Рішення

від 23.09.2024 по справі 927/209/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

23 вересня 2024 року м. Чернігівсправа №927/209/24(927/728/24) Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

у межах справи про банкрутство

за заявою кредитора: Товариства з обмеженою відповідальністю "СІВЕР ГРЕЙН",

код ЄДРПОУ 41682379, вул. Пушкіна, 16, оф. 404, м. Чернігів, 14000

до боржника: Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕРЕЗНЯНСЬКИЙ",

код ЄДРПОУ 30865826, вул. Шевченка, 5, смт. Березна, Чернігівський район, Чернігівська область, 15622

предмет спору: про відкриття провадження у справі про банкрутство

матеріали справи позовного провадження

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Березнянський",

код ЄДРПОУ 30865826, вул. Шевченка, 5, смт. Березна, Чернігівська область, 15622

відповідач-1: Товариство з обмеженою відповідальністю "СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА КОМПАНІЯ "ЮНІФІЛД",

код ЄДРПОУ 45603311

вул. Святошинська, 27 Д/30, с. Вишневе, Бучанський р-н, Київська область, 08134

відповідач-2: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

АДРЕСА_1

предмет спору: про витребування майна

Без участі (виклику) сторін.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Березнянський" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська компанія "Юніфілд" та до ОСОБА_1 про витребування майна.

Дії суду щодо розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 11.03.2024 відкрито провадження у справі №927/209/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРЕЗНЯНСЬКИЙ", визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівер Грей" у розмірі 2163500,00 грн боргу, 63900,00 грн авансування винагороди арбітражного керуючого та 30280,00 грн судового збору, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна боржника ТОВ "БЕРЕЗНЯНСЬКИЙ" Лукашука Віталія Васильовича (свідоцтво №1885 від 21.12.2018 року, РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 , адреса для листування: 50027, а/с 3507, м. Кривий Ріг).

11.03.2024 на офіційному веб-порталі судової влади України оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у даній справі про банкрутство з метою виявлення всіх кредиторів за №72721.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 07.05.2024 у справі №927/209/24 виконання обов`язків керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Березнянський" покладено на розпорядника майна арбітражного керуючого Лукашука Віталія Васильовича.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Березнянський" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА КОМПАНІЯ "ЮНІФІЛД" та до ОСОБА_1 про витребування майна.

Ухвалою суду від 02.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в суді, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованої кореспонденції, що містяться в матеріалах справи.

В ухвалі Господарського суду Чернігівської області про відкриття провадження у справі від 02 серпня 2024 року сторонам встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті спору, зокрема відповідачам встановлено строк для подання відзиву протягом 15 днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

В межах встановленого строку відповідачами подано до суду відзиви на позовну заяву.

Положення ст.248 ГПК України визначають, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.

Відповідно до положень ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При цьому судом також враховано, що відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Заяви та клопотання.

Відповідачем-2 у відзиві на позов заявлено клопотання про виклик у якості свідка ОСОБА_2 для допиту щодо розірвання директором ТОВ «Березнянський» договорів оренди, у тому числі договору оренди з відповідачем-2.

Відповідно до ст. 66 ГПК України свідком може бути будь-яка дієздатна фізична особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи.

Показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб (ст.87 ГПК України).

Показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів (ст. 88 ГПК України).

Відповідно до ст. 89 ГПК України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Крім того, відповідно до норм ст. 211 ГПК України допит свідків відбувається у судовому засіданні.

Суд наголошує, що провадження у даній справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, без проведення судового засідання.

З урахуванням вищевикладеного, клопотання відповідача-2 задоволенню не підлягає.

Відповідачем-2 заявлено клопотання про зменшення розміру судових витрат.

Клопотання прийнято до розгляду.

У відзиві на позов відповідачем-2 в порядку ст. 90 ГПК України поставлено запитання до позивача з вимогою надати відповіді: - що з моєю земельною ділянкою планує робити ТОВ «Березнянський», якщо суд задовольнить позов про витребування? -чи є в розпорядженні ТОВ «Березнянський» необхідна для обробітку землі та збору врожаю сільськогосподарська техніка? Якщо так, прошу надати перелік цієї техніки та зазначити адресу її знаходження; -чи є в штаті ТОВ «Березнянський» спеціалісти: агрономи, які забезпечать технологічний процес вирощування сільськогосподарських культур, трактористи, комбайнери, водії, які будуть фізично обробляти землю, сіяти, збирати та возити врожай? Якщо ні - то хто оброблятиме спірну земельну ділянку? -чи є в ТОВ «Березнянський» гроші для придбання необхідних для вирощування сільськогосподарських культур насіння, засобів захисту рослин, добрив та виплати робітникам, які безпосередньо вирощуватимуть та збиратимуть сільськогосподарську продукцію? -чи планує ТОВ «Березнянський» виплатити орендну плату за 2022-2023 роки? Якщо так, то коли і за рахунок чого? -чи планує ТОВ «Березнянський» виплачувати орендну плату в майбутньому, у випадку задоволення позову? Якщо так, то коли і за рахунок чого? -на який строк арбітражний керуючий Лукашук В.В. передав у суборенду ініціюючому кредитору, ТОВ «Сівер Грейн», частину орендованих позивачем ділянок і чому саме ініціюючому кредитору?

Відповідачем-1 у відзиві на позов заявлено клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом сторін).

Згідно з ч.5 ст. 252 ГПК України ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною 7 ст. 252 ГПК України передбачено, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Відповідно до ч. 6 ст. 252 ГПК України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:

1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Предметом спору у даній справі є витребування майна, справа не відноситься до визначеного ч. 4 ст. 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження. При цьому судом враховано, що справа розглядається в межах справи про банкрутство ТОВ «Березнянський», відповідно суд приходить до висновку, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання, тому суд вважає за необхідне проводити розгляд цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження .

Відповідачем-1 у відзиві на позов заявлено клопотання про виключення копії договору оренди від 24.09.2012, додаткової угоди №1 до нього, витягів з Державного реєстру речових прав на нерухомість та копії скарг ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України з підстав відсутності у нього оригіналів цих доказів та у зв`язку з сумнівами відповідача-1 в достовірності цих доказів.

Вирішуючи дане клопотання суд виходить з того, що відповідно до положень ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Суд зазначає, що реєстрація речових прав на нерухоме майно - є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Положення ст.21 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначають, що витяг з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав, отриманий в електронній чи паперовій формі за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав, мають однакову юридичну силу та використовуються відповідно до законодавства.

З урахуванням вищевикладеного, клопотання відповідача-1 в частині виключення копії витягів з Державного реєстру речових прав на нерухомість з підстав відсутності в нього оригіналів цих доказів та у зв`язку з сумнівами відповідача-1 в достовірності цих доказів задоволенню не підлягає.

Суд також не вбачає підстав для виключення копій договору оренди від 24.09.2012 та додаткової угоди №1 до нього.

Розглянувши клопотання про виключення скарги ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України з підстав відсутності в нього оригіналів цих доказів та у зв`язку з сумнівами відповідача-1 в достовірності цих доказів, суд задовольняє клопотання відповідача-1.

Будь-яких інших заяв та клопотань від сторін не надходило.

Позиції учасників справи. Заяви та клопотання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в силу закону угода про розірвання договору оренди землі б/н від 24.09.2012, укладена 12.12.2023 між ТОВ «Березнянський» та відповідачем 2 є нікчемною, договір оренди землі, укладений між відповідачем 2 та ТОВ «Сільськогосподарська компанія «Юніфілд» є таким, що укладений під час дії попереднього договору оренди з ТОВ «Березнянський». Відтак, оскільки земельна ділянка вибула з тимчасового володіння ТОВ «Березнянський» поза його дійсною волею, останній має право на захист свого порушеного права шляхом витребування орендованої земельної ділянки з тимчасового володіння ТОВ «Сільськогосподарська компанія «Юніфілд» у своє тимчасове (строкове) володіння.

22.08.2024 від відповідача 2 надійшов відзив на позов, відповідно до якого останнім щодо позовних вимог заперечено.

Так, відповідач 2 посилається на те, що угода про розірвання Договору оренди землі від 12.12.2023 була підписана особисто директором ТОВ «Березнянський» ОСОБА_2 в її присутності. Відповідач 2 наголосив, що йому не було відомо про факт відсутності повноважень на підписання угод про розірвання договорів оренди. Крім того, останній зазначив, що ТОВ «Березнянський» не виплатило йому орендну плату за 2022-2023 роки.

Відзив на позов прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

Справа розглядається з урахуванням поданого відзиву на позов.

02.09.2024 від відповідача 1 надійшов відзив на позов, в якому заперечено щодо позовних вимог з посиланням на те, що Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в розрізі спірної земельної ділянки свідчить про факт реєстрації відповідного речового права на спірну земельну ділянку в різні періоди часу не доводить обставину дійсності права оренди, а підтверджує дійсне право оренди відповідача 1 на спірну земельну ділянку.

Справа розглядається з урахуванням поданого відзиву на позов.

Обставини справи встановлені судом.

24.09.2012 між ОСОБА_3 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Березнянський» (орендар) укладено договір оренди землі (далі-Договір).

Відповідно до умов Договору:

п.1. Орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для сільськогосподарського використання, яка знаходиться в адмінмежах Березнянської на території Березнянської селищної ради Менського району Чернігівської області.

п.2. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 3,4687 га, втому числі рілля 3,4687 га.

п.3 На земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна, відсутні будівлі та споруди, а також інші об`єкти інфраструктури кадастровий номер 7423055300:06:000:0137.

п.5. Нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить 30453,89 грн.

п.8. Договір укладено на 5 років. У разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору від підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом - повідомленням.

п.38. Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання Орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільного необхідності в порядку, встановленого законом; ліквідації юридичної особи орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених Законом.

П.39. Дія Договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, невикористання земельної ділянки за цільовим призначенням та невжиття заходів по боротьбі з бур`янами, а також з інших підстав, визначених законом.

П.40. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є несплата орендної плати протягом трьох місяців після закінчення терміну розрахунків.

П.44. Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір зареєстровано у відділі Держкомзему у Менському районі 24.09.2012, № запису 7423000040003927.

Відповідно до копії договору від 24.09.2012, що міститься у матеріалах справи, згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом №168/2014, виданого 19.11.2014, право власності на земельний пай має ОСОБА_1 .

11.03.2016 між ОСОБА_1 та ТОВ «Березнянський» укладено додаткову угоду № 1 до Договору оренди земельної ділянки (паю), відповідно до якої строк дії договору продовжено до 25.09.2027.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав, 11.03.2016 проведено державну реєстрацію права оренди ТОВ «Березнянський» земельної ділянки з кадастровим номером 7423055300:06:000:0137, строк дії: 25.09.2027.

12.12.2023 між відповідачем 2 та ТОВ «Березнянський», в особі директора ОСОБА_2 , укладено угоду про розірвання Договору оренди землі № б/н від 24.09.2012 про наступне: згідно з умовами Договору оренди землі від 24.09.2012, номер запису про інше речове право 13682918 від 24.09.2012, на земельну ділянку площею 3,4687 га кадастровий номер 7423055300:06:000:0137, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Березнянської селищної громади Чернігівського району Чернігівської області. Сторонами прийнято рішення достроково припинити Договір оренди землі шляхом його розірвання за взаємною згодою Сторін.

Ця угода набирає чинності після підписання Сторонами та її державної реєстрації.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав, 10.04.2024 проведено державну реєстрацію припинення речового права ТОВ «Березнянський».

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав, підставою для внесення відомостей зазначено: інший тип договору, угода про розірвання договору оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 12.12.2023, видавник: сторони договору.

13.12.2023 між відповідачем-2 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аірленд» (орендар) укладено договір оренди землі (далі - Договір від 13.12.2023).

Відповідно до умов Договору від 13.12.2023:

п.1 Орендодавець надає, а Оренда приймає в строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий номер - 7423055300:06:000:0137) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Березнянської селищної громади Чернігівського району.

п.2. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 3,4687 га, у тому числі рілля - 3,4687 га.

п. 8. Договір укладено на 10 (десять) років. Договір набуває чинності з моменту його державної реєстрації та діє в межах строку, визначеного п. 8, але в будь-якому випадку даний Договір та право оренди за даним Договором є чинним до моменту закінчення збирання врожаю Орендарем.

п.33. Дія Договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання Орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи - орендаря.

п. 34. Дія Договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою Сторін; рішення суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав 10.04.2024 проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за ТОВ «Аірленд», номер запису про інше речове право 54575120.

27.06.2024 між відповідачем-2 та ТОВ «Аірленд» укладено угоду про розірвання Договору оренди землі від 13.12.2023, відповідно до якої сторони домовились про наступне: згідно з умовами Договору оренди землі від 13.12.2023, номер запису про інше речове право 54575120 від 10.04.2024, на земельну ділянку площею 3,4687 га кадастровий номер 7423055300:06:000:0137, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Березнянської селищної громади Чернігівського району Чернігівської області. Сторонами прийнято рішення достроково припинити Договір оренди землі шляхом його розірвання за взаємною згодою Сторін.

Ця угода набирає чинності після підписання Сторонами та її державної реєстрації.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав, 04.07.2024 проведено державну реєстрацію припинення речового права ТОВ «Аірленд».

08.07.2024 між відповідачем 2 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська компанія «Юніфілд» (орендар) укладено договір оренди землі (далі - Договір від 08.07.2024).

Відповідно до умов Договору від 08.07.2024:

п.1.1.Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером: 7423055300:06:000:0137, яка розташована поза межами селища Березна Чернігівського району Чернігівської області, далі - Земельна ділянка та/або Об`єкт оренди.

п. 2.1. Згідно цього Договору в оренду передається земельна ділянка, з видом угідь та площею ріллі 3,4687 га.

п.3.1.Договір укладено строком на 10 (десять) років з моменту укладення. Право оренди землі виникає з моменту державної реєстрації такого права.

п.14.1. Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Право оренди за цим Договором виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав, 09.07.2024 проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за ТОВ «Сільськогосподарська компанія «Юніфілд», номер запису про інше речове прав: 55813216.

Крім того, позивач, як на підставу свої позовних вимог посилається на наступне.

16.05.2024 Господарським судом Чернігівської області розглянуто справу №927/209/24(927/348/24) за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Березнянський», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: арбітражного керуючого Лукашука Віталія Васильовича про визнання недійним рішення загальних зборів учасників Товариства, оформленого Протоколом № 2 від 01.12.2023 щодо надання згоди на розірвання договорів оренди (суборенди).

За результатами розгляду справи судом ухвалено рішення, відповідно до якого визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Березнянський», оформлене Протоколом № 2 від 01 грудня 2023 року щодо надання згоди на розірвання договорів оренди (суборенди) будь яких, незалежно від площі та/або місця розташування, земель сільськогосподарського призначення, які укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Березнянський» та фізичними чи юридичними особами та надання повноваження по укладанню та підписанню угод про дострокове розірвання (припинення) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають в користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Березнянський» на умовах оренди (суборенди) директору Товариства з обмеженою відповідальністю «Березнянський» ОСОБА_2 .

06.06.2024 рішення суду від 16.05.2024 у справі № 927/209/24 (927/348/24) набрало законної сили.

Позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Оцінка аргументів та нормативно-правове обґрунтування.

Відносини у сфері найму (оренди) земельної ділянки регулюються ЦК України, ЗК України, Законом № 161-XIV, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату (частина перша статті 792 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону № 161-XIV).

Відповідно до статті 13 Закону № 161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди земельної ділянки є двостороннім, консесуальним, строковим та оплатним.

Як встановлено судом, 24.09.2012 між ОСОБА_3 та ТОВ «Березнянське» укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7423055300:06:000:0137.

Відповідно до копії договору від 24.09.2012, що міститься у матеріалах справи, згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом №168/2014, виданого 19.11.2014, право власності на земельний пай має ОСОБА_1 .

Відповідно до Додаткової угоди строк дії Договору продовжено до 25.09.2027.

Державна реєстрація права оренди відбулася 11.03.2016.

У подальшому, 12.12.2023 між відповідачем 2 та ТОВ «Березнянське», особі ОСОБА_2 , укладена Угода про розірвання Договору оренди землі від 24.09.2012.

Повноваження на укладання Угоди про розірвання Договору оренди надані ОСОБА_2 відповідно до рішення загальних зборів учасників Товариства, оформленого Протоколом № 2 від 01.12.2023.

Відповідно до ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 16.05.2024 у справі №927/209/24 (927/348/24), яке набрало законної сили 06.06.2024 встановлено наступні обставини:

01.12.2023 відбулися загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Березнянський», на яких було прийнято рішення, зокрема, згідно з вимогами ч.3 ст.31 Закону України «Про оренду землі» надати згоду на розірвання договорів оренди (суборенди) про надання згоди на розірвання договорів оренди (суборенди) будь-яких, незалежно від площі та/або місця розташування, земель сільськогосподарського призначення, які укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Березнянський» та фізичними чи юридичними особами. Надати повноваження по укладенню та підписанню угод про дострокове розірвання (припинення) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають в користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Березнянський» на умовах оренди (суборенди) директору Товариства з обмеженою відповідальністю «Березнянський» ОСОБА_2 .

Зазначене рішення було прийняте одностайно чотирма присутніми учасниками товариства, які володіють 90% статутного капіталу Товариства.

Однак, всупереч наведеним положенням ст. 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», загальні збори учасників з ініціативи Директора ОСОБА_2 не скликались, так само і не скликались на вимогу учасника або учасників товариства, які в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства.

Так, в матеріалах справи відсутні докази звернення учасників Товариства ОСОБА_5 (розмір частки 18239,77), ОСОБА_5 (розмір частки 18239,77), ОСОБА_6 (розмір частки 18239,77) з вимогою про скликання загальних зборів до Директора товариства в письмовій формі із зазначенням запропонованого порядку денного, а тому права скликати загальні збори учасників самостійно в порядку ч. 9 ст. 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» зазначені особи не набули.

Також в матеріалах справи відсутні докази скликання загальних зборів учасників Директором Товариства шляхом надсилання поштовим відправленням з описом вкладення повідомлення про це кожному учаснику товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників.

Крім того, про проведення загальних зборів учасників 01.12.2023 не було повідомлено ОСОБА_7 (розмір частки 18239,76) як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Березнянський» ані шляхом надсилання повідомлення в порядку ст. 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», ані будь-яким іншим способом, та як наслідок на згаданих зборах ОСОБА_7 присутнім не був, участі у голосуванні не брав.

За наслідками розгляду цього спору судом встановлено недотримання процедури скликання загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Березнянський» 01.12.2023.

Недотримання порядку скликання загальних зборів учасників товариства, прийняття ними рішення за відсутності позивача, неповідомленого про їх проведення, є порушенням вимог закону та статуту товариства, порушує права позивача як учасника на участь в управлінні справами товариства, а тому є підставою для визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Березнянський», оформленого протоколом від №2 від 01.12.2023.

Згідно із статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 31 ЗУ «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. Правочин про розірвання договору оренди (суборенди) землі сільськогосподарського призначення, орендарем (суборендарем) за яким є юридична особа приватного права (крім акціонерного товариства, повного та командитного товариства), є значним правочином та потребує попереднього прийняття загальними зборами учасників або іншим вищим органом такої юридичної особи рішення про надання згоди на його вчинення (крім випадку, якщо статутом юридичної особи прямо передбачено, що такий правочин не є значним). У разі неприйняття загальними зборами учасників або іншим вищим органом юридичної особи рішення про надання згоди на вчинення такого значного правочину (крім випадку, якщо статутом юридичної особи прямо передбачено, що такий правочин не є значним) такий правочин є нікчемним.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 16.05.2024 у справі №927/209/24(927/348/24), яке набрало законної сили 06.06.2024, визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Березнянський», оформлене Протоколом № 2 від 01 грудня 2023 року щодо надання згоди на розірвання договорів оренди (суборенди) будь яких, незалежно від площі та/або місця розташування, земель сільськогосподарського призначення, які укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Березнянський» та фізичними чи юридичними особами та надання повноваження по укладанню та підписанню угод про дострокове розірвання (припинення) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають в користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Березнянський» на умовах оренди (суборенди) директору Товариства з обмеженою відповідальністю «Березнянський» ОСОБА_2 .

Нікчемний правочин є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 08.02.2023 у справі № 359/12165/14-ц, від 02.08.2023 у справі № 495/5081/20, від 17.08.2023 у справі № 904/3100/21).

При цьому, оскільки відповідний правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі частини другої статті 215 ЦК України та, відповідно, наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону.

З урахуванням встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що Угода від 12.12.2023 про розірвання Договору оренди землі від 24.09.2012 є нікчемною в силу закону (як такий, що укладений за відсутності прийняття загальними зборами учасників або іншим вищим органом юридичної особи рішення про надання згоди на вчинення такого значного правочину).

Держава забезпечує рівний захист усіх суб`єктів права власності застосуванням передбачених законодавством заходів. Регулювання, наведене в Главі 29 Цивільного кодексу України, передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності, як витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) й усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

При цьому стаття 400 Цивільного кодексу України вказує на обов`язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.

Разом з тим стаття 330 Цивільного кодексу України передбачає можливість добросовісному набувачеві набути право власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права, як самостійну підставу набуття права власності (та водночас, передбачену законом підставу для припинення права власності попереднього власника відповідно до приписів статті 346 Цивільного кодексу України). Так, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України майно не може бути витребуване в нього.

Стаття 388 ЦК України містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої вказаної норми якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

Матеріалами справи підтверджується, що спірна земельна ділянка вибула з володіння позивача на підставі Угоди від 12.12.2023 про розірвання Договору оренди землі від 24.09.2012, що є нікчемною в силу закону, отже спірні земельні ділянки вибули із володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Березнянський» поза його волею.

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу регулює втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що ставиться для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки пропорційності, як і в питаннях наявності суспільного, публічного інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Тож для розкриття критерію пропорційності вагоме значення має визначення судами добросовісності/недобросовісності набувача майна.

Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). На необхідність оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна неодноразово звертала увагу Велика Палата Верховного Суду (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц (провадження № 14-192цс19), пункт 46.1 постанови від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19)).

Судові рішення, постановлені за відсутності перевірки добросовісності/недобросовісності набувача, що має важливе значення як для застосування положень ст.387, 388 ЦК України, так і для визначення критерію пропорційності втручання у право набувача майна, не можуть вважатися такими, що відповідають нормам справедливого судового розгляду згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України.

Вказана позиція зазначена в постанові Великої палати Верховного суду у справі №925/1351/19 від 02.11.2021.

З огляду на викладене, при вирішенні даного спору, суду необхідно встановити добросовісність/недобросовісність кінцевих володільців спірного майна.

Судом встановлено, що Державна реєстрація права оренди за позивачем відбулася 11.03.2016, номер запису про інше речове право: 13682918.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав, 10.04.2024 проведено державну реєстрацію припинення речового права ТОВ «Березнянський».

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав 10.04.2024 проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за ТОВ «Аірленд», номер запису про інше речове право 54575120.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав, 04.07.2024 проведено державну реєстрацію припинення речового права ТОВ «Аірленд».

Велика палата Верховного суду у постанові у справі №925/1351/19 від 02.11.202 вказала, що якщо спірне майно є об`єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача крім приписів статті 388 Цивільного кодексу України слід застосовувати спеціальну норму пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19, пункти 37, 38), від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19, пункти 46.1, 46.2), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20, пункти 7.15, 7.16).

08.07.2024 між відповідачем 2 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська компанія «Юніфілд» (орендар) укладено Договір від 08.07.2024.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав, 09.07.2024 проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за ТОВ «Сільськогосподарська компанія «Юніфілд», номер запису про інше речове прав: 55813216.

Оскільки, на час укладення Договору від 08.07.2024 інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відомості з якого презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, не містила відомостей про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за третьою особою, тож добросовісний набувач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти, покладаючись на такі відомості, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей.

Таким чином, відповідач 1 не має додаткового обов`язку, крім відомостей, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, перевіряти та аналізувати також обставини правомірності попередніх переходів майна, зокрема, обставини вибуття майна з володіння позивача. За таких обставин, відповідач 1 є добросовісним набувачем права володіння на спірну земельну ділянку, а тому підстави для витребування такого майна у відповідача 1 відсутні.

У відповідності до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Положеннями ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За змістом ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не надано доказів недобросовісності набуття права власності відповідачем 1, а судом не встановлено таких обставин. Виходячи з наведеного, за встановлених судом обставин справи та недоведеності позивачем обґрунтованості заявлених ним позовних вимог щодо витребування майна у добросовісного набувача, в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Березнянський» необхідно відмовити.

Судовий збір в порядку ст. 129 ГПК України залишається за позивачем. Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що оскільки сторонами не надані докази станом на день винесення рішення судом, підстави для розподілу - відсутні.

Керуючись ст.129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 23.09.2024.

Суддя С.В. Белов

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/