Рішення

від 16.09.2024 по справі 240/16884/20

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2024 року справа № 240/16884/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, в якому просить:

- визнати протиправним і скасувати наказ ГУНП в Житомирській області № 97 дск від 14 серпня 2020 року, в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності;

- визнати протиправним і скасувати наказ ГУ НП в Житомирській області № 34 дск о/с від 31 серпня 2020 року про звільнення позивача;

- поновити позивача на посаді начальника 8-го відділу управління оперативної служби ГУ НП в Житомирській області з 01 вересня 2020 року;

- стягнути з відповідача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу;

- допустити судове рішення до негайного виконання та стягнути витрати на правничу допомогу.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 02.10.2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 18.11.2020 року передано адміністративну справу №240/16884/20 на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.03.2021 року прийнято адміністративну справу №240/16884/20 до провадження.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, супровідним листом від 13.07.2023 №03-19/23091/23 справу №240-16884/20 направлено до Київського окружного адміністративного суду за належністю.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.05.2024, справу №240/16884/20 передано судді Жуковій Є.О.

Ухвалою судді Жукової Є.О. від 30.05.2024 адміністративну справу №240/16884/20 вирішено передати на розгляд до Черкаського окружного адміністративного суду (бульвар Шевченка, 117, Черкаси, Черкаська область, 18002).

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду Гаращенка В.В. від 17.07.2024 прийнято до свого провадження справу та вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику учасників справи в судове засідання).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що оскаржувані накази відповідач прийняв без дотримання вимог Закону України «Про Національну поліцію» та Дисциплінарного статуту, оскільки порушив порядок проведення службового розслідування, не зазначив підстав, які призвели до застосування саме такого виду дисциплінарного стягнення; відповідач не надіслав виклик про надання пояснень у встановленому порядку, а тому враховуючи, що позивач перебував на лікарняному, позбавив можливості надати відповідні пояснення та докази.

З урахуванням наведеного позивач вважає, що оскаржені накази підлягають скасуванню з поновленням його на службі в поліції.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог, аргументуючи свою позицію тим, що накази прийнято правомірно, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України; за результатами перевірки оперативно-розшукової діяльності в структурних підрозділах управління оперативної служби ГУ Нацполіції в Житомирській області виявлено ряд недоліків та порушень службової дисципліни позивачем; відповідачем у повному обсязі дотримано порядок проведення службового розслідування; на момент видання оскаржуваних наказів до ГУ Нацполіції у Житомирській області не надходило будь-яких документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність позивача; обрання виду дисциплінарного стягнення належить до дискреційних повноважень відповідача; після надходження від позивача листків непрацездатності відповідачем змінено дату звільнення позивача на більш пізнішу, яка припадає на наступний день після закриття листків непрацездатності.

З урахуванням зазначеного відповідач вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 04.06.2020 проходив службу в органах Національної поліції України на посаді начальника 8-го відділу управління оперативної служби Головного управління Національної поліції в Житомирській області (далі ГУНП в Житомирській області).

Наказом ГУПН в Житомирській області від 11 серпня 2020 року № 94дск «Про призначення службового розслідування та створення дисциплінарної комісії» призначено службове розслідування за фактом порушення службової та виконавської дисципліни окремими співробітниками управління оперативної служби ГУНП в Житомирській області.

Наказом ГУПН в Житомирській області від 14 серпня 2020 року № 97дск «Про застосування дисциплінарних стягнень», зокрема, за грубе порушення службової дисципліни, а саме: невиконання вимог частини 1, пункту 2 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, в частині знання законів, інших нормативно-правових актів, що визначають повноваження поліції, пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», в частині професійного виконання службових обов`язків відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових обов`язків та наказів керівництва, пункту 252 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 № 939 в частині заборони виправлень та підчищень записів у журналах і картках обліку, вимог Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС і України від 07.09.2017 № 757, в частині ведення транспортної документації, посадової інструкції від 05.06.2020 № 460 дск/17-2020, що виразилось у безвідповідальному ставленні до організації оперативно-службової діяльності підпорядкованого відділу, застосовано до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Наказом ГУНП в Житомирській області від 31 серпня 2020 року № 34дск о/с «По особовому складу» позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 ч. 1 статті 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Наказом ГУНП в Житомирській області від 25 січня 2021 року №1 дск о/с «По особовому складу» внесено зміни до наказу відповідача від 31 серпня 2020 року № 34 дск о/с в частині звільнення зі служби позивача, а саме змінено дату звільнення позивача на 03.10.2020, здійснено перерахунок вислуги років та нарахування грошового забезпечення у зв`язку із звільненням.

Позивач не погоджуючись з правомірністю притягнення його до дисциплінарної відповідальності та звільненням зі служби в поліції звернувся до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Перевіряючи правомірність оскаржуваних позивачем наказів про звільнення зі служби за вчинення дисциплінарного проступку, суд виходить з того, що правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України Про Національну поліцію.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України Про Національну поліцію поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

У ч. 1 ст. 18 Закону України Про Національну поліцію передбачені обов`язки поліцейського зокрема: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 №1179, затверджено Правила етичної поведінки поліцейських. Ці Правила є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.

Статтею 64 Закону України Про Національну поліцію визначена Присяга працівника поліції.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 19 Закону України Про Національну поліцію у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Згідно з п. 6 ч. 1 статті 77 Закону України Про Національну поліцію поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII затверджений Дисциплінарний статут національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Згідно з ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України Про Національну поліцію, зобов`язує поліцейського:1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4)безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

Згідно з ст. 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Відповідно до частин 1-4 статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Частинами 1 та 2 ст. 18 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1)надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України Про захист персональних даних, Про державну таємницю та іншими законами; 4)подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою.

Частиною 3 ст. 19 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Відповідно до ч. 7 ст. 19 Дисциплінарного статуту у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Згідно з ч. 8 ст. 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Частиною 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 77 Закону України Про Національну поліцію поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

З викладеного слідує, що підставою для застосування до поліцейського дисциплінарних стягнень, перелік яких визначено у статті 13 Дисциплінарного статуту є вчинення дисциплінарного проступку, тобто протиправних, винних дій чи бездіяльність, що полягає в порушенні поліцейським службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського.

Зазначені у статті 13 Дисциплінарного статуту види дисциплінарних стягнень застосовуються виходячи із обставин і характеру проступку, особи поліцейського, обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередньої поведінки поліцейського, його ставлення до служби, ступеня його вини.

При цьому звільнення зі служби в поліції є найсуворішим видом дисциплінарного стягнення за порушення службової дисципліни та є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Отже, для вирішення питання щодо правомірності застосування до позивача дисциплінарного стягнення як звільнення із служби в поліції, необхідно враховувати його пропорційність до вчиненого порушення.

Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.

Такий висновок щодо застосування наведених вище правових норм сформульовано у постановах Верховного Суду від 24.02.2020 у справі №804/2711/17 та від 20.10.2020 у справі № 340/1502/19.

Щодо викладеного позивачем твердження про допущені процедурні порушення під час проведення службового розслідування, суд враховує такі обставини.

Відповідно до частин першої і четвертої статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, медіа, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Відповідно до пункту 2 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 № 893 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за № 1355/32807 (далі - Порядок № 893), поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, під час його проведення мас право: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають стосунок до справи; ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, Законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами; подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; брати участь у розгляді справи на відкритому засіданні дисциплінарної комісії; користуватися правничою допомогою, послугами представника.

Приписи ч. ч. 6-10 ст. 18 Дисциплінарного статуту визначають, що у разі відсутності поліцейського на службі дисциплінарна комісія викликає його для надання пояснень. Виклик для надання пояснень надсилається рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі.

Виклик про надання пояснень надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше двох діб для прибуття на засідання дисциплінарної комісії.

Фактом, що підтверджує отримання або неотримання поліцейським виклику про надання пояснень, є отримання органом, що проводить службове розслідування, поштового повідомлення про вручення або про відмову від отримання такого виклику чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

Поліцейський, який з поважних причин не може прибути для надання пояснень, зобов`язаний не менше ніж за добу до визначеного часу повідомити про це дисциплінарну комісію з наданням підтвердних документів.

Якщо поліцейський, викликаний для надання пояснень у визначеному цією статтею порядку, не з`явився та не повідомив про причини свого неприбуття, він вважається таким, що відмовився від надання пояснень.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що поліцейський, який викликається на засідання дисциплінарної комісії, повинен бути повідомлений про це таким чином, щоб він мав не менше двох діб для прибуття на таке засідання. У разі ж неможливості прибуття на засідання дисциплінарної комісії поліцейський зобов`язаний не менше ніж за добу до визначеного часу повідомити про це останню.

Доказом, який підтверджує повідомлення/неповідомлення поліцейського є відповідне поштове повідомлення про вручення або про відмову від отримання такого виклику чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

Відсутності у дисциплінарної комісії одного з указаних поштових повідомлень (відправлень) унеможливлює встановлення факту належного повідомлення чи неповідомлення поліцейського, який викликається на засідання дисциплінарної комісії, що є перешкодою для проведення такого засідання.

Згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи, ГУНП в Житомирській області надіслало позивачу виклик для участі в засіданні дисциплінарної комісії листом №156/105/17/02-2020 від 12.08.2020.

