Постанова

від 23.09.2024 по справі 187/1157/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8712/24 Справа № 187/1157/24 Суддя у 1-й інстанції - Соловйов І. М. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

судді-доповідача Халаджи О. В.

суддів: Космачевської Т.В., Максюти Ж.І.,

розглянувши без повідомлення учасників справи у м. Дніпро апеляційну скаргу Слобожанської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації - обласна військова адміністрація на ухвалу Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2024 року про повернення позовної заяви у цивільній справі за позовом Слобожанської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації - обласна військова адміністрація до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про скасування державної реєстрації права власності, державної реєстрації земельної ділянки в ДЗК та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом її повернення (суддя першої інстанції Соловйов І.М. , повний текст ухвали складено 15 липня 2024 року),

В С Т А Н О В И В:

У червні 2024 року Керівник Слобожанської окружної прокуратури Катеба Олег Анатолійович звернувся до Петриківського районного суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації - обласна військова адміністрація з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про скасування державної реєстрації права власності, державної реєстрації земельної ділянки в ДЗК та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом її повернення.

Ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2024 року позовну заяву Слобожанської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації - обласна військова адміністрація до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про скасування державної реєстрації права власності, державної реєстрації земельної ділянки в ДЗК та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом її повернення повернуто заявнику.

Із вказаною ухвалою суду не погодився В.О. керівника Слобожанської окружної прокуратури Меюс В.С., та подав апеляційну скаргу, в якій наголошує на тому, що при постановленні оскаржуваної ухвали судом не надано оцінку тривалості обізнаності Дніпропетровської обласної державної адміністрації про порушення інтересів держави та невжиття нею заходів цивільного-правового характеру або наміру вжити такі заходи з вказаного питання.

Слобожанською окружною прокуратурою на адресу Дніпропетровської обласної військової адміністрації надсилалися листи Слобожанської окружної прокуратури від 29.01.2024 №66-444ВИХ-24 та від 06.06.2024 №66-2274ВИХ-24, із викладенням фактичних обставин та щодо надання інформації, зокрема, про вжиття Дніпропетровською обласною державною адміністрацією заходів цивільно-правового характеру щодо повернення у державну власність земельної ділянки лісогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту с. Єлизаветівка Петриківської селищної ради Дніпровського району загальною площею 1,73 га - майже 5 місяців, за цей період часу спірна земельна ділянка вже поділена на 5 земельних ділянок, що у свою чергу свідчить про важливість невідкладного реагування на факти порушень з боку уповноваженого органу - Дніпропетровської ОДА.

Також зазначає, що суд першої інстанції фактично надав оцінку доказам, які долучені прокурором до позовної заяви не з точки зору оформлення, а з точки зору їх впливу на розгляд заяви по суті.

ОСОБА_5 просив ухвалу Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2024 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Від учасників справи відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду щодо повернення заяви.

Згідно ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки, в даній справі оскаржується ухвала про повернення заяви, то її розгляд слід проводити без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п.4 ч.1ст.379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для подальшого розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Повертаючи скаргу на підставі п.4 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, суд першої інстанції виходив із того, що Дніпропетровська обласна державна адміністрація - обласна військова адміністрація, не самоусунулась від виконання своїх обов`язків та/або не проявила бездіяльність, так як не була обізнана про порушення прав.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

За положеннями ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення судів попередніх інстанцій не відповідають.

Положенням пункту 4 частини четвертої статті 185 ЦПК України встановлено, що позовна заява повертається у випадку, коли відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 257 ЦПК України.

Захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб`єкти владних повноважень.

З метою, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставою для звернення прокурора до суду.

Вказаний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19).

Виходячи із частини третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу відповідно до положення частини четвертої статті 56 ЦПК України.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на існуюче порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (№ 12-194гс19)/

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що керівником Слобожанської окружної прокуратури зроблено запит до Дніпропетровської обласної державної адміністрації - обласна військова адміністрація щодо надання інформації про вживання заходів реагування, які спрямовані на повернення земельної ділянки у відання держави. Вказаний запит зроблено 29.01.2024, відповідь на запит отримана прокуратурою 12.03.2024, а з позовною заявою прокурор звернувся до суду 01.07.2024, тобто дещо більше ніж через 3 місяці після отримання відповіді.

На лист прокурора до Дніпропетровської обласної державної адміністрації - обласна військова адміністрація надійшла відповідь від департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації - обласна військова адміністрація від 12.03.2024 №2-834/0/261-24 (лист на який посилається прокуратура).

Отримавши відповідь від департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації - обласна військова адміністрація та долучивши його до справи в якості доказів обґрунтування представництва інтересів держави, заявник не надав доказів, що вказаний департамент є тією уповноваженою собою, тобто безпосередньо Дніпропетровська обласна державна адміністрація - обласна військова адміністрація, яка відмовилася від реалізації своїх прав та виконанню обов`язків щодо захисту інтересів держави щодо спірної земельної ділянки зазначеної в позові.

Окрім цього, у вказаному листі від 12.03.2024 №2-834/0/261-24 департамент екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації - обласна військова адміністрація зазначило, що з приводу земельних ділянок зазначених прокурором, виходячи з аналізу положень земельного законодавства у редакції, що діяла на момент відведення земельної ділянки у власність, повноваження щодо розпорядження облдержадміністрації як суб`єкту владних повноважень не належали. З огляду на це та враховуючи необізнаність облдержадміністрації про факти передачі земельної ділянки у власність, з незалежних від неї причини, заходи з метою усунення перешкод у користуванні шляхом їх повернення у власність держави в судовому порядку не вживалися. Зазначили, що вони є органом державної влади, що фінансується виключно з державного бюджету України та є неприбутковою установою (організацією). Разом з тим, враховуючи наявність потужної матеріально-технічної бази для збирання доказів та здійснення представництва у органів прокуратури, повернення спірної земельної ділянки у державну власність може бути здійснено у найкоротший термін. Тому вважають, що є всі підстави для здійснення представництва прокурором.

Апеляційним судом встановлено, що Дніпропетровська ОДА, як орган, уповноважений розпоряджатися спірною земельною ділянкою, належним чином повідомлена про існуюче порушення, протягом тривалого часу (з січня 2024 року до червня 2024 року) не вжито жодних заходів щодо захисту інтересів держави у сфері земельних відносин, у зв`язку з чим вказане порушення законодавства на даний час залишається не усунутим, що є підставою для звернення прокурора з цим позовом до суду в інтересах держави.

Прокурор вказував, що попередньо, до подання позову, звертався у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», до вказаних органів державної влади щодо подання відповідного позову, на що належного реагування не було.

При цьому, вказані норми права не передбачають необхідності відповіді прокурору на його запит чи надання письмової згоди на звернення прокурором з позовом до суду в інтересах держави, оскільки прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Отже, суд першої інстанції у порушення вимог статей 263-265, 367, 382 ЦПК України не забезпечив повного та всебічного розгляду справи, не врахував, що зазначені прокурором в позові особи знають про необхідність захисту прав держави, проте самостійно не вчиняють дій, для відновлення цих прав, а прокурор дотримався порядку, встановленого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», передчасно повернувши позов заявнику

За змістом пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа не може бути безпідставно позбавлена права на захист свого порушеного права, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду. Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Також колегія суддів вважає наголосити на тому, що в ухвалі про повернення ,суд першої інстанції фактично надав оцінку наявним в матеріалах справи доказам та безпідставно вирішив питання щодо повернення заяви на стадії її прийняття а не вирішив дане питання у підготовчому судовому засіданні.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Враховуючи те, що вищезазначені обставини судом першої інстанції враховані не були, суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про необхідність повернення позовної заяви на підставі п.4.ч.4 ст 185 ЦПК України, допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали, яку відповідно до ст. 379 ЦПК України слід скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 367- 369, 379, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Слобожанської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації - обласна військова адміністрація задовольнити.

Ухвалу Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2024 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: О.В. Халаджи

Т.В. Космачевська

Ж.І. Максюта