Ухвала

від 23.09.2024 по справі 331/5043/15-ц

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

23.09.2024

Справа № 331/5043/15-ц

Провадження № 4-с/331/36/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2024 року м. Запоріжжя

Суддя Жовтневого районного суду міста Запоріжжя Антоненко М.В., при секретарі Байрамовій Д.А., розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Мазур Олени Сергіївни,стягувач Олександрівський відділ державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій областів особі правонаступника Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), на дії головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),

ВСТАНОВИВ:

29.05.2024 року ОСОБА_1 в особі адвоката Мазур Олени Сергіївни звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

В обґрунтування скарги зазначив, що в провадженні Олександрівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області перебувало виконавче провадження № 54754598 з виконання виконавчого листа №2/331/47/2017 виданого 28.08.2017 року Жовтневим районним судом міста Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» 412006,55 гривень.У зв`язку з добровільним погашенням боргу за заявою стягувача вказаний виконавчий лист був повернений стягувачу без виконання постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 01.03.2019 року. При цьому постановою державного виконавця Олександрівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізької області Мосейко А.І. було відкрито виконавче провадження №58519307 з виконання постанови №54754598, виданої 01.03.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Олександрівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області виконавчого збору в розмірі 41 200, 65 гривень.Під час здійснення виконавчих дій виконавцем було встановлено, що у боржника відсутнє майно на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. На підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець Гостіщева Т. М. винесла постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 15.12.2021 року.

В квітні 2024 року заявнику ОСОБА_1 стало відомо про те, що його банківські рахунки арештовані з невідомих підстав у виконавчому провадженні №58519307. Після ознайомлення 18.04.2024 року з матеріалами вказаного виконавчого провадження ОСОБА_1 стало відомо, що постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 15.12.2021 року була скасована головним державним виконавцем Центрального ВДВС у м. Запоріжжі ПМУМЮ (м. Одеса) Гостіщевою Т. М. та в той же день 29.03.2024 року була знов прийнята до виконання постанова №54754598 видана 01.03.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 41 200,65 грн.

Не погодившись з діями державного виконавця Рябінкін А. В. звернувся до суду зі скаргою.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 02.05.2024 року (провадження № 4-с/331/31/2024) скаргу ОСОБА_1 особі представника ОСОБА_2 на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - повернено заявнику без розгляду через недотримання вимог вимог п. 1 ч. 1 ст. 183 ЦПК України щодо зазначення про наявність або відсутність електронного кабінету.

29.05.2024 року ОСОБА_1 повторно звернувся до суду із зазначеною скаргою, в якій просив суд: визнати поважними причини пропуску подання скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Центрального відділу ДВС у місті Запоріжжі ПМУМЮ (м. Одеса) та поновити строк звернення до суду зі скаргою; визнати неправомірною та скасувати постанову про результати перевірки законності виконавчого провадження №58519307 від 29.03.2024 року, винесену начальником Центрального ВДВС у місті Запоріжжі ПМУМЮ (м. Одеса) Пенязевим Олександром Вікторовичем; визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Центрального ВДВС у місті Запоріжжі ПМУМЮ (м. Одеса) Гостіщевої Тетяни Миколаївни про скасування процесуального документу «Постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 15.12.2021» від 29.03.2024 року; визнати неправомірною та скасувати постанову від 29.03.2024 року головного державного виконавця Центрального ВДВС у місті Запоріжжі ПМУМЮ (м. Одеса) Гостіщевої Тетяни Миколаївни про прийняття виконавчого провадження № 58519307 з примусового виконання Постанови № 54754598 від 01.03.2019 року; визнати неправомірною та скасувати постанову від 29.03.2024 року головного державного виконавця Центрального ВДВС у місті Запоріжжі ПМУМЮ (м. Одеса) Гостіщевої Тетяни Миколаївни про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 58519307.

В судове засідання представник скаржника не з`явилася, подала до суду, в якій просила суд скаргу розглянути без її участі та задовольнити її. Представники Центрального ВДВС у місті Запоріжжі ПМУМЮ (м. Одеса) в судові засідання, призначені на 08.08.2024 та 23.09.2024 до суду не з`явилися, відзиву на скаргу не подали.

У зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути скаргу за їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги боржника, суд дійшов таких висновків.

Згідно до ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Судом встановлено, що в провадженні Олександрівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області перебувало виконавче провадження № 54754598 з виконання виконавчого листа №2/331/47/2017 виданого 28.08.2017 року Жовтневим районним судом міста Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» 412 006, 55 гривень.

У зв`язку з добровільним погашенням боргу за заявою стягувача вказаний виконавчий лист був повернений стягувачу без виконання постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 01.03.2019 року. Разом з тим, з боржника не було стягнуто виконавчий збір і він був виділений в окреме виконавче провадження винесена постанова про стягнення виконавчого збору.Так, постановою державного виконавця Олександрівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізької області Мосейко А. І. було відкрито виконавче провадження №58519307 з виконання постанови №54754598, виданої 01.03.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Олександрівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області виконавчого збору в розмірі 41 200, 65 гривень.

Під час здійснення виконавчих дій виконавцем було встановлено, що у боржника відсутнє майно на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. На підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець Гостіщева Т. М. винесла постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 15.12.2021 року.

Згідно пункту 2 зазначеної постанови, виконавчий документ може бути пред`явлений для виконання в строк до 15.03.2022 року, що повністю відповідало вимогам частини 1 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.Після цього виконавчий документ до органів виконавчої служби повторно не пред`являвся.

Постановою про скасування процесуального документу від 29.03.2024 року головного державного виконавця Центрального Центрального ВДВС у м. Запоріжжі ПМУМЮ (м. Одеса) Гостіщевою Т. М. постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 15.12.2021 року була скасована у зв`язку постановою начальника відділу про результат перевірки законності виконавчого провадження від 29.03.2024 року.

29.03.2024 року постановою про прийняття виконавчого провадження від 29.03.2024 року головного державного виконавця Центрального Центрального ВДВС у м. Запоріжжі ПМУМЮ (м. Одеса) Гостіщевою Т. М. була знов прийнята до виконання постанова №54754598 видана 01.03.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 41 200, 65 грн).

Суд погоджується з доводами скаржника, що дії державного виконавця із скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 15.12.2021 року виконавця, що було оформлено постановою про скасування процесуального документу від 29.03.2024 року, а також прийняття повторно до виконання виконавчого провадження з виконання постанови №54754598 виданої 01.03.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 41 200, 65 грн є незаконними, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Абзацом 4 частини третьої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.

Абзацом другим цієї частини передбачено, що начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Пунктом 1 розділу ХІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція), передбачено, що перевірити законність виконавчого провадження мають право: директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділі примусового виконання рішень в районі міста Києва управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві, відділах примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень, відділах державної виконавчої служби; начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі; начальник управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у відділі примусового виконання рішень в районі міста Києва цього управління; начальник відділу примусового виконання рішень в районі міста Києва управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі; начальник управління забезпечення примусового виконання рішень - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у відділі примусового виконання рішень цього управління та відділах державної виконавчої служби, що йому підпорядковані; начальник відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі; начальник відділу державної виконавчої служби - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі.

Згідно з пунктом 2 розділу ХІІ Інструкції посадові особи, зазначені у пункті 1 цього розділу, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження за дорученням керівника вищого органу державної виконавчої служби та з власної ініціативи.

Пунктом 3 розділу ХІІ Інструкції передбачено, що перевірка законності виконавчого провадження посадовими особами, зазначеними в абзацах другому, четвертому та шостому пункту 1 цього розділу, проводиться на підставі матеріалів виконавчого провадження або їх копій, які підлягають витребуванню з відповідного органу державної виконавчої служби. Про проведення перевірки виконавчого провадження та витребування його матеріалів відповідною посадовою особою виноситься вмотивована постанова.

Згідно з абзацом дев`ятим пункту 7 розділу ХІІ Інструкції, якщо посадовою особою, зазначеною в абзацах третьому, п`ятому, сьомому та восьмому пункту 1 цього розділу, прийнято рішення про скасування постанови або іншого процесуального документа (або їх частини), винесених у виконавчому провадженні в резолютивній частині постанови про результати перевірки законності виконавчого провадження, зазначається постанова або документ, який скасовується (частина, яка скасовується).

Виходячи з положень абзацу другого частини третьої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» та розділу ХІІ Інструкції, виключно начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, має право своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем.

Відповідно до чинного законодавства України в сфері примусового виконання рішень право на скасування рішень, вчинених державним виконавцем, має його безпосередній керівник, а також суд у рамках судового контролю за виконанням судових рішень.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суду у постанові від 08 вересня 2023 року у справі № 2-6510/11 (провадження № 61-8779св23).

Так, у відповідності до постанови про результати перевірки законності виконавчого провадження №58519307 від 29.03.2024, що була винесена начальником Центрального ВДВС у місті Запоріжжі ПМУМЮ (м. Одеса) Пенязевим Олександром Вікторовичем під час перевірки матеріалів виконавчого провадження №58519307 було встановлено, що державним виконавцем не було винесено постанову про арешт коштів боржника, чим порушено вимоги частини 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, державним виконавцем не були зроблені відповідні запити до державних органів, які реєструють рухоме та нерухоме майно, а саме до Територіального сервісного центру МВС, до Головного управління Держпродспоживслужби, до Головного управління Держпраці, до Державного земельного кадастру України, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, чим порушено вимоги частини 8 статті 48 ЗУ «Про виконавче провадження».

Разом з тим, скаржником в матеріали справи надані запити до МВС України від 31.12.2020 року, від 12.03.2021 року, від 09.07.2021 року щодо зареєстрованих за боржником ОСОБА_1 транспортних засобів, запити до ДФС України про наявні рахунки боржника, про джерела отримання доходів боржника від 31.12.2020 року, від 12.03.2021 року, від 09.07.2021 року, отже, державним виконавцем Гостіщевою Т. М. були виконані всі дії для перевірки майнового стану боржника згідно до вимог закону, відтак підстав для скасування постанови через декілька років після її винесення не було. Суд вважає, що постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 15.12.2021 року була скасована з формальних підстав, оскільки стягувач в особі Олександрівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізької області пропустив трьохмісячний строк для повторного пред`явлення до виконання виконавчого документу - постанови № 5475498 від 01.03.2019 року, тому незаконно скасувавши постанову про повернення виконавчого документу стягувачу від 15.12.2021 року в такий спосіб поновив виконавче провадження.Відтак, після повернення виконавчого документа стягувачу за відсутності заяви стягувача про повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання таке провадження не могло бути прийнято до виконання повторно в 2024 році.

Таким чином, суд вважає, що постанова про результати перевірки законності виконавчого провадження №58519307 від 29.03.2024 року, винесена начальником Центрального ВДВС у місті Запоріжжі ПМУМЮ (м. Одеса) Пенязевим Олександром Вікторовичем та постанова про скасування процесуального документу «Постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 15.12.2021» від 29.03.2024 року є незаконними та підлягають скасуванню.За таких обставин похідні від них постанови про прийняття виконавчого провадження від 29.03.2024 року, про арешт коштів боржника від 29.03.2024 року також підлягають скасуванню, як незаконні.

За приписами пункту а) частини 1 статті 449 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Нормою частини 1 статті 449 ЦПК визначено, що скаргу може бути подано до суду:

- у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи;

- у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

В обґрунтування поважності причин пропущення десятиденного строку звернення до суду, представник скаржника адвокат Мазур О. С. зазначає, щовперше скарга до суду була направлена 26.04.2024 року з дотриманням десятиденного строку після ознайомлення 18.04.2024 року з матеріалами виконавчого провадження, що підтверджується відповідними письмовими доказами, які знаходяться в матеріалах справи. Суд бере до уваги, що ухвала Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 02.05.2024 року, якою було повернено без розгляду скаргу ОСОБА_1 надійшла в електронний кабінет представника заявника 27.05.2024 року. Враховуючи, що заявник усунув обставини, які стали підставою для повернення скарги, та звернувся до суду повторно 29.05.2024 року, то строк на звернення до суду із скаргою на думку суду пропущений з поважних причин та підлягає поновленню.

Імперативним приписом частини 2 статті 449 ЦПК України закріплено, що пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина 1 статті 127 ЦПК України).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що дії головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гостіщевої Тетяни Миколаївни та начальника Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)Пенязева Олександра Вікторовича слід визнати неправомірними.

Керуючись ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження»,ст. ст. 258-261, 268, 450-451 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Скаргу ОСОБА_1 в особі адвоката Мазур Олени Сергіївни на дії головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гостіщевої Тетяни Миколаївни, начальника Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пенязева Олександра Вікторовича - задовольнити.

Визнати поважними причини пропуску подання скарги ОСОБА_1 та поновити строк звернення до суду зі скаргою.

Визнати неправомірною та скасувати постанову про результати перевірки законності виконавчого провадження №58519307 від 29.03.2024 року, винесену начальником Центрального ВДВС у місті Запоріжжі ПМУМЮ (м. Одеса) Пенязевим Олександром Вікторовичем.

Визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Центрального ВДВС у місті Запоріжжі ПМУМЮ (м. Одеса) Гостіщевої Тетяни Миколаївни про скасування процесуального документу «Постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 15.12.2021» від 29.03.2024 року.

Визнати неправомірною та скасувати постанову від 29.03.2024 року головного державного виконавця Центрального ВДВС у місті Запоріжжі ПМУМЮ (м. Одеса) Гостіщевої Тетяни Миколаївни про прийняття виконавчого провадження № 58519307 з примусового виконання Постанови № 54754598 від 01.03.2019 року.

Визнати неправомірною та скасувати постанову від 29.03.2024 року головного державного виконавця Центрального ВДВС у місті Запоріжжі ПМУМЮ (м. Одеса) Гостіщевої Тетяни Миколаївни про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 58519307.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлено 23.09.2024 року.

Суддя: Антоненко М.В.