В адміністративному позові позивач зазначив, що отримав вказаний лист 07.09.2020, тобто після завершення проведення службового розслідування.

Отже, як встановлено судом та не заперечується відповідачем, останній станом на 14.08.2020 (день засідання дисциплінарної комісії) не мав будь-якого з перелічених вище доказів повідомлення чи неповідомлення позивача.

Оцінюючи такі обставини, суд зазначає, що допущене ГУНП в Житомирській області порушення порядку виклику позивача на засідання дисциплінарної комісії не вплинуло на результат службового розслідування, оскільки, за висновком Верховного Суду у постанові від 24.09.2020 у справі №420/602/19, позивач не позбавлений можливості спростувати висновки службового розслідування під час розгляду цієї справи в судовому порядку, зокрема, повідомити суд про обставини, підтверджені доказами, що принаймні ставлять під сумнів зазначені висновки.

За таких обставин, наведені позивачем обставини щодо його неналежного повідомлення про день та час засідання дисциплінарної комісії не можуть бути самостійною підставою для скасування спірних наказів і поновлення позивача на посаді.

Ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Такі висновки були висловлені Верховним Судом у постанові від 23.04.2020 у справі №813/1790/18 та підтримані, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.11.2023 у справі №300/3110/20 та від 21.12.2023 у справі №440/2017/20.

Одночасно суд звертає увагу, що у вже згаданій вище постанові у справі №420/602/19 суд касаційної інстанції підкреслив, що доказом вчинення особою дисциплінарного проступку є висновок службового розслідування.

В постанові Верховного Суду від 06.10.2021 у справі № 200/11250/19-а сформовано правові висновки, відповідно до яких положеннями пункту 2 розділу IV Порядку №893 та пункту 7 частини шостої статті 1, частини другої статті 18 Дисциплінарного статуту передбачено саме право поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, ознайомлюватися з висновками службового розслідування та матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, а не обов`язок дисциплінарної комісії пропонувати поліцейському ознайомитися з цими документами.

Матеріали справи свідчать, що у висновку службового розслідування від 14.08.2020 встановлені обставини численних грубих порушень Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.09.2017 № 757, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 вересня 2017 року за № 1198/31066, а також вимог пункту 252 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 № 939, в частині, що стосується введення в експлуатацію транспортних засобів, безпосередньої експлуатації транспортних засобів та державних номерних знаків.

У свою чергу, будь-яких аргументів, які б спростовували вказані висновки дисциплінарної комісії, позивачем під час розгляду цієї справи суду не наведено та відповідних доказів на спростування не надано.

Щодо посилань позивача на те, що до нього безпідставно та необґрунтовано застосовано найсуворіший вид дисциплінарного стягнення суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Частиною 8 статті 19 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Суд зазначає, що обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення, який, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен урахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов`язків тощо. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 12.12.2019 у справі №816/70/16, від 01.04.2020 у справі №806/647/15, від 21.01.2021 у справі № 826/4681/18.

Окрім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що службовим розслідуванням встановлені неодноразові та грубі порушення нормативно-правових актів у сфері службової діяльності.

Щодо посилання позивача, що звільнення мало місце у період тимчасової непрацездатності, суд виходить з такого.

Перебування позивача на лікарняному на час прийняття оскаржених наказів враховано ГУНП в Житомирській області шляхом зміни дати його звільнення, зокрема, відповідачем видано наказ від 25.01.2021 №1 дск о/с, яким внесено зміни до спірного наказу від 31.08.2020 №34 дск о/с шляхом викладення його в іншій редакції в частині, зокрема, дати звільнення з 03.10.2020 замість з 31.08.2020, що не заперечується й самим позивачем. Враховуючи неодноразово висловлену позицію Верховного Суду у справі №420/602/19 відсутні підстави стверджувати про порушення положень ч. 4 ст. 22 Дисциплінарного статуту під час звільнення ОСОБА_1 із служби.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що при прийнятті рішення про накладення на позивача найсуворішого виду дисциплінарного стягнення, а саме звільнення зі служби в поліції, відповідач діяв обґрунтовано, в порядку, у межах та у спосіб, що передбачені законодавством України.

Обраний відповідачем вид дисциплінарного стягнення в повній мірі узгоджується зі значимістю вчиненого позивачем проступку.

За таких обставин суд дійшов висновку, що оскаржені накази є обґрунтованими та справедливими.

Щодо решти доводів сторін суд застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Згідно частини 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Відповідно до ст. 139 КАС України оскільки в задоволенні позову відмовлено, тому понесені витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 241-246, 255, 263, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Понесені судові витрати залишити за позивачем.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.

Суддя Валентин ГАРАЩЕНКО