Ухвала

від 19.09.2024 по справі 303/3337/24

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 303/3337/24

провадження № 61-12717ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 травня 2024 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 07 серпня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування судового наказу щодо стягнення боргу за спожитий природний газ,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року Акціонерне товариства «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» (далі - АТ «ОГС «Закарпатгаз») звернулося до суду з заявою до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу у розмірі 1 671,94 грн.

29 квітня 2024 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області задоволено заяву АТ «ОГС «Закарпатгаз» та видано судовий наказ про стягнення

з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу

у розмірі 1 671,94 грн.

ОСОБА_1 подав до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області заяву про скасування судового наказу від 29 квітня 2024 року.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 травня 2024 року, залишеною без змін постановою Закарпатського апеляційного суду

від 07 серпня 2024 року, заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 квітня 2024 року повернуто без розгляду.

Повертаючи заяву про скасування судового наказу, суд першої інстанції,

з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_1 не додав до заяви про скасування судового наказу квитанцію про сплату судового збору, натомість як підставу звільнення від сплати судового збору долучив до заяви копію посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році. Однак, ОСОБА_1 є боржником у даній справі, а тому не відноситься до категорії осіб, звільнених від сплати судового збору на підставі пункту 10 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

03 вересня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 травня 2024 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 07 серпня 2024 року (надійшла до суду 16 вересня 2024 року), в якій заявник просить суд скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанції невірно трактували норму закону та неправомірно повернули заяву про скасування судового наказу.

Зазначає, що відповідно до пункту 10 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» він звільнений від сплати судового збору, як громадянин, віднесений до 1 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 170 ЦПК України, до заяви про скасування судового наказу додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду заяви про скасування судового наказу встановлено ставку судового збору, а саме 0,05 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на день звернення із заявою до суду становить 151,40 грн.

Судами встановлено, що 29 квітня 2024 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області було видано судовий наказ, в якому було задоволено заяву АТ «ОГС «Закарпатгаз» та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу у розмірі 1 671,94 грн та судовий збір у розмір 302,80 грн.

Не погоджуючись із вказаним судовим наказом, ОСОБА_1 23 травня 2024 року подав заяву про скасування судового наказу, але судовий збір не сплатив, оскільки вважав, що звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 10 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», як доказ долучив копію посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії.

Ухвалою суду від 27 травня 2024 року було повернуто заяву ОСОБА_1 без розгляду. Суд зазначав, що ОСОБА_1 не може бути звільнений від сплати судового збору, оскільки він є боржником (відповідачем) в даній справі, а від сплати судового збору звільнені саме позивачі при зверненні до суду.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати вказану ухвалу, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 07 серпня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 травня 2024 року про повернення заяви залишено без змін.

Відповідно до частини третьої статті 170 ЦПК України передбачено форму і зміст заяви про скасування судового наказу та строки її подання.

Згідно пункту 1 частини п`ятої статті 170 ЦПК України до заяви про скасування судового наказу додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Відповідно до частини шостої статті 170 ЦПК України у разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу, суддя постановляє ухвалу про її повернення без розгляду не пізніше двох днів з дня її надходження до суду.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, встановивши, що заява ОСОБА_1 про скасування судового наказу подана

з порушенням вимог статті 170 ЦПК України, дійшли правильного висновку про повернення заяви без розгляду.

Згідно пунктом 10 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Суд апеляційної інстанції вірно вказав, що законодавець зазначає в кожному окремому пункті конкретний перелік осіб, які мають право бути звільненим від сплати судового збору. А у пункті 10 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору в усіх судових інстанціях звільняються саме «позивачі - громадяни», тобто, мова не йде про осіб з іншим процесуальним статусом таким як відповідач (боржник), а тільки про осіб зі статусом позивача.

Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду неодноразово виносив ухвали в яких дотримувався такої ж позиції. В ухвалі від 30 квітня 2024 року № 754/5916/19 Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду також зазначає, що від сплати судового збору звільняються саме позивачі-громадяни, а не відповідачі. Тієї ж самої думки Верховний Суд дотримується і в ухвалах від 28 грудня 2023 року

№ 378/631/22, від 28 січня 2021 року № 285/3055/19, від 31 липня 2023 року

№ 761/18365/20.

Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).

«Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).

Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету, і якщо відсутнє пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява

№ 17101/90, § 65).

Повернення заяви про скасування судового наказу не перешкоджає повторному зверненню боржника із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення, з урахуванням вимог статті 170 ЦПК України.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п`ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 травня 2024 року та постанову Закарпатського апеляційного суду

від 07 серпня 2024 року є необґрунтованою, тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області

від 27 травня 2024 року та постанову Закарпатського апеляційного суду

від 07 серпня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування судового наказу щодо стягнення боргу за спожитий природний газ відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник