Рішення

від 23.09.2024 по справі 320/4506/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2024 року м. Київ № 320/4506/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянув у порядку письмового провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФМ С Є Десна»

до Головного управління ДПС у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та наказу,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ФМ С Є Десна» з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області № 12064/10-36-07-14 від 01.12.2022;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Київській області від 19.09.2022 №1120-п.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13.06.2023 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області № 12064/10-36-07-14 від 01.12.2022. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФМ С Є Десна» (код ЄДРПОУ 32782265; місцезнаходження: Київська область, Бориспільський район, с. Дударків, вул. Незалежності, 2/1) сплачений судовий збір у розмірі 25915 (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот п`ятнадцять) грн. 29 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ ВП 44096797; місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5-А).

До суду надійшла заява представника позивача відповідно до змісту якого останній просить суд прийняти додаткове рішення, яким судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «ФМ С Є Десна» на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 48000 грн., пов`язану з розглядом адміністративної справи у Київському окружному адміністративному суді, покласти на Головне управління ДПС у Київській області, шляхом стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФМ С Є Десна» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС.

Крім того, суд зауважує, що у матеріалах адміністративної справи № 320/4506/23 наявна заява представника позивача про розподіл судових витрат представника ТОВ «ФМ С Є Десна», у якій заявник просить суд судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «ФМ С Є Десна» на професійну правничу (правову) допомогу) у розмірі 24000,00 грн, пов`язану з розглядом адміністративної справи у Київському окружному адміністративному суді покласти на Головне управління ДПС у Київській області.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.07.2023 суд призначив судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат, а саме понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в адміністративній справі № 320/4506/23 на 04.08.2023.

У судове засідання, призначене на 04.08.2023 сторони не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду заяви.

Водночас, судом встановлено, що на адресу суду надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат Головного управління ДПС у Київській області від 04.08.2023, у яких відповідач просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу.

Обґрунтовуючи такі заперечення відповідач зазначив, що договір №04/23-К про надання правової допомоги від 16.02.2023 п. 4.1, у якому зазначено, що з врахуванням складності справ, кількості витраченого адвокатом часу, розмір визначеного адвокатом часу, розмір гонорару за надання правничої (правової) допомоги по конкретній справі, буде визначений в актах наданої правничої (правової) допомоги або звітах, виходячи з погодинної вартості 1 год. - 4 000 грн, які оплачуються Клієнтом у безготівковій формі на поточний рахунок адвокатського об`єднання.

Відповідач вказав, що аналізуючи зміст поданих позивачем документів по справі та наведений у заяві розрахунок оплати, Головне управління ДПС у Київській області вважає, що розрахунок є необґрунтованим та завищеним. По-перше, відповідно до акта №08 приймання-передачі наданої правничої (правової) допомоги до Договору №04/23-к про надання правничої (правової) допомоги від 16.02.2023, для підготовки та подання позовної заяви представником позивача було витрачено 6 годин, тобто вартість підготування та подання позовної заяви становить 24 000 грн. Проте, позовна заява практично не відрізняється від заперечення на акт перевірки, що спростовує розрахунок представника позивача щодо вартості послуги за договором. При цьому, відповідач звертав увагу суду, що ціна позову становить 1 727 686,00 грн, що також свідчить не на користь вартості послуги зі складання позовної заяви - 24 000 грн. По-друге, адвокатом зазначено, що на підготовку заяв про розподіл судових витрат по справі витрачено 2 години, а вартість складає 8 000 грн. Однак заява від 15.06.2023 повністю дублює заяву від 06.04.2023 (крім наведено розрахунку). Аналогічна ситуація вбачається і з підготовкою відповіді на відзив. Так, зміст зазначеного документа ідентичний змісту позовної заяви, проте, у розрахунку зазначено, що на написання такого документу витрачено 3 години, а вартість останнього складає 12 000 грн.

Таким чином, Головне управління ДПС у Київській області вважає, що витрати позивача на правничу допомогу значно завищено, останні є неспівмірними відносно витраченого часу представника позивача на підготування процесуальних документів у даній справі та є неспівмірними зі складністю справи.

Крім того, суд зазначає, що у матеріалах справи наявні заперечення на заяву про розподіл витрат на правничу допомогу Головного управління ДПС у Київській області від 05.05.2023, у яких зазначено тотожні обставини тим, які викладені у запереченнях від 04.08.2023.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.08.2023 суд ухвалив подальший розгляд заяви здійснювати у порядку письмового провадження.

Дослідивши подані сторонами докази, вирішуючи питання про розподіл понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 48 000,00 грн суд виходить з такого.

Частиною першою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини третьої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з частинами третьою-п`ятою статті 143 якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положенням частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

З наведеної норми вбачається, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Частиною 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведених положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний з позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі №810/4749/15.

При цьому, з імперативних положень частини шостої статті 134 КАС України вбачається, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність суд може виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це. Отже, за відсутності такого клопотання суд не може надавати оцінку співмірності витрат на правничу допомогу за власною ініціативою, а лише перевіряє, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачається із матеріалів справи, на підтвердження понесення судових витрат на професійну правничу допомогу адвокатом позивача надано до суду наступні копії документів: свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 630 від 10.02.2012; ордеру про надання правової (правничої) допомоги серія АА №1278827 від 17.02.2023; договору про надання правничої (правової) допомоги №04/23-К від 16.02.2023; рахунку на оплату № 08 від 03.03.2023; платіжної інструкції від 07.03.2023 № 50; акта приймання-передачі наданої правничої (правової) допомоги № 08 від 03.03.2023; рахунку на оплату № 28 від 13.06.2023; платіжної інструкції № 133 від 14.06.2023; акта про приймання-передачі наданої правничої (правової) допомоги № 28 від 13.06.2023.

Відповідно до умов договору про надання правничої (правової) допомоги №04/23-К від 16.02.2023, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФМ С Є Десна» та адвокатським об`єднанням «АЛТУС ЛЕҐАЛ» клієнт в порядку та на умовах, визначених цим договором доручає, а адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надати клієнту захист, представництво та іншу правничу (правову) допомогу, передбачену цим договором та чинним законодавством України, а саме: представляти інтереси клієнта по справі за позовною заявою клієнта до Головного управління ДПС у Київській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення № 12064/10-36-07-14 від 01.12.2022.

Пунктом 4.1. договору про надання правничої (правової) допомоги №04/23-К від 16.02.2023 обумовлено, що з врахуванням складності справи, кількості витраченого адвокатом часу, розмір гонорару за надання правничої (правової) допомоги по конкретній справі буде визначений в актах наданої правничої (правової) допомоги або звітах, виходячи з погодинної вартості 1 год. 4000 грн., які оплачуються клієнтом в безготівковій формі на поточний рахунок адвокатського об`єднання.

Згідно відомостей підписаного сторонами акта приймання-передачі наданої правничої (правової) допомоги № 08 від 03.03.2023 адвокатським об`єднанням «АЛТУС ЛЕҐАЛ» відповідно до умов договору № 04/23-К від 16.02.2023 була надана правнича (правова) допомога по справі № 320/4506/23, а саме: 23.02.2023 підготовка позовної заяви - витрачений час 6 год. загальною вартістю 24 000,00 грн.

Крім того, відомостями підписаного сторонами акта приймання-передачі наданої правничої (правової) допомоги № 28 від 13.06.2023 підтверджено, що адвокатським об`єднанням «АЛТУС ЛЕҐАЛ» відповідно до умов договору № 04/23-К від 16.02.2023 була надана правнича (правова) допомога по справі № 320/4506/23, а саме:

06.04.2023 підготовка заяви про розподіл судових витрат - витрачений час 2 год. загальною вартістю 8 000,00 грн.;

06.04.2023 підготовка відповіді на відзив витрачений час 3 год. загальною вартістю 12000,00 грн;

13.06.2023 представництво клієнта в судовому засіданні у Київському окружному адміністративному суді витрачений час 1 год. загальною вартістю 4000,00 грн. Всього 24000,00 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності клопотання іншої сторони.

Зазначене свідчить, що відповідач, як особа, яка заперечує відносно визначеного позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На виконання зазначеного обов`язку суб`єктом владних повноважень було подано до суду заперечення щодо розміру витрат на правничу допомогу. В обґрунтування своєї позиції суб`єкт владних повноважень послався на те, що заявлений до стягнення розмір витрат є неспівмірним із складністю справи та обсягом наданих послуг.

Зокрема, відповідач зазначив, що відповідно до акта № 08 приймання-передачі наданої правничої (правової) допомоги до Договору №04/23-к про надання правничої (правової) допомоги від 16.02.2023, для підготовки та подання позовної заяви представником позивача було витрачено 6 годин, тобто вартість підготування та подання позовної заяви становить 24 000 грн. Проте, позовна заява практично не відрізняється від заперечення на акт перевірки, що спростовує розрахунок представника позивача щодо вартості послуги за договором. Крім того, відповідач звертав увагу суду, що ціна позову становить 1 727 686,00 грн, що також свідчить не на користь вартості послуги зі складання позовної заяви - 24 000 грн.

Суд погоджується з доводами відповідача стосовно того, що вартість послуг зі складання позовної заяви у розмірі 24 000,00 грн не співмірна зі складністю справи, не відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру. При цьому, текст позовної заяви є схожим із запереченнями на акт перевірки, який був підготовлений іще в позасудовому порядку врегулювання спору, тобто до подання позовної заяви.

Крім того, суд погоджується з твердження відповідача стосовно того, що завищеною є сума визначена за підготовку заяви про розподіл судових витрат по справі на яку витрачено 2 години, а вартість складає 8 000 грн та підготовкою відповіді на відзив на яку витрачено 3 години, а вартість складає 12 000 грн.

Згідно з установленою практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України" від 23.01.2014, заява №19336/04, пункт 268). У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia,заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумний розмір.

Верховний Суд в постановах від 22.12.2020 у справі №520/8489/19, від 07.05.2020 у справі №320/3271/19, від 10.03.2020 у справі №520/8489/19 зазначив, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Таким чином, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням заперечень відповідача щодо обґрунтованості та співмірності розміру витрат на правничу допомогу, враховуючи середню складність справи заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною із заявленими вимогами, а тому справедливим розміром відшкодування позивачу фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу у цій справі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача є сума 24000,00 грн. (двадцять чотири тисячі гривень). Інша частина витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу не підлягає стягненню на користь позивача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат, зокрема понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 132, 134, 143, 241-246, 252, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФМ С Є Десна» про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу в адміністративній справі №320/4506/23 задовольнити частково.

2. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФМ С Є Десна» (код ЄДРПОУ 32782265; місцезнаходження: Київська область, Бориспільський район, с. Дударків, вул. Незалежності, 2/1) понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 24 000 грн. (двадцять чотири тисячі гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ ВП 44096797; місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5-А).

3. У задоволенні іншої частини клопотання відмовити.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини додаткового рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення.

Суддя Панова Г. В.