Ухвала

від 03.09.2024 по справі 128/4612/23

ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/4612/23

УХВАЛА

03 вересня 2024 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області у складі:

головуючої - судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора ОСОБА_3 ,

захисників: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

обвинувачених: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці клопотання сторін у кримінальних провадженнях, об`єднаних у одне відомості про які внесені: 16.09.2022 в ЄРДР за №12022020000000507 за обвинуваченням у вчинені кримінальних правопорушень: ОСОБА_21 за ч.1 ст.309, ч.ч.2,3 ст.307 КК України; ОСОБА_16 за ч.ч.2,3 ст.307 КК України; ОСОБА_18 за ч.ч.2,3 ст.307 КК України; ОСОБА_15 за ч.3 ст.307 КК України; ОСОБА_22 за ч.2 ст.307 КК України; ОСОБА_14 за ч.2 ст.307 КК України; ОСОБА_19 за ч.2 ст.307 КК України; ОСОБА_20 за ч.2 ст.307 КК України; ОСОБА_12 за ч.2 ст.307 КК України та ОСОБА_13 за ч.2 ст.307 КК України та 06.11.2023 в ЄРДР за №12023020000000835 за обвинуваченням ОСОБА_17 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.ч.2,3 ст.307 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького районного суду Вінницької області знаходяться на розгляді вищевказані кримінальні провадження, об`єднані у одне.

03.09.2024 у судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав подані ним попередньо до суду письмові клопотання про продовження обвинуваченим: ОСОБА_20 , ОСОБА_15 та ОСОБА_19 строку дії застосованого запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою, які обґрунтував тим, що строк застосованого запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинувачених, стікає, однак ті ризики, які стали підставою для його застосування не змінилися та не відпали.

Так, зазначає, що обвинувачені ОСОБА_20 та ОСОБА_19 , обидва обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене покарання від шести до десяти років позбавлення волі з конфіскацією майна, а ОСОБА_15 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачене покарання від дев`яти до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна; обвинувачені ОСОБА_20 , ОСОБА_15 та ОСОБА_19 на час затримання офіційно працевлаштовані не були; не мали стабільного джерела доходів.

Вважає, що з метою уникнення від кримінальної відповідальності вищевказані обвинувачені можуть переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, експертів, вчинити інші кримінальні правопорушення.

Тому прокурор просить суд продовжити ОСОБА_20 , ОСОБА_15 та ОСОБА_19 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, із одночасним визначенням запобіжного заходу у вигляді застави для забезпечення виконання обвинуваченими обов`язків, визначених КПК України.

У даному судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_15 та його захисник ОСОБА_23 заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт, оскільки ОСОБА_15 вже тривалий час перебуває під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_19 не заперечував щодо клопотання прокурора про продовження йому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Захисник ОСОБА_11 в судовому засіданні підтримав позицію обвинуваченого ОСОБА_19 , також не заперечував проти письмового клопотання прокурора.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_20 адвокат ОСОБА_6 у даному судовому засіданні подала письмове клопотання про зміну запобіжного заходу, яке обґрунтувала тим, що ухвалюючи рішення про застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_20 , суд його мотивував тим, що прокурором доведено ризики, передбачені п.1.2,3,4 ч.1 ст,177 КПК України, наявні ризики щодо переховування ОСОБА_20 від слідства та суду, ризики щодо знищення, спотворення та приховування будь - яких речей і документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального провадження та ризики впливу на свідків та експертів. Вважає, що кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у право особи на свободу. Таким чином, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і органи досудового розслідування чи прокурор мають навести інші підстави для продовження строку тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані.

Ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному відправленню судочинства, не може оцінюватись абстрактно, факт такого перешкоджання має бути підтверджено доказами; ризик тиску на свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу, але зі спливом часу, інтереси слідства стають недостатніми для тримання обвинуваченого під вартою, за нормального перебігу подій ризики зменшуються з часом, завдяки проведенню дізнання, перевіркою, дачі показів, а ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню, при цьому ризик втечі зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою.

Також зазначає, що при продовженні запобіжного заходу мають враховуватись вимоги ст.178 КПК України, так обвинувачений ОСОБА_20 , має постійне місце проживання; його мати - ОСОБА_24 , перебуває у тяжкому стані, оскільки хворіє на злоякісне захворювання , відповідно до виписки із медичної картки амбулаторного хворого від 12.02.2024, являться пенсіонером та інвалідом 2 групи, мати потребує догляду свого єдиного сина ОСОБА_20 , який відбув раніше призначене покарання і строк відбування сплинув 25.08.2024.

Вказує, що всі докази слідством вже зібрані, досудове слідство закінчено та триває судовий розгляд, що дає підстави вважати, що ризики, які слугували підставою для обрання ОСОБА_20 запобіжного заходу - зменшилися, зокрема: свідками у даному кримінальному провадженні є працівники правоохоронного органу від яких жодного разу не надходили повідомлення про здійснення будь-якого тиску на них. Ризик щодо переховування теж жодним доказом не підтверджено. Доводи сторони обвинувачення, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, крім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, про наявність яких зазначено прокурором, не підтверджуються наданими стороною обвинувачення матеріалами і прокурором; також у них відсутні відомості, які б давали підстави вважати, що з`явилися нові ризики.

Тому просить суд змінити ОСОБА_20 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт в нічний час доби з 23 год до 06 год за адресою: АДРЕСА_1 .

Обвинувачений ОСОБА_20 також заперечував проти клопотання прокурора про продовження дії застосованого щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та підтримав письмове клопотання свого захисника.

Прокурор ОСОБА_3 наполягав на задоволені поданих ним письмових клопотань, заперечуючи проти клопотань сторони захисту, оскільки всі обвинувачені є особами раніше неодноразово судимими, належні висновки для себе не зробили та знову вчинили злочини, тому вважає, що менш суворий запобіжний захід щодо обвинувачених не зможе запобігти вказаним ним ризикам.

Заслухавши клопотання прокурора, захисників та обвинувачених, оглянувши матеріали кримінального провадження, суд вважає клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу в виді тримання обвинувачених: ОСОБА_20 , ОСОБА_15 , та ОСОБА_19 , є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до положень ч.3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно до п. п.2,4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років або до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Відповідно до положень, викладених в ч.1 ст. 177 України КПК, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.

Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення. Європейський суд з прав людини стверджує, що вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об`єднаного Королівства»). З наведеного витікає, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою/продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.

Судом установлено, що запобіжний захід щодо обвинувачених: ОСОБА_20 , ОСОБА_15 та ОСОБА_19 застосований за рішенням суду, тобто у спосіб, встановлений КПК України.

Вирішуючи письмові клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо вказаних обвинувачених, суд враховує вимоги п.п.3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою; також суд враховує, що тримання під вартою є винятковим та відповідно до ст. 176 КПК України найбільш суворим запобіжним заходом.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «К.Г. проти Німеччини»).

Згідно роз`ясненнями, викладеними у постанові № 14 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.12.2014 «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою», відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов`язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи.

Оглянувши обвинувальний акт, вислухавши міркування сторін кримінального провадження, суд вважає наразі продовжують існувати та не зменшилися ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.

Так, дане кримінальне провадження наразі перебуває на стадії судового розгляду, ще не заслухані пояснення свідків, обвинувачених, які на даній стадії судового процесу відмовилися надати суду покази в силу ст. 63 Конституції України; також, ще не досліджені судом письмові та речові докази, а тому суд вважає, що існують ризики того, що обвинувачені: ОСОБА_20 , ОСОБА_15 та ОСОБА_19 зможуть незаконно впливати на свідків, з метою зміни показів в суді.

Також, суд бере до уваги, що обвинуваченим: ОСОБА_20 , ОСОБА_15 та ОСОБА_19 інкримінується вчинення злочинів, які відносяться згідно ст. 12 КК України до класифікації тяжких злочинів та особливо тяжких злочинів, а також до категорії кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інших кримінальних правопорушень проти здоров`я населення; обвинувачені на час затримання офіційно працевлаштовані не були. Доказів того, що вищевказані обвинувачені за станом свого здоров`я не можуть перебувати в умовах УВП, - суду не надано.

А тому, не зважаючи на те, що вищевказані обвинувачені мають постійне місце проживання, суд вважає , що обвинувачені: ОСОБА_20 , ОСОБА_15 та ОСОБА_19 не мають на волі соціально-стримуючий факторів, що приводить суд до висновку про наявність на даний час існування ризиків вчинення на волі обвинуваченими інших кримінальних правопорушень та переховування ними від суду.

Крім цього,суд бередо увагите,що обвинувачений ОСОБА_20 , згідно дообвинувального актумає постійнезареєстроване увстановленому закономпорядку місцепроживання по АДРЕСА_2 ,в своючергу , йогозахисник в заявленомуклопотанні проситьзмінити ОСОБА_20 ,запобіжний західу виглядітримання підвартою набільш м`який,а самедомашній арештв нічнийчас добиале за адресою: АДРЕСА_1 ,тобто поіншій адресініж вказанов обвинувальномуакті ,при цьомузахисник не навела мотивита підставизміни обвинуваченим,який перебуваєпід вартою,зареєстрованого (задекларованого)місця проживанняна територіїУкраїни.

Такождоказів того,що обвинувачений ОСОБА_20 має наволі малолітніх та(або)неповнолітніх дітей,-суду ненадано,як іне наданодоказів того,що матиобвинуваченого ОСОБА_20 - ОСОБА_24 , яка являться пенсіонером та особою з інвалідністю 2 групи не має інших повнолітніх дітей та або другого із подружжя (чоловіка), які зобов`язані її утримувати та доглядати.

Відтак, суд вважає, що більш м`який запобіжний захід відносно обвинувачених ОСОБА_20 , ОСОБА_15 та ОСОБА_19 не виправдає себе та не може забезпечити цілей кримінального провадження, та не зможе запобігти встановленим судом ризикам, передбаченим п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Підсумовую вказане, суд не зачіпляючи питання доказовості вини обвинувачених: ОСОБА_20 , ОСОБА_15 та ОСОБА_19 , з метою дотримання балансу між суспільним інтересом та правом особи на особисту свободу, доходить висновку, що для забезпечення виконання обвинуваченими- ОСОБА_20 , ОСОБА_15 та ОСОБА_19 , покладених на них процесуальних обов`язків та уникнення встановлених судом ризиків, їм доцільно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, із одночасним визначенням їм запобіжного заходу в вигляді застави, а саме: ОСОБА_20 та ОСОБА_19 в розмірі 40 (сорока) прожиткового мінімуму для працездатних особі, що в загальній сумі (станом на 01.01.2024) становить 121120 гривень, а ОСОБА_15 , в розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних особі, що в загальній сумі (станом на 01.01.2024) становить 242240 гривень, таким чином задовольнивши подані клопотання прокурора, як обґрунтовані та відмовивши в задоволені клопотань сторони захисту: про зміну застосованого обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт в нічну пору доби та цілодобовий домашній - за необґрунтованістю.

Керуючись ст.ст.182, 331 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Письмові клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинувачених: ОСОБА_15 , ОСОБА_20 та ОСОБА_19 , - задовільнити.

Продовжити строкдії застосованогозапобіжного заходуу виглядітримання підвартою обвинуваченим: ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строком на 60 днів у Державній установі «Вінницька установа виконання покарань №1», а саме по 01.11.2024 включно.

Одночасно визначити обвинуваченим: ОСОБА_15 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , для виконання покладених на них обов`язків, визначених КПК України, запобіжний захід у вигляді застави, - встановивши: обвинуваченим- ОСОБА_20 та ОСОБА_19 заставу в розмірі 40 ( сорока ) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних особі, що в загальній сумі становить 121120 (сто двадцять одну тисячу сто двадцять) гривень, а обвинуваченому - ОСОБА_15 заставу в розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних особі, що становить 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, надавши їм можливість внесення даної застави за наступними реквізитами: код отримувача (код за ЄДРПОУ)26286152; Банк отримувача - ДКСУ, м. Київ; код банку отримувача (МФО)820172; рахунок отримувача UA688201720355219002000000401.

Роз`яснити, що обвинувачені: ОСОБА_20 , ОСОБА_15 , та ОСОБА_19 або їх заставодавці мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

У разі внесення застави надати суду протягом двох днів підтверджуючі документи.

У разі внесення застави на обвинувачених: ОСОБА_20 , ОСОБА_15 та ОСОБА_19 покласти такі обов`язки, передбачені ст.194 КПК України:

1) повідомляти суд про своє місце проживання та зміну свого місця проживання та/або місця роботи, навчання;

2) утримуватися від спілкування із свідками в даному кримінальному провадженні;

3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в України;

4) не відлучатися із зареєстрованого місця проживання - без дозволу суду.

Термін діїобов`язків,покладених судомна обвинувачених,у разівнесення заставивизначити по01.11.2024 включно.

Роз`яснити обвинуваченим: ОСОБА_20 , ОСОБА_15 , та ОСОБА_19 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Територіального управління ДСА України у Вінницької області коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі ДЕРЖАВНОЇ УСТАНОВИ «ВІННИЦЬКА УСТАНОВА ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ (№ 1)». Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа ДЕРЖАВНОЇ УСТАНОВИ «ВІННИЦЬКА УСТАНОВА ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ (№ 1)» негайно має здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого з-під варти та повідомити про це усно і письмово Вінницький районний суд Вінницької області. З моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави відносно кожного із обвинувачених, обвинувачені вважатимуться такими, до яких застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинувачених: ОСОБА_20 , ОСОБА_15 та ОСОБА_19 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачені зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

У задоволені усного клопотання обвинуваченого ОСОБА_15 та захисника ОСОБА_23 про зміну застосованого обвинуваченому ОСОБА_15 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, - відмовити.

У задоволенні письмового клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_20 на домашній арешт у нічну пору доби, - відмовити.

Копію ухвали направити для виконання начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)».

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`яти днів: обвинуваченими - з дня отримання копії ухвали; а захисниками - з дня проголошення ухвали.

Повна ухвала суду проголошена 20.09.2024 о 15.15 годин.

Суддя ОСОБА_25