Ухвала

від 23.09.2024 по справі 240/2965/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

Справа № 240/2965/24

23 вересня 2024 року м. Вінниця

Суддя-доповідач Сьомого апеляційного адміністративного суду Драчук Т. О., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року позов задоволено частково.

Не погодившись із судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року залишено без руху та запропоновано апелянту протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

20.09.2024 до суду надійшло клопотання представника позивача - адвоката Соломонюка Святослава Анатолійовича, про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування вимог якого зазначає, що в період з 15.07.2024 по 28.07.2024 ОСОБА_2 перебував у основній щорічній відпустці, а тому останній день звернення до суду апеляційної інстанції припав на період перебування його у відпустці.

Крім того, представник заявника також зазначає, що з 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стран. На території Житомирської області довгий час тривали бойові дії, що змусило позивача виїхати за межі міста Житомир, що в свою чергу ускладнило можливість звернення ним до суду в строки, установлені нормами КАС України.

З огляду на викладене, представник апелянта просить суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року.

Досліджуючи дане клопотання, суд зазначає наступне.

За приписами статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Розглянувши клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд дійшов висновку, що підстави для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відсутні.

Згідно з матеріалами справи, оскаржуване рішення прийняте 20.06.2024 в порядку письмового провадження.

Відповідно до довідки (а.с.87 з.с.), рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20.06.2024 доставлено в "Електронний кабінет" представника позивача 20.06.2024 о 19:30.

Враховуючи зазначене, останнім днем подання апеляційної скарги на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20.06.2024, з урахуванням положень ч. 6 ст. 120 КАС України, є 22.07.2024.

Апеляційна скарга подана до суду 25.07.2024, що вбачається з конверту в якому вона надійшла. Тобто, з пропуском строку на її подання.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до частини 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку на таке оскарження з поважних причин.

Поважними причинами пропуску строку апеляційного оскарження визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Надаючи оцінку клопотанню апелянта в частині поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження у зв`язку з перебуванням адвоката у відпустці в період з 15.07.2024 по 28.07.2024, суд приходить до висновку, що посилання представника апелянта на перебування у відпустці не може свідчити про поважність пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою і жодним чином не впливає на процесуальний обов`язок дотримання закону щодо строків апеляційного оскарження судового рішення.

Крім того, оскаржуване рішення отримано представником апелянта 20.06.2024 о 19:30. Отже останнім днем подання апеляційної скарги на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20.06.2024, з урахуванням положень ч. 6 ст. 120 КАС України, є 22.07.2024, тоді як наказ про надання чергової відпустки адвокати Соломонюку С.А. виданий 01.07.2024, що свідчить про те, що представник заявника був обізнаний про наявність рішення суду в даній справі та строки його оскарження згідно вимог ст. 295 КАС України.

Суд вважає за необхідне зазначити, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Правова позиція аналогічного змісту наведена у постановах Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №120/5780/20-а та від 02.12.2021 у справі №640/20314/20.

Зважаючи на викладене, наведені представником позивача в апеляційній скарзі причини пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою не можуть вважатися поважними, адже вони не є такими, що виникли об`єктивно і незалежно від волі особи, яка пропустила строк.

Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що " право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою" (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05).

Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03, пункт 30 рішення у справі "Наталія Михайленко проти України" від 30.05.2013, заява №49069/11).

Європейський суд з прав людини, наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, №22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Отже, встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій, а сам інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

За змістом частини 7 статті 251 КАС України, якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Враховуючи вказане, позивач не був позбавлений права звернутись самостійно з апеляційною скаргою або скористатись послугами іншого представника для оскарження судового рішення в даній справі, у зв`язку з чим наведені доводи не знаходять свого підтвердження в частині правового обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року.

Щодо доводів представника апелянта стосовно запровадження з 24.02.2022 воєнного стану на території України та ускладненої можливості звернення позивача до суду у строки, встановлені КАС України, суд зазначає, що будь яких доказів, які б підтверджували дану обставину, заявником та його представником до апеляційної скарги не надано.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що зазначені представником апелянта причини пропуску строку на подання апеляційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, а отже, не свідчать про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що апелянтом не доведено наявності обставин, що перешкоджали йому звернутись до суду в межах строку, визначеного статтею 295 КАС України, та становили об`єктивно непереборні перешкоди, які пов`язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, причини пропуску строку апеляційного оскарження зазначені у вказаному клопотанні не є поважними, а тому суд не знаходить підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження Житомирського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року.

Відповідно до ч.2 ст.121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

З огляду на вказані обставини вважаю за необхідне продовжити скаржнику строк усунення недоліків апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.121, 298 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

у задоволення клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року відмовити.

Визнати неповажними причини пропуску строку ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року.

Продовжити ОСОБА_1 термін для усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року.

Запропонувати особі, яка подала апеляційну скаргу, усунути виявлені недоліки апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали суду шляхом звернення до суду з заявою, в якій вказати інші підстави для поновлення строку.

Роз`яснити особі, яка подала апеляційну скаргу, що у разі неусунення недоліків, зазначених в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.

Копію цієї ухвали надіслати на адресу особі, яка подала апеляційну скаргу.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи в мережі Інтернет на офіційному вебпорталі судової влади України за посиланням: https://court.gov.ua/fair/sud4856/.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Драчук Т. О.