Ухвала

від 21.10.2024 по справі 199/6079/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 199/6079/23

провадження № 61-13335ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Осіяна О. М., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю фірма по будівництву житла «ОКС», про витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просив суд усунути йому перешкоди у користуванні гаражем № НОМЕР_1 загальною площею 21,7 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_1 звільнити гараж.

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю фірма по будівництву житла «ОКС» (далі - ТОВ фірма по будівництву житла «ОКС») в якому просила суд витребувати спірний гараж з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на свою користь.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська

від 11 квітня 2024 року, у задоволенні первісного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ТОВ фірма по будівництву житла «ОКС», про витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено. Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 нерухоме майно - гараж № НОМЕР_1 (колишній номер № НОМЕР_2 ), який розташований за адресою - АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1449566812101) на користь ОСОБА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 квітня 2024 року скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном задоволено. Усунено ОСОБА_2 перешкоди у користуванні гаражем № НОМЕР_1 загальною площею 21,7 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_1 звільнити вказаний гараж. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ТОВ фірма по будівництву житла «ОКС», про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

01 жовтня 2024 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року, в якій просила скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Якщо касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, у такій скарзі зазначається, щодо якої саме норми права відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі потрібно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

В касаційній скарзі заявник підставою касаційного оскарження зазначає зокрема пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах), однак при цьому не конкретизує норму (норми) права, щодо застосування якої (яких) у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.

Крім того, касаційна скарга містить посилання на висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду, однак заявник всупереч вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі чітко не визначає підставу (підстави) касаційного оскарження передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України.

Водночас належне виконання вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачає, що заявник має не лише процитувати положення частини другої статті 389 ЦПК України, а й самостійно визначити, яка із передбачених цією нормою підстав, є підставою касаційного оскарження нею судового рішення у справі № 199/6079/23.

Оскільки підстави передбачені пунктами 1 та 3 частини другої статті 389

ЦПК України (неврахування висновку Верховного Суду та відсутність висновку Верховного Суду) можуть бути взаємовиключними, особа, яка подає касаційну скаргу, у разі одночасного посилання на вказані підстави, має також конкретизувати у касаційній скарзі яку саме норму (норми) права застосовано без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у подібних правовідносинах, а щодо застосування якої норми (норм) права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.

Підстави касаційного оскарження передбачені пунктами 1 та 3 частини другої статті 389 ЦПК України можуть бути зазначені у касаційній скарзі одночасно лише у випадку, якщо норми права застосовані у подібних правовідносинах без урахування висновку Верховного Суду та норми права, щодо застосування яких у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду - є різними.

Отже, наразі, заявником належним чином не виконані вимоги пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України.

Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції переглядаючи у касаційному порядку судові рішення перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (частина перша статті 400 ЦПК України), підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України), в окремих випадках непідтвердження підстав касаційного оскарження може мати наслідком закриття касаційного провадження (пункти 4, 5 частини першої статті 396 ЦПК України).

Недоліки касаційної скарги мають бути усунені шляхом надання уточненої касаційної скарги, яка має містити підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав). У разі посилання на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України заявник має чітко зазначити норму/норми права щодо застосування якої/яких у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги засобами поштового зв`язку копії уточненої скарги мають бути надані відповідно до кількості учасників справи.

У разі подання касаційної скарги в електронній формі, до неї мають бути додані докази надсилання копії касаційної скарги листом з описом вкладення іншим учасникам справи, які не мають зареєстрованого кабінету в системі Електронний Суд.

Крім того, подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку та розміру.

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

В касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року та залишити в силі рішення Амур Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 квітня 2024 року.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено, що з 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2 684 грн.

Судовий збір за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру відповідно до пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, що діяла на момент звернення з позовом) становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частина третя статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачає, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 176 ЦПК України, ціна позову у позовах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України

«Про судовий збір» судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в межах оспорюваної суми.

Предметом касаційного оскарження є судове рішення, яке містить вимоги немайнового характеру (усунення перешкод у користуванні гаражем) та майнового характеру (витребування майна з чужого незаконного володіння).

Касаційна скарга відомостей про вартість спірного майна (гаражу не містить, а матеріали цивільної справи № 199/6079/23 на час вирішення питання про відкриття касаційного провадження в розпорядженні Верховного Суду відсутні.

З урахуванням статей 4, 6 Закону України «Про судовий збір» та положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», судовий збір має бути розраховано за формулою: (1% вартості спірного гаражу х 200%, але не менше 2 147, 20 грн та не більше 26 840 грн) + (2 684 х 0,4 х 200%).

До касаційної скарги додано квитанцію про сплату судового збору в розмірі 4 294, 40 грн, однак не наведено обґрунтування такого розміру із посиланням на вартість спірного гаражу.

За відсутності відомостей про вартість спірного гаражу, Верховний Суд позбавлений можливості перевірити правильність розміру сплаченого судового збору.

Таким чином, заявник має обґрунтувати розмір сплаченого судового збору виходячи із ціни позову обчисленої згідно частини другої статті 176 ЦПК України та роз`яснень, викладених в цій ухвалі, а у разі, якщо розмір сплаченого судового збору не відповідає вказаним вимогам закону, доплатити судовий збір (не більше ніж до суми 26 840 грн) та надати суду документ, що підтверджує доплату судового збору у визначеному законом розмірі і порядку.

Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду має бути перераховано до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування податку, збору, платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України

«Про судовий збір».

Недоліки касаційної скарги мають бути усунені шляхом обґрунтування розміру сплаченого судового збору виходячи із ціни позову обчисленої згідно частини другої статті 176 ЦПК України виходячи із вартості майна (гаражу), а у разі, якщо розмір сплаченого судового збору не відповідає вказаним вимогам закону, доплатити судовий збір та надати суду документ, що підтверджує доплату судового збору у визначеному законом розмірі і порядку.

Згідно частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, визначених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Питання про відкриття касаційного провадження або про відмову у відкритті касаційного провадження буде вирішено колегією суддів після усунення недоліків касаційної скарги та її оформлення відповідно до вимог статті 392 ЦПК України.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року у справі № 199/6079/23 залишити без руху.

Визначити для усунення недоліків касаційної скарги строк - десять днів з дня вручення ОСОБА_1 копії цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя О. М. Осіян