.

60. Отже, Компанія є правонаступником всього майна, всіх прав та обов`язків Підприємства та дата виникнення універсального правонаступництва Компанії щодо Підприємства, яке припиняється шляхом приєднання, не пов`язується з державною реєстрацією припинення Підприємства, а Компанію слід вважати правонаступником з дати видання Наказу № 358 - 15.05.2014.

61. Водночас, з матеріалів справи вбачається, що боржник (Підприємство) у спірних правовідносинах вибув ще до момента ухвалення Господарським судом Запорізької області рішення від 25.05.2015.

62. Відмовляючи в задоволенні заяви позивача про заміну сторони виконавчого провадження, суди попередніх інстанції вказали про те, що у заяві фактично йдеться про заміну відповідача-1 на відповідача-2, обмежившись посиланням на постанову Верховного Суду від 09.02.2023 у цій справі, та не надали належної правової оцінки тим обставинам, що ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції не навів мотивів відмови у позові до відповідача-2 та мотивів задоволення позову до відповідача-1, а сторонами у справі таке рішення суду в частині стягнення суми заборгованості саме з відповідача-1, а не з відповідача-2 в апеляційному порядку не оскаржувалось.

63. Отже, суди дійшли передчасного висновку про те, що у даному випадку заміна сторони у виконавчому провадженні є заміною відповідача-1 на відповідача-2 (до якого в позові відмовлено), без дослідження обставин того, яким чином така заміна може змінити рішення суду про задоволення позову з огляду на те, що відповідач-2 є універсальним правонаступником відповідача-1.

64. Окрім того, суди попередніх інстанцій, стверджуючи про зміну рішення суду у не передбачений чинним процесуальним законодавством спосіб, залишили поза увагою те, чи не призведе невчинення дій щодо заміни відповідача-1 на його правонаступника - відповідача-2 до неможливості виконання остаточного рішення суду, а також у який саме спосіб позивач має здійснити заміну сторони (боржника) у виконавчому провадженні щоб домогтись виконання рішення суду.

65. Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги вказівки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17, суди попередніх інстанцій мали ретельно пересвідчитись про можливість фактичного виконання судового рішення та способи здійснення заміни сторони у виконавчому провадженні з урахуванням універсального правонаступництва відповідача-2.

Здійснюючи повторний розгляд заяви Позивача від 22.06.2023, про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 908/5298/14, а саме: боржника - Державне підприємство Донецької обласної дирекції з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств, м. Макіївка Донецької області (код ЄДРПОУ - 32442610) на його правонаступникаДержавне підприємство «Об`єднана компанія «Укрвуглерестуктуризація» (код ЄДРПОУ 39244468) у справі № 908/5298/14, суд враховуючи правові позиції та вказівки, висловлені Верховним Судом у постанові у цій справі від 09.08.2024, враховує наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою та другою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

За приписами абзацу 1 частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до частин першої та другої статті 334 ГПК України у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником; заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва на стадії виконання рішення суду, є правонаступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах

Таким чином, при вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні необхідно встановити факт вибуття сторони виконавчого провадження та переходу до особи матеріальних прав і обов`язків вибулої сторони.

Тобто, процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

При вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні суд перевіряє наявність правонаступництва у матеріальних відносинах.

У зв`язку з такою заміною боржника відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку з чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження та її заміна належним боржником провадиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", статті 334 ГПК України саме за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник у таких правовідносинах, до якого перейшли всі права та обов`язки в зобов`язанні, в тому числі й обов`язок бути стороною виконавчого провадження.

Відповідно до частин першої та п`ятої статті 104 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з частиною першою статті 106 ЦК України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (в редакції, яка діяла на дату реєстрації Компанії) злиття вважається завершеним з моменту державної реєстрації новоутвореної юридичної особи та державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття.

З матеріалів справи вбачається, що Наказом № 358 було вирішено створити Державне підприємство «Об`єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» та припинити, зокрема, Державне підприємство «Донвуглереструктуризація» шляхом реорганізації та приєднання до Компанії.

Відповідно до Наказу № 358 правонаступником Підприємства у частині прав та обов`язків, пов`язаних з його діяльністю є Компанія. У пункті 3 Наказу № 358 зазначається, що діяльність Підприємства припиняється шляхом його реорганізації - приєднання до Компанії.

Пунктом 10 Наказу № 358 визначено, що Державне підприємство «Об`єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» є правонаступником усіх майнових прав та обов`язків Державного підприємства «Донвуглереструктуризація» згідно з передавальними актами.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державне підприємство «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» (Код ЄДРПОУ 32442610) на момент розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження перебуває в стані припинення у зв`язку з винесенням рішення засновників (учасників) юридичної особи щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації та з реєстру не виключено.

Державне підприємство «Об`єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» (код ЄДРПОУ 39244468) зареєстроване в названому Реєстрі 05.06.2014.

Ухвалою від 25.04.2024 у справі № 908/5298/14 Верховний Суд передав справу з касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду, вказавши на наявність у юридичній практиці декількох підходів до вирішення протиріч у застосуванні положень статті 104 ЦК України.

Ухвалою від 22.05.2024 Велика Палата Верховного Суду справу № 908/5298/14 повернула відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду та звернула увагу на те, що постанова об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.09.2020 у справі № 296/443/16-ц, від висновку якої пропонується відступити, ухвалена, у тому числі, із застосуванням висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17.

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що при реорганізації у формі злиття немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків. Адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов`язків. Отже, лише при припиненні суб`єкта господарювання шляхом поділу в розподільчому балансі визначається правонаступництво. Внаслідок же злиття, приєднання або перетворення правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при таких видах реорганізації неможливий. Отже, уже з дня державної реєстрації АТ «Укрзалізниця» мало право здійснювати будь-які види господарської діяльності, які потребували ліцензій чи дозволів, на підставі ліцензій та інших дозвільних документів, отриманих підприємствами залізничної галузі, які знаходилися в процедурі припинення, включаючи ДП «Донецька залізниця». З огляду на викладене вище висновки судів попередніх інстанцій про те, що відсутність в Реєстрі запису про припинення ДП «Донецька залізниця» свідчить про те, що правонаступництво не відбулося, є помилковими. Державна реєстрація рішення про припинення ДП «Донецька залізниця» була здійснена 25.11.2014. Таким чином, на момент звернення до суду ДП «Донецька залізниця» знаходилося в процедурі припинення більш як два роки, а на момент розгляду цієї справи судом касаційної інстанції - більше п`яти років. Якщо припустити, що правонаступництво настає лише з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, то це призведе до можливостей порушення прав кредиторів, які протягом значного періоду часу не зможуть звернутися з вимогами до новоствореної юридичної особи, яка отримає все майно правопопередника, але не буде нести відповідальність за його зобов`язаннями.

З огляду на викладене Верховний суд у постанові від 09.08.2024 у справі №908/5298/14 вказав:

57. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

58. Таким чином, у даному випадку підлягає застосуванню висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №910/5953/17 та у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.09.2020 у справі №296/443/16-ц.

Суд також враховує, що відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 15 Закону України Про виконавче провадження сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

За приписами абзацу 1 ч. 5 ст. 15 Закону України Про виконавче провадження у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 334 Господарського процесуального кодексу України у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником; заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

З наведеного нормативного визначення випливає, що виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка завершує його. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішення законної сили або за інших умов, встановлених законом. Сторони судового провадження на стадії виконавчого провадження набувають відповідної процесуальної якості, користуються правами та несуть певні обов`язки, зумовлені статусом сторони. За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження. Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво. Процесуальний закон та закон, який регулює підстави, порядок та спосіб виконання судових рішень, не обмежує можливість заміни сторони виконавчого провадження залежно від загальних умов та порядку (етапу) здійснення виконавчого провадження, наприклад, у зв`язку з ухваленням державним виконавцем рішення про початок примусового виконання рішення на підставі виконавчого документа.

За приписами статті 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Таким чином, виходячи зі змісту наведеної вище норми, процесуальне правонаступництво передбачено не лише у зв`язку зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб`єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі в разі заміни кредитора або боржника в зобов`язанні (відповідно до статей 512 і 520 Цивільного кодексу України). Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 ГПК України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа вважається такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з ч. 1 ст. 106 Цивільного кодексу України вказаного кодексу України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Отже, приймаючи рішення за заявою від 22.06.2023р. про заміну сторони виконавчого провадження при повторному її розгляді суд також керується вказаними останніми висновками Верховного Суду щодо застосування норм права щодо правонаступництва Відповідача-2, та крім цього зазначає, що факт правонаступництва Державного підприємства «Об`єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» всіх майнових прав та обов`язків Державного підприємства «Донвуглереструктуризація» підтверджується наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.05.2014 року № 358.

