Постанова

від 23.09.2024 по справі 420/18849/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/18849/22

Перша інстанція: суддя Єфіменко К.С.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/18849/22 від 08 лютого 2023 року, зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 його середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку за період з 02.09.2019 року по 30.11.2022 року включно відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 і з застосування істотності частки середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постановах від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц та від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17.

09 квітня 2024 року позивачем подано до Одеського окружного адміністративного суду заяву в порядку ст.382 КАС України про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні заяви.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову про встановлення судового контролю. Зокрема, апелянт зазначає, що відповідач ухиляється від виконання рішення, оскільки на час звернення до суду з заявою військова частина виплатила 1513,8 грн.

Військова частина НОМЕР_1 своїм правом на подання відзиву не скористалась, про розгляд справи повідомлена належним чином шляхом направлення судової кореспонденції до особистого кабінету у підсистемі Електронний суд.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.311, ст.312 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що встановлення судового є процесуальним правом суду, яке може бути реалізовано у виключних випадках. Водночас, виконання судових рішень, які набрали законної сили здійснюється відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

За приписами положень статей 129 та 129-1 Конституції України обов`язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частин другої та третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Крім того, статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи, що забезпечується через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України Про виконавче провадження.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі Шмалько проти України, заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

У Рішенні від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику Європейського суду з прав людини підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі Валерій Фуклєв проти України від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі Шмалько проти України від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі Apostol v. Georgia від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Судом можуть бути вжиті заходи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу відповідальну за виконання рішення суду.

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин 1 та 2 статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статями 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України.

З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку про те, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання свої зобов`язань у межах відповідної справи та не пов`язаний процедурою примусового виконання судового рішення, що здійснюється відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.

У такому випадку, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Як вбачається з матеріалів справи, після набрання рішенням законної сили 27.04.2023 року, постановою старшого державного виконавця Овідіопольського ВДВС в Одеському районі ПМУМЮ (м. Одеса) від 10.04.2024 року відкрито виконавче провадження ВП №74700192.

Постановою старшого державного виконавця Овідіопольського ВДВС в Одеському районі ПМУМЮ (м. Одеса) від 30.04.2024 року ВП №74700192 закінчено виконавче провадження у зв`язку з тим, що згідно листа №1042/302/27/555/ПС від 25.04.2024 року військова частина НОМЕР_1 направила відомість розподілу виплат від 24.12.2023 року згідно якої відповідно до рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08,02.2023 року у справі №420/18849/22 кошти перераховано ОСОБА_1 24.12.2023 року до відкриття виконавчого провадження у розмірі 1 513,80 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.06.2024 року у справі №420/15327/24 позовну заяву ОСОБА_1 до Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа: Військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправною та скасування постанови задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про закінчення виконавчого провадження ВП № 74700192 від 30.04.2024 року.

Отже, колегія суддів може констатувати той факт, що військова частина НОМЕР_1 ухиляється від виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.10.2023 року у справі №420/18849/22.

Викладене свідчить про те, що протягом тривалого часу відповідач фактично не виконує рішення суду, яке набрало законної сили, а тому наявні законні підстави для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення, на що суд першої інстанції не звернув увагу.

В той же час, військова частина НОМЕР_1 не надала до суду жодних пояснень з приводу невиконання рішення чи доказів його виконання.

Так, у рішенні ЄСПЛ від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" Суд зазначив, що, право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Крім того, відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено п. 1 ст. 1 Першого протоколу.

Також колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав про можливість установлення судового контролю вже після ухвалення рішення у справі, оскільки підставою є саме не виконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача (справа № 806/2143/15 від 20.02.2019 року, справа № 820/4261/18 від 03.04.2019 року, справа № 580/988/19 від 27.12.2019 року).

За встановлених обставин, надаючи правову оцінку наведеним заявником обставинам, колегія суддів дійшла висновку, що наявні правові підстави для задоволення апеляційної скарги позивача шляхом встановлення військові частині строку для надання до суду першої інстанції звіту про виконання рішення суду.

Відповідно до статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи викладене, ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та встановлення відповідачу строку для подачі звіту про виконання рішення.

Керуючись статтями 248, 256, 311, 317, 382, 328 КАС України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року скасувати.

Ухвалити судове рішення, яким встановити військовій частині НОМЕР_1 строк для надання звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року по справі №420/18849/22.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 подати у 30 денний строк до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року по справі №420/18849/22, яке набрало законної сили.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення, з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя:К.В.Кравченко