Ухвала

від 19.09.2024 по справі 541/1376/24

МИРГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/1376/24

Провадження № 1-кп/541/182/2024

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2024 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

потерпілого ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миргород обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024170000000118 від 04.02.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 135, ч.2 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Миргородського міськрайонного суду Полтавської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024170000000118 від 04.02.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 135, ч.2 ст. 286 КК України.

В судовому засіданні прокурор подав письмове клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, оскільки строк запобіжного заходу спливає 24 вересня 2024, а ризики, передбачені п.п.1,3 ст. 177 КПК України не зменшились, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до обвинуваченого інших, більш м`яких запобіжних заходів, ніж цілодобовий домашній арешт.

Захисник в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання прокурора, але просив змінити адресу місця проживання обвинуваченого на адресу, за якою проживає його дружина: АДРЕСА_1 .

Обвинувачений підтримав думку захисника.

Потерпілий підтримав клопотання прокурора.

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши подане клопотання, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватись від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Встановлено, що ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду міста Полтави від 01 березня 2024 року, до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту терміном на два місяця.

Під час досудового розслідування слідчим суддею встановлено наявність ризиків, в тому числі, передбачених п.п. 1,3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, а також незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні.

Ухвалою суду від 25 квітня 2024 року продовжено ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на два місяці, до 25 червня 2024 року включно.

Ухвалою суду від 24 липня 2024 року продовжено ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на два місяці, до 25 червня 2024 року включно.

Вирішуючи питання про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі обґрунтованість обвинувачення, суспільну небезпечність кримінального правопорушення, який інкримінується обвинуваченому, дані про його особу, наявність ризиків, передбачених п.п.1,3 ст. 177 КПК України, які суд вважає доведеними, виходячи з обставин інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення.

Ризики, передбачені п.п.1,3 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, не відпали і продовжують існувати на час розгляду вказаного кримінального провадження судом.

Суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який раніше не судимий, не одружений, має на утриманні малолітню дитину, та доведення, що ризики, передбачені п.п.1,3 ст. 177 КПК України, зокрема, ризики переховування від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, які існували на час обрання запобіжного заходу, не відпали і продовжують існувати на час розгляду вказаного кримінального провадження судом, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у скоєнні, в тому числі, тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання лише у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років, тому відчуваючи незворотність покарання у разі визнання його вини, може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, які ще не буди допитані під час судового розгляду.

З огляду на вищевикладене, суд вважає доцільним продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, із покладенням на обвинуваченого обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, що на думку суду буде достатнім та дієвим.

З урахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 177,181, 194 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на два місяці, до 19 листопада 2024 року включно, із забороною цілодобово залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , крім випадків відвідування органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, медичних установ та установ соціального захисту, із раніше визначеними обов`язками.

Виконання ухвали про домашній арешт доручити співробітникам Миргородського РПВ ГНУП в Полтавській області.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СуддяОСОБА_1