Зокрема, у п. 3 наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.05.2014 року № 358 зазначається, що діяльність ДП «Донвуглереструктуризація», ДП «Луганськвуглереструктуризація» та ДП «ЦЗК «Вуглеторфреструктуризація» припиняється шляхом їх реорганізації приєднання до ДП «ОК «Укрвуглереструктуризація».

Відповідно до п. 3.4 Статуту ДП «ОК «Укрвуглереструктуризація» (затверджено наказом Міністерства енергетики України від 23.07.2020 року № 466 «Про затвердження Статуту Державного підприємства «Укрвуглереструктуризація») є правонаступником всіх майнових прав та обов`язків ДП «Донвуглереструктуризація».

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державне підприємство «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» перебуває в стані припинення у зв`язку з винесенням рішення засновників (учасників) юридичної особи щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації.

Суд погоджується з доводами заявника про те, що відсутність в Реєстрі запису про припинення Державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» не свідчить про те, що правонаступництво не відбулося.

Отже, Компанія є правонаступником всього майна, всіх прав та обов`язків Підприємства та дата виникнення універсального правонаступництва Компанії щодо Підприємства, яке припиняється шляхом приєднання, не пов`язується з державною реєстрацією припинення Підприємства, а Компанію слід вважати правонаступником з дати видання Наказу № 358 - 15.05.2014».

Згідно з частинами першою та п`ятою статті 334 ГПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Процесуальне правонаступництво в розумінні ст. 52 ГПК України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення (Постанова Верховного суду від 01.10.2020 у справі №905/306/17).

На даний час наказ №908/5298/14, виданий Господарським судом Запорізької області від 11.03.2015 перебуває на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, що підтверджується Постановою про відкриття виконавчого провадження №75496814 від 12.07.2024.

З огляду на викладене суд констатує, що судове рішення у справі № 908/5298/14, яке набрало законної сили ще 11.03.2015 р., більше 9 (дев`яти) років залишається невиконаним з причин невизначеності належного боржника у справі у зв`язку з викладеними вище обставинами та судовими процедурами. Вказане є суттєвим порушенням прав Позивача (Стягувача) на судовий захист, який через тривале невиконання судового рішення, що набрало законної сили, позбавлений можливості отримати належні йому грошові кошти, які за цей час значно знецінилися внаслідок інфляційних процесів в Україні.

При цьому судами встановлено та не заперечується усіма учасниками справи факт правонаступництва Державного підприємства «Об`єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» всіх майнових прав та обов`язків Державного підприємства «Донвуглереструктуризація» на підставі наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.05.2014 року № 358. Отже, Компанія є правонаступником всього майна, всіх прав та обов`язків Підприємства та дата виникнення універсального правонаступництва Компанії щодо Підприємства, яке припиняється шляхом приєднання, не пов`язується з державною реєстрацією припинення Підприємства, а Компанію слід вважати правонаступником з дати видання Наказу № 358 - 15.05.2014.

Таким чином суд дійшов висновку, що можливість фактичного виконання судового рішення у справі № 908/5298/14 за вказаних обставин безпосередньо пов`язується та обумовлюється необхідністю здійснення заміни сторони у виконавчому провадженні з урахуванням універсального правонаступництва відповідача-2, права та обов`язки якого перейшли до Державного підприємства «Об`єднана компанія «Укрвуглереструктуризація».

Суд також враховує, що основною конституційною засадою судочинства, серед іншого, є обов`язковість судового рішення (п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України), що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На важливість належного виконання судового рішення неодноразово наголошував у своїх рішеннях Конституційний Суд України.

Так, у пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 (справа щодо конституційності окремих положень Кримінально-процесуального кодексу України) Конституційний Суд України зазначив, що відповідно до положень Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання; обов`язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя; виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової. З огляду на це, посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.

Крім того, у Рішенні від 26 червня 2013 р. № 5-рп/2013 (справа щодо офіційного тлумачення положень п. 2 ч. 2 ст. 17, п. 8 ч. 1 ст. 26, ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження») Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист (абзац 5 п.п. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013); набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов`язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (підпункт 2.4 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018); невід`ємною складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 р. № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

За позицією Конституційного Суду України, висловленою у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 (справа щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» (щодо забезпечення державою виконання судового рішення)) судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина, і саме держава бере на себе такий обов`язок відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України (абзац 15 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002); право на судовий захист є гарантією реалізації інших конституційних прав і свобод, їх утвердження й захисту за допомогою правосуддя (абзац 8 п. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018). Отже, як випливає з наведеного, держава повинна повною мірою забезпечити реалізацію гарантованого ст. 55 Конституції України права кожного на судовий захист.

