Ухвала

від 23.09.2024 по справі 460/28802/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 460/28802/23

адміністративне провадження № К/990/34162/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мельник-Томенко Ж. М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року у справі №460/28802/23 за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, Західного міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів про визнання протиправними та скасування висновку, наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

УСТАНОВИВ:

У грудні 2023 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив:

- визнати протиправними дії Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів щодо ненадання відповіді на скарги ОСОБА_1 № 683/01-48-23/01 від 11.12.2023 та № 686/01-48-23/01 від 11.12.2023 в терміни передбачені ч. 3 ст. 11 Закону України «Про державну службу»;

- визнати неправомірними дії Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних злочинів та інших злочинів щодо відмови у задоволенні скарг позивача, в частині оцінювання начальника Західного міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних злочинів та інших злочинів ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності начальників міжрегіональних територіальних управлінь АРМА, які займають посади державної служби категорії «Б», у 2023 році», у частині яка стосується оцінювання результатів службової діяльності ОСОБА_1 , затвердженого наказом Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) № 619/9-03-ос від 04.12.2023;

- визнати протиправним та скасувати Наказ Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) від 11.12.2023 № 654/9-03-ос «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління Західного міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів;

- стягнути із Західного міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів середній заробіток за час вимушеного прогулу з розрахунку середньоденної заробітної плати за кожен день вимушеного прогулу, починаючи з наступного дня, що слідує за днем звільнення, а зокрема з 13.12.2023 до дня ухвалення рішення у справі.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів щодо ненадання відповіді на скарги ОСОБА_1 № 683/01-48-23/01 від 11.12.2023 та № 686/01-48-23/01 від 11.12.2023 в терміни передбачені ч. 3 ст. 11 Закону України «Про державну службу».

Визнано протиправним та скасовано висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності начальників міжрегіональних територіальних управлінь АРМА, які займають посади державної служби категорії «Б», у 2023 році, у частині яка стосується оцінювання результатів службової діяльності ОСОБА_1 , затвердженого наказом Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів № 619/9-03-ос від 04.12.2023.

Визнано протиправним та скасовано наказ Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів від 11.12.2023 № 654/9-03-ос «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновлено ОСОБА_1 з 13.12.2023 на посаді начальника управління Західного міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Стягнуто із Західного міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.12.2023 по 10.06.2024 у розмірі 163653 грн 27 коп., без врахування сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду про присудження виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 27275 грн. 46 коп та поновлення ОСОБА_1 з 13.12.2023 на посаді начальника управління Західного міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, допущено до негайного виконання.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року скасовано рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року та відмовлено у задоволенні позовних вимог.

03 вересня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року. Скаржник просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити у силі рішення суду першої інстанції, або направити справу на новий судовий розгляд.

У зв`язку з перебуванням у відрядженні судді доповідача - Мельник-Томенко Ж.М., питання щодо відкриття касаційного провадження вирішується колегією суддів у перший робочий день по закінченню відрядження.

За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Згідно з частиною другою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Із системного аналізу наведених положень процесуального закону слідує, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

У касаційній скарзі, скаржник зазначає, що підставою касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції у справі №460/28802/23 є пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, у взаємозв`язку з пунктом 3 частини другої статті 353 КАС України, а саме, відхилено апеляційним судом клопотання скаржника про перенесення розгляду справи, без з`ясування причин неотримання ним процесуальних документів, а також відсутності заперечень на апеляційні скарги.

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Аналіз вищенаведеної норми дозволяє дійти висновку про те, що обґрунтування необхідності касаційного оскарження у зв`язку із необґрунтованим відхиленням клопотання скаржника можливе за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі інших підстав для касаційного оскарження. Тобто, указане порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження судових рішень.

З огляду на викладене, ураховуючи приписи пункту 3 частини другої статті 353 КАС України, Суд уважає такі обґрунтування недостатніми для відкриття касаційного провадження у цій справі.

За таких обставин, Суд уважає, що скаржником не наведено належного обґрунтування можливості касаційного оскарження рішення суду з підстави, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Інших підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, скаржником не зазначено.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обґрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень).

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 44, 328, 330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року у справі №460/28802/23 - повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали направити скаржнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддяЖ.М. Мельник-Томенко