Ухвала

від 23.09.2024 по справі 916/4183/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"23" вересня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4183/24Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., розглянувши заяву заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси про забезпечення позову у справі № 916/4183/24

за позовом заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі

позивача-1 Одеської міської ради

позивача-2 - Південного офісу Держаудитслужби

до відповідача-1- Управління дорожнього господарства Одеської міської ради

відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-Південь»

про припинення правовідносин

встановив:

До суду надійшла позовна заява заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі позивача-1 Одеської міської ради, позивача-2 - Південного офісу Держаудитслужби до відповідача-1- Управління дорожнього господарства Одеської міської ради, відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю Автомагістраль-Південь» про припинення правовідносин між відповідачами за договором про закупівлю робіт за державні кошти № 5 від 24.06.2022.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що рішенням Господарського суду Одеської області від 05.06.2024 у справі № 916/2434/23 суд дійшов висновку, що вищезазначений договір є нікчемним.

Разом із позовною заявою до Господарського суду Одеської області заступником керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси було подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої він просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом:

- заборони Управлінню Державної казначейської служби у м. Одесі Одеської області (код 38016923) здійснювати будь-які розрахункові операції за рахунком (рахунками) Управління дорожнього господарства Одеської міської ради, пов`язані з виконанням умов договору про закупівлю робіт за державні кошти № 5 від 24.06.2022, укладеного між Управлінням дорожнього господарства Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-Південь»,

- заборони Управлінню дорожнього господарства Одеської міської ради (код 26506412) вчиняти певні дії, а саме: здійснювати платежі за договором про закупівлю робіт за державні кошти № 5 від 24.06.2022, укладеного між Управлінням дорожнього господарства Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-Південь»,

- заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-Південь» (код 34252469) вчиняти певні дії, а саме: здійснювати виконання робіт за договором про закупівлю робіт за державні кошти № 5 від 24.06.2022, укладеного між Управлінням дорожнього господарства Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-Південь».

В обґрунтування поданої заяви прокурором зазначено, що на момент оголошення закупівлі кошти у бюджеті Одеської територіальної міської громади на проведення відповідних робіт не передбачались, а на момент укладення договору № 5 від 24.06.2022 бюджетних асигнувань встановлено у розмірі 1 609 000 грн на цей об`єкт, що суперечить приписам ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі», ст. 48 Бюджетного кодексу України.

При цьому, за ствердженням прокурора, вбачається незаконне продовження господарських правовідносин за договором № 5 від 24.06.2022. Так, на вебпорталі публічних закупівель «Prozorro» відсутня інформація про припинення господарських відносин

За посиланням прокурора, заборона Управлінню Державної казначейської служби здійснювати будь-які розрахункові операції за рахунком/рахунками відповідача-1, пов`язані з виконанням Договору № 5 від 24.06.2022 не дозволить відповідачу-1 у подальшому вільно розпорядитися наявними на зазначеному у договорі рахунку бюджетними коштами, що є ефективним та справедливим способом захисту державних інтересів.

Недотримання розпорядником чи одержувачем бюджетних коштів обмежень, які введені законодавчими та іншими нормативно-правовими актами є підставою для відмови з боку органів Казначейства у реєстрації зобов`язань та фінансових зобов`язань, оскільки утворює склад бюджетного правопорушення, передбаченого п. п. 21 та 40 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України.

Також прокурором було зауважено, що з моменту укладення договору № 5 від 24.06.2022, перерахування коштів за договором не відбувалось, між тим вказаний договір не розірваний, у зв`язку з чим, зі спливом часу, а також встановленими прокуратурою порушеннями під час проведення вказаної процедури закупівлі, такий захід забезпечення позову є доцільним та попереджувальним внаслідок його майбутнього виконання.

Щодо заборони відповідачу-1 вчиняти певні дії для подальшого здійснення платежів прокурор наголошує, що через процесуальну процедуру судового розгляду справи несплачені кошти за договором можуть бути у подальшому безпідставно сплачені та, як наслідок, остаточне рішення суду прийняте через певний час після ініціювання судового провадження, уже не зможе належним чином ефективно захистити порушені права та інтереси держави.

Стосовно заборони відповідачу-2 здійснювати виконання робіт прокурор звертає увагу, що у постанові від 07.07.2021 справі № 905/1562/20 Верховний Суд дійшов висновку, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі неможливості повернення всього, отриманого за недійсним правочином (зокрема, якщо одержане полягає у виконаній роботі), сторона повинна відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За посиланням прокурора, у випадку задоволення позову припинення правовідносин за спірним договором відповідач-1 буде змушений компенсувати відповідачу-2 вартість обумовлених договором робіт за договором, які на дату відшкодування можуть бути навіть більшими, ніж на дату укладення договору, оскільки сторони договору в даному випадку не обмежені заборонами Закону України Про публічні закупівлі щодо зміни його істотних умов, передбачених ст. 41 Закону.

Враховуючи вищевикладені обставини, на переконання прокурора, наявні цілком обґрунтовані підстави для вжиття заходів забезпечення позову.

Також заявник на виконання п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України повідомляє, що пропозиції щодо зустрічного забезпечення позову відсутні, оскільки достатніх підстав вважати, що заходами забезпечення позову відповідачам можуть бути спричинені збитки, немає.

Дослідивши заяву заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси, господарський суд дійшов висновку про її задоволення, виходячи з наступного.

Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Забезпечення позову врегульовано главою 10 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом цієї норми обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Тобто, положення зазначеної статті пов`язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, яке (забезпечення) застосовується в якості гарантії задоволення вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

В силу приписів ч. 1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Отже, в ухвалі про вжиття заходів до забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Суд зазначає, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Так, згідно зі ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову у немайнових спорах є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, у розумінні зазначених положень, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано позитивне вирішення питання про забезпечення позову. Таким чином, з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову

При цьому, під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20, від 27.12.2022 у справі №916/1324/22).

Водночас, системний аналіз висновків про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17, та положень ч. 1 ст. 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України, дає підстави дійти висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч. 2, 5, 6, 7 ст. 137 Господарським процесуальним кодексом України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Право на ефективний засіб юридичного захисту встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Слід зазначити, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії, було зазначено що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Тому обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

При вжитті таких заходів суд повинен з`ясувати наявність зв`язку між конкретним видом забезпечувальних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Отже, заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Судом встановлено, що предметом позову у даній справі на момент прийняття даної ухвали є вимоги немайнового характеру про припинення правововідносин, які виникли внаслідок укладання договору №5 від 24.06.2022 про закупівлю робіт.

Таким чином, оскільки у цій справі прокурор звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.11.2020 у справі № 910/8225/20, від 13.01.2021 у справі № 910/9855/20, від 07.10.2021 у справі № 910/2287/21.

Також, у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.08.2022 у справі № 911/266/22 зазначено, що у немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Не аналізуючи на даному етапі розгляду справи позовні вимоги про припинення правовідносин між відповідачами за договором № 5 від 24.06.2022, суд констатує, що викладені прокурором обставини, дійсно породжують обґрунтоване припущення стосовно можливості настання зазначених прокурором обставин, у зв`язку з чим суд вважає, що наразі наявні реальні передумови для вжиття заходів забезпечення позову згідно ст.ст.136,137 ГПК України.

Суд зазначає, що у даному випадку забезпечення позову шляхом заборони відповідачам у справі вчиняти дії щодо виконання зобов`язань згідно з договором про закупівлю робіт є адекватними та співмірними заходами, спрямованими на запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів держави, не будуть мати наслідком втручання у господарську діяльність відповідачів, оскільки такі заходи мають тимчасовий характер та стосуються виключно заборони виконання зобов`язання відповідачами за спірним у цій справі договором до вирішення спору по суті.

Крім того, обрані прокурором способи забезпечення позову співвідносяться із предметом позову, а отже, існує зв`язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, однак не є тотожними з позовними вимогами. Застосовані судом заходи забезпечення позову відповідають обставинам справи та, водночас, вжиття таких заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища сторін до розгляду справи по суті.

Крім того, обрані прокурором заходи забезпечення позову є адекватними та співмірними та не вплинуть на господарську діяльність відповідачів, оскільки є тимчасовими, не призведуть до погіршення стану, в якому перебувають учасники правовідносин.

Натомість, суд вважає, що у разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони проводити фінансові розрахунки між відповідачем-1 та відповідачем -2 за умовами договору, та заборони здійснення відповідачем-2 робіт до розгляду справи судом існує можливість настання обставин, коли прокурор буде позбавлений можливості ефективного захисту своїх прав у визначений законом спосіб, що також може призвести до виникнення між сторонами інших суперечок, неспіврозмірно збільшити тягар витрат на відновлення заявлених до захисту прав.

При цьому, прокурором доведено у справі належними та допустимими доказами необхідність вжиття таких заходів, оскільки допущення необґрунтованого та незаконного витрачання бюджетних коштів дійсно може утруднити або унеможливити ефективний захист чи поновлення порушених прав або інтересів держави, у зв`язку із чим, прокурор буде змушений повторно звертатися до господарського суду задля захисту прав та інтересів з позовами про задоволення додаткових вимог.

Таким чином, з огляду на відповідні законодавчі приписи та з урахуванням встановлених обставин справи, встановивши безпосередній зв`язок між конкретними заходами забезпечення позову та предметом позову, суд вважає, що наявні підстави для задоволення задоволення заяви прокурора про застосування заходів забезпечення позову.

Частинами 1 та 4 ст.141 ГПК України встановлено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

Оскільки на теперішній час у суду відсутня інформація з приводу можливих збитків відповідачів та їх розміру, правові передумови для зустрічного забезпечення наразі не вбачаються. Разом з тим, відповідачі не позбавлені права подати до суду відповідні клопотання, які підлягають розгляду протягом строків, встановлених ст.141 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 136, 137, 140, 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд -

постановив:

1. Заяву заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси про забезпечення позову у справі № 916/4183/24 задовольнити.

2. Заборонити Управлінню Державної казначейської служби у м. Одесі Одеської області (код 38016923, м. Одеса вул. Черняховського 6) здійснювати будь-які розрахункові операції за рахунком (рахунками) Управління дорожнього господарства Одеської міської ради, пов`язані з виконанням умов договору про закупівлю робіт за державні кошти № 5 від 24.06.2022, укладеного між Управлінням дорожнього господарства Одеської міської ради (код 26506412) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-Південь» (код 34252469).

3. Заборонити Управлінню дорожнього господарства Одеської міської ради (код 26506412) вчиняти певні дії, а саме: здійснювати платежі за договором про закупівлю робіт за державні кошти № 5 від 24.06.2022, укладеного між Управлінням дорожнього господарства Одеської міської ради (код 26506412) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-Південь» (код 34252469).

4. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-Південь» (код 34252469) вчиняти певні дії, а саме: здійснювати виконання робіт за договором про закупівлю робіт за державні кошти № 5 від 24.06.2022, укладеного між Управлінням дорожнього господарства Одеської міської ради (код 26506412) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-Південь» (код 34252469).

5. Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом, виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень та може бути пред`явлена до виконання в строк, встановлений Законом України Про виконавче провадження.

Стягувачем за даною ухвалою є: Малиновська окружна прокуратура міста Одеси (код 0352855222, м. Одеса вул. Головківська 1)

Боржником за даною ухвалою є: Управління Державної казначейської служби у м. Одесі Одеської області (код 38016923, м. Одеса вул. Черняховського 6)

Боржником за даною ухвалою є: Управління дорожнього господарства Одеської міської ради (код 26506412, м. Одеса вул. Генерала Петрова 22)

Боржником за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-Південь» (код 34252469, м. Одеса вул. Романа Кармена 21)

Ухвала набрала законної сили 23.09.2024 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Суддя Литвинова Вікторія Володимирівна