УХВАЛА
23 вересня 2024 року
м. Київ
справа №990/300/24
адміністративне провадження № П/990/300/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Білоуса О.В., Васильєвої І.А., Ханової Р.Ф., Юрченко В.П.,
перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправною бездіяльності і зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
19 вересня 2024 року до Верховного Суду як суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Вищої ради правосуддя (далі - відповідач, ВРП), в якій заявлено вимоги:
- визнати протиправною з 19 серпня 2024 року бездіяльність ВРП щодо не поновлення розгляду по суті заяви від 11 квітня 2023 року про звільнення у відставку з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва після строку, встановленого пунктом 13.26 Глави 13 Регламенту ВРП та частини тринадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» на розгляд дисциплінарних скарг ОСОБА_2 від 28 серпня 2021 року (вх. № М-3948/49/7-21), від 12 травня 2022 року (вх.№ М-6/16/7-22), від 17 травня 2022 року (вх.№ М-6/23/7-22), від 01 червня 2022 року (вх.№ М-999/4/7-22), ОСОБА_3 від 09 червня 2022 року (вх.№ Ч-1059/1/7-22), ОСОБА_4 від 26 квітня 2023 року (вх.№ 362/0/6-23), які підлягають розгляду у першочерговому (пріоритетному) порядку щодо судді, який звернувся із заявою про відставку, якщо наслідком може бути звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України;
- поновити розгляд заяви від 11 квітня 2023 року про звільнення у відставку з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва, зупиненої ухвалою ВРП №1418/0/15-23 від 26 грудня 2023 року.
На обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що ВРП допускає систематичну протиправну бездіяльність, яка перешкоджає позивачеві звільнитися у відставку.
Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі, зокрема з`ясовуючи на підставі частини другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), чи немає підстав для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі, Верховний Суд виходить з такого.
Суд встановив, що у провадженні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду перебуває справа № 990/146/23 за позовом ОСОБА_1 до ВРП, предметом розгляду якої є зокрема такі вимоги ОСОБА_1 :
- визнання протиправною бездіяльності ВРП щодо не розгляду заяви від 11 квітня 2023 року судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 про звільнення у відставку відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України;
- зобов`язання ВРП розглянути питання про включення до порядку денного пленарного засідання ВРП питання розгляду заяви від 11 квітня 2023 року про відставку судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 , подану на підставі пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України;
- зобов`язання ВРП розглянути заяву від 11 квітня 2023 року про звільнення у відставку судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України та ухвалити рішення про звільнення судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 у відставку відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України та ухвалити рішення про звільнення відповідно до статті 116 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи із обставин, які мали місце на час розгляду заяви про звільнення у відставку, а саме можливості відновлення судом права нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді за перебування на адміністративній посаді судді, яке порушено у зв`язку із очевидною протиправною бездіяльністю Вищої ради правосуддя;
- визнання протиправною бездіяльності ВРП щодо не розгляду з 11 травня 2023 року заяви від 11 квітня 2023 року судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 про звільнення у відставку відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України, яка призвела до втрати позивачем здоров`я та інвалідності третьої групи з причиною інвалідності загальне захворювання.
Провадження у справі № 990/146/23 відкрито 24 липня 2023 року і станом на цей час вона не розглянута.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Зазначена підстава для відмови у відкритті провадження у справі спрямована на усунення випадків розгляду тотожних спорів у різних справах.
Усталеною є позиція Верховного Суду про те, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників справи, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору (постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 640/5563/19, адміністративне провадження № К/9901/28601/19).
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів, які характеризують суть конкретного позову, його зміст та правову природу, а саме: предмета і підстави позову.
Предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об`єкт спірних правовідносини, матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.
Подібна правова позиція щодо визначення предмета спору викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 916/542/18, від 01 серпня 2019 року у справі № 916/1743/18.
Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава.
Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача.
Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.
Підставою позову може бути як один, так і декілька юридичних фактів матеріально-правового характеру.
Отже, предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.
Такий підхід викладено також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2024 року у справі № 990/29/24.
Також колегія суддів враховує висновки, викладені в ряді постанов Верховного Суду як суду касаційної інстанції (зокрема, постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15, постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 вересня 2024 року у справі № 280/4009/23, Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04 вересня 2024 року у справі № 450/4212/22, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04 вересня 2024 року у cправі № 906/1311/23 тощо), відповідно до яких не вважаються зміною підстав позову: доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин; зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Застосовуючи наявні висновки, колегія суддів вважає, що у справах № 990/146/23 і № 990/300/24 заявлені вимоги щодо тотожних спорів, а зміст обох позовів полягає у захисті права ОСОБА_1 , як судді, на розгляд у встановлені строки поданої ним заяви від 11 квітня 2023 року про звільнення у відставку.
Тотожність спорів обґрунтовується тим, що сторони справ і предмети позовів є однаковими: позивачем є ОСОБА_1 , відповідачем - ВРП, предметом -розгляд заяви від 11 квітня 2023 року. Змістовне (сутнісне) наповнення сформульованих у позовах вимог «поновити розгляд заяви від 11 квітня 2023 року» (у справі № 990/300/24) і «зобов`язати розглянути заяву від 11 квітня 2023 року» (у справі № 990/146/23) є ідентичними і спрямовані на спонукання відповідача перейти до розгляду відповідної заяви по суті. Тому відмінне за формою викладення позивачем цієї вимоги не свідчить про відмінність предметів позовів.
Однаковими є і підстави позовних вимог: допущення ВРП протиправної бездіяльності, тобто, недотримання відповідачем вимог Законів України «Про судоустрій і статус суддів», «Про Вищу раду правосуддя», Регламенту ВРП щодо порядку і строків розгляду заяви судді про звільнення у відставку. Не змінює цей висновок та обставина, що у позовах міститься посилання на відмінні статті наведених Законів і Регламенту, адже «підстави позову» це не нумераційне позначення норм права, а суть обґрунтування.
Різниця між цими позовами полягає в тому, що у справі № 990/300/24 позивач доводить, що вже виникли підстави для поновлення розгляду заяви від 11 квітня 2023 року після його зупинення ухвалою ВРП від 26 грудня 2023 року, оскільки строк розгляду дисциплінарних справ [до розгляду яких власне і було зупинено розгляд заяви] закінчився 30 травня 2024 року. Натомість, у справі № 990/146/23 позивач пов`язує протиправну бездіяльність ВРП із тим, що його заява не була розглянута у місячний строк з дня її подання, як це передбачено частиною третьою статтею 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і, навіть, не дотримано 90-денний строк згідно з Регламентом ВРП, а рішення ВРП від 20 червня 2023 року про не включення цього питання до порядку денного є протиправним.
Отже, різниця полягає у формулюванні позовних вимог з огляду на момент, з яким позивач пов`язує початок відліку протиправної бездіяльності ВРП, що, однак, не може свідчити про те, що у справі № 990/300/24 позов заявлено з інших підстав. Доводячи тривале, як на думку позивача, порушення його прав відповідачем, самостійне визначення ним іншого моменту порушення таких прав на цьому відрізку часу, не свідчить і про визначення іншого предмету позову.
Фактично, зверненням до суду з позовною заявою у справі № 990/300/24 позивач намагається довести наявність інших «альтернативних» аргументів, що ВРП допускає відносно нього протиправну бездіяльність, яка полягає у не розгляді заяви від 11 квітня 2023 року. Тобто, позивач висловлює додаткове обґрунтування тих вимог, які заявлені в межах справи № 990/146/23, маючи при цьому об`єктивну можливість їх висловити під час судового розгляду, враховуючи, що такий ще не закінчено.
Як вже зазначалося, у справі № 990/146/23 серед інших наявна така вимога, як зобов`язання ВРП розглянути заяву від 11 квітня 2023 року.
Колегія суддів враховує, що ухвала ВРП про зупинення розгляду заяви позивача постановлена 26 грудня 2023 року, тобто вже після подання ОСОБА_1 позову у справі №990/146/23 (18 липня 2023 року), однак, ті обставини, що виникають після подання позову, але до моменту ухвалення рішення по суті позовних вимог, входять до предмета доказування і мають бути встановлені та оцінені судом, який розглядає відповідну справу, якщо вони мають прямий чи, навіть, опосередкований вплив на вирішення спору. Такий висновок випливає із такої вимоги до судового рішення як його обґрунтованість (частина третя стаття 242 КАС України).
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами КАС України. Виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права.
Отже, під час розгляду справи № 990/146/23 суд буде перевіряти наявність/відсутність підстав для зобов`язання ВРП розглянути заяву позивача від 11 квітня 2023 року про звільнення його у відставку з точки зору наявності/відсутності будь-яких перешкод для цього, в тому числі й тих, що стали підставою для зупинення розгляду заяви позивача, та наявності підстав для поновлення її розгляду.
Оскільки розгляд справи №990/146/23 розпочатий і не закінчений, а викладене позивачем обґрунтування позовних вимог в межах справи №990/300/24 не може вважатися поданням позову з іншим предметом та/або з інших підстав, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті провадження у справі №990/300/24 належить відмовити.
На переконання суду, саме у такий спосіб буде дотримано правило «один спір - один процес», якого Верховний Суд намагається дотримуватися і забезпечувати через ухвалені правові висновки. При цьому таке правило має бути застосовним не тільки у випадку наявності юрисдикційних спорів, а і в тих випадках, коли під виглядом інших предмета та/або підстав позову на розгляд суду передається спір, який вже вирішується в межах іншої справи, у якій не ухвалено судового рішення по суті спору.
Наслідки відмови у відкритті провадження в адміністративній справі визначені частиною п`ятою статті 170 КАС України.
Керуючись статтями 5, 19, 22, 170, 248, 266 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправною бездіяльності і зобов`язання вчинити певні дії.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України. Апеляційна скарга на ухвалу Верховного Суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.
СуддіМ.М. Гімон О.В. Білоус І.А. Васильєва Р.Ф. Ханова В.П. Юрченко
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 23.09.2024 |
Оприлюднено | 24.09.2024 |
Номер документу | 121804047 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України,органів,які обирають(призначають),звільняють,оцінюють членів Вищої ради правосуддя оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя, з них: |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Гімон М.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні