Постанова

від 23.09.2024 по справі 440/1532/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2024 р. Справа № 440/1532/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТИВБУД-М" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.04.2024, головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова, м. Полтава, повний текст складено 17.04.24 у справі № 440/1532/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТИВБУД-М"

до Полтавської митниці Державної митної служби України

про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АКТИВБУД-М" (далі також - позивач, ТОВ "АКТИВБУД-М") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавської митниці Державної митної служби України (далі також відповідач, Полтавська митниця), в якій просило визнати протиправними та скасувати:

- рішення про коригування митної вартості товарів від 15 серпня 2023 року № UA806000/2023/000033/2 та № UA806000/2023/000034/2;

- картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA806070/2023/000139 та № UA806070/2023/000137.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам у справі, обставинам та матеріалам, дійшов помилкового висновку, що митна вартість задекларованих товарів не містить відомостей, які підтверджують числові значення вартості товарів, у зв`язку з чим визначення митної вартості товару за основним методом за ціною контракту, не може бути застосовано.

За результатами апеляційного розгляду позивач просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що 10 липня 2023 року ТОВ "АКТИВБУД-М" (як Покупцем) укладено із компанією "FIRMA USLUGOWO HANDLOWA AUTO-PRZYCZEPY Grzegorz Binkowski" (як Продавцем) Контракт № 01-07-2023 (далі Контракт), за умовами якого Продавець продав, а Покупець купив на умовах EXW Радом, Польща причепи в кількості 2 одиниці:

1) марка Krone, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , рік випуску 2011, країна походження: Німеччина, ціна причепу 3000,00 євро;

2) марка Krone, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , рік випуску 2013, країна походження: Німеччина, ціна причепу 4400,00 євро.

Згідно з пунктом 2 Контракту загальна сума Контракту становить: 7400,00 євро. Ціни за товари, які купуються за контрактом включають мито і платежі, які пов`язані з виконанням формальностей за контрактом в країні Продавця, в тому числі оформлення митних документів. Ціни на товари, придбані за контрактом, зміні не підлягають.

11 липня 2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АКТИВБУД-М" та компанією "FIRMA USLUGOWO HANDLOWA AUTO-PRZYCZEPY Grzegorz Binkowski" укладено додаткову угоду № 1 до Контракту 1-07-2023 від 10 липня 2023.

Зазначеною додатковою угодою до пункту 2 Контракту 1-07-2023 від 10 липня 2023 внесені зміни, відповідно до яких у вартість Контракту включені витрати щодо завантаження товару (причепів), заявленого у п. 1 Контракту.

Згідно з пунктом 3 Контракту загальна сума передоплати за цим контрактом становить 100% й повинна бути сплачена Покупцем будь-якими частинами в термін до 17 липня 2023.

Так, на виконання умов Контракту ТОВ "АКТИВБУД-М" оплачено товар на суму 7400,00 євро згідно з платіжною інструкцією в іноземній валюті № 51 від 12 липня 2023.

З рахунків-фактур (комерційних інвойсів) від 31 липня 2023 року № 3/07/2023 та від 31 липня 2023 року № 4/07/2023 убачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "АКТИВБУД-М" придбало у компанії "FIRMA USLUGOWO HANDLOWA AUTOPRZYCZEPY Grzegorz Binkowski" товар:

1) причіп вантажний KRONE AZ № шасі WKEAZ000000491792, рік випуску: 2011, країна виробник Німеччина, ціна 3000,00 євро;

2) причіп вантажний KRONE AZ № шасі WKEAZ000000597829, рік випуску: 2013, країна виробник Німеччина, ціна 4400,00 євро.

15 серпня 2023 року ТОВ "АКТИВБУД-М" до митного органу подано:

1) електронну митну декларацію ІМ 40 ДЕ № 23UA806070003939U5 з метою митного оформлення імпортованого товару: причіп вантажний, марка Krone AZ, шасі WKEAZ000000491792 - 1 шт, вживаний, рік випуску: 2011, марка: KRONE, тип/модель: AZ, дата першої реєстрації 01 липня 2011 року, ідентифікаційний номер шасі (VIN): НОМЕР_1 , максимальна вага навантаження 18000 кг. Має сліди експлуатації, корозія на рамі та елементах підвіски, відшарування ЛФП, знос покришок 55-65%, відсутня комплектація військового призначення, без радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв. Ціна товару - 3000,00 євро; митна вартість товару - 126018,00 грн; сума митних платежів - 40325,76 грн. Для митного оформлення до митної декларації додані: декларація митної вартості, Контракт № 01-07-2023 від 10 липня 2023 року, платіжна інструкція в іноземній валюті № 51 від 12 липня 2023 року, рахунок фактура (комерційний інвойс) від 31 липня 2023 року № 3/07/2023, договір № 27-01-2023/1 від 27 січня 2023 року про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні між ТОВ "ЖИТЛОІНВЕСТ" та ТОВ "АКТИВБУД-М", заявка від 08 серпня 2023 року про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні, експортна декларація № 23PL445010E2075998 від 09 серпня 2023 року, довідка про транспортні витрати від 11 серпня 2023 року, рахунок на оплату послуг з перевезення № 218 від 11 серпня 2023 року, міжнародна товарно-транспортна накладна CMR № 773118, висновок експерта № 159/1-23 від 14 серпня 2023 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 23 лютого 2011 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 12 листопада 2014 року.

2) електронну митну декларацію ІМ 40 ДЕ № 23UA806070003940U8 з метою митного оформлення імпортованого товару: причіп вантажний, марка Krone AZ, шасі WKEAZ000000597829 - 1 шт, вживаний, рік випуску: 2013. Марка: KRONE, тип/модель: AZ, дата першої реєстрації 12 листопада 2013 року, ідентифікаційний номер шасі (VIN): НОМЕР_2 , максимальна вага навантаження 18000 кг. Має сліди експлуатації, корозія на рамі та елементах підвіски, відшарування ЛФП, знос покришок 50-60%, відсутня комплектація військового призначення, без радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв. Ціна товару - 4400,00 євро; митна вартість товару 182 026,40 грн; сума митних платежів - 58248,45 грн. Для митного оформлення до митної декларації додані: декларація митної вартості, Контракт № 01-07-2023 від 10 липня 2023, платіжна інструкція в іноземній валюті № 51 від 12 липня 2023 року, рахунок фактура (комерційний інвойс) від 31 липня 2023 року № 4/07/2023, копія договору № 27-01-2023/1 від 27 січня 2023 року про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні між ТОВ "ЖИТЛОІНВЕСТ" та ТОВ "АКТИВБУД-М", заявка від 08 серпня 2023 року про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні, експортна декларація № 23PL445010E2075998 від 09 серпня 2023 року, довідка про транспортні витрати від 11 серпня 2023 року, рахунок на оплату послуг з перевезення № 218 від 11 серпня 2023 року, міжнародна товарно-транспортна накладна CMR № 773118, висновок експерта № 159/2-23 від 14 серпня 2023 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 04 листопада 2013 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 від 07 лютого 2018 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 від 10 вересня 2015 року.

15 серпня 2023 року митний орган, розглянувши подані електронні митні декларації № 23UA806070003939U5 та № 23UA806070003940U8 та додані до них документи, за наслідками здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, в рамках проведення консультацій, направив декларанту повідомлення № 325712 та № 325714 ідентичного змісту, в яких зазначено, що документи згідно з ч. 2 п. 6 ст. 53 МКУ мають розбіжності, а тому декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Листами від 15 серпня 2023 року № 15/2/08-01 та № 15/2/08-02 митним брокером ОСОБА_1 повідомлено Полтавську митницю про неможливість надання інших додаткових документів, у зв`язку із чим висловлено прохання винести рішення без дотримання 10-денного терміну.

За наслідками розгляду поданих електронних декларацій № 23UA806070003939U5 та № 23UA806070003940U8 Полтавською митницею Державної митної служби України за результатами митного контролю прийнято два рішення про коригування митної вартості товарів, а саме:

- рішення № UA806000/2023/000033/2 від 15 серпня 2023 року, згідно з яким розрахована декларантом митна вартість товару у митній декларації ІМ 40 ДЕ № 23UA806070003939U5 у сумі 126018,00 грн (у валюті 3149,98 євро), у тому числі ціна товару 3000,00 євро, скоригована і визначена в сумі 4400,00 євро;

У повідомленні декларанту, яким направлено текст графи 33 рішення UA806000/2023/000033/2 про коригування митної вартості товару, зазначено таке: "Направляємо текст графи 33 рішення про коригування митної вартості. Відповідно до частини 1 статті 320 Митного кодексу України (далі МКУ), форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками. Однією з форм контролю, відповідно до частини першої статті 336 Кодексу, є перевірка документів та відомостей, які надаються під час переміщення товарів через митний кордон України. На виконання вимог ст.54 МКУ під час проведення митного контролю і митного оформлення здійснено контроль правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, та перевірки наявності або відсутності застережень щодо застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту). Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості, з точки зору її повноти і правильності (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди). Відповідно до ч.2 та ч.10 ст.58 та відповідно до ч.2 п.2 ст.52 декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідно до ч. 4 п.1 ст. 54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. Відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Дані про митну вартість і її складові повинні піддаватися обчисленню, тобто митниця повинна мати можливість їх перевірити (наприклад, чи включені в ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті витрати на страхування, перевантаження, складування, зберігання товару за межами митної території України, пов`язані з транспортуванням цього товару). У відповідності до ст.337 МКУ при проведені перевірки документів, які надані у підтвердження митної вартості, було виявлено наступне. Відповідно до частини десятої ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Згідно з умовами розділу 2 контракту № 01-07-2023 від 10 липня 2023 ціна товару включає мито і платежі, які пов`язані з виконанням формальностей по контракту. Розділом 1 контракту №01-07-2023 від 10 липня 2023 передбачено поставка товарів на умовах EXW, Радом, Польща. EXW - термін інкотермс, який означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці. Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. В поданих документах по митній декларації № 23UA806070003939U5 від 15 серпня 2023 відсутня інформація, щодо вартості навантажувальних робіт та дані витрати не включені до митної вартості товару. Відповідно до розділу 2 контракту №01-07-2023 від 10 липня 2023 ціна товару включає мито і платежі, які пов`язані з виконанням формальностей по контракту однак відсутні документи, в яких було б виділено дані складові, що унеможливлює перевірку складових митної вартості (неможливість виділення із заявленої ціни товару вартості всіх її складових, не дає можливості перевірити й оцінити фактурну (дійсну) вартість товару, а також установити фактичний розмір витрат на митні платежі та інші витрати, з урахуванням яких було сформовано митну вартість оцінюваного товару). Виходячи з цього не відомо, яким чином сформована ціна даного товару та чи всі складові вартості товару входять до ціни товару. Надано банківський платіжний документ № 51 від 12 липня 2023, але в ньому відсутнє посилання на інвойс. Відповідно до п.7 висновків Постанови Пленуму ВАСУ від 13 березня 2017 за №2 "Про Довідку щодо Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року" платіжне доручення без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (інвойс), на підставі яких здійснено платіж, не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару. Надано висновок експерта №159/1-23 від 14 серпня 2023. При розрахунку вартості оцінюваного товару експертом використовується вартість причепів тієї ж марки, але інших моделей. Вартість причепів інших моделей, може бути відмінною від вартості оцінюваного товару. Також для порівняння експерт використовує вартість товарів "нетто", тобто без податку на додану вартість, але відсутня інформація щодо несплати або повернення такого податку. Також надано копію декларації країни відправлення № 23PL445010E2075998 від 09 серпня 2023, але вона стосується перевезення товару, транспортним засобом з іншим державним реєстраційним номером. Враховуючи викладене, з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням ч.2, 3 ст. 53 МКУ, в рамках проведення консультацій, декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: - договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.) На підставі ст. 254 МКУ необхідно надати переклади документів, складених іноземною мовою відповідно до вимог п. 2.5. розділу II Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 30 травня 2012 року № 631, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2012 за №1360/21672. Згідно з ч. 6 ст. 53 МКУ декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Відповідно до статті 52 Кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Запропоновані документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів декларант відмовився надати. Виходячи з поданих документів, точно не відомо яка дійсна вартість поставленого товару. Відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом. Під "дійсною вартістю" розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальному ході торгівлі в умовах вільної конкуренції. Вартість товару, згідно наданих до митного контролю документів, що постачається за договору поставки, не відповідає поняттю дійсної вартості згідно зі статтею VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі. Відповідно до п. 6 ст. 54 МКУ митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявлено декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій ст. 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/ або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (ч.2 ст.58 МКУ). Враховуючи зазначені в повідомленні митниці результати перевірки документів, наданих до митного оформлення оцінюваної партії товару, відсутність документального підтвердження відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості товарів, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не може бути застосований відповідно до п. 2. ст. 58 МКУ, п.6 ст. 54 МКУ. Проводиться консультація з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості. Відповідно до ст. 59 МКУ у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст. 58 МКУ, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у ст.59 МКУ. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як фізичні характеристики, якість та репутація на ринку, країна виробництва, виробник. Відповідно до ст. 60 МКУ (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних товарів), у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст. 58 і ст. 59 МКУ, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку (п. 3 ст. 60 МКУ). Враховуючи зазначене неможливе застосування митної вартості за ціною договору щодо ідентичних (ст. 59 МКУ) та подібних (ст. 60МКУ) товарів, враховуючи ознаки ідентичності та подібності, визначені положеннями ст. 59 та ст. 60 МКУ. У зв`язку із неможливістю застосування вказаних методів визначення митної вартості товарів, посадовою особою послідовно розглядалася можливість застосування наступного методу визначення митної вартості. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена відповідно до положень статей 58 61 МКУ, їх митна вартість визначається згідно з положеннями ст. 62 МКУ на основі віднімання вартості, крім випадків, коли на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи послідовність застосування ст. 62 та ст. 63 МКУ може бути зворотною. Методи на основі віднімання та додавання вартості повинні ґрунтуватися на даних, які є об`єктивними, підтверджуються документально, піддаються обчисленню та належать до вартості витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Відсутність у митниці та у декларанта необхідних документів унеможливила застосування методів на основі віднімання та на основі додавання вартості товарів. У зв`язку з неможливістю застосування вказаних методів визначення митної вартості послідовно розглядалася можливість застосування резервного методу визначення митної вартості. У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу з дотриманням положень ст. 64 МКУ. Визначена митна вартість товару ґрунтується на раніше визначеній митній вартості відповідно до рівня вартості ЕМД від 21 червня 2023 № 23UA204080008495U7 4400 євро за штуку. У зв`язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, з урахуванням вищезазначеного прийнято рішення про коригування митної вартості від 15 серпня 2023 № UA806000/2023/000033/2. Відповідно до ст. 52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: - на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої ст. 55 МКУ (п. 3.2 МКУ);- оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 МКУ, рішення про коригування митної вартості (п.3.4 МКУ)".

- рішення № UA806000/2023/000034/2 від 15 серпня 2023, згідно з яким розрахована декларантом митна вартість товару у митній декларації ІМ 40 ДЕ № 23UA806070003940U8 у сумі 182 026,40 грн (у валюті 4549,98 євро), у тому числі ціна товару 4400,00 євро, скоригована і визначена в сумі 5200,00 євро. Повідомлення декларанту, яким направлено текст графи 33 рішення UA806000/2023/000034/2 від 15 серпня 2023 про коригування митної вартості товару містить ідентичні попередньому повідомленню (за рішенням № UA806000/2023/000033/2) підстави для коригування митної вартості товару, окрім взятої за основну електронної митної декларації під час застосування резервного методу оцінки, а саме: "Визначена вартість майна товару ґрунтується на раніше визначеній митній вартості відповідно до рівня вартості ЕМД від 12 липня 2023 № 23UA205050047996U6 5200 євро за штуку".

У зв`язку із прийняттям вищезазначених рішень про коригування митної вартості відповідачем винесено картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA806070/2023/000139 та № UA806070/2023/000137, якими повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів.

Товар, який надійшов на адресу позивача, випущено у вільний обіг за митними деклараціями ІМ 40 ДЕ № 23UA806070003944U4 та ІМ 40 ДЕ № 23UA806070003946U2 за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України.

Позивач не погодився з рішеннями Полтавської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів та з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а тому звернувся до суду з позовом у цій справі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні рішення Полтавської митниці прийняті відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а відтак підстави для визнання їх протиправними та скасування відсутні.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі за текстом також - МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012).

Положеннями статті 49 МК України передбачено те, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин першої та другої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Положення статті 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).

Відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 за № 651, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.08.2012 за № 1372/21684, у графі 44 митної декларації зазначаються відомості про необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення документи. При цьому відомості щодо кожного документа зазначаються з нового рядка за такою схемою: код документа згідно з класифікатором документів, через пробіл номер документа, дата та (за наявності даних) кінцевий термін його дії. При внесенні до графи відомостей про документи, які відповідно до МКУ не подаються митному органу одночасно з МД та зберігаються декларантом, перед кодом документу проставляється символ "d". Класифікатор документів затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 за № 1011 (далі Класифікатор документів).

Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Із положень частин першої та другої статті 53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

За приписами частини другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

За частиною п`ятою статті 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 за № 631, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за №1360/21672, затверджено Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа (далі - Порядок № 631).

Відповідно до п.4.5 розділу IV Порядку № 631 при здійсненні митного оформлення виконуються, зокрема, такі митні формальності:

4.5.4. Контроль із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі оцінка ризику за МД шляхом аналізу ЕК МД та ЕК ДМВ (ЕМД та ЕДМВ) за допомогою АСАУР (автоматизованої системи аналізу управління ризиками).

Вказаний перелік форм митного контролю формується в автоматичному режимі програмно-інформаційним комплексом ЄАІС та є обов`язковим для відпрацювання.

Спрацювання АСАУР за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості є рекомендацією посадовій особі митного органу більш ретельно опрацювати подані до митного оформлення документи.

В даному контексті доречно зауважити, що згідно зі статтею 361 МК України управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань митної справи.

Митні органи застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю.

Цілями застосування системи управління ризиками є:

запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи;

забезпечення більш ефективного використання наявних у митних органів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об`єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику);

забезпечення в межах повноважень митних органів заходів із захисту національної безпеки, життя і здоров`я людей, тварин, рослин, довкілля, інтересів споживачів;

прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).

За положеннями статей 57, 58 Митного кодексу України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

Водночас кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини восьмої статті 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

За результатами аналізу вищезазначених положень Митного кодексу України вбачається, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.

Водночас митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Разом з тим витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Верховний Суд у висновках за аналогічними справами сформував усталену позицію, відповідно до якої митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, виключають можливість застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. При цьому сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Зазначена вище позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/10733/15, від 09.04.2019 у справі № 825/1990/17, від 09.04.2019 у справі № 826/15850/15, від 07.05.2020 у справі № 400/2922/18.

За приписами статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. Разом з цим контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (частини 1, 4 статті 337 Митного кодексу).

В свою чергу, згідно з частиною 1 статті 320 Митного кодексу України, форми та обсяги контролю, обираються: 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками.

Зміст наведених норм дає підстави дійти висновку, що дані системи управління ризиками є підставою лише для обрання форм і методів митного контролю, однак самі по собі не є підставою для коригування митної вартості.

Як убачається з матеріалів справи, 10 липня 2023 року ТОВ "АКТИВБУД-М" (як Покупцем) укладено із компанією "FIRMA USLUGOWO HANDLOWA AUTO-PRZYCZEPY Grzegorz Binkowski" (як Продавцем) Контракт № 01-07-2023 (далі Контракт), за умовами якого Продавець продав, а Покупець купив на умовах EXW Радом, Польща причепи в кількості 2 одиниці (т. 1 а.с. 63-65):

1) марка Krone, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , рік випуску 2011, країна походження: Німеччина. Ціна причепу становить 3000,00 євро;

2) марка Krone, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , рік випуску 2013, країна походження: Німеччина. Ціна причепу становить 4400,00 євро.

Згідно з пунктом 2 Контракту загальна сума Контракту становить: 7400,00 євро. Ціни за товари, які купуються за контрактом включають мито і платежі, які пов`язані з виконанням формальностей за контрактом в країні Продавця, в тому числі оформлення митних документів. Ціни на товари, придбані за контрактом, зміні не підлягають.

11 липня 2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АКТИВБУД-М" та компанією "FIRMA USLUGOWO HANDLOWA AUTO-PRZYCZEPY Grzegorz Binkowski" укладено додаткову угоду № 1 до Контракту 1-07-2023 від 10 липня 2023 (т. 1 а.с. 66, 67).

Зазначеною додатковою угодою до пункту 2 Контракту 1-07-2023 від 10 липня 2023 внесені зміни, відповідно до яких у вартість Контракту включені витрати щодо завантаження товару (причепів), заявленого у п. 1 Контракту.

Колегія суддів зазначає, що EXW (Франко завод (…назва місця)) термін Інкотермс, який означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

Отже, цей термін покладає мінімальні обов`язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв`язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення.

Однак, якщо сторони бажають покласти на продавця обов`язки щодо завантаження товару в місці відправлення та всі ризики й витрати такого вантаження, це має бути чітко обумовлено шляхом включення відповідного застереження до договору купівлі-продажу.

Додатковою угодою до пункту 2 Контракту 1-07-2023 від 10 липня 2023 чітко передбачено, що у вартість контракту включена вартість завантаження товарів (причепів), заявлених у пункті 1 контракту.

Отже, вартість Контракту 7400,00 євро включає в себе вартість завантаження причепів: марка Krone, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , рік випуску 2011, країна походження: Німеччина, ціна причепу становить 3000,00 євро; марка Krone, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , рік випуску 2013, країна походження: Німеччина, ціна причепу становить 4400,00 євро.

Щодо посилання суду першої інстанції на те, що у зв`язку з не наданням до митного контролю додаткової угоди № 1 від 11.07.2023 до контракту № 01-07-2023 від 10.07.2023, а наданням її лише під час розгляду справи судом, така додаткова угода не може виступати в якості належного документального доказу, то колегія суддів зазначає, що право позивача довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, не є обмеженим поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення митного контролю. Право надавати заперечення щодо висновків митного органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається декларанту як під час митного контролю, так і на усіх стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Положення статей 9, 77, 80 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язують суд вжити заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об`єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

Суд не може обмежити право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення митного контролю.

Якщо документи не запитувались або якщо запитувались, але не є мінімально необхідними, то не вбачається підстав для неврахування таких документів судом.

Висновки суду апеляційної інстанції в цій частині узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постанові від 07.12.2022 у справі № 200/6156/20-а.

Дійшовши висновку про те, що товарно-транспортна накладна (CMR) № 773118 не містить інформації про транспортний засіб, яким перевозився придбаний позивачем товар, у зв`язку з чим таку накладну неможливо пов`язати із транспортними засобами ВІ9419НР та ВІ4699ХF, суд першої інстанції належним чином не дослідив інші докази у своїй сукупності, які підтверджують перевезення вантажу саме транспортними засобами ВІ9419НР/ВІ4699ХF.

Так, на підтвердження понесених транспортних витрат до митного контролю позивачем подано:

1) договір № 27-01-2023/1 від 27.01.2023 про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні між ТОВ «ЖИТЛОІНВЕСТ» та ТОВ «АКТИВБУД-М»;

2) заявку від 08.08.2023 по надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні, укладену між ТОВ «ЖИТЛОІНВЕСТ» та ТОВ «АКТИВБУД-М»;

3) CMR № 773118, в якій зазначено характеристики розмитнюваного товару, що дає достатні підстави вважати про перевезення за CMR № 773118 саме того товару, який купувався за № 01-07-2023 від 10.07.2023;

4) довідку про транспортні витрати від 11.08.2023 ТОВ «ЖИТЛОІНВЕСТ», відповідно до якої товар перевезено за CMR № 773118 транспортними засобами ВІ9419НР/ВІ4699ХF.

Отже, висновок Полтавського окружного адміністративного суду про неможливість пов`язати CMR № 773118 із транспортними засобами ВІ9419НР/ВІ4699ХF ґрунтується на неповному дослідженні доказів у справі.

Що стосується зауваження суду першої інстанції про зазначення перевізником у довідці про транспортні витрати від 11.08.2023 окрім CMR № 773118 від 31.07.2023 ще однієї CMR № 773119, яка не стосується розмитнюваного товару, слід зазначити таке.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивачем подано письмові пояснення, за якими відповідно до довідки про транспортні витрати № 1108/1 від 11.08.2023 перевізником (ТОВ «ЖИТЛОІНВЕСТ») здійснено транспортування трьох причепів на замовлення ТОВ «АКТИВБУД-М», а саме:

- два причепи Krone AZ, шасі НОМЕР_1 та Krone AZ, шасі НОМЕР_2 , перевезення яких здійснювалось за CMR № 773118, що придбані за контрактом № 01-07-2023 від 10.07.2023, внаслідок чого складені МД № 23UA806070003939U5 та № 23UA806070003940U8, які досліджуються у цій справі;

- один причеп SCHMITZ GOTHA, шасі НОМЕР_8 , перевезення якого здійснювалось за CMR № 773119, що придбаний ТОВ «АКТИВБУД-М» за контрактом № 6-07-2023 від 10.07.2023, внаслідок чого складено МД № 23UA806070003941U7, яка не є об`єктом дослідження у цій справі.

Отже, зазначення в довідці про транспортні витрати не однієї, а двох CMR (№ 773118 та № 773119) обумовлене тим, що ТОВ «ЖИТЛОІНВЕСТ» на замовлення ТОВ «АКТИВБУД-М» в один і той же день здійснювало перевезення трьох причепів (два з яких придбані позивачем за контрактом № 01-07-2023 від 10.07.2023, а один за іншим контрактом, який є предметом іншої митної декларації).

Колегія суддів погоджується з доводами позивача, що чинним законодавством не визначено заборон, які б встановлювали обмеження на одночасне транспортування товарів, які придбані за декількома міжнародними контрактами та є об`єктом митного контролю за різними митними деклараціями.

Щодо зазначення у митній декларації країни відправлення № 23PL445010Е2075998 іншого номера транспортного засобу, ніж той, що вказує перевізник, та іншого номера рахунку-фактури 3/07/2022 від 31 січня 2023 року, тоді як до митного контролю надано інвойс № 3/07/2023 від 31 липня 2023 року, колегія суддів зазначає таке.

За матеріалами справи між ТОВ «АКТИВБУД-М» (як замовником) та ТОВ «ЖИТЛОІНВЕСТ» (як перевізником) 27.01.2023 укладено договір про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні № 27-01-2023/1.

В подальшому, на умовах договору № 27-01-2023/1, 08.08.2023 здійснено заявку про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні, якою визначено маршрут: м. Радом (Польща) м. Кременчук (Україна); тип автомобіля, яким буде перевезено товар, придбаний позивачем за Контрактом № 01-07-2023 від 10.07.2023: Автопоїзд DAF НОМЕР_9 , НОМЕР_10 загальний напівпричіп.

11.08.2023 ТОВ «ЖИТЛОІНВЕСТ» оформлено рахунок на оплату № 218 від 11.08.2023 за послуги з перевезення вантажу маршрутом м. Радом (Польща) кордон України (п/п Яготин) м. Кременчук (Україна).

Зазначене підтверджується також і наданою відповідачу довідкою про транспортні витрати ТОВ «ЖИТЛОІНВЕСТ» від 11.08.2023, згідно з якою товар, що визначено міжнародною товаро-транспортною накладною (CMR) № 773118, перевезено за маршрутом м. Радом (Польща) кордон України (Яготин) м. Кременчук (України) автомобілем з державним номером ВІ9419НР н/п ВІ4699XF, тобто тими ж автомобілями, які були зазначені і у заявці від 08.08.2023, і у рахунку на оплату від 11.08.2023, і у довідці про транспортні витрати від 11.08.2023.

Натомість, зазначення в експортній декларації № 23PL445010E2075998 від 09.08.2023 щодо одного із двох транспортних засобів-перевізника державного реєстраційного номеру ВІ4699XL замість вірного ВІ4699XF (тобто різниця виключно в одній літері) є технічною помилкою, допущеною під час заповнення зазначеної декларації, та жодним чином не може впливати на визначення митної вартості товару.

Разом з цим, не зважаючи на зазначення у митній декларації країни відправлення № 23PL445010Е2075998 номера рахунку-фактури 3/07/2022 від 31 липня 2023 року, тоді як до митного контролю надано інвойс № 3/07/2023 від 31 липня 2023 року, митна декларація країни відправлення містить повний обсяг даних, які однозначно дають можливість ідентифікувати її з товаром, що подано для розмитнення на підставі митної декларації № 23UA806070003939U5.

Так, митна декларація країни відправлення № 23PL445010Е2075998 окрім номерів рахунків-фактури містить також відомості про товар, який декларується: «PRZYCZEPA CIEZAROWA UZYWANA 1 SZT/ MARKA KRONE / NR VIN - WKEAZ000000491792 / ROK-2011, PRZYCZEPA CIEZAROWA UZYWANA 1 SZT/MARKI KRONE / NR VIN - WKEAZ000000597829/ ROK - 2013»

Цей же товар з такими ж характеристиками та номером шасі (WKEAZ000000491792 та WKEAZ00000059782) вказаний в Контракті № 01-07-2023 від 10.07.2023 і додатковій угоді до нього, в CMR № 773118 та інших поданих документах як до митного контролю, так і до суду першої інстанції.

Країною походження причепів, які подані до митного контролю, є Республіка Німеччина.

Колегія суддів ураховує доводи позивача, що в Республіці Німеччина та низці країни світу, у тому числі в Україні, для ідентифікації транспортних засобів застосовується Vehicle identification number VIN (ідентифікаційний номер транспортного засобу), який наноситься на транспортному засобі та паспортних документах такого транспортного засобу відповідно до міжнародного стандарту ISO 4030 (в України - ДСТУ ISO 4030:2012) і є унікальним серійним номером, що застосовується для індивідуального розпізнавання кожного механічного транспортного засобу, причіпного транспортного засобу, мотоцикла та мопеда.

Зазначені обставини (посилання на марку, модель, рік випуску та VIN номер причепів) залишають поза всяким сумнівом факт декларування на підставі декларації країни відправлення № 23PL445010Е2075998 саме того товару, який придбано на підставі Контракту № 01-07-2023 від 10.07.2023 та подано до митного контролю за митними деклараціями № № 23UA806070003939U5 та № 23UA806070003940U8.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що у митній декларації країни відправлення № 23PL445010Е2075998 з-поміж двох зазначених у ній рахунків фактури з помилкою вказано лише один (№ 3/07/2022 замість вірного № 3/07/2023), рахунок № 4/07/2023 від 31.07.2023 зазначено вірно.

З огляду на зазначене колегія суддів констатує, що зміст інформації, яка помилково вказана в експортній декларації, може бути встановлена на основі відомостей з інших документів, поданих до митного контролю, а саме із заявки, рахунку на оплату, довідки про транспортні витрати. Відповідно наявність технічних помилок у експортній митній декларації не впливає на його доказову силу.

Наявність саме технічної помилки у документі та зміст помилково відсутньої інформації не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у ньому міститься. Водночас претензій стосовно непідтвердження вартості транспортування імпортованого позивачем товару у спірному рішенні викладено не було.

Висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 02 червня 2022 року у справі № 460/2674/20.

Крім того, колегія суддів зазначає, що експортна митна декларація не є обов`язковим для надання документом відповідно до ч.2 ст. 53 МК України при визначенні митної вартості товару та не є документом, який підтверджує митну вартість товарів.

Зазначаючи про відсутність у платіжному документі № 51 від 12.07.2023 посилання на інвойс, у зв`язку з чим дане платіжне доручення не може вважатися належним доказом, суд першої інстанції не звернув увагу на правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 22.08.2019 у справі №810/2784/18 та від 11.04.2022 у справі №1.380.2019.006980, в яких сформовано правову позицію про те, що сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не може ставити під сумнів числове значення ціни товару та правильність визначення митної вартості товару.

Разом з цим колегія суддів звертає увагу, що загальні вимоги Національного банку України до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами (далі - уповноважений банк), порядку зарахування коштів в іноземній валюті, а також особливості здійснення уповноваженим банком арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку - резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку-резиденті, встановлює Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затверджене Постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2008 року № 216, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2008 року за №910/15601 (далі - Порядок № 216).

Пунктом 2.2 Порядку №216 передбачено, що платник заповнює реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів.

Отже, чинним законодавством не встановлено обов`язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі.

З огляду на зазначене, посилання суду першої інстанції, як на одну з підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, на відсутність зазначення у платіжному документі реквізитів інвойсу чи проформи є нормативно не обґрунтовані.

Водночас колегія суддів погоджується з доводами позивача, що призначення платежу в платіжної інструкції № 51 від 12.07.2023 містить усю необхідну інформацію, яка дає змогу однозначно встановити, що платіж сплачений саме на виконання умов контракту № 01-07-2023 від 10.07.2023, за умовами якого інших товарів, окрім тих, які вказані у митних деклараціях ІМ 40 ДЕ № 23UA806070003939U5 та ІМ 40 ДЕ № 23UA806070003940U8, позивачем не придбавалося.

Висновки суду першої інстанції про намагання позивача приховати факт попередньої оплати за товар спростовуються фактичними обставинами та наявними в матеріалах справи доказами.

Так, за змістом контракту № 01-07-2023 від 10.07.2023 загальна сума контракту становить: 7400,00 євро та зміні не підлягає (пункт 2 Контракту), а загальна сума передоплати за цим контрактом становить 100% й повинна бути сплачена покупцем будь-якими частинами в термін до 17.07.2023.

Тобто, як суму коштів, яку має сплатити покупець за придбані товари, так і спосіб та строки розрахунку визначені саме контрактом № 01-07-2023 від 10.07.2023, який є оформленою угодою сторін, спрямованою на виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків.

В подальшому, на виконання умов контракту № 01-07-2023 від 10.07.2023 позивачем здійснено оплату за придбаний товар у сумі 7400,00 Євро, що підтверджується наданою платіжною інструкцією № 51 від 12.07.2023 з відповідним призначенням платежу.

Колегія суддів зазначає, що виходячи зі змісту пункту 3 частини 1 статті 53 МК України, з метою визначення митної вартості товару надається або рахунок-фактура (інвойс), або рахунок-проформа, якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу.

Враховуючи те, що поданий до митного контролю товар є об`єктом купівлі-продажу, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 53 МК України позивачем до митного контролю подано саме оформлений продавцем рахунок-фактуру, а не рахунок-проформу.

У постанові від 25.08.2023 у справі № 810/3516/16 Верховним Судом зазначено таке: «Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 53 МК України рахунок-проформа подається митному органу для підтвердження митної вартості лише у тому випадку, коли товар не є об`єктом купівлі-продажу. Якщо товар є об`єктом купівлі-продажу, то митному органу надається рахунок-фактура (інвойс)».

Отже, відмовляючи у задоволенні позовних вимог з мотивів ненадання до митного контролю проформи-інвойсу, суд першої інстанції невірно застосував приписи статті 53 МК України.

Отже, позивачем надано митному органу необхідні документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, які підтверджують митну вартість про товар, відомості про який зазначено у митних деклараціях № 23UA806070003939U5 та № 23UA806070003940U8. Доводи відповідача про відсутність документів, у яких би були виділені складові митної вартості, про відсутність у документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а також про розбіжності у документах спростовуються матеріалами справи, про що зазначено вище.

Щодо висновків суду, які стосуються наданих звітів про оцінку майна, виготовлених суб`єктом оціночної діяльності, то колегія суддів зазначає, що висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують митну вартість товару; не є обов`язковими документами в розумінні положень частини 2 статті 53 МК України.

Водночас відповідачем не доведено, що відомості, які зазначені у відповідних висновках, вказують на заниження позивачем митної вартості товарів.

Так, зокрема, у висновку експерта № 159/2-23 від 14.08.2023 (т. 1 а.с. 110-122) враховано як середньоарифметичне з 7 пропозицій 2-х вісних аналогів причепів на ринку ЄС та застосовано різницю 0,96 між цінами пропозиції та продажу; визначена експертом вартість товару (причепа Krone, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , на умовах поставки EXW, Радом, Польща, є нижчою (3296,92 ЄВРО), аніж його договірна (контрактна) вартість (4400,00 ЄВРО), що у будь-якому випадку не зумовлює підстав для висновку про заниження позивачем митної вартості товарів.

Як убачається з оскаржуваних рішень, джерелом інформації для їх прийняття стала наявна в митному органі цінова інформація з бази ЄАІС, джерело - митні декларації від 21 червня 2023 № 23UA204080008495U7 та від 12 липня 2023 № 23UA205050047996U6.

Проте відповідачем не доведено, що умови поставки, комерційні умови за МД від 21 червня 2023 № 23UA204080008495U7 та від 12 липня 2023 № 23UA205050047996U6 були подібними до тих, що визначені документами, поданими позивачем митному органу разом із митними деклараціями № 23UA806070003939U5 та № 23UA806070003940U8 від 15.08.2023.

Водночас одна лише обставина, що рівень задекларованої митної вартості товару нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не може бути підставою для витребування додаткових документів. Цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.

Інформація про вищу митну вартість ідентичних товарів не є перешкодою для визначення митної вартості товару на підставі укладеного між сторонами договору, оскільки в інформаційній базі відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо можливих судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення.

Зазначений висновок відповідає сталій практиці Верховного Суду (постанови від 09.10.2018 у справі №826/24835/15, від 24.01.2019 у справі №820/636/17, від 21.01.2020 у справі №812/2336/14, від 13.02.2020 у справі №810/1175/16, від 26.01.2021 у справі №826/13892/16).

Факт ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Надаючи оцінку доводам відповідача, покладеним в основу прийняття спірних рішень про коригування митної вартості товарів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за відсутності документів, які б пояснили сумніви митного органу, відповідач не мав достатніх та обґрунтованих підстав для невизнання митної вартості товару за ціною договору, враховуючи таке.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відповідач не довів, що подані відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України декларантом документи, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

З огляду на зазначене колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції, що підстави для застосування відповідачем другорядного (резервного) методу визначення митної вартості є доведеними, а розрахована митна вартість обґрунтованою.

Верховний Суд у постановах від 9 вересня 2020 року (справа №400/3133/18), від 8 лютого 2019 року (справа № 825/648/17) вказував, що Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджені Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, передбачають, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити, окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів зазначає, що висновки у рішеннях про коригування митної вартості щодо неможливості визначення митної вартості товарів за основним методом є необґрунтованими, оскільки наданих декларантом документів було достатньо для прийняття рішень про визначення митної вартості товарів на підставі поданих документів, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 25 листопада 2020 року у справі №640/4941/19.

Відповідачем безпідставно здійснено визначення митної вартості імпортованого товару не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 МК України.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постанові від 02 березня 2021 року у справі № 809/857/17.

Отже, відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятих митницею рішень.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 15 серпня 2023 року № UA806000/2023/000033/2 та № UA806000/2023/000034/2.

Оскільки саме прийняття відповідачем оскаржуваних рішень про коригування митної вартості слугували підставою для видання карток відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, то визнання рішень про коригування митної вартості протиправними та їх скасування є підставою для визнання протиправними та скасування сформованих Полтавською митницею карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA806070/2023/000139 та № UA806070/2023/000137.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що оскаржувані рішення та картки відмови прийняті відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні, та приймаються колегією суддів в якості належних.

Згідно із приписами пункту другого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також у зв`язку із тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат із урахуванням положень статті 139 КАС України, колегія суддів виходить з того, що за подання позовної заяви позивачем сплачено 9 084,00 грн та за подання апеляційної скарги 13 626,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями.

Так як Другим апеляційним адміністративним судом ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов задоволено, рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне здійснити розподіл судових витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги, стягнувши з Полтавської митниці за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень 22710,00 грн (9 084,00 + 13 626,00) на користь позивача.

Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТИВБУД-М" задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.04.2024 у справі № 440/1532/24 скасувати.

Прийняти постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТИВБУД-М" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 15 серпня 2023 року № UA806000/2023/000033/2 та № UA806000/2023/000034/2.

Визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA806070/2023/000139 та № UA806070/2023/000137.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської митниці Державної митної служби України (ЄДРПОУ 43997576) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТИВБУД-М" (ЄДРПОУ 44678428) сплачений судовий збір у сумі 22710 (двадцять дві тисячі сімсот десять) грн 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.В. Присяжнюк В.Б. Русанова