Ухвала

від 24.12.2024 по справі 363/4629/24

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"24" грудня 2024 р. Справа № 363/4629/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2024 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

представника потерпілого ОСОБА_4 ,

захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42024112340000080 від 08.04.2024 стосовно ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 410, ч. 1 ст. 209 КК України, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 410 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

До Вишгородського районного суду Київської області надійшов обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні.

Так, 24.12.2024 року під час судового засідання прокурор звернувся до суду з клопотанням, в якому просив продовжити ОСОБА_9 строк дії, обраного раніше запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту, який полягає у забороні підозрюваному залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , з 23:00 години до 6:00 години наступної доби. При цьому посилався на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 410 КК України та ризиків, передбачених п. 1 , 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Сторони проти клопотання прокурора не заперечували.

Судом встановлено, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24.07.2024 ОСОБА_9 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 372 444 грн. та покладення на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі її внесення, дію якого в подальшому продовжено ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва 13.08.2024. Відповідно до вищезазначеної ухвали, термін дії обов`язків визначено до 20.09.2024.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 19.09.2024 року ОСОБА_9 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 19.11.2024 року, та постановлено утримувати його на Гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 12.11.2024 року ОСОБА_9 змінено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту, який полягає у забороні підозрюваному залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , з 23:00 години до 6:00 години наступної доби, з покладенням на останнього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. Термін діїї ухвали до 12.01.2025 року включно.

Відповідно до вимог ст. 331 КПК України - під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою зокрема продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Так, відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає у забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби..

Статтею 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про обрання, продовження строку дії запобіжного заходу повинен врахувати всі обставини, які можуть вплинути на вид обраного запобіжного заходу.

Із зазначених положень слідує, що запобіжні заходи є заходами превентивного характеру, що застосовуються з метою запобігання протиправній поведінці обвинуваченого і забезпечення кримінального провадження. Превентивний характер цих заходів чітко проявляється в цілях їх застосування, якими є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, які ст. 177 КПК України віднесено до ризиків у кримінальному провадженні. Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність сукупності як обґрунтованої підозри, так і вищенаведених ризиків.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

За правовими позиціями ЕСПЛ «обґрунтована підозра» це наявність фактів або відомостей, які здатні переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення. Ризиками у кримінальному провадженні є наявність відомостей, які свідчать про можливість виникнення у майбутньому проявів протиправної поведінки обвинуваченого.

Суд вважає, що на момент розгляду питання щодо продовження строку дії обраного раніше запобіжного заходу існує обґрунтована підозра та ризик, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися, а саме:

переховуватися від суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні злочину за який, передбачено понесення винною особою покарання караються позбавленням волі на строк від десяти років до п`ятнадцяти років, у зв`язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання. При цьому, можливі посилання сторони захисту на відсутність на даний час спроб втечі обвинуваченого будуть безпідставними, оскільки його належна процесуальна поведінка наразі обумовлена не його правосвідомістю, а відсутністю запобіжного заходу, що жодним чином не свідчить про неможливість переховування обвинуваченого у разі не обрання йому запобіжного заходу;

незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що обвинувачений може вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обгрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обгрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України. Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом;

перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином що підтверджується тим, що обвинувачений розуміючи ступінь особливої тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, при цьому як військовослужбовець ОСОБА_9 маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців може будь-яким чином здійснювати вплив на свідків. Імовірність впливу на свідків за допомогою насилля складатиме суть ризику вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджання кримінальному провадженню будь-яким чином. Крім цього, обвинувачений перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому обвинувачується, Як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування;

вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що обвинувачений виконуючи бойові завдання в складі свого підрозділу має доступ до зброї на бойових позиціях в умовах воєнного стану, що само по собі утворює реальний ризик вчинити кримінальне правопорушення із застосування зброї. Крім того, бажання обвинуваченого уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що йому загрожує, безумовно свідчать про можливість втечі обвинуваченого.

Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов`язання та особистої поруки відносно обвинуваченого пов`язана з тим, що вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.

Аналізуючи зібрані в сукупності докази, суд приходить до обгрунтованого висновку, що жоден із інших більш м`яких запобіжних заходів не достатній для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, у зв`язку з чим є достатні підстави для продовження такого виду запобіжного заходу, як домашній арешт, відносно обвинуваченого ОСОБА_9 .

З урахуванням наведених обставин, суд приходить до висновку продовжити обвинуваченому запобіжний захід у виді домашнього арешту з забороною залишати житло у нічний період доби, застосування саме такого запобіжного заходу зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання встановлених судом ризиків.

Керуючись ст.ст.110,131,132,176-178,181,193-197,369-372 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Дарницької спеціалізованоїпрокуратури усфері оборониЦентрального регіону ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно ОСОБА_9 задовольнити.

Продовжити до обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту, який полягає у забороні підозрюваному залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , з 23:00 години до 6:00 години наступної доби.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- негайно повідомляти суд про зміну місця свого проживання;

- здати на зберігання уповноваженій особі свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- утримуватися від спілкування із свідками по справі.

Контроль за виконанням даного запобіжного заходу покласти на орган внутрішніх справ за місцем перебування ОСОБА_9 під домашнім арештом.

Роз`яснити обвинуваченому наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду, без поважних причин не повідомивши про причину своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід. Відповідно до ст. 181 КПК України працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього обов`язків.

Строк дії ухвали визначити до 24 лютого 2025 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На ухвалу може бути подана апеляція безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Повний текст ухвали проголошений 24.12.2024 року о 16:15 годині.

Суддя ОСОБА_1