Ухвала

від 12.09.2024 по справі 128/4612/23

ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/4612/23

УХВАЛА

12 вересня 2024 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області у складі:

головуючої - судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці в режимі відеоконференції з ДУ " ВУВП № 1" клопотання сторін кримінальних проваджень, об`єднаних у одне відомості про які внесені: 16.09.2022 в ЄРДР за №12022020000000507 за обвинуваченням у вчинені кримінальних правопорушень: ОСОБА_6 за ч.1 ст.309, ч.ч.2,3 ст.307 КК України; ОСОБА_7 за ч.ч.2,3 ст.307 КК України; ОСОБА_8 за ч.ч.2,3 ст.307 КК України; ОСОБА_9 за ч.3 ст.307 КК України; ОСОБА_10 за ч.2 ст.307 КК України; ОСОБА_11 за ч.2 ст.307 КК України; ОСОБА_12 за ч.2 ст.307 КК України; ОСОБА_13 за ч.2 ст.307 КК України; ОСОБА_5 за ч.2 ст.307 КК України та ОСОБА_14 за ч.2 ст.307 КК України та 06.11.2023 в ЄРДР за №12023020000000835 за обвинуваченням ОСОБА_15 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.ч.2,3 ст.307 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького районного суду Вінницької області знаходяться на розгляді вищевказані кримінальні провадження, об`єднані у одне.

11.09.2024 у судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав подане ним попередньо до суду письмове клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку дії застосованого запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою, яке обґрунтував тим, що строк застосованого запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого, стікає, однак ті ризики, які стали підставою для його застосування не змінилися та не відпали.

Так, зазначає, що обвинувачений ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене покарання від шести до десяти років позбавлення волі з конфіскацією майна; обвинувачений ОСОБА_5 на час затримання офіційно працевлаштований не був; не мав стабільного джерела доходів.

Також, прокурор зазначив, що в Вінницькому міському суді Вінницької області на розгляді ще перебуває кримінальне провадження щодо обвинуваченого, однак вирок суду ще не ухвалений.

Тому прокурор вважає, що з метою уникнення від кримінальної відповідальності обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, експертів, вчинити інші кримінальні правопорушення.

Тому прокурор просить суд продовжити ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, із одночасним визначенням запобіжного заходу у вигляді застави для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, визначених КПК України.

У даному судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження йому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт або зменшити розмір застави.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_4 підтримав позицію підзахисного, заперечував проти клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор ОСОБА_3 наполягав на задоволені поданого ним письмового клопотання, заперечуючи проти усного клопотання обвинуваченого, оскільки обвинувачений ОСОБА_5 є особою раніше неодноразово судимою, належні висновки для себе не зробив та знову вчинив злочин, тому вважає, що менш суворий запобіжний захід щодо обвинуваченого не зможе запобігти вказаним ним ризикам.

Заслухавши клопотання прокурора та обвинуваченого, оглянувши матеріали кримінального провадження, суд вважає клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу в виді тримання обвинуваченому ОСОБА_5 , є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Так, згідно положень ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Також відповідно до положень ч.3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно до п. п.2,4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років або до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Відповідно до положень, викладених в ч.1 ст. 177 України КПК, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.

Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення. Європейський суд з прав людини стверджує, що вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об`єднаного Королівства»). З наведеного витікає, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою/продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.

Судом установлено, що запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_5 застосований за рішенням суду, тобто у спосіб, встановлений КПК України.

Вирішуючи письмове клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , суд враховує вимоги п.п.3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою; також суд враховує, що тримання під вартою є винятковим та відповідно до ст. 176 КПК України найбільш суворим запобіжним заходом.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «К.Г. проти Німеччини»).

Згідно роз`ясненнями, викладеними у постанові № 14 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.12.2014 «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою», відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов`язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи.

Оглянувши обвинувальний акт, вислухавши міркування сторін кримінального провадження, суд вважає наразі продовжують існувати та не зменшилися ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.

Так, дане кримінальне провадження наразі перебуває на стадії судового розгляду, ще не заслухані пояснення свідків, обвинувачених, зокрема і ОСОБА_5 , які на даній стадії судового процесу відмовилися надати суду покази в силу ст. 63 Конституції України; також, ще не досліджені судом письмові та речові докази, а тому суд вважає, що існують ризики того, що обвинувачений ОСОБА_5 зможе незаконно впливати на свідків, з метою зміни показів в суді.

Також, суд бере до уваги, що обвинуваченому ОСОБА_5 інкримінується вчинення злочину, який відноситься згідно ст. 12 КК України до класифікації тяжких злочинів, а також до категорії кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інших кримінальних правопорушень проти здоров`я населення; обвинувачений на час затримання офіційно працевлаштований не був. Доказів того, що вищевказаний обвинувачений має на волі малолітніх та (або) неповнолітніх дітей та (або) осіб із членів родини, які перебували на їх утриманні ,- суду не надано. Як не надано суду доказів і того, що обвинувачений ОСОБА_5 за станом свого здоров`я не може перебувати в умовах УВП.

А тому, не зважаючи на те, що вищевказаний обвинувачений має постійне місце проживання, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_5 , не має на волі соціально-стримуючих факторів, що приводить суд до висновку про наявність на даний час існування ризиків вчинення на волі обвинуваченим інших кримінальних правопорушень та переховування ним від суду.

Відтак, суд приходить до висновку, що більш м`який запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_5 не виправдає себе та не може забезпечити цілей кримінального провадження, та не зможе запобігти встановленим судом ризикам, передбаченим п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Підсумовую вказане, суд не зачіпляючи питання доказовості вини обвинуваченого ОСОБА_5 , з метою дотримання балансу між суспільним інтересом та правом особи на особисту свободу, доходить висновку, що для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_5 , покладених на нього процесуальних обов`язків та уникнення встановлених судом ризиків, йому доцільно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто по 10.11.2024 включно, із одночасним визначенням йому запобіжного заходу в вигляді застави, а саме в розмірі 40 (сорока) прожиткового мінімуму для працездатних особі, що в загальній сумі (станом на 01.01.2024) становить 121120 гривень, таким чином задовольнивши подане клопотання прокурора, як обґрунтоване та відмовивши в задоволені усного клопотання обвинуваченого - за необґрунтованістю.

Також, суд, вважає, що визначений розмір застави обвинуваченому ОСОБА_5 - 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних особі, є таким що відповідає нижчої межи встановленого розміру законом ( ч.5 ст. 182 КПК України), а тому в задоволені усного клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про зменшення розміру застави, слід відмовити також за необгрунтованістю.

Керуючись ст.ст.182,331, 334 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Письмове клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , - задовільнити.

Продовжити строкдії застосованогозапобіжного заходуу виглядітримання підвартою обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів у Державній установі «Вінницька установа виконання покарань №1», а саме по 10.11.2024 включно.

Одночасно визначити обвинуваченому ОСОБА_5 , для виконання покладених на нього обов`язків, визначених КПК України, запобіжний захід у вигляді застави, - встановивши обвинуваченому ОСОБА_5 , заставу в розмірі 40 (сорока) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних особі, що в загальній сумі становить 121120 (сто двадцять одну тисячу сто двадцять) гривень, надавши йому можливість внесення даної застави за наступними реквізитами: код отримувача (код за ЄДРПОУ)26286152; Банк отримувача - ДКСУ, м. Київ; код банку отримувача (МФО)820172; рахунок отримувача UA688201720355219002000000401.

Роз`яснити, що обвинувачений ОСОБА_5 або його заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

У разі внесення застави надати суду протягом двох днів підтверджуючі документи.

У разі внесення застави на обвинуваченого ОСОБА_5 покласти такі обов`язки, передбачені ст.194 КПК України:

1) повідомляти суд про своє місце проживання та зміну свого місця проживання та/або місця роботи, навчання;

2) утримуватися від спілкування із свідками в даному кримінальному провадженні;

3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в України;

4) не відлучатися із зареєстрованого місця проживання - без дозволу суду.

Термін дії обов`язків, покладених судом на обвинуваченого, у разі внесення застави визначити по 10.11.2024 включно.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Територіального управління ДСА України у Вінницької області коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі ДЕРЖАВНОЇ УСТАНОВИ «ВІННИЦЬКА УСТАНОВА ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ (№ 1)». Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа ДЕРЖАВНОЇ УСТАНОВИ «ВІННИЦЬКА УСТАНОВА ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ (№ 1)» негайно має здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого з-під варти та повідомити про це усно і письмово Вінницький районний суд Вінницької області. З моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави відносно обвинуваченого, обвинувачений вважатиметься таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язані виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

У задоволені усного клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну застосованого запобіжного заходу у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт або зменшення застави, - відмовити.

Копію ухвали направити для виконання начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)».

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`яти днів: обвинуваченими - з дня отримання копії ухвали; а іншими учасниками- з дня проголошення ухвали.

Суддя ОСОБА_16