Постанова

від 17.09.2024 по справі 199/6079/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6244/24 Справа № 199/6079/23 Суддя у 1-й інстанції - Подорець О.Б. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Барильської А.П.

суддів - Демченко Е.Л., Макарова М.О.

секретар судового засідання - Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 11 квітня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю фірма по будівництву житла «ОКС», про витребування майна з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що він є власником спірного гаражу на підставі договору купівлі-продажу гаражу від 26 грудня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мельником О.І., що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Позивач зазначає, що вказаним гаражем незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа та користується ОСОБА_2 ..

На пропозиції позивача звільнити належний йому на праві власності гараж - відповідач не реагує, чим чинить перешкоди у користуванні спірним гаражем.

Враховуючи викладене, позивач просив усунути йому перешкоди у користуванні гаражем № НОМЕР_1 загальною площею 21,7 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_2 звільнити вказаний гараж.

У грудні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю фірма по будівництву житла «ОКС», про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 мотивовані тим, що вона є власником автогаражу зі збірного залізобетону по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу №4Г від 14 липня 2000 року, який був укладений між нею та ТОВ Фірма з будівництва "ОКС".

Позивачка зазначає, що вказаний договір був укладений відповідно до законодавства, що діяло на той момент, він є дійсним та сторонами не оспорювався.

Актом приймання-передачі від 25 грудня 2003 року сторони договору підтвердили здачу-приймання належного гаражу, повний розрахунок та відсутність взаємних претензій.

Позивачка стверджує, що у грудні 2023 року під час розгляду даної справи, вона дізналась, що Товариство з обмеженою відповідальністю фірма по будівництву житла «ОКС» у 2016 році спочатку неправомірно зареєструвало за собою право власності на належний їй гараж, а 26 грудня 2017 року уклало з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу, за умовами якого товариство повторно продало належний їй гараж.

Враховуючи викладене, позивачка за зустрічним позовом просила витребувати спірний гараж з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на свою користь.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 11 квітня 2024 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .. Зустрічні позовні вимоги задоволено в повному обсязі, а саме, витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 гараж № НОМЕР_1 (колишній номер № НОМЕР_2 ), який розташований за адресою - АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1449566812101) на користь ОСОБА_2 ..

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права просив рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та відмовити у задоволенні зустрічних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Косяченко К.В. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 11 квітня 2024 року - без змін.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, врахувавши наданий відзив на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 21 жовтня 1999 року ТОВ фірмі з будівництва житла «ОКС» надано дозвіл на проектування та будівництво тимчасових залізобетонних збірних гаражів по АДРЕСА_1 у межах землекористування замовника, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №2184 від 01 жовтня 1999.

Розпорядженням Дніпропетровського міського голови № 1040 р від 17 жовтня 2001 року гаражам ТОВ фірми з будівництва житла «ОКС», розташованим по АДРЕСА_2 .

19 листопада 2003 року Дніпропетровською міською радою прийнято рішення №220/13, яким затверджено проект відведення земельних ділянок за кадастровими номерами 1210100000:01:241:0026 площею 0,0309 га та 1210100000:01:241:0027 площею 0,0431 га та їх передано ТОВ ФБЖ «ОКС» в оренду строком на три роки для завершення будівництва тимчасових залізобетонних збірних гаражів по АДРЕСА_1 за рахунок земель, наданих раніше товариству (цільове використання - гаражі кооперативні).

14 липня 2000 року між ОСОБА_2 та ТОВ фірма з будівництва житла «ОКС» в особі директора ОСОБА_3 у простій письмовій формі було укладено договір купівлі-продажу №4Г, за умовами якого продавець ТОВ фірма з будівництва житла «ОКС» зобов`язується передати покупцю ОСОБА_2 автогараж зі збірного залізобетону розміром 4 х 6 м. АДРЕСА_3 , техдокументацію на автогараж та акт приймання-передачі. Договірна ціна за одиницю продукції становить 10 860 грн., строк поставки - протягом 2000 року.

25 серпня 2000 року на рахунок продавця ОСОБА_2 було сплачено передплату у сумі 5430,00 грн., (50% вартості гаражу), що підтверджується копією відповідної квитанції.

06 серпня 2002 року ОСОБА_2 на адресу обслуговуючої організації ОСББ «ДІМ» було сплачено 20 грн. за підключення гаражу № НОМЕР_2 до електромережі, що підтверджується копією відповідної квитанції.

Актом приймання-передачі від 25 грудня 2003 року сторони договору купівлі-продажу №4Г від 14 липня 2000 року підтвердили здачу-приймання гаражу № НОМЕР_2 , повний розрахунок та відсутність взаємних претензій, що підтверджується копією цього акту приймання-передачі.

12 жовтня 2016 року приватним нотаріусом ДМНО Мельник О.І. на підставі декларації про готовність до експлуатації об`єкта ДП142162650057 від 21 вересня 2016 року Департаменту ДАБІ у Дніпропетровській області, розпорядження №1040р від 17 жовтня 2001 року Дніпропетровської міської ради, технічного паспорту прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), на підставі якого здійснено державну реєстрацію права власності за ТОВ ФБЖ «ОКС» на гаражі № НОМЕР_3 , розташовані за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Із технічного паспорту на гаражі по АДРЕСА_2 (виготовленого станом на 01 вересня 2016 року ТОВ «Земком-Дніпро», інвентарна справа № 041-23), вбачається, що внаслідок технічної інвентаризації відбулась зміна нумерації гаражів, внаслідок якої гараж під №8 наразі має №7, що підтверджується копією технічного паспорту та не заперечується сторонами.

26 грудня 2017 року між ТОВ ФБЖ «ОКС», як продавцем, та ОСОБА_1 , як покупцем, укладено договір купівлі-продажу гаражу, посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Мельником О.І. за реєстровим №831, предметом якого є купівля-продаж гаражу № НОМЕР_1 , розташованого за адресою АДРЕСА_1 (спірний у справі гараж, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1449566812101) за 4571,12 грн.

В той же день відбулась державна реєстрація за права власності за ОСОБА_1 , що підтверджується копією відповідного договору, інформаційної довідки та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та матеріалами нотаріальної справи.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та задовольняючи зустрічні позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що право власності ОСОБА_2 на спірний гараж виникло з 25 грудня 2003 року. Суд вказав, що починаючи з цього дня жодна інша особа, в тому числі, ТОВ фірма з будівництва житла «ОКС», не мали права реєструвати за собою права власності на спірний гараж, тоді як попри наявність діючого правовстановлюючого документа на спірне майно, ТОВ фірма з будівництва житла «ОКС» зареєструвала декларацію про готовність до експлуатації об`єкта і право власності на спірний гараж за собою, тим самим незаконно заволодівши правом власності ОСОБА_2 на спірний гараж. В подальшому ТОВ фірма з будівництва житла «ОКС» без відома законного власника розпорядилось цим майном, шляхом укладання 26 грудня 2017 року із ОСОБА_1 договору купівлі-продажу спірного майна. Зазначене свідчить про наявність достатніх підстав для задоволення зустрічного позову, а у зв`язку з взаємовиключністю вимог первісного та зустрічного позовів, суд вважав, що у задоволенні первісного позову необхідно відмовити.

Колегія суддів не може погодитись із вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами Конституції України, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ЦК України, ЦК України 1963 року, Законів України «Про власність» та «Про господарські товариства».

Згідно ч. 1 ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно ст. 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України, то інші нормативно-правові акти, які обмежують права власника і не мають ознак закону, не підлягають застосуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 ст. 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство відокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 52 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

У постанові від 01 листопада 2018 року справа № 910/13841/17 Верховний Суд сформував правову позицію, згідно якої передумовами та матеріальними підставами захисту права власності на нерухоме майно у спосіб, визначений у статтях 387, 388 ЦК України, є наявність підтвердженого належними доказами права власності у позивача. Тобто особа, яка звертається до суду з вимогою про витребування майна з незаконного володіння як у добросовісного, так і у недобросовісного набувача, повинна довести своє право власності на майно, що перебуває у чужому володінні.

Відповідно до роз`яснень наданих у п. 5 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014: «Вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК). Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Проте, якщо права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації, то право власності у набувача виникає з дня такої реєстрації відповідно до закону (стаття 334 ЦК) та з урахуванням положення про дію закону в часі на момент виникнення спірних правовідносин (стаття 5 ЦК).

Відповідно до п.п. 1, 4 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, Цивільний кодекс України набрав чинності з 01.01.2004 року, і застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

За змістом ст. 225 Цивільного кодексу України (в редакції закону від 08.10.1999 року, що діяла станом на момент укладання вказаного вище договору) було визначено, що право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

Згідно ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції закону, яка була чинною на момент виникнення правовідносин) передбачалось, що господарське товариство (яким є ТОВ ФБЖ «ОКС») є власником, зокрема, продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності.

Згідно Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на

об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 09.06.98 № 121, державній реєстрації в бюро технічної інвентаризації підлягають об`єкти нерухомості, розташовані на всій території України (населених пунктах, військових містечках, військових частинах, аеропортах, річкових і морських портах, заповідниках, заказниках, на дорогах, полігонах і т.п.) (1.4.).

Згідно п.п 1.5.-1.9 вказаної Інструкції, Державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна здійснюють державні комунальні підприємства - бюро технічної інвентаризації. Державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов`язковою для власників, незалежно від форми власності. Реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна провадиться на підставі правовстановлювальних документів за рахунок коштів власників нерухомого майна. Державній реєстрації підлягають тільки ті об`єкти нерухомості, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку незалежно від форм їхньої власності й при наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим бюро технічної інвентаризації, яке проводить державну реєстрацію права власності на ці об`єкти. До об`єктів нерухомого майна, що підлягають державній реєстрації, відносяться: а) житлові і нежитлові будинки, садові будинки, дачі, гаражі, будівлі виробничого, господарського, соціально-побутового та іншого призначення, розташовані на окремих земельних ділянках вулиць, площ і провулків під окремими порядковими номерами.

Зі змісту договору купівлі-продажу №4Г від 14 липня 2000 року вбачається, що його предметом є автогараж зі збірного залізобетону розміром 4 х 6 м № 8.

Колегією суддів не встановлено наявність дозвільних документів щодо будівництва спірного гаражу, як і документів, які б підтверджували, що станом на 14 липня 2000 року, саме ТОВ ФБЖ «ОКС» було власником спірної нерухомості та мало право на продаж вказаної нерухомості.

Крім того, в матеріалах справи відсутні копії правовстановлюючих документів набуття та реєстрації за відповідачкою права власності на спірний гараж.

При цьому, як вбачається з п. 1.2 договору купівлі-продажу гаражу від 26 грудня 2017 року, укладеного між ТОВ ФБЖ «ОКС» та ОСОБА_1 , спірний гараж належить продавцю на праві приватної власності на підставі декларації про готовність до експлуатації об`єкта, зареєстрованої Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції.

Тобто, попереднім власником спірного гаражу було саме ТОВ фірма по будівництву житла «ОКС», що спростовує твердження ОСОБА_2 , що вказаний гараж є її власністю.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що саме ОСОБА_1 є титульним одноосібним власником спірного нерухомого майна - гаражу № НОМЕР_1 , який розташований за адресою АДРЕСА_1 .

Встановивши вказані обставини справи, а також взявши до уваги той факт, що позивач в повній мірі не може реалізувати своє право власності, зокрема такі його складові, як право користування та розпорядження, оскільки спірний гараж наразі використовує відповідачка, яка, в свою чергу, не має належним чином зареєстрованого права власності на спірний гараж або хоча б речового права на чуже майно (права користування внаслідок оренди тощо), колегія суддів приходить до висновку наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та в зв`язку із цим відмови у задоволенні зустрічного позову.

На вказане суд першої інстанції уваги не звернув, в зв`язку із чим дійшов передчасного висновку про задоволення зустрічного позову та відмову у задоволенні первісних позовних вимог.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення, як таке, що суперечить нормам матеріального та процесуального права підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 ..

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи, що позовні вимоги та апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволені, колегія суддів вважає за необхідне відповідно до ст. 141 ЦПК України стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 3650,24 грн..

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 11 квітня 2024 року - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном - задовольнити.

Усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні гаражем № НОМЕР_1 загальною площею 21,7 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_2 звільнити вказаний гараж.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю фірма по будівництву житла «ОКС», про витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3650,24 грн..

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 24 вересня 2024 року.

Головуючий суддя А.П. Барильська

Судді Е.Л. Демченко

М.О. Макаров