"19" вересня 2024 р. Справа № 363/4629/24
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2024 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
представника потерпілого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42024112340000080 від 08.04.2024 стосовно ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 410, ч. 1 ст. 209 КК України, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 410 КК України,-
ВСТАНОВИВ:
До Вишгородського районного суду Київської області надійшов обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні.
Під час підготовчого судового засідання прокурор звернувся до суду з клопотанням, в якому просить продовжити ОСОБА_9 та ОСОБА_8 на 60 днів строк дії обраного раніше запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з утриманням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_1 по АДРЕСА_1 та ОСОБА_7 строку дії обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України. При цьому посилався на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 та ОСОБА_8 та ОСОБА_7 кримінальних правопорушень. Посилається на те, ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшилися та не змінилися.
У підготовчому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 щодо клопотання прокурора про продовження йому строку дії обов`язків не заперечував. Щодо клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_9 та ОСОБА_8 поклався на розсуд суду.
У підготовчому засіданні представник потерпілого ОСОБА_4 підтримав клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_9 та ОСОБА_8 та строку дії обов`язків ОСОБА_7 .
У підготовчому засіданні захисник ОСОБА_5 щодо клопотання прокурора про продовження ОСОБА_7 строку дії обов`язків не заперечував. Щодо клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 заперечував, зазначив про недоведеність існування зазначених ризиків, крім того зазначив що його підзахисні сприяють слідству. Просить змінити запобіжний захід на більш м`який, а саме цілодобовий домашній арешт. Щодо клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_9 заперечував та підтримав думку захисника ОСОБА_6 .
У підготовчому засіданні захисник ОСОБА_6 щодо клопотання прокурора про продовження ОСОБА_7 строку дії обов`язків поклався на розсуд суду. Щодо клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 поклався на розсуд суду. Щодо клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_9 заперечував, зазначив про недоведеність існування зазначених ризиків, крім того зазначив що його підзахисний сприяв досудовому слідству. Просить змінити запобіжний захід на такий, який не пов`язаний із триманням під вартою. Крім того, просить зменшити ОСОБА_9 розмір застави.
У підготовчому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 щодо клопотання прокурора про продовження йому строку тримання під вартою заперечував та підтримав думку захисника ОСОБА_5 . Щодо клопотання прокурора про продовження ОСОБА_7 строку дії обов`язків поклався на розсуд суду.
У підготовчому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 щодо клопотання прокурора про продовження ОСОБА_7 строку дії обов`язків поклався на розсуд суду. Щодо клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 поклався на розсуд суду. Щодо клопотання прокурора про продовження йому строку тримання під вартою заперечував та підтримав думку захисника ОСОБА_6 .
У підготовчому засіданні прокурор ОСОБА_3 щодо клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну розміру застави обвинуваченому ОСОБА_9 заперечував, оскільки для даного тяжкого злочину підстав для зменшення розміру застави немає. Щодо клопотання відносно обвинуваченого ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт заперечував, оскільки не надано належних доказів про те, що обвинувачений може проживати за вказаною адресою.
Суд, заслухавши думку учасників процесу, приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 331 КПК України, під час судового розгляду за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Метою застосування запобіжних заходів відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганню спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторони кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як зазначено у п. 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 року, ратифікованою Україною 17.07.1997 року, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, як:
b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом;
c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Згідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу суд, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалах, зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність повідомлення особі про підозру або обвинувачення у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також наявність доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.
Як роз`яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 17 листа №511-550/0/4-13 від 04.04.2013, розумність тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно. Вона має оцінюватись в кожному окремому випадку в залежності від особливостей конкретної справи та причин, про які йдеться у рішеннях національних судів. Тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі Харченко проти України від 10.02.2011).
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Обставини, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу передбачені ст. 178 КПК України, відповідно до якої, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію; майновий стан; наявність судимостей; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Судом встановлено, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24.07.2024 ОСОБА_9 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 372 444 грн. та покладення на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі її внесення, дію якого в подальшому продовжено ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва 13.08.2024. Відповідно до вищезазначеної ухвали, термін дії обов`язків визначено до 20.09.2024.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24.07.2024 ОСОБА_8 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 372 444 грн. та покладення на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі її внесення, дію якого в подальшому продовжено ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва 13.08.2024. Відповідно до вищезазначеної ухвали, термін дії обов`язків визначено до 20.09.2024.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21.06.2024 ОСОБА_7 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 372 444 грн. та покладення на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі її внесення, дію якого в подальшому продовжено ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва 13.08.2024. Відповідно до вищезазначеної ухвали, термін дії обов`язків визначено до 20.09.2024. В подальшому ОСОБА_7 внесено заставу, в зв`язку з чим останнього звільнено з під варти.
З урахуванням пред`явленого обвинувачення ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , суд погоджується, що є достатні підстави вважати про наявність ризиків, які передбачені пунктами 1, 3 та 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- переховуватися від суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні злочину за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти років до п`ятнадцяти років, у зв`язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання їх винними у вчиненні інкримінованого злочину, останні можуть переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання;
- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що обвинувачені можуть вплинути на свідків, які разом з ними проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обгрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обгрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України. Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином що підтверджується тим, що обвинувачені, розуміючи ступінь особливої тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, при цьому як військовослужбовці, маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 будь-яким чином можуть здійснювати вплив на свідків. Імовірність впливу на свідків за допомогою насилля складатиме суть ризику вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджання кримінальному провадженню будь-яким чином. Крім цього, обвинувачені перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому обвинувачуються, як військовослужбовці можуть умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування;
- вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що обвинувачені, виконуючи бойові завдання в складі свого підрозділу, мають доступ до зброї на бойових позиціях в умовах воєнного стану, що само по собі утворює реальний ризик вчинити кримінальне правопорушення із застосування зброї. Крім того, бажання обвинувачених уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що їм загрожує, безумовно свідчать про можливість втечі останніх.
Однак, суд зазначає, що такого ризику, як "неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов`язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно підозрюваного" відповідно ст. 177 КПК України не існує.
Заслухавши клопотання прокурора, врахувавши думку представника потерпілого, захисників та обвинувачених, дослідивши надані до суду документи, у межах заявленого клопотання, беручи до уваги стадію судового розгляду, те, що всі свідки не допитані, всі докази не досліджені, обставини, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та наступних його продовжень на теперішній час не змінились та ризики передбачені ст. 177 КПК України, що були підставою для застосування цього запобіжного заходу та його продовження, не зменшилися та не перестали існувати, враховуючи особу обвинувачених, тяжкість покарання, що їм загрожує, у разі визнання останніх винуватими у вчиненні інкримінованиї їм кримінальних правопорушеннь, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених, суд вважає необхідним клопотання прокурора задовольнити та продовжити строк тримання під вартою та дії обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України на два місяці.
За таких обставин підстав для обрання альтернативного запобіжного заходу стосовно обвинувачених не встановлено, тому в задоволенні клопотань захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу та зміни розміру застави ОСОБА_8 та ОСОБА_9 слід відмовити.
Продовження строку тримання під вартою не буде значним в розумінні встановлення балансу інтересів судового розгляду й обмеження прав особи на вільне пересування. Такий строк тримання під вартою суд вважає, прийнятним і виправданим для втручання в права і свободи обвинувачених по справі.
Керуючись ст.ст. 331, 369, 372, 392 КПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 2 місяці, тобто до 19.11.2024 року, та утримувати його на ІНФОРМАЦІЯ_3 по м. Києві та Київській області.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 2 місяці, тобто до 19.11.2024 року, та утримувати його на ІНФОРМАЦІЯ_3 по м. Києві та Київській області.
Клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , покладені на нього обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;
утримуватись від спілкування із свідками та іншими особами, визначеними слідчим та прокурором;
здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Ухвала діє до 19.11.2024 року включно.
Відмовити у задоволенні клопотань захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу та зміни розміру застави ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали проголошено 23.09.2024 року о 16:30 годині.
Суддя ОСОБА_1
Суд | Вишгородський районний суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 19.09.2024 |
Оприлюднено | 25.09.2024 |
Номер документу | 121791594 |
Судочинство | Кримінальне |
Категорія | Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини) Викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання служб. становищем |
Кримінальне
Вишгородський районний суд Київської області
Шубочкіна Т. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні