Постанова

від 18.09.2024 по справі 570/3177/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 570/3177/22

провадження № 61-5011св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 19 вересня 2023 року у складі судді Гнатущенко Ю. В. та постанову Рівненського апеляційного суду від 14 березня 2024 року у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Боймиструка С. В., Шимківа С. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні житлом шляхом вселення.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що з 06 травня 1995 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який розірвано рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 27 січня 2021 року.

Зазначав, що разом із відповідачкою та їх спільним сином проживали у будинку АДРЕСА_1 . З 06 травня 2021 року власником зазначеного будинку була ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на нього належить її матері ОСОБА_3 .

У 2021 року ОСОБА_2 зверталась до суду з позовом до нього про позбавлення права користування житловим приміщенням, у задоволенні якого було відмовлено рішенням Рівненського районного суду від 30 березня 2022 року.

Вказував, що спірне житлове приміщення є його єдиним житлом, в якому він зареєстрований та проживав на законних підставах, іншого він не має. На теперішній час у будинку проживають його син зі своєю дружиною, які періодично чинять йому перешкоди у користуванні житлом, не пускають до будинку.

Відповідачі змінили вхідні замки в будинку та в надвірних будівлях, він не має можливості навіть забрати особисті речі, що, у свою чергу, негативно впливає на його стан здоров`я, він є особою з інвалідністю ІІІ групи, вимушений періодично проживати у своїх знайомих, які йому допомагають.

Посилаючись на наведене, просив суд зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не чинити йому перешкоди в користуванні житлом по АДРЕСА_1 шляхом вселення до будинку з передачею йому ключів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 19 вересня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 перешкоди в користуванні житлом по АДРЕСА_1 шляхом вселення його у зазначене житлове приміщення з передачею ключів від будинку.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції, встановивши, що відповідачі своїми діями чинить перешкоди позивачу у користуванні спірним майном, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення його позовних вимог про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом вселення.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Рівненського апеляційного суду від 14 березня 2024 року, за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3 рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 19 вересня 2023 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним і обґрунтованим та не вбачав підстав для його скасування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

04 квітня 2024 року ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 01 червня 2022 року в справі № 161/16344/20, від 28 червня 2023 року в справі № 308/3560/21, від 07 грудня 2022 року в справі № 524/6094/19, від 09 листопада 2022 року в справі № 201/11867/21, від 27 жовтня 2021 року в справі № 128/2294/17, від 22 січня 2020 року в справі № 679/1657/18, від 14 лютого 2024 року в справі № 570/2575/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.

Зазначає, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Суди попередніх інстанцій не врахували, що вона, як власник житла, має право усунути перешкоди в користуванні майном шляхом виселення особи, яка не є членом її сім`ї, та є кривдником відносно членів її сім`ї. Суди не звернули увагу на наявні у матеріалах справи докази систематичного порушення позивачем правил співжиття та створення умов, які роблять неможливим проживання з ним в одному будинку.

Доводи інших учасників справи

ОСОБА_1 подав відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Рівненського районного суду Рівненської області цивільну справу № 570/3177/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні житлом шляхом вселення.

У травні 2024 року матеріали справи № 570/3177/22 надійшли до Верховного суду.

Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2024 року справу № 570/3177/22 призначено до судового розгляду.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Суди встановили, що з 06 травня 1995 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 27 січня 2021 року.

З 26 березня 1996 року ОСОБА_1 був зареєстрований у будинку АДРЕСА_1 .

На підставі договору дарування від 06 травня 2021 року ОСОБА_2 набула право власності на зазначений будинок з надвірними будівлями та земельну ділянки площею 0,2337 га, кадастровий номер №5624689500:05:020:0101, на якій він розташований.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 30 березня 2022 року, яке набуло чинності у справі № 570/2200/21, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про позбавлення останнього права користування житловим приміщенням по АДРЕСА_1 .

17 жовтня 2022 року ОСОБА_1 знятий з реєстрації у вказаному будинку за заявою власника житла ОСОБА_2 . Підстава - пункт 2 статті 18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17 листопада 2022 року власником житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , згідно договору дарування від 17 листопада 2022 року є ОСОБА_3 .

Станом 17 листопада 2022 року у будинку АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , 1996 року народження.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження у цій справі судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій є посилання заявника на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 01 червня 2022 року в справі № 161/16344/20, від 28 червня 2023 року в справі № 308/3560/21, від 07 грудня 2022 року в справі № 524/6094/19, від 09 листопада 2022 року в справі № 201/11867/21, від 27 жовтня 2021 року в справі № 128/2294/17, від 22 січня 2020 року в справі № 679/1657/18, від 14 лютого 2024 року в справі № 570/2575/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Позиція Верховного Суду

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

У статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом (частина четверта статті 9 Житлового кодексу України (далі - ЖК України)).

Згідно з частинами першою, другою статті 156 ЖК України члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом із ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім`ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім`ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.

До членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім`ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу (частина четверта статті 156 ЖК України).

Згідно з положеннями статті 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17 (провадження № 14-64цс20) дійшла висновку, що у законодавстві, що регулює житлові правовідносини, припинення сімейних правовідносин, втрата статусу члена сім`ї особою, саме по собі не тягне втрату права користування житловим приміщенням.

Відповідно до частини четвертої статті 311 ЦК України фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 21 серпня 2019 року у справі № 569/4373/16-ц (провадження № 14-298цс19), від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17 (провадження № 14-64цс20), підсумовуючи висновки про принципи застосування статті 8 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, викладені у рішеннях ЄСПЛ, дійшла висновку, що позбавлення особи права користування житлом можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до приватного життя та права на житло, передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену пунктом 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій установили, що з 06 травня 1995 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, з 26 березня 1996 року ОСОБА_1 був зареєстрований у будинку АДРЕСА_1 .

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 30 березня 2022 року, яке набуло чинності у справі № 570/2200/21, відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні позову до ОСОБА_1 про позбавлення його права користування житловим приміщенням по АДРЕСА_1 .

Вказаним рішенням суду встановлено, що ОСОБА_1 є колишнім чоловіком ОСОБА_2 ; зареєстрований у спірному будинку з 26 березня 1996 року за погодженням із попередніми власниками будинку - бабусею та згодом батьком ОСОБА_2 ; ОСОБА_1 має право користування спірним будинком.

Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Ухвалюючи судові рішення, суд першої та апеляційної інстанцій врахували, що ОСОБА_1 вселився у будинок по АДРЕСА_1 та був зареєстрований у ньому зі згоди колишнього його власника як член її сім`ї, тому він у встановленому законом порядку набув право користування вказаним домоволодінням.

Колегія суддів враховує, що з моменту набуття права власності на домоволодіння (17 листопада 2022 року) ОСОБА_3 не оспорила вказане право ОСОБА_1 .

Разом із тим, на момент отримання ОСОБА_3 у власність спірного будинку існувало обтяження у вигляді проживання в ньому ОСОБА_1 , тобто були наявні ризики, пов`язані з придбанням спірної нерухомості.

Отже набувач вказаного будинку у власність за певної обачності мала реальну можливість дізнатися про обтяження у вигляді права користування цим житлом членами сім`ї колишнього власника домоволодіння.

Таким чином, ОСОБА_3 могла передбачити характер та вагу обтяження її майбутньої нерухомості, проте погодилась набути право власності на будинок із тими обтяженнями, які існували у попереднього власника, не здійснивши достатньої належної обачності при укладенні договору дарування.

Такий висновок узгоджується з висновками, вкладеними у постанові Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 359/1730/21.

Встановивши, що ОСОБА_1 , як член сім`ї колишнього власника житла, набув право користування спірним житловим приміщенням і таке право не припинено у встановленому законом порядку, врахувавши відсутність у позивача іншого житла, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Аргументи заявника про те, що на час набуття ОСОБА_3 у власність вказаного домоволодіння позивач у ньому не проживав та твердження про наявність у позивача іншого житла є безпідставними, оскільки суди попередніх інстанцій вважали такі обставини недоведеними.

Доводи касаційної скарги про систематичне порушення позивачем правил співжиття та створення умов, які роблять неможливим проживання з ним в одному будинку, є безпідставними, оскільки доказами по справі не підтверджені.

Колегія суддів відхиляє посилання в касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених Верховним Судом в постановах, що зазначені заявником в касаційній скарзі, оскільки висновки у цих справах і у справі, що переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними, у зазначених справах суди виходили з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлених обставин справи та до переоцінки доказів, їх належності та допустимості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 19 вересня 2023 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 14 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов