Постанова

від 03.12.2024 по справі 331/5043/15-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 03.12.2024 Справа № 331/5043/15-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 331/5043/15-ц Головуючий у І інстанції: Антоненко М.В.

Провадження № 22-ц/807/2128/24 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого: Полякова О.З.,

суддів: Кочеткової І.В.,

Кухаря С.В.,

секретар: Волчанова І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на ухвалу Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 23 вересня 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Мазур Олени Сергіївни на дії головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) стягувач - Олександрівський відділ державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області в особі правонаступника - Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),-

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2024 року ОСОБА_1 в особі адвоката Мазур О.С. звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Центрального ВДВС у м. Запоріжжі ПМУМЮ (м. Одеса).

В обґрунтування скарги зазначав, що у провадженні Олександрівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області перебувало виконавче провадження № 54754598 з виконання виконавчого листа №2/331/47/2017 виданого 28.08.2017 Жовтневим районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» 412006,55 гривень. У зв`язку з добровільним погашенням боргу, за заявою стягувача вказаний виконавчий лист був повернений стягувачу без виконання постановою про повернення виконавчого документа від 01.03.2019. При цьому, постановою державного виконавця Олександрівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізької області Мосейко А.І. було відкрито виконавче провадження №58519307 з виконання постанови №54754598, виданої 01.03.2019 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Олександрівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області виконавчого збору в розмірі 41200,65 гривень. Під час здійснення виконавчих дій виконавцем було встановлено, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження» заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. На підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», 15.12.2021 державний виконавець Гостіщева Т.М. прийняла постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

У квітні 2024 року ОСОБА_1 стало відомо про те, що його банківські рахунки арештовані з невідомих підстав у виконавчому провадженні №58519307. Після ознайомлення 18.04.2024 з матеріалами вказаного виконавчого провадження ОСОБА_1 стало відомо, що постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 15.12.2021 була скасована головним державним виконавцем Центрального ВДВС у м. Запоріжжі ПМУМЮ (м. Одеса) Гостіщевою Т.М. та того ж дня - 29.03.2024 була знов прийнята до виконання постанова №54754598, видана 01.03.2019, про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 41200,65 грн.

Не погодившись з діями державного виконавця Рябінкін А.В. звернувся до суду зі скаргою.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 02.05.2024 (провадження № 4-с/331/31/2024) скаргу ОСОБА_1 особі представника ОСОБА_2 на дії державного виконавця Центрального ВДВС у м. Запоріжжі ПМУМЮ (м. Одеса) - повернуто заявнику без розгляду у зв`язку з недотриманням вимог п. 1 ч. 1 ст. 183 ЦПК України щодо зазначення про наявність або відсутність електронного кабінету.

29.05.2024 ОСОБА_1 повторно звернувся до суду із зазначеною скаргою.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив суд: визнати поважними причини пропуску подання скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Центрального ВДВС у місті Запоріжжі ПМУМЮ (м. Одеса) та поновити строк звернення до суду зі скаргою; визнати неправомірною та скасувати постанову про результати перевірки законності виконавчого провадження №58519307 від 29.03.2024, прийняту начальником Центрального ВДВС у м. Запоріжжі ПМУМЮ (м. Одеса) Пенязевим О.В.; визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Центрального ВДВС у місті Запоріжжі ПМУМЮ (м. Одеса) Гостіщевої Т.М. про скасування процесуального документу «Постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 15.12.2021» від 29.03.2024; визнати неправомірною та скасувати постанову від 29.03.2024 головного державного виконавця Центрального ВДВС у м. Запоріжжі ПМУМЮ (м. Одеса) Гостіщевої Т.М. про прийняття виконавчого провадження № 58519307 з примусового виконання Постанови № 54754598 від 01.03.2019; визнати неправомірною та скасувати постанову від 29.03.2024 головного державного виконавця Центрального ВДВС у м. Запоріжжі ПМУМЮ (м. Одеса) Гостіщевої Т.М. про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 58519307.

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 23 вересня 2024 року скаргу задоволено.

Визнано поважними причини пропуску подання скарги ОСОБА_1 та поновлено строк звернення до суду зі скаргою.

Визнано неправомірною та скасовано постанову про результати перевірки законності виконавчого провадження №58519307 від 29.03.2024, прийняту начальником Центрального ВДВС у місті Запоріжжі ПМУМЮ (м. Одеса) Пенязевим О.В.

Визнано неправомірною та скасовано постанову головного державного виконавця Центрального ВДВС у місті Запоріжжі ПМУМЮ (м. Одеса) Гостіщевої Т.М. про скасування процесуального документу «Постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 15.12.2021» від 29.03.2024.

Визнано неправомірною та скасовано постанову від 29.03.2024 головного державного виконавця Центрального ВДВС у м. Запоріжжі ПМУМЮ (м. Одеса) Гостіщевої Т.М. про прийняття виконавчого провадження № 58519307 з примусового виконання Постанови № 54754598 від 01.03.2019.

Визнано неправомірною та скасовано постанову від 29.03.2024 головного державного виконавця Центрального ВДВС у м. Запоріжжі ПМУМЮ (м. Одеса) Гостіщевої Тетяни Миколаївни про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 58519307.

Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою, Центральний ВДВС у м. Запоріжжі ПМУМЮ (м. Одеса) подав апеляційну скаргу,в якій,посилаючись напорушення судомпершої інстанціїнорм процесуальногоправа,неправильне застосуваннянорм матеріальногоправа,невідповідність висновківсуду обставинамсправи,просить ухвалуЖовтневого районногосуду м.Запоріжжявід 23вересня 2024року скасуватита прийняти нову постанову про відмову в задоволенні скарги.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що начальник Центрального ВДВС у м. Запоріжжі ПМУМЮ (м. Одеса) Пенязев О.В. та головний державний виконавець Центрального ВДВС у м. Запоріжжі ПМУМЮ (м. Одеса) Гостіщева Т.М. не брали участі у розгляді скарги, про обставини постановлення оскаржуваної ухвали не обізнані.

На думку скаржника, суд першої інстанції не мав підстав для визнання поважними причин пропуску боржником десятиденного строку, передбаченого ст. 449 ЦПК України, на оскарження постанов від 29.03.2024.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

У судовому засіданні головний державний виконавець Центрального ВДВС у м. Запоріжжі ПМУМЮ (м. Одеса) Гостіщева Т.М. наполягала на задоволенні апеляційної скарги, скасуванні оскаржуваної ухвали та відмові в задоволенні скарги.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи він та його представник повідомлені відповідно до вимог чинного законодавства (а.с. 122, 123). Клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили.

Згідно з ч. 2ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегія суддів вирішила розглядати справу за відсутності скаржника, який не з`явився.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, доводи представника апелянта, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістомстатті 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судове рішення, згідно зі ст. 263 ЦПК України, повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду відповідає.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з частинами другою та третьою статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене права заявника).

Статтею 19 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право, зокрема, ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з пунктом «а» ч. 1 ст. 449 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Аналіз частини першої статті 449 ЦПК України та статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якою пов`язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод.

Поновлюючи ОСОБА_1 в особі представника адвоката Мазур О.С. строк для звернення до суду зі скаргою, суд першої інстанції взяв до уваги обґрунтування поважності причин пропущення десятиденного строку звернення до суду, зазначені представником скаржника. Вперше скарга до суду була направлена 26.04.2024 з дотриманням десятиденного строку після ознайомлення 18.04.2024 з матеріалами виконавчого провадження, що підтверджується матеріалами справи. Проте, ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 02.05.2024 скаргу було повернуто ОСОБА_1 , вказана ухвала надійшла в електронний кабінет адвоката Мазур О.С. 27.05.2024.

Так, суд першої інстанції, врахувавши, що заявник усунув обставини, які стали підставою для повернення скарги, та звернувся до суду повторно 29.05.2024 (упродовж трьох днів після повернення первісної скарги), на думку колегії суддів, дійшов правильного висновку про наявність поважних причин для поновлення строку на звернення до суду із скаргою.

Оскільки апелянт підтверджує факт ознайомлення Рябінкіна А.В. з матеріалами виконавчого провадження 18.04.2024, доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для поновлення скаржнику строку для звернення до суду є помилковими, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Крім того, суд першої інстанції встановив та підтверджено матеріалами справи, що у провадженні Олександрівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області перебувало виконавче провадження № 54754598 з виконання виконавчого листа № 2/331/47/2017, виданого 28.08.2017 Жовтневим районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» 412006,55 гривень.

У зв`язку з добровільним погашенням боргу за заявою стягувача вказаний виконавчий лист був повернений стягувачу без виконання постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 01.03.2019. Разом з тим, з боржника не було стягнуто виконавчий збір і він був виділений в окреме виконавче провадження прийнята постанова про стягнення виконавчого збору.

Постановою державного виконавця Олександрівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізької області Мосейко А.І. було відкрито виконавче провадження №58519307 з виконання постанови №54754598, виданої 01.03.2019 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Олександрівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізької області виконавчого збору в розмірі 41200,65 гривень.

Під час здійснення виконавчих дій виконавцем було встановлено, що у боржника відсутнє майно на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. На підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець Гостіщева Т. М. винесла постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 15.12.2021 року.

Згідно з пунктом 2 зазначеної постанови, виконавчий документ може бути пред`явлений для виконання в строк до 15.03.2022, що повністю відповідало вимогам частини 1 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Після цього виконавчий документ до органів виконавчої служби повторно не пред`являвся.

Постановою про скасування процесуального документу від 29.03.2024 головного державного виконавця Центрального ВДВС у м. Запоріжжі ПМУМЮ (м. Одеса) Гостіщевої Т.М. про повернення виконавчого документа стягувачу від 15.12.2021 була скасована у зв`язку постановою начальника відділу про результат перевірки законності виконавчого провадження від 29.03.2024.

29.03.2024 постановою про прийняття виконавчого провадження від 29.03.2024 головного державного виконавця Центрального ВДВС у м. Запоріжжі ПМУМЮ (м. Одеса) Гостіщевою Т. М. була знов прийнята до виконання постанова №54754598, видана 01.03.2019 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 41200,65 грн.

Так, ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження», рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.

Пунктом 1 розділу ХІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція), передбачено, що перевірити законність виконавчого провадження мають право: директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділі примусового виконання рішень в районі міста Києва управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві, відділах примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень, відділах державної виконавчої служби; начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі; начальник управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у відділі примусового виконання рішень в районі міста Києва цього управління; начальник відділу примусового виконання рішень в районі міста Києва управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі; начальник управління забезпечення примусового виконання рішень - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у відділі примусового виконання рішень цього управління та відділах державної виконавчої служби, що йому підпорядковані; начальник відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі; начальник відділу державної виконавчої служби - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі.

Відповідно до п. 2 розділу ХІІ Інструкції посадові особи, зазначені у пункті 1 цього розділу, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження за дорученням керівника вищого органу державної виконавчої служби та з власної ініціативи.

Пунктом 3 розділу ХІІ Інструкції передбачено, що перевірка законності виконавчого провадження посадовими особами, зазначеними в абзацах другому, четвертому та шостому пункту 1 цього розділу, проводиться на підставі матеріалів виконавчого провадження або їх копій, які підлягають витребуванню з відповідного органу державної виконавчої служби. Про проведення перевірки виконавчого провадження та витребування його матеріалів відповідною посадовою особою виноситься вмотивована постанова.

Згідно з абз. 9 пункту 7 розділу ХІІ Інструкції, якщо посадовою особою, зазначеною в абзацах третьому, п`ятому, сьомому та восьмому пункту 1 цього розділу, прийнято рішення про скасування постанови або іншого процесуального документа (або їх частини), винесених у виконавчому провадженні в резолютивній частині постанови про результати перевірки законності виконавчого провадження, зазначається постанова або документ, який скасовується (частина, яка скасовується).

Виходячи з положень абзацу другого частини третьої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» та розділу ХІІ Інструкції, виключно начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, має право своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем.

Відповідно до чинного законодавства України у сфері примусового виконання рішень право на скасування рішень, вчинених державним виконавцем, має його безпосередній керівник, а також суд у рамках судового контролю за виконанням судових рішень.

Суд першої інстанції правильно врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 08 вересня 2023 року у справі № 2-6510/11 (провадження № 61-8779св23).

Разом з тим, суд першої інстанції встановив, що у постанові про результати перевірки законності виконавчого провадження №58519307 від 29.03.2024, що була прийнята начальником Центрального ВДВС у місті Запоріжжі ПМУМЮ (м. Одеса) Пенязевим О.В. під час перевірки матеріалів виконавчого провадження №58519307 було встановлено, що державним виконавцем не було винесено постанову про арешт коштів боржника, чим порушено вимоги частини 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, державним виконавцем не були зроблені відповідні запити до державних органів, які реєструють рухоме та нерухоме майно, а саме до Територіального сервісного центру МВС, до Головного управління Держпродспоживслужби, до Головного управління Держпраці, до Державного земельного кадастру України, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, чим порушено вимоги частини 8 статті 48 ЗУ «Про виконавче провадження».

Разом з тим, скаржником в матеріали справи надані запити до МВС України від 31.12.2020, від 12.03.2021, від 09.07.2021 щодо зареєстрованих за боржником ОСОБА_1 транспортних засобів, запити до ДФС України про наявні рахунки боржника, про джерела отримання доходів боржника від 31.12.2020 року, від 12.03.2021, від 09.07.2021 року, отже, державним виконавцем Гостіщевою Т.М. були виконані всі дії для перевірки майнового стану боржника згідно до вимог закону, відтак підстав для скасування постанови через декілька років після її винесення не було. Суд вважає, що постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 15.12.2021 року була скасована з формальних підстав, оскільки стягувач в особі Олександрівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізької області пропустив трьохмісячний строк для повторного пред`явлення до виконання виконавчого документу - постанови № 5475498 від 01.03.2019 року, тому незаконно скасувавши постанову про повернення виконавчого документу стягувачу від 15.12.2021 року в такий спосіб поновив виконавче провадження. Відтак, після повернення виконавчого документа стягувачу за відсутності заяви стягувача про повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання таке провадження не могло бути прийнято до виконання повторно в 2024 році.

Таким чином, суд першої інстанції правильно визначив, що постанова про результати перевірки законності виконавчого провадження №58519307 від 29.03.2024, винесена начальником Центрального ВДВС у місті Запоріжжі ПМУМЮ (м. Одеса) Пенязевим Олександром Вікторовичем та постанова про скасування процесуального документу «Постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 15.12.2021» від 29.03.2024 року є незаконними та підлягають скасуванню. За таких обставин похідні від них постанови про прийняття виконавчого провадження від 29.03.2024 року, про арешт коштів боржника від 29.03.2024 року також підлягають скасуванню, як незаконні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, вони фактично дублюють доводи первісної скарги, яким суд надав належну оцінку, перевіривши обставини справи належним чином.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

При цьому, колегія суддів враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, апеляційна скарга не містить. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів.

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістомстатті 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, з огляду на те, що суд першої інстанції правильно встановивши дійсні обставини справи під час розгляду скарги по суті, правильно визначившись із нормами матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення скарги ОСОБА_1 , повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно з вимогами ст. 76-78, 81, 89, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, апеляційну скаргу Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) слід залишити без задоволення, а ухвалу Жовтневогорайонного судум.Запоріжжявід 23вересня 2024року без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневогорайонного судум.Запоріжжявід 23вересня 2024рокув цій справі залишити без змін.

Постанова набираєзаконної силиз дняїї прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 13 грудня 2024 року.

Головуючий:

Судді: