Постанова

від 01.10.2024 по справі 910/20103/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/20103/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників:

прокуратури - Валевач М. М., Ханчин Г. О.,

відповідача-1 - Пилипчук І. І. (самопредставництво),

відповідача-2 - Балабона В. О. (адвоката),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 (колегія суддів: Тищенко А. І. - головуючий, Іоннікова І. А., Михальська Ю. Б.) і рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2024 (суддя Демидов В. О.) у справі

за позовом заступника керівника Київської міської прокуратури

до: 1) Київської міської ради, 2) Приватного підприємства "ВАЛЕНТИНА-92"

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору та повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У грудні 2023 року заступник керівника Київської міської прокуратури (далі - Прокурор) звернувся в інтересах держави до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради та Приватного підприємства "ВАЛЕНТИНА-92" (далі - ПП "ВАЛЕНТИНА-92"), в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 13.07.2023 № 7041/7082 "Про передачу приватному підприємству "ВАЛЕНТИНА-92" земельної ділянки в оренду для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на вул. Табірній, 46/48-В у Шевченківському районі міста Києва";

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,0279 га з кадастровим номером 8000000000:056:0019, що розташована за адресою: вул. Табірна, 46/48-В, м. Київ, укладений між Київською міською радою та ПП "ВАЛЕНТИНА-92", посвідчений 06.10.2023 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловар І. О., зареєстрований в реєстрі за № 5376;

- зобов`язати ПП "ВАЛЕНТИНА-92" повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку площею 0,0279 га з кадастровим номером 8000000000:056:0019, що розташована за адресою: вул. Табірна, 46/48-В, м. Київ, у стані, придатному для її подальшого використання.

1.2. Позовні вимоги Прокурора обґрунтовані тим, що оспорюване рішення Київської міської ради від 13.07.2023 № 7041/7082 "Про передачу приватному підприємству "ВАЛЕНТИНА-92" земельної ділянки в оренду для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на вул. Табірній, 46/48-В у Шевченківському районі міста Києва" прийняте з порушенням вимог чинного земельного законодавства та всупереч інтересам держави і територіальної громади, оскільки право оренди земельної ділянки площею 0,0279 га з кадастровим номером 8000000000:056:0019 під забудову могло бути набуте лише за результатами проведення земельних торгів.

Однак, як зазначав Прокурор, земельні торги щодо земельної ділянки площею 0,0279 га з кадастровим номером 8000000000:056:0019 не проводилися, тому, на думку Прокурора, Київська міська рада порушила вимоги статей 116, 124, 134, 135 Земельного кодексу України.

1.3. Крім того, Прокурор зазначав, що договір оренди земельної ділянки укладено між Київської міською радою та ПП "ВАЛЕНТИНА-92" на підставі незаконного рішення Київської міської ради від 13.07.2023 № 7041/7082. Тому, на думку Прокурора, такий договір слід визнати недійсним та зобов`язати ПП "ВАЛЕНТИНА-92" повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку площею 0,0279 га з кадастровим номером 8000000000:056:0019.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.03.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 у справі № 910/20103/23, відмовлено у повному обсязі в задоволенні позовних вимог Прокурора в інтересах держави до Київської міської ради, ПП "ВАЛЕНТИНА-92" про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки.

2.2. Господарські суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу № 910/20103/23 по суті позовних вимог, установили, що в цьому випадку Прокурор як самостійний позивач дотримався порядку звернення до суду з позовом в інтересах держави, визначеного статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".

2.3. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог Прокурора в інтересах держави, господарські суди попередніх інстанцій установили, що станом на момент прийняття Київською міською радою оспорюваного рішення від 13.07.2023 № 7041/7082 "Про передачу приватному підприємству "ВАЛЕНТИНА-92" земельної ділянки в оренду для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на вул. Табірній, 46/48-В у Шевченківському районі міста Києва" за ПП "Валентина-92" було зареєстровано право власності на нежитлову будівлю загальною площею 551,2 м2, що розташована за адресою: вул. Табірна, (попередня назва - вул. Лагерна), 46/48-В, м. Київ.

2.4. Оскільки ПП "Валентина-92" є власником нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:88:056:0019, а право власності є чинним та не скасоване, не визнано у встановленому порядку незаконним, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що Київська міська рада правомірно прийняла рішення про надання цієї земельної ділянки в оренду відповідачу-2, та на підставі цього рішення уклала із ПП "Валентина-92" договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловар І. О. за реєстровим номером 5376. З урахуванням наведеного господарські суди дійшли висновку про відсутність правових підстав для визнання незаконним та скасування оспорюваного рішення Київської міської ради від 13.07.2023 № 7041/7082 "Про передачу приватному підприємству "ВАЛЕНТИНА-92" земельної ділянки в оренду для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на вул. Табірній, 46/48-В у Шевченківському районі міста Києва".

2.5. З огляду на те, що відсутні правові підстави для визнання незаконним та скасування оспорюваного рішення Київської міської ради від 13.07.2023 № 7041/7082 "Про передачу приватному підприємству "ВАЛЕНТИНА-92" земельної ділянки в оренду для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на вул. Табірній, 46/48-В у Шевченківському районі міста Києва", на підставі якого укладено оспорюваний договір оренди земельної ділянки, господарські суди дійшли висновку, що договір оренди земельної ділянки, укладений між Київською міською радою та ПП "Валентина-92", не суперечить вимогам законодавства, а тому не підлягає визнанню недійсним.

Оскільки вимога Прокурора про зобов`язання ПП "ВАЛЕНТИНА-92" повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку площею 0,0279 га з кадастровим номером 8000000000:056:0019, що розташована за адресою: вул. Табірна, 46/48-В, м. Київ, у стані, придатному для її подальшого використання, є похідною позовною вимогою від інших позовних вимог, то, за висновком судів, вона також не може бути задоволена.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 та рішенням Господарського суду міста Києва від 26.03.2024 у справі № 910/20103/23, до Верховного Суду звернувся Прокурор з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Прокурора.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, Прокурор зазначає, що оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Прокурор, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Прокурор вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, неправильно застосували приписи статей 116, 123, 124, 135 Земельного кодексу України, статей 21, 316, 375, 376 Цивільного кодексу України, статей 2, 3, 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та не врахували висновки щодо застосування цих норм, викладені в постановах Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 04.10.2020 у справі № 910/5210/20, від 09.02.2018 у справі № 910/4528/15-г, від 09.04.2020 у справі № 910/2942/19, від 01.07.2020 у справі № 910/9028/19, від 07.12.2021 у справі № 910/23595/17, від 30.03.2021 у справі № 922/1323/20, від 31.03.2021 у справі № 922/1431/20, від 11.08.2021 у справі № 922/443/20, від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16.

3.4. Крім того, за доводами Прокурора, господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, порушили приписи статей 2, 13, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України. На думку Прокурора, господарські суди попередніх інстанцій, не дослідили докази, що підтверджують наявність ознак самочинного будівництва об`єкта нерухомого майна та незаконність реєстрації права власності на таке майно, зокрема, технічний паспорт об`єкта нерухомого майна, пояснювальну записку до проекту оспорюваного рішення Київської міської ради.

Прокурор вважає, що господарські суди попередніх інстанцій повинні були надати оцінку законності реєстрації права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомого майна, оскільки ця обставина стала підставою для відведення земельної ділянки ПП "ВАЛЕНТИНА-92" поза аукціоном, що, за доводами Прокурора, є порушенням вимог земельного законодавства.

3.5. Київська міська рада у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Київська міська рада зазначає, що застосування частин 3, 5 статті 376 Цивільного кодексу України призводить до вирішення спору між особою - власником земельної ділянки та особою, яка здійснила самочинне будівництво. Водночас Київська міська рада, передаючи в користування ПП "ВАЛЕНТИНА-92" спірну земельну ділянку під збудованим майном, не заперечувала належності ПП "ВАЛЕНТИНА-92" нерухомого майна. Крім того, за доводами Київської міської ради, позовні вимоги Прокурора не обґрунтовані порушенням самочинним будівництвом прав інших осіб, а зводяться до порушення прав позивача у процесі користування ПП "ВАЛЕНТИНА-92" земельною ділянкою не за цільовим призначенням, що не має правового значення під час вирішення питання щодо долі самочинного будівництва.

3.6. ПП "ВАЛЕНТИНА-92" у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в задоволенні касаційної скарги у повному обсязі. ПП "ВАЛЕНТИНА-92" з посиланням на частину 2 статті 134 Земельного кодексу України зазначає, що не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб. ПП "ВАЛЕНТИНА-92" також зазначає, що земельна ділянка була надана ПП "ВАЛЕНТИНА-92" у зв`язку із наявністю нерухомого майна, належного відповідачу-2 на праві приватної власності.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 25.11.2016 за ПП "ВАЛЕНТИНА-92" зареєстровано право приватної власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю загальною площею 121 м2, розташовану за адресою: вул. Табірна, 46/48-В, м. Київ.

4.2. Господарські суди зазначили, що право власності на цей об`єкт нерухомого майна зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ПП "ВАЛЕНТИНА-92" на підставі довідки про показники об`єкта нерухомого майна від 17.11.2016, виданої ФОП Бублик В. І.

4.3. У подальшому, 25.12.2021 внесено зміни до запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, якими змінено площу об`єкта із 121 м2 на 551,2 м2. Ці зміни внесено на підставі довідки про оцінку нерухомості та технічної інвентаризації від 30.11.2021 № 211215-1021, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенство оцінки "Грош Цена" (далі - ТОВ Агенство оцінки "Грош Цена").

4.4. Господарські суди попередніх інстанцій також установили, що Київська міська рада рішенням від 07.10.2021 № 2799/2840 передала в оренду на 10 років ПП "ВАЛЕНТИНА-92" земельну ділянку площею 0,0186 га з кадастровим номером 8000000000:88:056:0001 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (магазину) на вул. Лагерній, 46/48-В у Шевченківському районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв`язку із набуттям ПП "ВАЛЕНТИНА-92" права власності на зазначений об`єкт нерухомого майна площею 121 м2.

4.5. Відповідно до пункту 5 пояснювальної записки від 13.05.2021 № ПЗН-21527 (до проекту рішення Київської міської ради від 07.10.2021 № 2799/2840) земельна ділянка забудована будівлею загальною площею 121 м2, яка належить на праві власності ПП "ВАЛЕНТИНА-92" (право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.11.2016, номер запису про право власності 17644885, інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.05.2021 № 256253444).

4.6. Господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що в подальшому відповідач здійснив перепланування будівлі, розташованої на вул. Лагерній, 46/48-В у м. Києві, внаслідок чого площа будівлі збільшилася на 430,2 м2 до 551,2 м2.

4.7. ТОВ Агенство оцінки "Грош Цена" провело технічну інвентаризацію будівлі, за результатами якої було видано технічний паспорт, зареєстрований в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва, та довідку від 30.11.2021 №211215-1021 про те, що відповідно до матеріалів технічної інвентаризації нежитлова будівля, розташована на вул. Лагерній, 46/48-В у м. Києві, має такі технічні показники: загальна площа 551,2 м2; загальна площа нежитлової будівлі збільшилась на 430,2 м2 за рахунок перепланування без втручання в несучі зовнішні та внутрішні конструкції, уточнення лінійних розмірів та виявлення технічної помилки. Самовільного будівництва та реконструкції не було.

4.8. На підставі рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.12.2021 з індексним номером 62591519 здійснено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за ПП "ВАЛЕНТИНА-92" на нежитлову будівлю загальною площею 551,2 м2 на вул. Табірній (попередня назва - вул. Лагерна), 46/48-В у місті Києві.

4.9. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що рішенням Київської міської ради від 13.07.2023 № 7041/7082 "Про передачу приватному підприємству "ВАЛЕНТИНА-92" земельної ділянки в оренду для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на вул. Табірній, 46/48-В у Шевченківському районі міста Києва" затверджено технічну документацію із землеустрою та передано ПП "ВАЛЕНТИНА-92" в оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,0279 га з кадастровим номером 8000000000:056:0019 за адресою та з цільовим призначенням, вказаними в рішенні, у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно.

4.10. Відповідно до пункту 5 пояснювальної записки від 05.05.2023 № ПЗН-54080 (до проекту рішення Київської міської ради від 13.07.2023 № 7041/7082) земельна ділянка забудована частиною нежитлової будівлі (загальна площа будівлі 551,2 м2), основна частина якої розміщена на суміжній земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:88:056:0001 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1096216480000). Вказана будівля перебуває у приватній власності ПП "ВАЛЕНТИНА-92" (номер запису про право власності 17644885, інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.05.2023 № 330870907).

4.11. Господарські суди зазначили, що відповідно до рішення Київської міської ради від 13.07.2023 № 7041/7082 ПП "ВАЛЕНТИНА-92" надано в оренду земельну ділянку площею 0,0279 га, у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майна.

4.12. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 06.10.2023 між Київською міською радою (орендодавець) та ПП "ВАЛЕНТИНА-92" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 13.07.2023 № 7041/7082 передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Земельна ділянка, яка є об`єктом оренди, належить до земель комунальної власності територіальної громади міста Києва на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності".

4.13. Згідно з пунктом 2.1 договору оренди земельної ділянки від 06.10.2023 об`єктом оренди відповідно до відомостей з Державного земельного кадастру, рішення Київської міської ради від 13.07.2023 №7041/7082 та цього договору є земельна ділянка з такими характеристиками: кадастровий номер - 8000000000:88:056:0019; місце розташування - вул. Табірна, 46/48-В у Шевченківському районі м. Києва; категорія земель - землі житлової та громадської забудови; цільове призначення - 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі; розмір - 0,0279 га.

4.14. Згідно з пунктом 2.4 договору оренди земельної ділянки від 06.10.2023 на земельній ділянці розміщена частина будівлі загальною площею 551,2 м2, яка згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить на праві власності орендарю (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1096216480000; номер відомостей про речове право: 17644885 від 25.11.2016).

4.15. Пунктом 3.1 договору оренди земельної ділянки від 06.10.2023 передбачено, що цей договір укладено на 10 років.

4.16. Прокурор, звертаючись із цим позовом до суду, зазначав, що Київська міська рада, надаючи в липні 2023 року в оренду земельну ділянку територіальної громади міста без проведення земельних торгів, повинна була врахувати, що ПП "ВАЛЕНТИНА-92" у 2021 році отримало в оренду на 10 років суміжну земельну ділянку для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (магазину) площею 121 м2. Проте в подальшому ПП "ВАЛЕНТИНА-92" здійснило забудову частини суміжної земельної ділянки площею 0,0279 га, у зв`язку з чим площа об`єкта нерухомого майна збільшилася із 121 м2 до 551,2 м2. При цьому, за доводами Прокурора, щоб оминути конкурентні засади для отримання земельної ділянки в оренду, ПП "ВАЛЕНТИНА-92" надало інформацію до Київської міської ради про наявність у нього права власності на об`єкт нерухомого майна. Однак, як зазначав Прокурор, наведений об`єкт нерухомості є самочинним будівництвом, а тому на нього не могло виникнути право власності у зв`язку з фактом його державної реєстрації.

4.17. Прокурор також зазначав, що навіть у разі законного набуття ПП "ВАЛЕНТИНА-92" права власності на об`єкт нерухомого майна площею 551,2 м2, ПП "ВАЛЕНТИНА-92" могло набути не на конкурентних засадах право користування земельною ділянкою лише для експлуатації та обслуговування вказаного об`єкта нерухомості відповідно до статті 134 Земельного кодексу України. Проте оспорюваним рішенням Київської міської ради передано земельну ділянку ПП "ВАЛЕНТИНА-92" площею 0,0279 га не для обслуговування та експлуатації нежитлової будівлі, а для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (тобто, для нового будівництва).

4.18. З урахуванням наведеного Прокурор звернувся в інтересах держави до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради та ПП "ВАЛЕНТИНА-92", в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 13.07.2023 № 7041/7082 "Про передачу приватному підприємству "ВАЛЕНТИНА-92" земельної ділянки в оренду для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на вул. Табірній, 46/48-В у Шевченківському районі міста Києва"; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,0279 га з кадастровим номером 8000000000:056:0019, що розташована за адресою: вул. Табірна, 46/48-В, м. Київ, укладений між Київською міською радою та ПП "ВАЛЕНТИНА-92", посвідчений 06.10.2023 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловар І. О., зареєстрований в реєстрі за № 5376; зобов`язати ПП "ВАЛЕНТИНА-92" повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку площею 0,0279 га з кадастровим номером 8000000000:056:0019, що розташована за адресою: вул. Табірна, 46/48-В, м. Київ, у стані, придатному для її подальшого використання.

5. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

5.1. Ухвалою Верховного Суду від 02.09.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Прокурора на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 і рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2024 у справі № 910/20103/23 та вирішено здійснити розгляд справи у відкритому судовому засіданні.

19.09.2024 Прокурор подав безпосередньо до Верховного Суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 910/20103/23.

Ухвалою Верховного Суду від 23.09.2024 відмовлено Прокурору в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 910/20103/23.

5.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.3. Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені в касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

5.4. Предметом позову в цій справі є вимоги Прокурора в інтересах держави до Київської міської ради та ПП "ВАЛЕНТИНА-92" про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та ПП "ВАЛЕНТИНА-92", зобов`язання ПП "ВАЛЕНТИНА-92" повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку у стані, придатному для її подальшого використання.

5.5. Підставою позовних вимог, на думку Прокурора, є порушення Київською міською радою приписів статей 116, 124, 134, 135 Земельного кодексу України, оскільки Київська міська рада прийняла рішення з порушенням вимог чинного земельного законодавства та всупереч інтересам держави і територіальної громади, та передала земельну ділянку в оренду ПП "ВАЛЕНТИНА-92" без проведення земельних торгів. Оскільки договір оренди земельної ділянки укладено між Київської міською радою та ПП "ВАЛЕНТИНА-92" на підставі незаконного рішення, то, на думку Прокурора, такий договір слід визнати недійсним та зобов`язати ПП "ВАЛЕНТИНА-92" повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку.

5.6. Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

5.7. Частиною 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

5.8. Верховний Суд зазначає, що відповідно до приписів пунктів "а", "б", "в" частини 1 статті 9 Земельного кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент прийняття Київською міською радою оспорюваного рішення) до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на її території належить: розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

5.9. Частиною 2 статті 83 Земельного кодексу України передбачено, що у комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

5.10. За змістом статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

5.11. Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

5.12. Колегія суддів також зазначає, що приписи статті 124 Земельного кодексу України визначають порядок передачі земельних ділянок в оренду.

5.13. Так, відповідно до частин 1, 2 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами 2, 3 статті 134 цього Кодексу.

5.14. За змістом статті 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті. Не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі, зокрема, розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

5.15. Верховний Суд також зазначає, що відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

5.16. Частинами 1, 2 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори).

5.17. Колегія суддів зазначає, що, звертаючись із позовом про визнання недійсним правочину, позивач згідно з вимогами статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. Без доведення позивачем обставин недодержання сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину конкретних вимог законодавства суд не має підстав для задоволення відповідного позову. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 18.05.2023 у справі № 910/7975/21 та постановах Верховного Суду від 08.08.2024 у справі № 917/1024/22, від 04.06.2024 у справі № 910/11425/21, від 13.08.2024 у справі № 922/2219/19.

5.18. Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина 2) тощо.

5.19. Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

5.20. Отже, наведеними правовими положеннями визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та загальні підстави недійсності правочину, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України).

5.21. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20.02.2024 у справі № 903/1037/22, від 19.03.2024 у справі № 910/4293/22, від 31.10.2023 у справі № 908/722/20, від 29.08.2023 у справі № 909/635/22, від 27.06.2023 у справі № 916/97/21.

5.22. Крім того, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.08.2024 у справі № 917/1024/22 від 18.05.2023 у справі № 906/743/21, від 03.08.2023 у справі № 909/654/19, від 19.10.2022 у справі № 912/278/21.

5.23. При цьому невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства. Саме по собі відступлення сторонами від положень законодавства, регулювання їх іншим чином не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.08.2024 у справі № 917/1024/22, від 31.10.2023 у справі № 908/722/20, від 29.08.2023 у справі № 909/635/22, від 29.08.2022 у справі № 909/635/22.

5.24. Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.08.2024 у справі № 917/1024/22, від 20.02.2024 у справі № 903/1037/22, від 19.03.2024 у справі № 910/4293/22.

5.25. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог Прокурора в інтересах держави, господарські суди попередніх інстанцій установили, що станом на час прийняття Київською міською радою оспорюваного рішення від 13.07.2023 № 7041/7082 "Про передачу приватному підприємству "ВАЛЕНТИНА-92" земельної ділянки в оренду для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на вул. Табірній, 46/48-В у Шевченківському районі міста Києва" за ПП "Валентина-92" було зареєстровано право власності на нежитлову будівлю загальною площею 551,2 м2, що розташована за адресою: вул. Табірна (попередня назва - вул. Лагерна), 46/48-В, м. Київ.

5.26. Оскільки ПП "Валентина-92" є власником нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:88:056:0019, а право власності є чинним та не скасоване, не визнано у встановленому порядку незаконним, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що Київська міська рада правомірно прийняла рішення про надання цієї земельної ділянки в оренду відповідачу-2, та на підставі цього рішення уклала із ПП "Валентина-92" договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловар І. О. за реєстровим номером 5376.

З урахуванням наведеного господарські суди дійшли висновку про відсутність підстав для визнання незаконним та скасування оспорюваного рішення Київської міської ради від 13.07.2023 № 7041/7082 "Про передачу приватному підприємству "ВАЛЕНТИНА-92" земельної ділянки в оренду для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на вул. Табірній, 46/48-В у Шевченківському районі міста Києва".

5.27. З огляду на те, що відсутні правові підстави для визнання незаконним та скасування оспорюваного рішення Київської міської ради від 13.07.2023 № 7041/7082 "Про передачу приватному підприємству "ВАЛЕНТИНА-92" земельної ділянки в оренду для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на вул. Табірній, 46/48-В у Шевченківському районі міста Києва", на підставі якого укладено оспорюваний договір оренди земельної ділянки, господарські суди дійшли висновку, що договір оренди земельної ділянки, укладений між Київською міською радою та ПП "Валентина-92", не суперечить вимогам законодавства, а тому не підлягає визнанню недійсним.

Оскільки вимога Прокурора про зобов`язання ПП "ВАЛЕНТИНА-92" повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку площею 0,0279 га з кадастровим номером 8000000000:056:0019, що розташована за адресою: вул. Табірна, 46/48-В, м. Київ, у стані, придатному для її подальшого використання, є похідною позовною вимогою від інших позовних вимог, то, за висновком судів, вона також не може бути задоволена.

5.28. Прокурор не погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, а тому звернувся з касаційною скаргою на судові рішення у цій справі. Прокурор, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.29. Пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.30. Касаційна скарга з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивована тим, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи судові рішення, неправильно застосували приписи статей 116, 123, 124, 135 Земельного кодексу України, статей 21, 316, 375, 376 Цивільного кодексу України, статей 2, 3, 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та не врахували висновки щодо застосування цих норм, викладені в постановах Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 04.10.2020 у справі № 910/5210/20, від 09.02.2018 у справі № 910/4528/15-г, від 09.04.2020 у справі № 910/2942/19, від 01.07.2020 у справі № 910/9028/19, від 07.12.2021 у справі № 910/23595/17, від 30.03.2021 у справі № 922/1323/20, від 31.03.2021 у справі № 922/1431/20, від 11.08.2021 у справі № 922/443/20, від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16.

5.31. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.32. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставами для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не можуть слугувати підставами для скасування оскаржуваних судових рішень господарських судів попередніх інстанцій у оскаржуваній частині з огляду на таке.

5.33. Колегія суддів установила, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано господарськими судами під час ухвалення оскаржуваних рішень:

"69. Як правильно вказав суд апеляційної інстанції, отримання в оренду земельної ділянки в розмірах, що значно перевищують площу належної відповідачу будівлі, для нового будівництва передбачає дотримання процедури проведення земельних торгів у порядку, визначеному положеннями статей 134,135 ЗК України, і Велика Палата Верховного Суду із цим висновком погоджується".

5.34. Прокурор наголошує на тому, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 05.09.2018 у справі № 910/1356/13, від 14.03.2019 у справі № 915/182/17, від 09.04.2020 у справі № 910/2942/19, від 31.03.2021 у справі № 922/1431/20, від 11.08.2021 у справі № 922/443/20, земельні ділянки надавалися суб`єктам господарювання не для обслуговування розташованих на ній об`єктів нерухомого майна, а саме для будівництва нового об`єкта, зокрема, для будівництва закладу громадського харчування, офісно-торгівельної будівлі, комплексу багатофункціонального призначення (готелів, офісних будівель та торгівельних приміщень з підземним паркінгом), торговельно-сервісного комплексу (з реконструкцією існуючих будівель), житлового комплексу відповідно, тобто з порушенням конкурентної процедури (земельних торгів), передбаченої статтями 124, 134, 135 Земельного кодексу України.

5.35. Верховний Суд установив, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано господарськими судами під час ухвалення оскаржуваних рішень: "…державна реєстрація права власності на об`єкт незавершеного будівництва не означає виникнення у недобросовісного відповідача права власності на цей об`єкт і припинення правового режиму відповідного майна як самочинного будівництва. …Вказане унеможливлювало набуття ним первинної земельної ділянки під цим об`єктом у неконкурентний спосіб на підставі абзацу другого частини другої статті 134 ЗК України".

5.36. Колегія суддів установила, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано господарськими судами під час ухвалення оскаржуваних рішень:

"6.31. Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

6.32. При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.

6.33. Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті".

5.37. Скаржник зазначає, що подібні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 680/214/16, від 20.07.2022 у справі № 923/196/20.

5.38. Із посиланням на наведені висновки Прокурор зазначає, що Київська міська рада передала земельну ділянку в оренду ПП "ВАЛЕНТИНА-92" для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Водночас право оренди для нового будівництва ПП "ВАЛЕНТИНА-92" могло бути набуте лише за результатами проведення земельних торгів. Разом з тим земельні торги щодо спірної земельної ділянки не проводилися.

5.39. Верховний Суд, проаналізувавши наведені висновки, на які посилається Прокурор, перевіривши та надавши оцінку доводам Прокурора, зазначає, що приписи статті 124 Земельного кодексу України визначають порядок передачі земельних ділянок в оренду.

5.40. Так, відповідно до частин 1, 2 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами 2, 3 статті 134 цього Кодексу.

5.41. За змістом статті 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті. Не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі, зокрема, розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

5.42. Колегія суддів, здійснивши аналіз наведених норм права, зазначає, що земельним законодавством передбачено виключне право власника нерухомого майна на отримання в оренду земельної ділянки, на якій воно розташоване, без проведення земельних торгів.

5.43. Отже, виходячи із системного аналізу положень частини 2 статті 124 та абзацу 2 частини 2 статті 134 Земельного кодексу України, незастосування конкурентної процедури у виді земельних торгів допускається виключно у випадку, коли земельна ділянка державної чи комунальної власності надається фізичним або юридичним особам у користування з метою обслуговування та експлуатації вже існуючих об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), розташованих на такій земельній ділянці, що належать на праві власності зазначеним особам, для їх подальшого використання відповідно до того цільового та функціонального призначення, яке існувало на момент їх придбання.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 916/1022/23, від 21.03.2023 у справі № 922/3613/21, від 04.10.2023 у справі № 916/2319/22.

5.44. Таке правове регулювання з боку законодавця є виправданим і логічним та створює передумови одночасно як для усунення випадків покладення на власників таких об`єктів надмірного тягаря, пов`язаного з необхідністю оформлення права землекористування, так і для недопущення ухилення учасників земельних правовідносин від дотримання положень законодавства щодо отримання земельних ділянок на конкурентних засадах та/або їх отримання з метою використання, що відрізняється від цільового використання об`єктів нерухомості, та/або у розмірі, який необґрунтовано значно перевищує площу таких об`єктів.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 916/1022/23, від 21.03.2023 у справі № 922/3613/21, від 04.10.2023 у справі № 916/2319/22.

5.45. Господарські суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу № 910/20103/23 по суті позовних вимог, встановили, що рішенням Київської міської ради від 13.07.2023 № 7041/7082 "Про передачу приватному підприємству "ВАЛЕНТИНА-92" земельної ділянки в оренду для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на вул. Табірній, 46/48-В у Шевченківському районі міста Києва" затверджено технічну документацію із землеустрою та передано ПП "ВАЛЕНТИНА-92" в оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,0279 га з кадастровим номером 8000000000:056:0019 за адресою та з цільовим призначенням, вказаними в рішенні, у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно.

5.46. Відповідно до пункту 5 пояснювальної записки від 05.05.2023 № ПЗН-54080 (до проекту рішення Київської міської ради від 13.07.2023 № 7041/7082) земельна ділянка забудована частиною нежитлової будівлі (загальна площа будівлі 551,2 м2), основна частина якої розміщена на суміжній земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:88:056:0001 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1096216480000). Вказана будівля перебуває у приватній власності ПП "ВАЛЕНТИНА-92" (номер запису про право власності 17644885, інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.05.2023 № 330870907).

5.47. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що станом на час прийняття Київською міською радою оспорюваного рішення від 13.07.2023 № 7041/7082 "Про передачу приватному підприємству "ВАЛЕНТИНА-92" земельної ділянки в оренду для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на вул. Табірній, 46/48-В у Шевченківському районі міста Києва" за ПП "Валентина-92" було зареєстровано право власності на нежитлову будівлю загальною площею 551,2 м2, що розташована за адресою: вул. Табірна (попередня назва - Лагерна), 46/48-В, м. Київ.

5.48. З урахуванням викладеного господарські суди попередніх інстанцій констатували, що відповідно до рішення Київської міської ради від 13.07.2023 № 7041/7082 ПП "ВАЛЕНТИНА-92" надано в оренду земельну ділянку площею 0,0279 га, у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно.

5.49. Господарські суди попередніх інстанцій також установили, що 06.10.2023 між Київською міською радою (орендодавець) та ПП "ВАЛЕНТИНА-92" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 13.07.2023 № 7041/7082 передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Земельна ділянка, яка є об`єктом оренди, належить до земель комунальної власності територіальної громади міста Києва на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності".

5.50. Згідно з пунктом 2.1 договору оренди земельної ділянки від 06.10.2023 об`єктом оренди відповідно до відомостей з Державного земельного кадастру, рішення Київської міської ради від 13.07.2023 №7041/7082 та цього договору є земельна ділянка з такими характеристиками: кадастровий номер - 8000000000:88:056:0019; місце розташування - вул. Табірна, 46/48-В у Шевченківському районі м. Києва; категорія земель - землі житлової та громадської забудова; цільове призначення - 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі; розмір - 0,0279 га.

5.51. З урахуванням наведених установлених фактичних обставин справи колегія суддів не може взяти до уваги доводи Прокурора про отримання ПП "ВАЛЕНТИНА-92" земельної ділянки для нового будівництва та про неправильне застосування господарськими судами статей 116, 123, 124, 135, оскільки суди встановили, що ПП "ВАЛЕНТИНА-92" отримало земельну ділянку в оренду саме у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно.

5.52. При цьому господарські суди попередніх інстанцій, розглядаючи цю справу № 910/20103/23 по суті позовних вимог, встановили, що право власності ПП "Валентина-92" на нерухоме майно є чинним та не скасоване, не визнано у встановленому законом порядку незаконним.

5.53. Крім того, колегія суддів враховує, що в Додатку № 59 (в редакції, чинній на момент прийняття Київською міською радою оспорюваного рішення від 13.07.2023 № 7041/7082), який має назву "Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок", до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, визначені види цільового використання земельних ділянок, зокрема, 03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

5.54. Водночас господарські суди встановили, що відповідно до пункту 2.1 договору оренди земельної ділянки від 06.10.2023, укладеного між Київською міською радою та ПП "Валентина-92", цільове призначення земельної ділянки - 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

5.55. Таким чином, цільове призначення земельної ділянки "для будівництва та обслуговування будівель торгівлі", визначене оспорюваним договором оренди, відповідає виду цільового використання земельної ділянки, який визначений Класифікатором видів цільового призначення земельних ділянок.

5.56. Крім того, колегія суддів зазначає, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Водночас у певних випадках спосіб захисту імперативно "прив`язаний" до певного складу правопорушення. У таких випадках можна стверджувати, що спосіб захисту визначений законом (встановлений законом), тобто термін "встановлений законом" означає не просто те, що він названий в законі (наприклад, є в переліку статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України), а те, що спосіб захисту за його змістом кореспондує конкретному правопорушенню. У цих випадках положення частини першої статті 5 Господарського процесуального кодексу України вимагає, щоб суд застосував саме такий спосіб захисту.

5.57. При цьому можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначені статтею 376 Цивільного кодексу України, яка регулює правовий режим самочинно побудованого майна. Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22.

5.58. Зокрема, з урахуванням приписів статті 376 Цивільного кодексу України належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно. Висновки щодо ефективного способу захисту прав власника земельної ділянки у разі самочинного будівництва є усталеними в судовій практиці Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22, від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 910/14328/17, від 01.07.2020 у справі № 755/3782/17, від 02.06.2021 у справі № 910/14524/19).

5.59. Водночас дослідження законності будівництва нерухомого майна, законності реєстрації права власності на таке майно не входить до предмета доказування в межах вирішення спору у цій справі з урахуванням предмета і підстав заявленого Прокурором позову. Наведене унеможливлює неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій приписів статей 375, 376 Цивільного кодексу України, на які посилається скаржник.

5.60. Крім того, Верховний Суд установив, що господарські суди попередніх інстанцій не застосовували приписи статті 316 Цивільного кодексу України, статей 2, 3, 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а скаржник не наводить доводів щодо необхідності їх застосування.

5.61. Водночас у касаційній скарзі наведено посилання на постанови Верховного Суду від 04.10.2020 у справі № 910/5210/20, від 09.02.2018 у справі № 910/4528/15-г, від 01.07.2020 у справі № 910/9028/19, від 07.12.2021 у справі № 910/23595/17, від 30.03.2021 у справі № 922/1323/20, від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22, однак скаржник не наводить висновки, які, на його думку, не враховано господарськими судами під час ухвалення оскаржуваних рішень.

5.62. За таких обставин колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи судові рішення, неправильно застосували приписи статей 116, 123, 124, 135 Земельного кодексу України, статей 21, 316, 375, 376 Цивільного кодексу України, статей 2, 3, 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та не врахували висновки щодо застосування цих норм, викладені в постановах Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 04.10.2020 у справі № 910/5210/20, від 09.02.2018 у справі № 910/4528/15-г, від 09.04.2020 у справі № 910/2942/19, від 01.07.2020 у справі № 910/9028/19, від 07.12.2021 у справі № 910/23595/17, від 30.03.2021 у справі № 922/1323/20, від 31.03.2021 у справі № 922/1431/20, від 11.08.2021 у справі № 922/443/20, від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16.

5.63. Таким чином, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування судових рішень господарських судів попередніх інстанцій з цих підстав.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.64. За доводами Прокурора, господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, порушили приписи статей 2, 13, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України. На думку Прокурора, господарські суди попередніх інстанцій не дослідили докази, що підтверджують наявність ознак самочинного будівництва об`єкта нерухомого майна та незаконності реєстрації права власності на таке майно, зокрема, технічний паспорт об`єкта нерухомого майна, пояснювальну записку до проекту оспорюваного рішення Київської міської ради. Прокурор вважає, що господарські суди попередніх інстанцій повинні були надати оцінку законності реєстрації права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомого майна, оскільки ця обставина стала підставою для відведення земельної ділянки ПП "ВАЛЕНТИНА-92" поза аукціоном, що, за доводами Прокурора, є порушенням вимог земельного законодавства.

5.65. Перевіривши такі доводи скаржника, Верховний Суд визнає їх необґрунтованими з огляду на таке.

5.66. Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

5.67. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

5.68. Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

5.69. За таких обставин, недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом зібраних у справі доказів за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.06.2024 у справі № 906/392/23, від 13.06.2024 у справі № 906/211/23, від 14.05.2024 у справі № 916/2779/23.

5.70. Крім того, Верховний Суд не встановив порушення господарськими судами приписів статей 2, 13, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.

5.71. При цьому Верховний Суд не може взяти до уваги доводи скаржника про те, що господарські суди попередніх інстанцій не дослідили та не надали оцінку доказам, що підтверджують наявність ознак самочинного будівництва об`єкта нерухомого майна та незаконності реєстрації права власності на таке майно, оскільки, як вже зазначалося, дослідження зазначених обставин не входить до предмета доказування в межах вирішення спору у цій справі з урахуванням предмета і підстав заявленого Прокурором позову.

5.72. Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування судових рішень господарських судів попередніх інстанцій з цих підстав.

5.73. За результатами перегляду оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку Верховний Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносин судами із правильним застосуванням норм матеріального права та процесуального права. Тому в цьому випадку відсутні правові підстави для скасування чи зміни судових рішень, що оскаржуються.

5.74. Крім того, деякі доводи скаржника зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судами при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками господарських судів, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень про відмову в задоволенні позову Прокурора.

5.75. Верховний Суд також зазначає, що інші доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

7. Судові витрати

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2024 у справі № 910/20103/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак