Ухвала

від 23.09.2024 по справі 990/300/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 вересня 2024 року

м. Київ

справа №990/300/24

адміністративне провадження №П/990/300/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Білоуса О.В., Васильєвої І.А., Ханової Р.Ф., Юрченко В.П.,

розглянувши заяву судді Гімона Миколи Михайловича про самовідвід від участі у розгляді справи №990/300/24 за позовом ОСОБА_2 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправною бездіяльності і зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

19 вересня 2024 року до Верховного Суду як суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) до Вищої ради правосуддя (далі - відповідач, ВРП), в якій заявлено вимоги:

- визнати протиправною з 19 серпня 2024 року бездіяльність ВРП щодо не поновлення розгляду по суті заяви від 11 квітня 2023 року про звільнення у відставку з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва після строку, встановленого пунктом 13.26 Глави 13 Регламенту ВРП та частини тринадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» на розгляд дисциплінарних скарг ОСОБА_3 від 28 серпня 2021 року (вх. № М-3948/49/7-21), від 12 травня 2022 року (вх.№ М-6/16/7-22), від 17 травня 2022 року (вх.№ М-6/23/7-22), від 01 червня 2022 року (вх.№ М-999/4/7-22), ОСОБА_4 від 09 червня 2022 року (вх.№ Ч-1059/1/7-22), ОСОБА_5 від 26 квітня 2023 року (вх.№ 362/0/6-23), які підлягають розгляду у першочерговому (пріоритетному) порядку щодо судді, який звернувся із заявою про відставку, якщо наслідком може бути звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України;

- поновити розгляд заяви від 11 квітня 2023 року про звільнення у відставку з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва, зупиненої ухвалою ВРП №1418/0/15-23 від 26 грудня 2023 року.

На стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі суддя Гімон М. М. подав заяву про самовідвід від участі у розгляді цієї справи, яка вмотивована тим, що відповідачем у цій справі є ВРП. Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя № 1425/3дп/15-21 від 30 червня 2021 року відкрита дисциплінарна справа за скаргою ОСОБА_6 стосовно суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, зокрема, ОСОБА_7 . Суддя зауважує, що вказані обставини не впливають на його неупередженість при розгляді цієї справи і не свідчать про особисту зацікавленість в результаті її розгляду. Однак, для того, щоб у сторін не виникало сумнівів у неупередженості та безсторонності суду, який розглядає дану справу, вважає за доцільне заявити самовідвід.

Обговоривши доводи заяви, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

Відповідно до частини першої статті 40 КАС України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 36 цього Кодексу суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, ніж визначені у цій статті Кодексу, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Головна мета відводу - це гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини, як джерело права.

Пунктом 28 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Газета "Україна-центр" проти України" від 15 жовтня 2010 року визначено, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пункти 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява №33958/96, пункт 42, ECHR 2000-XII).

У цій справі відсутні обов`язкові підстави, визначені у статтях 36 - 38 КАС України, відповідно до яких суддя Гімон М. М. не може брати участь у її розгляді.

При цьому, колегія суддів вважає, що факт відкриття дисциплінарної справи відносно Гімона М. М. , питання у якій до того ж не пов`язані зі справою, яка є предметом судового розгляду, не може бути достатньою підставою для висновку про наявність у судді особистої, прямої чи опосередкованої заінтересованості в результаті справи або інших обставин, що викликають сумнів у його неупередженості та/або об`єктивності при розгляді адміністративної справи.

З огляду на наведене, а також враховуючи твердження судді Гімона М. М. про те, що відкриття дисциплінарної справи щодо нього не впливає на його неупередженість під час розгляду цієї справи, колегія суддів не встановила будь-яких обставин, які можуть слугувати підставою для задоволення заяви про самовідвід.

Керуючись статтями 31, 36, 39, 40, 248 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви судді Гімона Миколи Михайловича про самовідвід від участі у розгляді справи №990/300/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон О.В. Білоус І.А. Васильєва Р.Ф. Ханова В.П. Юрченко