Ухвала

від 02.08.2017 по справі 331/5043/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №331/5043/15 Головуючий у 1 інстанції: Антоненко М.В.

Провадження № 22-ц/778/1703/17 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Дашковської А.В.,

суддів: Кримської О.М.,

Подліянової Г.С.,

секретар: Путій Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 лютого 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2015 року ТОВ ОТП Факторинг Україна звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 20 вересня 2005 року між АКБ Райффайзенбанк Україна (правонаступником якого є TOB ОТП Факторинг Україна ) та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № ML-202/021/05, за умовами ОСОБА_4 отримав кредитні кошти в сумі 220 000, 00 доларів США на строк до 20 вересня 2025 року зі сплатою відсотків за користування коштами.

В забезпечення кредитного договору 20 вересня 2005 року між АКБ Райффайзенбанк Україна та ОСОБА_3 укладений договір поруки № CGML202/021/2005, згідно умов якого останній зобов'язався відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання ОСОБА_4 зобов'язань по кредитному договору у повному обсязі таких зобов'язань, а також у випадку збільшення процентної ставки у розмірі і в порядку передбаченими в кредитному договорі.

28 жовтня 2011 року між ТОВ ОТП Факторинг Україна та ПАТ ОТП Банк укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до якого ПАТ ОТП Банк відступило, а ТОВ ОТП Факторинг Україна прийняло за кредитним договором № ML-202/021/05 від 20 вересня 2005 року право вимоги в обсязі і на умовах, що існують на момент набрання чинності цим договором.

Всупереч умовам кредитного договору зобов'язання позичальником не виконувались, у зв'язку з чим розмір заборгованості станом на 13 травня 2015 року становить 410 179,55 грн.: 16810,06 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 13 травня 2015 року складає 346 918,62 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 63260,93 грн. - пеня.

На підставі зазначеного просило солідарно стягнути з відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_3 суму заборгованості за кредитним договором №МL-202/021/05 від 20 вересня 2005 року в розмірі 410 179,55 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3654, 00 грн.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 жовтня 2015 року позов задоволено.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2016 року заочне рішення скасовано, справу призначено до розгляду.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 лютого 2017 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_3 на користь ТОВ ОТП Факторинг Україна заборгованість за кредитним договором №ML-202/021/05 від 20.09.2005 року в розмірі 410 179, 55 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору у сумі 3654 грн., з кожного по 1827 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення суду про задоволення позову шляхом стягнення суми заборгованості з ОСОБА_4

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

За змістом ст.ст.1054, 1050 ч.2, 554 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до договору або закону.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Судом першої інстанції встановлено, що 20 вересня 2005 року між АКБ Райффайзенбанк Україна (правонаступником якого ПАТ ОТП Банк ) та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № ML-202/021/05, за умовами останній отримав кредитні кошти в сумі 220 000, 00 дол. США на строк до 20 вересня 2025 року.

Згідно з п. 3 частини № 1 Кредитного договору було встановлено плаваючу процентну ставку, яка складається з фіксованого відсотку в розмірі 6,5% та FIDR (процентної ставки по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в Банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору (а.с.5-15).

В забезпечення кредитного договору 20 вересня 2005 року між АКБ Райффайзенбанк Україна та ОСОБА_3 укладений договір поруки № CGML202/021/2005, згідно умов якого останній зобов'язався відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання ОСОБА_4 зобов'язань по кредитному договору у повному обсязі таких зобов'язань, а також у випадку збільшення процентної ставки у розмірі і в порядку передбаченими в кредитному договорі (а.с.20-21).

28 жовтня 2011 року між ТОВ ОТП Факторинг Україна та ПАТ ОТП Банк укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до якого ПАТ ОТП Банк відступило, а ТОВ ОТП Факторинг Україна прийняло за кредитним договором № ML-202/021/05 від 20 вересня 2005 року право вимоги в обсязі і на умовах, що існують на момент набрання чинності цим договором.

Свої зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_4 виконував неналежним чином, з листопада 2014 року припинив вносити щомісячні платежі , внаслідок чого станом на 13 травня 2015 року має заборгованість, яка за розрахунком банку становить 410 179,55 грн.: 16 810,06 доларів США (що за офіційним курсом НБУ станом на 13 травня 2015 року складає 346 918,62 грн. ) - сума заборгованості за тілом кредиту; 63 260,93 грн. - пеня.

01 квітня 2015 року ТОВ ОТП Факторинг Україна направило ОСОБА_4, та ОСОБА_3 досудові вимоги про дострокове повернення всієї суми кредиту, які відповідачами не виконані (а.с.133,134).

Ухвалюючи рішення та задовольняючи позовні вимоги до поручителя ОСОБА_3 в повному обсязі, суд першої інстанції допустився порушень вимог ст.559 ч.4 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з ч.4 ст. 559 цього Кодексу порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до ч.1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).

З договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 цього Кодексу, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, порука це строкове зобов'язання і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки відноситься до преклюзивних строків.

Строк поруки не вважається строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Отже, вимогу до поручителя про виконання взятого ним зобов'язання має бути пред'явлено в межах строку дії поруки (6 місяців, 1 року чи будь-якого іншого строку, який установили сторони в договорі).

У кредитному договорі, зміни до якого були внесені Додатковим договором від 20 січня 2012 року (а.с.16-19), строк виконання основного зобов'язання чітко визначений до 20 вересня 2020 року (пункт 4.9). Разом з тим, умовами договору сторони передбачили строки виконання окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входить до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно з частиною третьою стаття 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань, та в частині вимог про дострокове погашення кредитних коштів.

Крім того, при застосуванні частини 4 статті 559 ЦК України слід ураховувати таке.

Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Зі змісту цієї норми вбачається, що у тексті частини четвертої статті 559 ЦК України застосовуються поняття "пред'явлення вимоги" та "пред'явлення позову" як умови чинності поруки.

Враховуючи правову конструкцію зазначеної правової норми, викладеної в одному абзаці, подібність правовідносин, які вона регулює, та на підставі системного, послідовного, логічного тлумачення змісту цієї норми слід дійти висновку про те, що передбачений цією нормою підхід до правового регулювання строків дії поруки та її припинення є однаковим.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку ( який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань, застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором вимоги у встановленому законом порядку (ст.122 ЦПК України) протягом зазначеного строку саме позовної давності, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитним договором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч.2 ст.1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, аналізуючи частину 4 ст.559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що застосоване в цій нормі поняття "строк чинності поруки" повинен розглядатися однаково, тобто як строк, протягом якого кредитор може в судовому порядку реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов'язання.

Відповідно закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Саме таких правових висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 17 вересня 2014 року по справі № 6-53 цс14, від 23 грудня 2015 року по справі 6-436 цс15.

Крім того, згідно зі ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За умовами кредитного договору (пункт 1.5 Договору) чергові платежі боржник повинен був здійснювати не пізніше дати, визначеної у Графіку повернення кредиту та сплати процентів (Додаток 1 ) , а останній платіж боржник повинен був здійснити не пізніше 20 вересня 2020 року , тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя щодо щомісячних платежів.

Позичальник припинив вносити щомісячні платежі на погашення кредиту з листопада 2014 року.

Таким чином, враховуючи графік повернення кредитних коштів, про порушене право щодо сплати позичальником щомісячних платежів банк дізнався 21 грудня 2014 року.

Вимоги про необхідність сплати наявної заборгованості за вказаним кредитним договором протягом 30 днів з дати отримання повідомлення були надіслані боржнику ОСОБА_5 та поручителю ОСОБА_6 - 01 квітня 2015 року і отримані ними 04 квітня 2015 року ( а.с.133,134).

За таких обставин ТОВ ОТП Факторинг Україна отримало право пред'явити вимогу до поручителя щодо дострокового повернення всієї суми кредиту - зі спливом 30 днів з дати отримання вимоги поручителем , починаючи з 04.05.2015 року , щодо сплати щомісячних платежів - починаючи з 21 грудня 2014 року.

Із позовом ТОВ ОТП Факторинг Україна звернулося до суду 22 липня 2015 року , а отже суд першої інстанції не мав підстави для стягнення з поручителя простроченої заборгованості, що утворилася станом до 21 січня 2015 року , тобто понад шість місяців до звернення Банку з відповідним позовом до суду, оскільки порука за щомісячними платежами до 21 січня 2015 року в силу ч.4 ст.559 ЦК України припинена, тоді як прострочена заборгованість, починаючи з 22 січня 2015 року підлягає стягненню з поручителя солідарно з боржником.

З наданого Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна розрахунку заборгованості (а.с.24-26) вбачається, що заборгованість за відсотками позичальником погашена в повному обсязі 20.01.2012 року (а.с.25), тоді як заборгованість за тілом кредиту в розмірі 16 810,06 доларів США позичальником ОСОБА_4 не сплачена. Відповідно до зазначеного розрахунку останній щомісячний платіж за тілом кредиту в розмірі 421,05 доларів США позичальник ОСОБА_4 повинен був сплатити 20.11.2014 року (а.с.25).

Таким чином, оскільки порука за щомісячними платежами до 21 січня 2015 року припинена , за розрахунком ТОВ ОТП Факторинг Україна останній щомісячний платіж позичальник повинен був внести 20.11.2014 року, будь - яких інших розрахунків наявної за договором заборгованості та графіків погашення заборгованості (після 20.11.2014 року) матеріали страви не містять та позивачем не надано ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанції , колегія приходить до висновку про те, що підстав для стягнення заборгованості за тілом кредиту з поручителя не має.

Відповідно до положень ч.4 ст.604 ЦК України додаткові зобов'язання, ОСОБА_3 щодо сплати неустойки(пені) за договором поруки також припинено.

За вказаних обставин, рішення суду першої інстанції на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню в частині задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна до ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором та ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову до поручителя ОСОБА_3

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316,317 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 лютого 2017 року у цій справі скасувати в частині задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна до ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: