Ухвала

від 23.09.2024 по справі 2-3541/11

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

справа № 2-3541/11

УХВАЛА

23 вересня 2024 року Залізничний районний суд м.Львова в складі головуючої судді Іванюк І.Д., за участю секретаря судового засідання Чижа А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про роз`яснення рішення Залізничного районного суду м.Львова від 25.10.2011 року у цивільній справі № 2-3541/11,

встановила:

ОСОБА_1 13.09.2024 року звернувся до суду із заявою про роз`яснення судового рішення у справі №2-3541/11 за позовом ОСОБА_1 до ДАП Львівські авіалінії про стягнення виплат по службових відрядженнях та середнього заробітку за час затримки розрахунку, покликаючись на те, що рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 25.10.2011 року було стягнуто з ДАП Львівські авіалінії на користь ОСОБА_1 виплати по службових відрядженнях в розмірі 2462,34 грн та 122262 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку та без утримання прибуткового податку й інших обов`язкових платежі, однак підприємство-правонаступник виконало рішення суду лише частково і виплатило йому заборгованість, утримавши із суми присуджених коштів податок з доходів фізичних осіб та військовий збір. За наведеного вважає, що рішення суду потребує роз`яснення.

Частиною 3 ст.271ЦПК України передбачено, що суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розглядові заяви про роз`яснення рішення.

З огляду на зміст поданої позивачем заяви про роз`яснення судового рішення, суд не вбачає необхідності у виклику учасників справи в судове засідання для розгляду даної такої, а тому відповідно до вимог ч. 3 ст.271ЦПК України їх участь визнана необов`язковою, у зв`язку з чим відповідно до вимог ч. 2 ст.247ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснюється.

Вивчивши доводи заяви і дослідивши додані до такої документи, перевіривши матеріали справи № 2-3541/11, суд дійшов наступних висновків.

Підстави та порядок роз`яснення судових рішень в цивільному судочинстві встановлені статтею 271 ЦПК України.

Відповідно до положень ч.ч.1,2ст.271 ЦПК Україниза заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання.

Виходячи з цієї норми закону, роз`яснення рішення суду це уточнення, більш чітке і зрозуміле викладення справжнього його змісту.

Роз`яснення рішення є засобом виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового рішення. Таким чином, суд роз`яснює суть судового рішення, якщо воно є незрозумілим для суб`єкта, якому надано право звернення за відповідним роз`ясненням. Між тим, необхідність такого роз`яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його виконання. Роз`яснено може бути рішення суду у разі, якщо без такого роз`яснення його тяжко виконати, оскільки має місце ймовірність неправильного його виконання чи невиконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.

Як роз`яснено у п.21Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі», роз`яснення рішення суду, а не ухвали, можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз`яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до виконання.

Отже, роз`яснення рішення полягає у викладенні судом його змісту у більш доступній, чіткій та конкретизованій формі, при цьому забезпечуючи дотримання принципів «незмінності» змісту рішення та виключно в межах тих питань, які були предметом судового розгляду.

Таким чином, підставою для роз`яснення судового рішення як засобу усунення недоліків ухваленого судового акта є його неясність, невизначеність. Фактично роз`ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. При цьому суд, роз`яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення. Тобто процесуальна процедура роз`яснення судового акта виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення, навіть у разі подальшого виявлення судом правових помилок, допущених під час його ухвалення.

Отже, необхідність роз`яснення судового рішення зумовлена його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання. Роз`яснено може бути рішення у разі, якщо без такого роз`яснення його складно виконати внаслідок неясності резолютивної частини рішення.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 25.10.2011 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з ДАП Львівські авіалінії на користь ОСОБА_1 виплати по службових відрядженнях в розмірі 2462,34 грн та 122262 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку та без утримання прибуткового податку й інших обов`язкових платежів. Також стягнуто з ДАП Львівські авіалінії в користь держави 1247 грн судового збору та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 лютого 1995 року № 100, при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дохід з джерелом походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, є платником податку з доходів фізичних осіб. Об`єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання)

Згідно з підпунктом «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.

При цьому, відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 ПК України (за загальним правилом 18 відсотків).

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду «Про практику застосування законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999 року справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання податку та інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Таким чином, суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів, які підлягають сплаті податковим агентом.

Відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період, у разі перебування на посаді, працівник отримував би заробітну плату, із якої також підлягали відрахуванню податки і збори.

Подібні за змістом висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах були викладені у постанові Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц (провадження № 61-14794св18) та від 07 жовтня 2020 року у справі № 523/14396/19 /провадження № 61-10657св20/.

За наведеного, як вбачається із тексту рішення суду від 25.10.2011 року воно є чітким та зрозумілим, доступним для сприйняття та виконання, його резолютивна частина не припускає кількох варіантів тлумачення, а навпаки містить посилання на відповідні норми законодавства.

Виходячи з вищенаведеного та враховуючи, що рішення Залізничного районного суду м.Львова від 25.10.2011 року у справі № 2-3541/11 не викликає труднощів в його розумінні, зокрема його резолютивна частина є чткою і зрозумілою, а тому підстав для задоволення заяви суд не вбачає.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що постановою старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби ГУЮ у Львівській області 21.11.2011 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 29949282 з виконання вказаного рішення суду.

Виконавче провадженняздійснюється здотриманням засадобов`язковості виконаннярішень,а навиконавця покладаєтьсяобов`язок перевіритиповноту виконаннярішення суду згідно з виконавчим документом.

Керуючись ст.ст. 260, 261, 271 ЦПК України, суд

постановила:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення рішення Залізничного районного суду м.Львова від 25.10.2011 року у цивільній справі № 2-3541/11 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала, набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Суддя І.Д. Іванюк