Рішення

від 09.09.2024 по справі 910/6224/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2024Справа № 910/6224/24Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Бучинській М.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НАТАН КОНСТРАКШН»

до Фізичної особи-підприємця Осипенка Геннадія Анатолійовича

про стягнення 811 168,88 грн,

Представники сторін:

від позивача: Нестерова О.В.,

від відповідача: Осіпова Ю.Ю.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НАТАН КОНСТРАКШН» до Фізичної особи-підприємця Осипенка Геннадія Анатолійовича про стягнення 745 134,77 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору № 3001-2023/ТЕО транспортно-експедиторського обслуговування від 30.01.2023 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за надані позивачем послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

29.05.2024 до суду через систему «Електронний Суд» від позивача надійшли заяви про усунення недоліків позовної заяви із долученням позовної заяви у новій редакції, за якою позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 811 168, 88 грн, яка складається із: основного боргу у розмірі 628 728,00 грн, інфляційного збільшення у розмірі 18 974,43 грн, 3% річних у розмірі 19 771,96 грн та штрафних санкцій у розмірі 143 694,49 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду у редакції, яка подана позивачем в порядку усунення недоліків на виконання ухвали суду від 27.05.2024. Відкрито провадження у справі № 910/6224/24, підготовче засідання призначено на 03.07.2024. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, позивачу - строк на подання відповіді на відзив.

19.06.2024 до суду через систему Електронний Суд від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

25.06.2024 до суду через систему Електронний Суд від позивача надійшла відповідь на відзив.

26.06.2024 до суду через систему Електронний Суд від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

28.06.2024 до суду через систему «Електронний Суд» представником позивача подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, у якій останній просить провести судове засідання, призначене на 03.07.2024 та всі наступні судові засідання у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

01.07.2024 до суду через систему Електронний Суд від позивача надійшло клопотання про поновлення строку на подання доказів та долучення доказів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 заяву представника позивача про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції задоволено.

В підготовче засідання 03.07.2024 представники сторін не з`явились, у зв`язку з чим суд ухвалою від 03.07.2024 відклав підготовче засідання у справі № 910/6224/24 на 31.07.2024.

15.07.2024 до суду через систему Електронний Суд від представника відповідача надійшло клопотання про участь у розгляді справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів.

24.07.2024 до суду через систему Електронний Суд від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні 31.07.2024 та всіх наступних судових засіданнях у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2024 заяву представника відповідача про участь у судовому засіданні 31.07.2024 та всіх наступних судових засіданнях у справі № 910/6224/24 задоволено.

Іншою ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2024 заяву представника позивача про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів залишено без розгляду, оскільки питання щодо його участі у розгляді справи № 910/6224/24 в режимі відеоконференції вже було вирішено в ухвалі від 01.07.2024.

29.07.2024 до суду через систему Електронний Суд від відповідача надійшла заява про зменшення розміру штрафних санкцій (пені).

29.07.2024 до суду через систему Електронний Суд від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

30.07.2024 до суду через систему Електронний Суд від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, яке містило також вимогу про поновлення строку на подання доказів.

31.07.2024 до суду через систему Електронний Суд від позивача надійшли заперечення на заяву про зменшення штрафних санкцій.

В підготовче засідання 31.07.2024 з`явились представники сторін.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив клопотання позивача про поновлення пропущеного процесуального строку для подання доказів від 01.07.2024 та від 30.07.2024 задовольнити, поновити пропущений строк та долучити подані із вказаними клопотаннями докази до матеріалів справи.

Враховуючи, що судом здійснено всі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті на 09.09.2024.

В судове засідання 09.09.2024 з`явились представники сторін, які надали суду свої пояснення/заперечення по суті позовних вимог.

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити. Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, просив в позові відмовити.

Відповідно до ст. 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 09.09.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

30.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «НАТАН КОНСТРАКШН» (надалі - ТОВ «НАТАН КОНСТРАКШН, експедитор, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Осипенко Геннадієм Анатолійовичем (надалі - ФОП Осипенко Г.А., клієнт, відповідач) укладено договір № 3001-2023/ТЕО транспортно-технічного обслуговування (надалі - Договір), за умовами якого клієнт доручає, а експедитор приймає на себе обов`язки від свого імені та за рахунок клієнта виконати доручення щодо здійснення транспортного експедирування вантажів клієнта залізничним рухомим складом в межах України та/або на експорт/імпорт (надалі - послуги) (п. 2.1. Договору).

Відповідно до п. 2.2. Договору клієнт зобов`язується прийняти та оплачувати надані послуги в сумі, узгодженій сторонами в заявці.

За умовами п. 4.1. Договору клієнт здійснює попередню оплату у розмірі 100% від заявленого обсягу перевезення у заявці або партії шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок експедитора на підставі виставлених рахунків протягом 5 (п`яти) банківських днів, але не пізніше 1 (одного) дня до дати запланованого оформлення перевізного документу (залізничної накладної) на навантажений рейс/дати оформлення перевізного документу (залізничної накладної) на підсил вагону (за наявності підсилу), якщо інше не узгоджено в заявці.

Загальна сума Договору визначається як загальна вартість послуг, наданих клієнту, згідно Актів виконаних робіт (п. 4.4. Договору).

Датою надання послуг за цим Договором є дата складання Акту виконаних робіт (п. 4.6. Договору).

Умовами п. 3.2.20. Договору визначено, що протягом 10 (десяти) робочих днів з дати отримання від експедитора акту надання послуг, звіту та оригіналу заявки до нього клієнт зобов`язується їх розглянути, підписати і один примірник підписаного акту надання послуг та звіту до нього разом з оригіналом заявки повернути експедитору. У разі наявності обґрунтованих зауважень, підписати відповідний акт надання послуг та звіт до нього із зауваженнями і повернути їх експедитору у вказаний строк разом із оригіналом заявки. У разі відсутності письмових зауважень клієнта до акті надання послуг та/або звіту до ного після закінчення 10 (десяти) робочих днів з дати отримання ним відповідного акту надання послуг, такий акт та/або звіт до нього вважаються прийнятими клієнтом, а послуги обумовлені в них наданими експедитором в повному обсязі, належним чином відповідно до вимог клієнта та підлягають сплаті.

Строк дії Договору встановлюється з моменту його підписання сторонами, Договір дійсний до 31.12.2023 (п. 10.1. Договору).

Сторони, керуючись взаємною згодою та чинним законодавством України про електроні довірчі послуги та електронний цифровий підпис (ЕЦП), домовились, що в процесі обміну документацією можуть надавати/отримувати, використовувати в роботі будь-які документи/копії документів в електронній формі, засвідчені ЕЦП. Обмін документацією із використанням ЕЦП відбувається за допомогою засобів електронного підпису та печатки із заповненням усіх необхідних реквізитів документів і накладанням ЕЦП уповноваженої особи. Електронний документообіг здійснюється з використанням таких сервісів, як: «M.E.Doc», «Вчасно» та іншого програмного забезпечення, яке визначене сторонами на власний розсуд та відповідає вимогам чинного законодавства (п. 10.7. Договору).

Судом встановлено, що Договір підписано сторонами із застосуванням ЕЦП 30.01.2023, а відтак, вказаний договір є підставою для виникнення у позивача та відповідача взаємних прав та обов`язків.

10.04.2023 сторонами підписано Додаткову угоду № 2 до Договору, якою погоджено здійснення організації перевезення на загальну суму 1 286 010,00 грн з ПДВ.

Додатковою угодою № 2/1 від 28.04.2023 сторонами погоджено здійснення організації перевезення на загальну суму 211 983,00 грн.

На виконання умов Договору позивачем надано послуги на загальну суму 3 764 403,00 грн, про що сторонами складено та підписано (шляхом накладання ЕЦП) акти виконаних робіт:

- від 28.03.2023 № 163 на суму 2 051 520,00 грн з ПДВ;

- від 01.05.2023 № 280 на суму 1 500 900,00 грн з ПДВ;

- від 04.05.2023 № 299 на суму 211 983,00 грн з ПДВ.

Відповідач в порядку передоплати перерахував позивачу кошти у загальному розмірі 3 135 675,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 13.02.2023 № 127 на суму 2 064 000,00 грн та інформаційними повідомленнями про зарахування коштів від 14.04.2023 № 69 на суму 200 000,00 грн та від 17.04.2023 № 70 на суму 871 675,00 грн.

Звертаючись із даним позовом до суду, позивач зазначає, що станом на дати укладення додаткових угод від 10.04.2023 та від 28.04.2023 відповідач оплатив послуги частково, однак із урахуванням тривалих правовідносин між сторонами, позивач прийняв рішення про виконання умов Договору без отримання передоплати. Водночас, відповідачем досі не здійснено повної оплати за надані позивачем послуги за Договором, у зв`язку з чим за ФОП Осипенко Г.А. обліковується заборгованість у розмірі 628 728,00 грн, яку заявлено до стягнення за цим позовом. Крім того, оскільки відповідач порушив строки виконання своїх грошових зобов`язань, позивач просить стягнути з нього також 18 974,43 грн інфляційного збільшення, 19 771,96 грн 3% річних та 143 694,49 грн штрафних санкцій.

Відповідач проти позовних вимог заперечував, посилаючись на недоведеність позивачем належними доказами виникнення у відповідача суми заборгованості за Договором у розмірі 628 728,00 грн. За доводами відповідача, між сторонами було погоджено здійснення перевезення на загальну суму 1 497 993,00 грн, а не на 3 764 403,00 грн, будь-яких документів, якими б підтверджувалось погодження сторонами вказаної вартості послуг позивачем не надано. Враховуючи зазначене, на думку відповідача, вимоги позивача про стягнення суми основного боргу на суму 628 728,00 грн є передчасними. Крім того, відповідач заперечує щодо включення до акту виконаних робіт від 01.05.2023 № 280 витрат за понаднормове користування вагонами (простій), оскільки такі послуги не погоджувались між сторонами, а жодного доказу, який би підтверджував дату та тривалість простою з вини відповідача, позивачем не було надано, а тому такі витрати не можуть бути покладені на відповідача. За таких обставин, оскільки відсутні обґрунтовані підстави для стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 628 728,00 грн, вимоги про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені також не підлягають задоволенню. Водночас, обов`язок по сплаті пені наступає лише у випадку надсилання клієнтові експедитором відповідного рахунку та/або претензії, чого позивачем не було здійснено, що також свідчить про безпідставність позовних вимог у даній частині.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Внаслідок укладення Договору між сторонами згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Згідно з приписами ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

В силу положень ч. 1 ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 ЦК України та ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до абзацу 1 ст. 11 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Статтею 931 ЦК України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої договірні зобов`язання та надав відповідачу послуги на загальну суму 3 764 403,00 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами виконаних робіт від 28.03.2023, від 01.05.2023 та від 04.05.2023.

Суд відхиляє твердження відповідача про те, що сторонами не погоджувались послуги на вказану суму, як такі, що спростовуються положеннями п. 4.4. Договору, долученими позивачем до матеріалів справи заявками відповідача та фактичним прийняттям відповідачем послуг на загальну суму 3 764 403,00 грн шляхом підписання ним актів виконаних робіт. При цьому, будь-яких зауважень та претензій відповідач до наданих за актами виконаних робіт від 28.03.2023, від 01.05.2023 та від 04.05.2023 послуг не висловлював, а доказів зворотного матеріали справи не містять.

Суд також не може врахувати заперечення відповідача щодо включення до акту виконаних робіт від 01.05.2023 витрат за простій, оскільки такий акт підписано відповідачем шляхом проставлення ЕЦП, без заперечень, що свідчить про згоду останнього із зазначеними у вказаному акті послугами та взяття на себе зобов`язань з їх оплати.

При цьому, факту підписання актів виконаних робіт від 28.03.2023, від 01.05.2023 та від 04.05.2023 відповідач не заперечує.

Суд зазначає, що позивач належними та допустимими доказами в розумінні статей 76-77 ГПК України довів обставини виконання ним умов Договору та надання відповідачу послуг з організації перевезення на загальну суму 3 764 403,00 грн, в той час як відповідач надані послуги оплатив лише частково, на загальну суму 3 135 675,00 грн, у зв`язку з чим несплаченою залишається заборгованість у розмірі 628 728,00 грн.

Враховуючи умови п. 4.4. Договору та наявні в матеріалах справи докази надсилання відповідачу рахунків на оплату від 31.01.2023 № 47, від 10.04.2023 № 132, від 01.05.2023 № 173 та від 28.04.2023 № 174, суд дійшов висновку, що обов`язок відповідача із оплати заборгованості у розмірі 628 728,00 грн є таким, що настав.

Відповідачем, у свою чергу, не було спростовано доводів позовної заяви та заявленого до стягнення розміру заборгованості, як і не надано суду доказів повної або часткової сплати наявного боргу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, наявними матеріали справи підтверджується факт порушення відповідачем своїх зобов`язань із оплати наданих позивачем за Договором послуг, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 628 728,00 грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 18 974,43 грн інфляційного збільшення, 19 771,96 грн 3% річних та 143 694,49 грн штрафних санкцій за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за Договором, суд зазначає таке.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 ЦК України.

З урахуванням приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

У відповідності до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, умовами п. 6.10. Договору сторони передбачили, що у разі порушення строків оплати послуг, що надаються експедитором клієнту за цим Договором (в тому числі відшкодування витрат, понесених експедитором в інтересах клієнта), клієнт сплачує експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від вартості неоплачених в строк послуг, передбачених цим Договором, за кожен день прострочення платежу. Обов`язок сплати пені наступає у клієнта у випадку надсилання йому експедитором відповідного рахунку та/або вимоги (претензії).

Суд встановив, що відповідач прострочив виконання свого грошового зобов`язання, оскільки не сплатив кошти по рахункам від 31.01.2023 № 47, від 10.04.2023 № 132, від 01.05.2023 № 173 та від 28.04.2023 № 174 у повному обсязі у визначені Договором строки.

Отже, вимоги про стягнення з відповідача пені є такими, що заявлені правомірно.

Перевіривши здійснений відповідачем розрахунок пені, суд встановив його обґрунтованість та арифметичну правильність, у зв`язку з чим з відповідача підлягає стягненню на користь позивача пеня у розмірі 143 694,49 грн.

Водночас, відповідач правильності здійсненого позивачем розрахунку пені не спростував, свого контррозрахунку вказаних штрафних санкцій не надав. Втім, відповідачем під час розгляду справи було подано клопотання про зменшення пені, у якому останній із посиланням на здійснення позивачем нарахування штрафних санкцій після введення в Україні воєнного стану, на оплату ним більшої частини вартості наданих послуг за Договором, відсутність завдання позивачу збитків несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язань та надмірність заявлених штрафних санкцій, просив зменшити пеню до 500,00 грн.

Позивач, у свою чергу, проти вказаного клопотання відповідача про зменшення пені заперечував, вказуючи, що поведінка відповідача є недобросовісною та суперечливою, оскільки вже тривалий час після підписання ним актів виконаних робіт ФОП Осипенко Г.А. свідомо не здійснює оплати їх вартості, не вчиняє жодних дій щодо реструктуризації заборгованості. Крім того, посилаючись неодноразово у своїх заявах по суті спору на недоведеність заявленої до стягнення за даним позовом суми боргу, при цьому, що всі передбачені Договором документи на підтвердження наданих послуг позивачем долучено до матеріалів справи, відповідач продовжує стверджувати про відсутність його обов`язку сплатити залишок наявного боргу. Також позивач зауважує, що відповідачем не було надано жодних доказів того, що покладення на останнього заявленої суми штрафних санкцій може призвести до його неплатоспроможності.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні приписи наведено у ст. 233 ГК України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналіз приписів ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

У постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19 зазначено, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України, щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

При цьому, суд також враховує, що у постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі № 916/2154/19 зазначено, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Як встановлено вище, відповідачем порушено свої договірні зобов`язання в частині строку оплати послуг за Договором, у зв`язку з чим позивач скористався своїм правом на нарахування штрафних санкцій відповідно до п. 6.10. Договору за таке порушення.

Враховуючи надане законом право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, приймаючи до уваги розмір заявленої пені, відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань та часткове виконання останнім своїх зобов`язань за Договором, керуючись приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України та принципом збалансованості інтересів сторін, суд вважає за правомірне зменшити розмір нарахованої позивачем пені до суми 100 000,00 грн.

В той же час, таке зменшення суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі, яке запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства, вимоги про стягнення інфляційної складової боргу та 3% річних є такими, що заявлені позивачем правомірно.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних та інфляційних, які підлягають стягненню з відповідача, суд встановив його обґрунтованість та арифметичну правильність, у зв`язку з чим вимоги про стягнення 19 771,96 грн 3% річних та 18 974,43 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 ГПК України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 ГПК України.

Згідно ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відтак, дослідивши подані в матеріали справи докази у їх сукупності та взаємному зв`язку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «НАТАН КОНСТРАКШН» підлягають частковому задоволенню, з урахуванням висновків суду щодо зменшення пені.

Оскільки судом зменшено розмір пені, витрати позивача зі сплати судового збору відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено, у зв`язку з чим відповідно до вимог ст. 129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Осипенка Геннадія Анатолійовича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НАТАН КОНСТРАКШН» (вул. Київський Шлях, буд. 14, каб. 405, м. Бориспіль, Київська область, 08303; ідентифікаційний код 42255574) заборгованість у розмірі 628 728,00 грн, 18 974,43 грн інфляційних втрат, 19 771,96 грн 3% річних, 100 000,00 грн штрафних санкцій (пені) та 12 167,53 грн судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 23.09.2024.

Суддя Т. Ю. Трофименко