Конституційний Суд України наголосив, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід`ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв`язку із внесенням Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 2 червня 2016 року № 1401-VIII змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, ст. 129-1, ч. 2 якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Також, Конституційний Суд України, взявши до уваги ст. ст. 3, 8, ч. ч. 1, 2 ст. 55, ч. ч. 1, 2 ст. 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, дійшов висновку, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом.

Конституційний Суд України наголосив, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 р. № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава і її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00; пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України», заява № 6318/03; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia», заява № 30779/04; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», заява № 40450/04).

На підставі аналізу ст. ст. 3, 8, ч. ч. 1, 2 ст. 55, ст. 129, ч. ч. 1, 2 ст. 129-1 Конституції України у їх системному зв`язку, Конституційний Суд України у Рішенні від 15 травня 2019 р. № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Доводи Відповідача 2 судом до уваги не приймаються в силу викладеного.

Отже, вимоги Заявника про заміну сторону виконавчого провадження, з метою належного виконання рішення суду, яке не можливо виконати з огляду на перебування Боржника в процесі припинення та перехід його прав та обов`язків до правонаступника у відповідності до наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.05.2014 № 358, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин, заява Акціонерного товариства ДТЕК Донецькі електромережі від 22.06.2023р. про заміну сторони у виконавчому провадженні його правонаступником є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 234, 334 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Акціонерного товариства ДТЕК ДОНЕЦЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ від 22.06.2023 про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 908/5298/14 його правонаступником від задовольнити.

2. Замінити сторону виконавчого провадження у справі Господарського суду Запорізької області № 908/5298/14 (рішення від 25.02.2015, наказ від 11.03.2015) про стягнення з Державного підприємства Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств (86132, Донецька область, м. Макіївка, вулиця Успенського, буд. 3 Б, код ЄДР 32442610) на користь Публічного акціонерного товариства ДТЕК Донецькобленерго (юридична адреса: 84601, Донецька область, м. Горлівка, проспект Леніна, буд. 11; фактична адреса: 87528, Донецька область, м. Маріуполь, вулиця Войніч, буд. 2, код ЄДР 00131268) заборгованість за спожиту активну електричну енергію за період з січня 2013 р. по квітень 2014 р. в розмірі 91943895 (дев`яносто один мільйон дев`ятсот сорок три тисячі вісімсот дев`яносто п`ять) грн. 54 коп., заборгованість за спожиту реактивну електричну енергію за період з січня 2013 р. по квітень 2014 р. в розмірі 2087596 (два мільйони вісімдесят сім тисяч п`ятсот дев`яносто шість) грн. 85 коп., заборгованість за перевищення договірних величин споживання електричної енергії у розмірі 296395 (двісті дев`яносто шість тисяч триста дев`яносто п`ять) грн. 19 коп., пеню в розмірі 4171010 (чотири мільйони сто сімдесят одна тисяча десять) грн. 53 коп., 3% річних у розмірі 3188518 (три мільйони сто вісімдесят вісім тисяч п`ятсот вісімнадцять) грн. 63 коп., інфляційні нарахування в розмірі 15512783 (п`ятнадцять мільйонів п`ятсот дванадцять тисяч сімсот вісімдесят три) грн. 25 коп. та судовий збір в розмірі 72933 (сімдесят дві тисячі дев`ятсот тридцять три) грн. 84 коп.

а саме боржника: Державне підприємство Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств (86132, Донецька область, м. Макіївка, вулиця Успенського, буд. 3 Б, код ЄДРПОУ 32442610)

на його правонаступника: Державне підприємство Об`єднана компанія Укрвуглерестуктуризація (03142 м. Київ, провулок Приладний, буд. 2-А, код ЄДРПОУ 39244468)

Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 235 ГПК України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дана ухвала є невід`ємною частиною наказу Господарського суду Запорізької області від 11.03.2015 № 908/5298/14.

Копію даної ухвали направити сторонам у справі.

Повний текст ухвали розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст ухвали складено та підписано 18.09.2024.

Суддя К.В.Проскуряков