Ухвала

від 23.09.2024 по справі 910/20103/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 вересня 2024 року

м. Київ

Справа № 910/20103/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянувши заяву заступника керівника Київської міської прокуратури

про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 910/20103/23

за позовом заступника керівника Київської міської прокуратури

до: 1) Київської міської ради, 2) Приватного підприємства "ВАЛЕНТИНА-92"

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору та повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Київської міської прокуратури 09.08.2023 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 і рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2024 у справі № 910/20103/23 у справі № 910/20103/23.

Ухвалою Верховного Суду від 02.09.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Київської міської прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 і рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2024 у справі № 910/20103/23; призначено розгляд справи у відкритому судовому засідання на 24.09.2024.

19.09.2024 заступник керівника Київської міської прокуратури подав безпосередньо до Верховного Суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом:

- заборони Приватному підприємству "ВАЛЕНТИНА-92" та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо об`єкта нерухомого майна - нежитлової будівлі, загальною площею 551,2 м2, яка знаходиться на вул. Табірній (Лагерній), 46/48-В у Шевченківському районі міста Києва, в тому числі укладати договори купівлі-продажу або іншим особам відчужувати права на вказаний об`єкт нерухомості, передавати його у користування третім особам, здійснювати заходи щодо поділу, об`єднання, виділення частини вказаного нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1096216480000, номер відомостей про речове право 17644885);

- заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно - нежитлову будівлю, загальною площею 551,2 м2, яка знаходиться на вул. Табірній (Лагерній), 46/48-В у Шевченківському районі міста Києва, в тому числі приймати рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін стосовно вказаного нерухомого майна та вносити будь-які записи про такі зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1096216480000, номер відомостей про речове право 17644885);

- накладення арешту на земельну ділянку площею 0,0279 га (кадастровий номер 8000000000:88:056:0019), яка знаходиться на вул. Табірній, 46/48-В у Шевченківському районі міста Києва;

- заборони державним реєстраторам, іншим службовим особам Держземагенства та його територіальним органам вчиняти будь-які дії в Державному земельному кадастрі щодо земельної ділянки площею 0,0279 га (кадастровий номер 8000000000:88:056:0019), яка знаходиться на вул. Табірній, 46/48-В у Шевченківському районі міста Києва, у тому числі щодо скасування (припинення) її державної реєстрації із закриттям Поземельної книги на вказану земельну ділянку.

Розглянувши вказану заяву, колегія суддів дійшла висновку про відмову у її задоволенні з огляду на таке.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується:

- накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

- забороною відповідачу вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

- зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

- зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

- арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

- іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Заходи забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Верховний Суд зазначає, що під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову необхідно враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на вчинення відповідачем дій щодо забудови спірних земельних ділянок не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, Суд вважає, що у задоволенні заяви заступника керівника Київської міської прокуратури про вжиття заходів забезпечення позову слід відмовити, оскільки зазначені у заяві обставини не доводять, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених (оспорюваних) прав або інтересів, за захистом яких він звернувся до суду.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити заступнику керівника Київської міської прокуратури у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 910/20103/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак